Ухвала суду № 14834987, 02.02.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" лютого 2011 р. м. КиївК-1420/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 19 липня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2008 року

у справі № 49/111-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Хелпа»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення та першої податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Хелпа»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі відповідач) про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення № 0001732302/0 від 04 листопада 2005 року та першої податкової вимоги № 1/892 від 01 березня 2006 року.

Постановою Господарського суду міста Києва від 19 липня 2007 року позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 04 листопада 2005 року № 0001732302/0. Визнано недійсною першу податкову вимогу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 01 березня 2006 року № 1/892. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Аудиторська фірма «Хелпа»3,40 грн. судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2008 року постанову Господарського суду міста Києва від 19 липня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 19 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2008 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва провела невиїзну документальну перевірку з питань сплати податку на додану вартість ТОВ «Аудиторська фірма «Хелпа»в частині взаємовідносин з ТОВ «Фітос-НВ»за серпень листопад 2003 року, за результатами якої було складено акт № 75-23/02-7/21497068 від 04 листопада 2005 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у заниженні чистої суми податкового зобовязання по податку на додану вартість у 2003 році на суму 97608,34 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 97608,34 грн., сплачену у вартості отриманих послуг згідно договору № 25/03, укладеного 09 липня 2003 року з ТОВ «Фітос-НВ», установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість якого визнано недійсними з моменту реєстрації згідно рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 лютого 2005 року у справі № 2-562/3.

04 листопада 2005 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001732302/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ТОВ «Аудиторська фірма «Хелпа»суму податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 146412,00 грн., з яких 97608,00 грн. основний платіж, 48804,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

01 березня 2006 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було сформовано та надіслано ТОВ «Аудиторська фірма «Хелпа»першу податкову вимогу № 1/892, в якій вказано, що станом на 01 березня 2006 року сума податкового боргу позивача за узгодженими податковими зобовязаннями за платежем: податок на додану вартість складає 145841,81 грн., з яких 976083,00 грн. основного платежу, 48233,22 грн. штрафних (фінансових) санкцій, 0,59 грн. пені.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що визначення податковим органом позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 146412,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним, оскільки ТОВ «Аудиторська фірма «Хелпа»правомірно включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 97608,00 грн. згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Фітос-НВ», яке на момент виконання господарських операцій було зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності та перебувало на податковому обліку, з урахуванням того, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 лютого 2005 року у справі № 2-562/3 2006р. було скасовано ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня 2005 року, а заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 04 квітня 2006 року у справі № 2-995/3, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ДПІ у Голосіївському районі м. Києва до ТОВ «Фітос-НВ», ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація, ТОВ «Ефект-Енергія»про визнання недійсними статуту та установчого договору ТОВ «Фітос-НВ»з моменту їх складання, свідоцтва платника податку на додану вартість, виданого ТОВ «Фітос-НВ», з моменту включення в реєстр платників податку на додану вартість відмовлено.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 липня 2003 року між ТОВ «Фітос-НВ»(виконавець) та ТОВ «Аудиторська фірма «Хелпа»(замовник) було укладено договір №25/03, відповідно до умов якого (в редакції додаткових угод до цього договору №1 від 11 липня 2003 року, № 2 від 18 серпня 2003 року та № 3 від 06 жовтня 2003 року) замовник доручив, а виконавець прийняв на себе виконання робіт по підготовці аналітичних звітів, інвестиційних проектів, інформаційних оглядів у різноманітних галузях господарської діяльності.

Як встановлено в акті перевірки, розрахунки за виконані послуги позивачем проведено в безготівковій формі на підставі актів виконаних робіт від 30 вересня 2003 року № 2 на суму 167850,00 грн., від 17 вересня 2003 року № 1 на суму 120000,00 грн., від 30 жовтня 2003 року б/н на суму 200400,00 грн., від 24 листопада 2003 б/н на суму 97400,00 грн., всього на загальну суму 585650,00 грн. в т.ч. податок на додану вартість 97608,34 грн.

На виконання умов договору ТОВ «Фітос-НВ»видало ТОВ «Аудиторська фірма «Хелпа»податкові накладні № 87 від 11 серпня 2003 року, № 101 від 20 серпня 2003 року, № 130 від 03 вересня 2003 року, № 168 від 24 вересня 2003 року, № 171 від 25 вересня 2003 року, № 182 від 30 вересня 2003 року, № 227 від 31 жовтня 2003 року, № 228 від 31 жовтня 2003 року, № 257 від 24 листопада 2003 року, № 245 від 13 листопада 2003 року на загальну суму 585650,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість 97608,34 грн.

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 лютого 2005 року у справі № 2-562/3 було скасовано ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня 2005 року, а заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 04 квітня 2006 року у справі № 2-995/3 2006 р. у задоволенні позову ДПІ у Голосіївському районі м. Києва до ТОВ «Фітос-НВ», ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація, ТОВ «Ефект-Енергія»про визнання недійсними статуту та установчого договору ТОВ «Фітос-НВ» з моменту їх складання, свідоцтва платника податку на додану вартість, виданого ТОВ «Фітос-НВ»з моменту включення в реєстр платників податку на додану вартість відмовлено.

Згідно довідки Голосіївського районного суду міста Києва від 31 травня 2007 року, наданої на запит суду першої інстанції від 14 травня 2007 року № 06-37.1/951, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 квітня 2006 року у справі № 2-995/3 2006р. набрало законної сили.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 97608,00 грн. та, як наслідок, про безпідставність визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 146412,00 грн. оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0001732302/0 від 04 листопада 2005 року.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що перша податкова вимога № 1/892 від 01 березня 2006 року також підлягає визнанню недійсною, оскільки вона була надіслана позивачу у звязку з несплатою ним податкового зобовязання, визначеного податковим органом згідно податкового повідомлення-рішення № 0001732302/0 від 04 листопада 2005 року.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Посилання податкового органу в обґрунтування вимог касаційної скарги на те, що 25 червня 2007 року Голосіївським районним судом міста Києва було винесено вирок, який набрав законної сили 11 липня 2007 року, згідно якого засновника та директора ТОВ «Фітос-НВ»було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 358 Кримінального кодексу України, відхиляються судом касаційної інстанції як необґрунтовані, оскільки доказів на підтвердження вказаних обставин податковий орган до судів попередніх інстанцій не подавав. До касаційної скарги таких доказів також не додано.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду міста Києва від 19 липня 2007 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 19 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2008 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ М.І. Костенко

______ Л.В. Ланченко

______ Н.Г. Пилипчук

______ М.О. Федоров