Постанова № 14834058, 05.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9462/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

Суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі: Ковризі М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі відповідач) № 0001114310/0 від 30.11.2009 р., № 0001114310/1 від 18.02.2010 р., № 0000614310/1 від 12.04.2010 р., № 0000624310/2 від 12.04.2010 р., № 0000624310/3 від 23.06.2010 р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2011 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду та приймає нову постанову з підстав, передбачених ст.202 КАС України.

Окружний адміністративний суд міста Києва прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами планової виїзної перевірки ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р. складено акт від 17.11.2009р. №521/43-10/25959784.

Як свідчать обставини справи, АТ "Сбербанк Росії" (Ліцензіат) уклав Ліцензійну угоду від 23.02.2009р. з Корпорацією "Мастеркард Інтернешнл Інкорпорейтед" (США) (Ліцензіар).

Згідно з умовами ліцензійної угоди Корпорація "Мастеркард Інтернешнл Інкорпорейтед" володіє, управляє, контролює торгові назви, торгові марки, знаки обслуговування та логотипи.

На виконання умов ліцензійної угоди, згідно з розрахунком Ліцензіара від 22.03.2009р. на суму 33 000,0 Євро АТ "Сбербанк Росії" 20.05.2009р. перерахував нерезиденту Корпорації "Мастеркард Інтернешнл Інкорпорейтед" дохід у вигляді роялті на суму 33 000,0 Євро за отримані ліцензії: МС Ліцензія Замовника, Маестро Ліцензія Замовника ЕДД ПРОД, Сіріус Ліцензія ЕДД ПРОД (Меморіальний ордер №2739070 від 20.05.2009р. на суму 33 000,0 Євро (еквівалент 342 323,3 грн.).

Перевіркою встановлено, що фактично АТ "Сбербанк Росії" за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р., згідно наданих до перевірки документів, сплачував нерезиденту Корпорації "Мастеркард Інтернешнл Інкорпорейтед" доходи у вигляді роялті із джерелом їх походження з України.

Як зазначено в акті перевірки, станом на 30.06.2009 року податок з доходів Корпорації "Мастеркард Інтернешнл Інкорпорейтед", отриманих на території України у вигляді роялті, АТ "Сбербанк Росії" не утримав та не сплатив до бюджету.

Як свідчать матеріали справи, АТ "Сбербанк Росії" під час перевірки було надано платіжне доручення від 23.09.2009р. №5947706 на суму 34 232,33 грн. щодо сплати до бюджету податку на доход нерезидента Корпорації "Мастеркард Інтернешнл Інкорпорейтед" за надані ліцензії.

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Таким чином, під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, роялті.

Пунктом 13.2 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім того, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Також, якщо підприємство володіє правом інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, яке засвідчується відповідним чином, та реалізує майнове право інтелектуальної власності на такий об'єкт шляхом надання "Замовнику" права на використання цього об'єкта, при цьому Угодою не передбачено умови, які б надавали право користування об'єкта інтелектуальної власності продавати, передавати або відчужувати зазначений об'єкт, тобто "Замовник" набуває права інтелектуальної власності на об'єкт без набуття права власності на нього, то платежі за такою Угодою повністю відповідають поняттю "роялті".

За змістом п. 1.30 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації.

Згідно з пунктом 18.1 статті 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 12 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал (дата підписання: 04.03.1994р., дата ратифікації: 26.05.1995р., дата набуття чинності: 05.06.2000р., далі за текстом -Конвенція) роялті, якими фактично володіє резидент Договірної Держави, можуть оподатковуватись у тій Державі (пункт 1). Однак, відповідно до пункту 2 статті 12 даної Конвенції, такі роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичним володарем цих роялті є резидент іншої Договірної Держави, податок, який стягується, не повинен перевищувати 10 відсотків від загальної суми роялті. Згідно з пунктом 3 статті 12 Конвенції термін "роялті" при використанні в цій Конвенції означає платежі будь-якого виду, що одержуються як винагорода за використання або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або наукову роботу, включаючи комп'ютерні програми, відеокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за будь-яке інше подібне право або власність; або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду.

Отже, положення вищезазначеної Конвенції означають, що доходи у вигляді роялті оподатковуються як у країні, яка є джерелом доходу (Україні), якщо таке оподаткування передбачено її законодавством, так і у країні постійного місцеперебування (Сполучені Штати Америки), але право країни джерела (України) обмежене ставкою 10 %.

Судом першої інстанції не взято до уваги те, що пунктом 16.13 статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку на доходи громадян, сум внесків на соціальні заходи, податків, зазначених у пункті 7.8, пункті 10.2 та статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати. Перерахування податків, зазначених в пункті 7.8 та статті 13, здійснюється до/або разом із здійсненням таких виплат.

Згідно з пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-111, у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

З огляду на вищевикладене, у разі коли платник податків здійснює грошові виплати нерезиденту без попереднього нарахування та сплати відповідного податку, відповідальність за перерахування якого та обов 'язковість сплати передбачені, зокрема п. 16.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до такого платника застосовуються штрафні санкції відповідно до зазначених вище норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Враховуючи зазначене, ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" повинен був утримати податок з доходу нерезидента за ставкою 10 відсотків від суми доходу та за рахунок нерезидента, який повинно було сплатити до бюджету під час такої виплати, а саме не пізніше 20.05.2009р. (Меморіальний ордер №2739070 від 20.05.2009р.) у сумі 34 232,33 грн.

Таким чином, апеляційна інстанція погоджується з доводами апелянта, що Черкаський окружний адміністративний суд, вирішуючи дану адміністративну справу, задовольнив позов на підставі помилкових висновків, а також в результаті порушення й неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків –задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2011 року –скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків –відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Постанова складена в повному обсязі 08.04.2011 року