Ухвала суду № 14834348, 29.03.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2011 р. Справа № 44843/09/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Боніал» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2009 року у справі за його позовом до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2002 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Боніал» (далі ТОВ «ТД «Боніал») звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати недійсним рішення державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (далі ДПІ у м. Івано-Франківську) № 213/26-2/3061059/5721 від 15.02.2002 року, яким підприємству було визначено зобовязання з податку на додану вартість (далі ПДВ) у сумі 59342 грн. за основним платежем та 8113,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податок на прибуток у сумі 67100 грн. за основним платежем та 45215 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2009 року у задоволенні позову було відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач позивач ТОВ «ТД «Боніал» просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою його позов задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом не було враховано таких обставин.

Між ТОВ «ТД «Боніал» та ПП «Рілкен» було договори про надання послуг по підготовці нафти № 01/01 від 05.01.2001 та 304/08 від 04.08.2008 року у встановленому законом порядку.

При укладенні договорів ПП «Рілкен» представив свідоцтво про його реєстрацію та свідоцтво платника податку, а тому ТОВ «ТД «Боніал» мав достатні підстави для віднесення витрат по цих договорах до валових витратах.

Поставка нафти сирої на переробку ПП «Рілкен» здійснювалась про актах прийому-передачі. Встого 16 актів з 06.10.2000р. по 31.01.2001 року на 1469,225 тон нафти, що підтверджено прихідними накладними в т.ч. з ТзОВ «ТД «Полтава» - 691,035 тон, з «Магік ЛТД» - 542,89 тон.

Після переробки на ПП «Рілкен» нафта була передана ТОВ «ТД «Боніал» по двохсторонніх актах виконаних робіт, а саме акт від 30.11.200 року на суму 101150,13 грн., акт від 30.11.2000 року на суму 42764,52 грн., акт від 29.12.2000 року на суму 18361,8 грн., акт від 31.01.20001 року на суму 31019,00 грн., акт і розрахунок № 4/5 на суму 39104,26 грн.

Кількість повернутої ПП «Рілкен» нафти після переробки і виділення води склала на 223,269 т менше поставленої з родовищ, що свідчить про її переробку.

ТОВ «ТД «Боніал» провів ПП «Рілкен» оплату за виконану роботу в сумі 71000 грн. та поставкою дизпалива.

Для відправи підготовленої нафти на ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» та НПЗ «Галичина» ТОВ «ТД «Боніал» уклав ряд контрактів з Українською транпортно-експедиційною компанією (далі УТЕК).

З огляду на викладене апелянт вважає, що операції по підготовці нафти між ТОВ «ТД «Боніал» та ПП «Рілкен» носять реальний характер, а отже позивач правомірно відніс витрати по їх виконанню до валових витрат та набув право на податкових кредит.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не зявилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянтів у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що ТОВ «ТД «Боніал» було укладено договори № 04/08 від 04.08.2000р. та № 01/01 від 05.01.2001р. з ПП «Рілкен» про надання послуг по підготовці нафти та № 03/04-1 від 03.04.2001р. з ТОВ «Будтранс» на проведення соляно-кислотної обробки пласта свердловини № 7 Росільна.

Згідно акту перевірки, матеріалів зустрічної перевірки, засновником, директором та головним бухгалтером ПП «Рілкен» є ОСОБА_1, житель АДРЕСА_1, однак у судовому засіданні встановлено, що він жодного відношення до даного підприємства не має. З листа ГУ МВС України в м.Києві від 22.01.2002р. № 9/1 - 685 вбачається, що відділом дозвільної системи УАСМ ГУ МВС України в м.Києві дозвіл на виготовлення печатки ПП «Рілкен» не видавався. Як платник ПДВ ПП «Рілкен» зареєстроване 15.02.2000р., номер свідоцтва 37535090, однак за юридичною адресою підприємство не знаходиться, фактична адреса відсутня. За неподання звітності за листопад 2000р. розпорядженням ДПІ від 10.01.2001р. припинено рух грошових коштів на розрахунковому рахунку в КБ "Фермерський земельний банк" МФО 322432.

Окрім того в договорах № 04/08 від 04.08.2000р. та № 01/01 від 05.01.2001р. вказано реквізити ПП «Рілкен» р/р 26009020280 в КБ «Фермерський земельний акціонерний банк» МФО 322432. При цьому заява на відкриття рахунку, повідомлення про відкриття даного рахунку, а також договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування між ПП "Рілкен" та Фермерським Земельним акціонерним банком датовані 26.09.2000р., що ставить під сумнів факт укладення договору № 04/08 саме 04.08.2000р.

Висновком судово-почеркознавчої експертизи № 1399 від 05.07.2002р. встановлено, що податкові накладні, акти прийому-передачі сирої нафти та акти виконаних робіт, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит по господарських операціях з ПП «Рілкен», підписані особами, які не брали участі у здійсненні таких господарських операцій та не мали на їх здійснення повноважень. Окрім того, податкові накладні складені з порушенням вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Одночасно судом було враховано те, що позивачем не надані для дослідження в силу їх відсутності кошториси на вартість послуг по переробці нафти згідно з договорами № 04/08 від 04.08.2000р. та № 01/01 від 05.01.2001р. та первинні документи, зокрема накладні, товарно-транспортні накладні на відправку нафти на ПП «Рілкен», отримання підготовленої нафти з ПП «Рілкен» на ТОВ «ТД «Боніал», які б свідчили про наявність фактів відвантаження чи отримання нафти.

