Ухвала суду № 14833308, 31.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2011 року справа №2а-26434/10/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гімона М.М.

суддів Василенко Л.А. , Карпушової О.В.

при секретарі судового засідання Солодько О.І.,

за участю представника позивача Шандиби І.О., представника відповідача Коростильова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року у справі № 2-а-26434/10/0570 за позовом Закритого акціонерного товариства «Вестастрой» до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області провизнання недійним податкового повідомлення-рішення № 0001712302/0/41737 від 20.10.2010 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року у справі № 2а-26434/10/0570 позов Закритого акціонерного товариства «Вестастрой» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення № 0001712302/0/41737 від 20.10.2010 року задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у м. Краматорську № 0001712302/0/41737 від 20 жовтня 2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання ( з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій Закритому акціонерному товариству «Вестастрой» у розмірі 177451,50грн., у тому числі за основним платежем - 118301,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 59150,50 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ «Виват-Пром», в наслідок яких позивач незаконно завищував собі податковий кредит з ПДВ в порушення п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Суд не врахував, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням того, що поставка товарів мала місце, оскільки в ході проведення перевірки діяльності ТОВ “Виват-Пром” ДПІ в Київському районі м. Донецька була встановлена відсутність у ТОВ “Виват-Пром” доказів фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ “Солана Трейд” та ТОВ “Автокрис” у грудні 2009 року, через що вчинені між зазначеними субєктами господарювання правочини є нікчемними та не можуть спричиняти виникнення будь-яких правових наслідків. На безтоварний характер взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Виват-Пром» вказує відсутність товаро-транспортних документів, комерційного акту про прийняття товару за кількістю і якістю, а також встановлення факту реєстрації ТОВ «Автокрис» на втрачений паспорт, і визнання в судовому порядку в березні 2010 р. банкрутом ТОВ «Солана Трейд».

Представники відповідача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Представники позивача в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Закрите акціонерне товариство «Вестастрой» зареєстроване виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області 30.07.1998 року як юридична особа, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 289671 (т.1 а.с. 77).

04.12.2009 р. між позивачем та ТОВ «Виват-Пром» був укладений договір постачання № 174/03, за яким ТОВ «Виват-Пром» зобовязалось поставити на адресу ЗАТ «Вестастрой» будівельні матеріали та обладнання. Поставка товару здійснюється на умовах EXW (доставка транспортом покупця) згідно Інкотермс 2000 року. Загальна сума по даному договору складає 3000000,00 грн. Термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх обовязків, але не пізніше 31.12.2010 р. (т.1 а.с. 23).

На підставі вказаного договору відбулося постачання товарно-матеріальних цінностей на адресу позивача, на підтвердження чого позивачем для перевірки і до суду було надано видаткові накладні та податкові накладні, а саме № 473 від 11.12.2009р., № 472 від 11.12.2009р., № 471 від 11.12.2009 р. № 1109 від 25.12.2009 р. на загальну суму 862426,78 грн. у тому числі ПДВ 143737,79 грн.

На підставі отриманих від ТОВ “Виват-Пром” податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду за грудень 2009 року суму податку на додану вартість у розмірі 143737,80 грн., що підтверджено реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даними декларації з ПДВ за грудень 2009 року.

Відповідачем по справі була проведена позапланова виїзна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Виват-Пром» за період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року, про що складений акт № 2183/23-2-30073921 від 07.10.2010 р. (далі Акт перевірки).

Згідно висновків Акту перевірки, ТОВ «Виват-Пром» у грудні 2009 року на адресу ЗАТ «Вестастрой» відповідно до договору поставки № 174/03 від 04.12.2009 року було відвантажено товарно-матеріальні цінності, на що були виписані видаткові та податкові накладні на загальну суму 862426,78 грн. у тому числі ПДВ 143737,79 грн. На підставі отриманих від ТОВ “Виват-Пром” податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту за грудень 2009 рокусуму податку на додану вартість у розмірі 143737,80 грн. В той же час ЗАТ «Вестастрой» не включено до складу валових витрат суми придбаних товарів від ТОВ «Виват -Пром» товарно-матеріальних цінностей в розмірі 718689,00 грн. по вищевказаним прибутковим накладним, у звязку з тим, що придбані товарно-матеріальні цінності були використані при проведенні ремонтних робіт власних основних засобів (т.1 а.с. 12). Оскільки на думку податкового органу угода позивача з ТОВ «Виват-Пром» була нікчемною в силу ст.ст. 215, 228 ЦК України, а господарські операції на підставі неї здійснювались безтоварно і без мети настання реальних наслідків з метою набуття податкової вигоди, то позивачем порушені п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого позивачем занижено суми ПДВ 118301 грн. за грудень 2009 р. і завищено суму відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту на 25437 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001712302/0/41737 від 20 жовтня 2010 року, яким позивачу донараховано ПДВ у сумі 177451,50 грн., у тому числі за основним платежем 118301 грн., за штрафними санкціями 59150,50 грн. (т.1 а.с. 22).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з недоведеності висновків відповідача про нікчемність угод позивача з ТОВ «Виват-Пром», а також необґрунтованості припущень про безтоварність цих господарських операцій, оскільки позивачем надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, що підтверджують як факти здійснення господарських операцій, так і факти розрахунків за них.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на досліджених по справі доказах, яким дана належна правова оцінка.

