Ухвала суду № 14834287, 22.03.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2011 р. Справа № 26944/09 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Старунського Д.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Траст Тер» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2009 року у справі за позовом приватного підприємства «Траст Тер» до Державної податкової інспекції в Залізничному районі міста Львова про зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2008 року ПП «Траст Тер» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Залізничному районі міста Львова про зобовязання відповідача нарахувати проценти (120 % від облікової ставки НБУ) за період з 15 вересня 2008 року по поточну дату на суму 45731,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у липні 2008 року подало у ДПІ в Залізничному районі м. Львова декларацію про податок на додану вартість за червень 2008 року. В результаті проведеної податковим органом перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість було зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 7.7.3 п. 7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 319269 грн. Вважає, що на суму визнану податковим органом до відшкодування нараховуються відсотки і податковий орган повинен був надіслати заяву про шляхи використання нарахованих відсотків, які повинні були здійснюватись з 15 вересня 2008 року по поточну дату. Оскільки відсотки позивачу не були нараховані, відповідачем порушено право на отримання компенсації за користування чужими коштами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що згідно чинного податкового законодавства України, яке регулює дані відносини, позивач має право на одержання бюджетного відшкодування на суму 45731,00 грн., проте права на нарахування на суму бюджетного відшкодування процентів на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення, позивач не має, оскільки таке право було передбачено у підпункті 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року включно по 25.03.2005 року. Вказана норма втратила чинність на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 року № 2505-ІV і нарахування таких процентів як на момент виникнення спору, так і на даний час чинним законодавством України не передбачено, а відтак, даний позов є безпідставним та необґрунтованим.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ПП «Траст Тер» подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що приватне підприємство «Траст Тер» взято на податковий облік в ДПІ у Залізничному районі м. Львова як платника податків 07.11.2005 року.

ПП «Траст Тер» у липні 2008 року подало у ДПІ у Залізничному районі м. Львова податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2008 року.

19 серпня 2008 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято Наказ № 402 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Траст Тер», на підставі якого 20.08.2008 року відповідачем була проведена позапланова документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2008 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 29.08.2008 року № 1576/23-4/19328849, яким встановлено, що ПП «Траст Тер» в попередніх податкових періодах фактично не було сплачено постачальником товарів (послуг) 319269 грн. чим порушено п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

На підставі вищевказаного акту ДПІ у Залізничному районі винесено податкове повідомлення-рішення від 02.09.2008 року № 0212304/0/26032. в якому встановлено порушення п.п. 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість» ПП «Траст Тер», а саме зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 319269 грн.

З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини та наявні у справі докази, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.п 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Підпунктом 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки право позивача на нарахування на суму бюджетного відшкодування процентів на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, було передбачено у підпункті 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» включно по 25.03.2005 року, тобто до моменту втрати цією нормою чинності у звязку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 року. Відтак, нарахування таких процентів як на момент виникнення спору, так і на даний час чинним законодавством України не передбачено.

Із врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, ч.1 ст. 197, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «ТрастТер» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2009 року у справі №2а-10242/08 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : О.Б. Заверуха

Судді : Д.М. Старунський

В.В. Ніколін