Ухвала суду № 14833952, 05.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4399/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Літвіної Н.М.

суддів: Хрімлі О.Г.

Коротких А.Ю.

при секретарі: Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Фрау Марта»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Фрау Марта»до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002472301/0 від 23 липня 2010 року в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 531 397, 05 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 106 664, 00 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року у задоволенні позову Закритого акціонерного товариства «Фрау Марта»до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002472301/0 від 23 липня 2010 року в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 531 397, 05 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 106 664, 00 грн. - було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - Закрите акціонерне товариство «Фрау Марта»звернулося з апеляційною скаргою та просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками Державної податкової інспекції в м. Черкаси була проведена планова виїзна перевірка ЗАТ «Фрау Марта»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2010 року.

За наслідками перевірки складено акт від 19 липня 2010 року № 1611/23 –2/32653955.

Перевіркою встановлено завищення позивачем валових витрат за 2009 рік на суму 6 496, 00 грн. та за 1 квартал 2010 року на суму 2 125 588, 00 грн. При цьому валові витрати у декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року на суму 2 125 588, 00 грн. завищені за рахунок вартості ремонтних робіт приміщень холодильника, які фактично не були виконані.

Перевіркою також встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1, п. п. 5.2.1, п. 5.2. ст. 5, п. п. 8.2.1 п. 8.2, п. п. 8.3.1, п. п. 8.3.2 п. 8.3, п. п. 8.6.1 п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого завищено задеклароване від’ємне значення з податку на прибуток за півріччя 2009 року в сумі 9 689, 00 грн., за 3 квартали 2009 року в сумі 12 754, 00 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 540 875, 00 грн., в тому числі за 2009 року у сумі 3 924, 00 грн. та за 1 квартал 2010 року у сумі 536 951, 00 грн.

За результатами перевірки 23 липня 2010 року Державною податковою інспекцією в м. Черкаси прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002472301/0, яким позивачу було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 540 875, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 108 567, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим виконавчим комітетом Черкаської міської ради 29 травня 2006 року, позивачу на праві власності належить комплекс будівель, який знаходиться в м. Черкаси по вул. Смілянська, буд. 169, до складу якого входять зокрема головний корпус літера А4 та головний корпус літера А2.

05 лютого 2010 року між позивачем та ТОВ «Демпо»було укладено договір підряду № 19 на ремонт холодильника, який знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 169. Сума договору складає 2 550 705, 82 грн.

На підтвердження виконання ремонтних робіт ТОВ «Демпо»та ЗАТ «Фрау Марта»склали та підписали і скріпили печатками акти приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в за березень 2010 року № 25-03/06 на суму 2 088 744, 53 грн. з ПДВ та № 31-03/31на суму 451 961, 34 грн. з ПДВ та довідку про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2010 року на загальну суму 2 550 706, 00 грн. з ПДВ.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що зі змісту кошторису на ремонт холодильника (додаток № 1 до договору № 19 від 05 лютого 2010 року) не вбачається, що ремонту підлягали приміщення холодильних камер, приміщення вестибюлів, коридору, кімнат на 1-4 поверхах та сходові клітини саме головного корпусу літера А4.

Не зазначено про ремонт приміщень головного корпусу А4 також у актах виконаних робіт ф. № КБ-2в за березень 2010 року № 25-03/06 та № 31-03/31.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Демпо»виконало ремонтні роботи головного корпусу А4, проте відповідно до копії інвентарної картки № 1011 вартість ремонтних робіт у сумі 2 125 588, 19 грн. віднесена на ремонт головного корпусу літера А2 (надземна частина).

Таким чином, суд вважає факт виконання ремонтних робіт приміщень головного корпусу літери А4 недоведеним.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до п. 1.1 договору підряду № 19 від 05 лютого 2010 року ТОВ «Демпо»взяло на себе зобов’язання виконати ремонт холодильника власними силами і засобами. При цьому відповідно до податкового розрахунку комунального податку за 1 квартал 2010 року та звіту ф. 1 ДФ за 1 квартал 2010 року протягом 1 кварталу 2010 року у товаристві працював один працівник.

Однак, враховуючи, що кількість людиногодин, необхідна для виконання всього обсягу ремонтних робіт, складає 73 885, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що один працівник об’єктивно не міг виконати весь обсяг ремонтних робіт, передбачених договором підряду № 19 від 05 лютого 2010 року.

Вказане підтверджується також і декларацією з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року, поданої ТОВ «Демпо»до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 16 серпня 2010 року, оскільки рядок 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у рядку 04.11»не заповнений, що свідчить про відсутність укладення ТОВ «Демпо»договорів з субпідрядниками та закуплю будівельних матеріалів.

Крім того, у декларації з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2010 року ТОВ «Демпо»валовий доход, валові витрати та податкові зобов’язання взагалі не відображені, а у декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року, поданій до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 16 вересня 2010 року, відображено податкові зобов’язання тільки на обсяг ремонтних робіт холодильника за податковими накладними № 250306 від 25 березня 2010 року та № 310331 від 31 березня 2010 року.

Отже, ТОВ «Демпо»об’єктивно не могло у березні 2010 року виконати ремонтні роботи холодильника вартістю 2 125 588, 00 грн., оскільки господарську діяльність не здійснювало.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР - валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до п.п. 5.2.10 п. 5.2 вказаної статті передбачено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми витрат, пов’язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону.

Відповідно до п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 - платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до складу валових витрат будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на прибуток на валові витрати можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується колегія суддів, докази, які б свідчили про реальність вказаних господарських операцій відсутні та позивачем не надано.

Наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку.

При цьому наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Водночас слід зазначити, що з огляду на підстави цього позову, а саме –спрямування укладених договорів на отримання доходу за рахунок податкової вигоди, слід зазначити таке.

Відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Отже, відсутність встановленої судом (у мотивувальній чи резолютивній частині) недійсності цивільного правочину чи господарського зобов’язання не повинна розглядатися як перешкода для донарахування податкових зобов’язань платнику податків у тому разі, якщо при цьому таким платником не дотримано вимог податкового законодавства.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону –це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов’язані з рухом активів, зміною зобов’язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо. При цьому посилання податкового органу чи суду на нікчемність правочину не є обов’язковою необхідною передумовою для розгляду господарських операцій як таких, що вчинені з порушенням вимог податкового законодавства.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, довів необґрунтованість права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування позивача, що було доведено неможливістю реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, на що в своїх рішеннях неодноразово наголошував Вищий адміністративний суд України.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем доведена правомірність нарахування позивачу суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 540 875, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 108 567, 00 грн.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Фрау Марта»- залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 12 квітня 2011 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 11 квітня 2011 року.