Так, на підтвердження виконання угоди між ЗАТ «Вестастрой» та ТОВ «Виват-Пром», позивачем було надано видаткові та податкові накладні, рахунки на сплату, журнали реєстрації довіреностей, які видавались для отримання товарів, подорожні листи вантажного автомобіля, за якими здійснювались на протязі грудня 2009 року перевезення придбаних матеріальних цінностей, дефектні акти щодо будівельних робіт та акти списання придбаних будівельних матеріалів на виконання цих робіт, відомості ресурсів, використаних на проведення будівельних робіт, журнали-ордера. Таким чином, здійснення фактичної поставки будівельних матеріалів позивачу підтверджується належними первинними документами, складеними у відповідності до вимог законодавства.

Вищевказані обставини підтверджуються матеріалами справи та знайшли своє підтвердження і в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В акті перевірки відповідач зазначає, що є підстави вважати правочини нікчемними на підставі ст. 228 ЦК України як такі, що порушують публічний порядок.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи зазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків.

Доводи апеляційної скарги про те, що отримання позивачем за господарськими операціями товарно-матеріальних цінностей не підтверджується товарно-транспортними накладними, документами про розвантаження матеріалів, а також комерційні акти про приймання товару, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки в судовому засіданні встановлено, що будівельні матеріали за договором з ТОВ «Виват-Пром» перевозились власним транспортом позивача, що підтверджено подорожніми листами.

Обгрунтовуючи свої висновки про безтоварність та нікчемність угоди позивача та ТОВ «Виват-Пром», відповідач повязує їх з нікчемністю угоди між постачальником ТОВ «Виват-Пром» - ТОВ «Солана Трейд» і ТОВ «Автокрис», посилаючись на те, що угоди між ними носили нікчемний характер, тому реальних наслідків за цими угодами і в подальшому по ланцюгу постачання відбутися не могло. Такі висновки ґрунтуються на даних про реєстрацію ТОВ «Автокрис» на втрачений особою паспорт та розгляд в 2010 році у відношенні ТОВ «Солана Трейд» справи про банкрутство.

Ці посилання колегія суддів до уваги не приймає, оскільки нікчемність або недійсність угоди створює юридичні наслідки лише для сторін цієї угоди і не може впливати на права та обовязки третьої сторони, а саме ЗАТ «Вестастрой», яка в жодних господарських стосунках ані з ТОВ «Солана Трейд», ані з ТОВ «Автокрис» не перебувала. Твердження відповідача про те, що на адресу позивача ТОВ «Виват-Пром» поставляло саме ті матеріали, які повинно було отримати від вказаних підприємств, є припущенням відповідача.

Що стосується наявності у позивача кредиторської заборгованості перед ТОВ «Виват-Пром» за отримані матеріали, то цей факт не може свідчити ні про нікчемність, ні про безтоварність угоди.

Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту суми податку, які не задекларовані та не сплачені контрагентами по ланцюгу постачання, є безпідставними, оскільки добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обовязку щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Крім того, слід враховувати і те, що, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення включених у ціну товару сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як субєкт владних повноважень на якого покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, які фактично носять характер припущень, і виходячи з того, що всі протиріччя повинні трактуватися на користь платника податків, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України, а фактичні обставини обєктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Виват-Пром» і правомірність включення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми понесених витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які були надані при проведенні документальної перевірки.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.7.4, ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого позивачем занижено суму податкового зобовязання з ПДВ на 118301 грн., а відповідно і про протиправність податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків, зазначених судом першої інстанції, а тому судом першої інстанції правильно встановлено всі обставини по справі та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для залишення її без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року у справі № 2-а-26434/10/0570 за позовом Закритого акціонерного товариства «Вестастрой» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області провизнання недійним податкового повідомлення-рішення № 0001712302/0/41737 від 20.10.2010 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 04 квітня 2011 року.

М.М. Гімон

СуддіЛ.А. Василенко

О.В. Карпушова