Вказане свідчить про правомірність спірного рішення ДПІ у м.Івано-Франківську № 213/26-130610595/5721 від 15.02.2001р. в частині нарахування податку на прибуток в сумі 48700 грн. та застосованих штрафних санкцій в сумі 12175 грн., нарахування податку на додану вартість в сумі 42148,90 грн. та застосованих штрафних санкцій в сумі 8113,75 грн. по господарських операціях з ПП «Рілкен».

Окрім того, судом першої інстанції було встановлено, що 03.04.2001р. між ТОВ «ТД «Боніал» і ТОВ «Будтранс» було укладено угоду № 03/04-1 на проведення соляно-кислотної обробки пласта свердловини № 7 Росільна. Позивачем не заперечується той факт, що фактичного виконання робіт по угоді № 03/04-1 від 03.04.2001р. не відбулось через їхню недоцільність, угода № 03/04-1 між сторонами була розірвана, акт виконаних робіт від 27.04.2001р. по соляно-кислотній обробці свердловини № 7 Росільна анульовано протоколом від 03.05.2001р., ТОВ «ТД «Боніал» повернуто передані ТОВ «Будтранс» товарно-матеріальні цінності, які знаходились на його збереженні.

У зв'язку з цим позивачем за первісним позовом було подано уточнюючу Декларацію про прибуток за II кв. 2001р. та Декларацію про ПДВ за квітень 2001р., згідно з якими проведено коригування відповідно витрат на суму 85 965 грн. та податкового кредиту з ПДВ на суму 17 193,10 грн. в сторону зменшення, що не враховано відповідачем при нарахуванні податку на прибуток в сумі 18400 грн. та податку на додану вартість в сумі 17193,1 грн. по господарській операції з ТзОВ «Будтранс».

Разом із тим, вироком Івано-Франківського міського суду від 14.11.2005р. у справі № 1-72 за 2005 рік, який набрав законної сили, встановлено, що службові особи ТОВ «ТД «Боніал» вчинили умисне ухилення від сплати податків за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів в особливо великих розмірах, а також вчинили службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, складання і видачу завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки. Вказаним вироком суду встановлено, що податкові декларації та інші податкові документи подані позивачем на підставі підроблених документів. Оскільки подані позивачем податкові документи сфальсифіковані, то відповідачем правомірно враховані дані обставини при прийнятті оскаржуваного рішення, та не взято до уваг подану позивачем податкову звітність.

З цих же підстав судом не можуть бути взяті до уваги посилання представника позивача на подану звітність, оскільки вироком суду встановлений факт її підроблення.

Відтак вартість вказаних послуг без ПДВ у сумі 85965,50 грн. податковим органом правомірно знято зі складу валових витрат ТОВ «ТД «Боніал» у II кв. 2001 р., а сума ПДВ у 17193,10 грн. за податковою накладною № 000380 від 27.04.2001р., виписаною ТОВ «Будтранс» для ТОВ «ТД «Боніал», підставно виключена зі складу податкового кредиту.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону.

Як встановлено у ході судового розгляду, у ході проведеної ДПІ в м.Івано-Франківську документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «ТД «Боніал» за період 01.05.2000р. по 01.10.2001р. контролюючим органом було зроблено висновок про порушення вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що зафіксовано у акті перевірки від 05.02.2002 року.

На підставі вказаного акту ДПІ у м.Івано-Франківську було прийняте оспорюване рішенням від 15.02.2002р. № 213-26-2-30610595/5721.

Відповідно до приписів пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

При цьому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 72 КАС України та встановлені вироком Івано-Франківського міського суду від 14.11.2005р. у справі № 1-72 за 2005 рік обставини, укладені ТОВ «ТД «Боніал» договори № 04/08 від 04.08.2000р. та № 01/01 від 05.01.2001р. з ПП «Рілкен» про надання послуг по підготовці нафти та № 03/04-1 від 03.04.2001р. з ТОВ «Будтранс» на проведення соляно-кислотної обробки пласта свердловини № 7 Росільна, а також дані податкових накладних, актів прийому-передачі сирої нафти та актів виконаних робіт не давали позивачу правових підстав для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по таких господарських операціях.

На підставі наведеного, на думку колегії суддів, слід зробити висновок про правомірність висновків контролюючого органу, зроблених у ході проведення перевірки ТОВ «ТД «Боніал» за період з 01.05.2000 року по 01.10.2001року, а отже безпідставність позовних вимог вказаного субєкта господарювання щодо скасування прийнятого на підставі акту перевірки від 05.02.2002 року рішення від 15.02.2002р. № 213-26-2-30610595/5721.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Боніал» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2009 року у справі № 2а-373/09/0970 без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Сапіга

Я.С.Попко