Ухвала суду № 14835015, 01.02.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" лютого 2011 р. м. КиївК-7059/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Карася О.В., Рибченка А.О., Нечитайла О.М., Федорова М.О.

при секретарі: Шкляр А.В.

за участю представників:

від позивача: Слівінський М.О., дов. №318/10 від 16.12.2010 року

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Господарського суду м.Києва від 15.11.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 року по справі №25/108-А за позовом Державного підприємства «Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» (далі ДП «НАЕК «Енергоатом», позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків (далі СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги ДП «НАЕК «Енергоатом» до СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000691604/0 від 01.12.2005 року.

Постановою Господарського суду м.Києва від 15.11.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000691604/0 від 01.12.2005 року в частині донарахування 148555,65грн. (в тому числі 49518,55грн. основний платіж, 99037,10грн. штрафні санкції); в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, посилаючись на неповне зясування судами обставин справи, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду м.Києва від 15.11.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.06.2008 року касаційну скаргу СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП прийнято судом до розгляду та відкрито касаційне провадження.

Перевіривши за матеріалами справи, наведені у скаргах доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом була проведена планово документальна перевірка ДП «НАЕК «Енергоатом» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2002 року по 31.12.2004 року, про що складено акт №661/16-4/24584661 від 17.11.2005 року.

Під час проведення перевірки. На думку податкового органу, було встановлено ряд порушень, зокрема, ст.8, р.2, п.2 ст.19 р.7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», п.п.«а»пп.9.10.1 п.9.10, п.п.9.7.3 п.9.7 ст.9, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п.«а»п.19.2 ст.19 та п.п.«з»п.1.3, п.1.9 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

За наслідками проведеної перевірки СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000691604/0 від 01.12.2005 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 158702,67грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції 105801,78грн.

Відповідно до матеріалів справи (а.с.110102 т.1), донарахування податковим органом були здійснені наступним чином:

- 49518,55грн. прибуткового податку та 99037,10грн. штрафних санкцій визначені за виявлені факти не включення до складу сукупного оподатковуваного доходу штатних працівників оплати представницьких витрат, оплати особистих обяв у газетах «Факти і коментарії»»та «Урядовий курєр», оплату за охорону фізичної особи ОСОБА_1 за договором № 976/01-НАЕК/1486-Д/2002/Т2;

- 1476, 54 грн. податку з доходів фізичних осіб та 2953, 08 грн. штрафних санкцій за неоподаткування доходу, отриманого платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме, компенсації витрат під час відрядження, що перевищує законодавче встановлені норми;

- 1883,70грн. податку з доходів фізичних осіб та 3З767,40грн. штрафних санкцій визначено за неоподатковану допомогу, яка перерахована з розрахункового рахунку підприємства в сумі 15000грн. призначення платежу допомога сімї померлого працівника;

- 22,10грн. податку з доходів фізичних осіб та 4420,00грн. штрафних санкцій за неутримання податку з доходів фізичних осіб з коштів сплачених приватному нотаріусу за вчинення нотаріальних дій.

Як вбачається з тексту касаційної скарги, відповідачем поставлено питання про скасування рішення судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог, а саме, визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000691604/0 від 01.12.2005 року в частині донарахування 148555,65грн. (в тому числі 49518,55грн. основний платіж, 99037,10грн. штрафні санкції).

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, судами попередніх інстанцій були застосовані строки давності передбачені ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, було встановлено, що підприємством не було включено до складу сукупного оподатковуваного доходу штатних працівників оплати: представницьких витрат за авансовими звітами №895 від 17.09.2002 року, №1107 від 18.122002 року; за охорону фізичної особи ОСОБА_1 за договором №976/01-НАЕК/1486-Д/2002/Т2 згідно платіжних доручень №5447 від 29.07.2002 року, №5334 від 25.07.2002 року, №5662 від 07.08.2002 року, №6558 від 18.09.2002 року, №6335 від 06.09.2002 року, №7083 від 16.10.2002 року, №7826 від 28.11.2002 року, №7669 від 19.11.2002 року.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки обовязок підприємства щодо включення до сукупного оподатковуваного доходу працівників відповідних сум, виникав саме у час отримання додаткових благ, сплати коштів за послуги, то, відповідно, граничним строком для подання податкової декларації в розумінні ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» для донарахування прибуткового податку є строк здійснення таких оплат, надання благ з боку підприємства, оскільки саме на підприємство покладено обовязок щодо нарахування податку конкретної фізичної особи.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що податкові зобовязання з прибуткового податку контролюючим органом визначені після встановлених строків давності.

Щодо посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що строки, передбачені п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»при визначенні податковим органом суми податкового зобовязання платнику податків з певного податку, застосовуються лише у разі наявності податкової декларації, в розумінні вищевказаного закону, з податку на підставі якої здійснюється нарахування та/або сплата такого податку, слід зазначити наступне.

Згідно із визначенням, наведеним в п.1.11 ст.1 зазначеного Закону, податкова декларація - це документ, який подається платником податку до контролюючого органу у строки та по формі, встановленій законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування і сплата податку.

Обов'язок позивача надавати протягом 15 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, до податкового органу відомості про виплачені суми доходів та утримані суми прибуткового податку з виплачених доходів по формі 8ДР, затвердженій наказом ДПА України N 473 від 30.12.97, якою є «Довідка про суми виплачених доходів і утриманих з них податків фізичних осіб».

Згідно із визначенням, наведеним в Декреті Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», платникам прибуткового податку є громадяни, при цьому ст.9 Декрету встановлює, що нарахуванні утримання та перерахування до бюджету прибуткового податку здійснюється підприємствами, установами, організаціями, які здійснюють виплати доходів.

Податковою службою факт одержання в строк встановленої звітності форми №8ДР не оскаржується.

Крім того, отримані за формою №8ДР відомості використовуються податковими органами для попередження та недопущення порушень податкового законодавства платниками податків, зборів та інших обов'язкових платежів, для перевірки податкових зобов'язань платників податків.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції вважає ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій обґрунтованими, а зазначену позицію відповідача помилковою. Відповідно постанова Господарського суду м.Києва від 15.11.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 року скасуванню не підлягає як така, що винесена при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 210, 221, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м.Києва від 15.11.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили моменту проголошення, та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ О.В. Карась

___ А.О. Рибченко

___ О.М. Нечитайло

___ М.О. Федоров