Ухвала суду № 14762089, 29.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кониченко О.М.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2011 року справа №2а/0570/888/2011

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чумака С.Ю.

суддів

Ляшенка Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Копиці С.В.,

за участю представника позивача Токмань В.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року у справі № 2а-0570\888\2011 за позовом Закритого акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.12.2010 року № 0005621520/0 в частині нарахування штрафу в розмірі 69698,1 грн,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0005621520/0 від 14.12.2010 року в частині застосування штрафу в розмірі 69698 грн. 10 коп.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем платіжної дисципліни по орендній платі за землю за період з 31.01.209 року по 30.04.2009 рік. За наслідками перевірки було складно акт № 536/152 32954671, відповідно до висновків якого встановлена несвоєчасна сплата підприємством узгоджених податкових зобовязань. Позивач частково не згоден з висновками акту перевірки та вважає що вони не відповідають фактичним обставинам та не ґрунтуються на нормах закону. Також послався на відсутність підстав для застосування штрафних санкцій, оскільки узгоджена сума податкового зобовязання сплачена позивачем, але відповідач всупереч призначенню платежу самостійно скерував зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобовязань інших податкових періодів, штучно створивши таким чином порушення граничного строку узгодженої суми податкового зобовязання та застосувавши при цьому штрафні санкції.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі. При прийнятті постанови суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено законну підставу здійснення нарахування штрафних санкцій позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. Суд також зазначив, що діючим законодавством не встановлено право органу державної податкової служби змінювати напрямок платежу, який був самостійно визначений платником податків.

Не погодившись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить останню скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що кошти, що надійшли на сплату зобовязань з податку, збору (обовязкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобовязань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків, так і податкових зобовязань, розрахованих контролюючим органом.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було здійснено невиїзну документальну перевірку ЗАТ «Азовський машинобудівний завод» з питань дотримання платіжної дисципліни по орендній платі за землю за період з 31.01.2009 року по 30.04.2009 рік, за результатами чого було складно акт № 536/152-32954671 від 30.11.2010 року яким встановлено порушення вимог п. 5.3.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000 року, тобто несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобовязань.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 14 грудня 2010 року № 0005621520/0, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 50% в сумі 78981 грн. 70 коп. за затримку на 568 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 157963,37 грн за платежем по орендній платі за землю.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, згідно з яким у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, у відсотках виходячи із календарних днів затримки, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, а саме:

-при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Згідно з п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року № 2535-XII, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

З матеріалів справи вбачається, що 24 січня 2008 року позивачем до відповідача була подана податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008 рік від 23 січня 2008 року, якою самостійно визначено податкові зобов'язання по орендній платі на 2008 рік в сумі 103 382 грн. 73 коп.

Уточнюючою податковою декларацією орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності від 20 січня 2009 року позивач уточнив зобов'язання по орендній платі за 2008 рік, а саме збільшив їх до 310 148 грн. 20 коп.

28 січня 2009 року позивачем до відповідача була подана податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік від 28 січня 2009 року, якою самостійно визначено податкові зобов'язання по орендній платі на 2009 рік в сумі 357 290 грн. 73 коп.

28 січня 2010 року позивачем до відповідача була подана податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік від 28 січня 2010 року, якою самостійно визначено податкові зобов'язання по орендній платі на 2010 рік в сумі 378 370 грн. 88 коп.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про плату за землю» податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Позивач платіжним дорученням № 1075 від 31.07.2009 року на суму 30000 грн. сплатив орендну плату за землю за червень 2009 року, згідно податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2009 рік від 28.01.2009 року за червень 2009 року на суму 29774, 24 грн., строк сплати якого 30.07.2009 року. Зазначене платіжне доручення прийнято установою банка 31.07.2009 року, тобто, затримка сплати податкового зобов'язання склала 1 календарний день. Відповідно штраф має бути нарахований у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу: 29774, 24 х 10% = 2977, 42 грн.

Платіжним дорученням № 506 від 31.03.2010 року на суму 31530,91 грн. позивач здійснив оплату орендної плати за землю за січень 2010 року, згідно податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 рік від 28.01.2010 рік за січень 2010 року на суму 31530,91 грн., строк сплати якого 01.03.2010 року. Зазначене платіжне доручення прийнято установою банка 31.03.2010 року, тобто, затримка сплати податкового зобов'язання склала 30 календарних днів. Відповідно штраф має бути нарахований у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу: 3153091 х10% = 3153,09 грн.

Платіжним дорученням № 507 від 31.03.2010 року на суму 31530,91 грн. позивач здійснив оплату орендної плати за землю за лютий 2010 рік, згідно податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 рік від 28.01.2010 року за лютий 2010 року на суму 31530,91 грн., строк сплати якого 30.03.2010 року. Зазначене платіжне доручення прийнято установою банка 31.03.2010 року, тобто, затримка сплати податкового зобов'язання склала 1 календарний день. Відповідно штраф має бути нарахований у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу: 3153091 х 10% = 3153,09 грн.

Платіжним дорученням № 855 від 31.05.2010 року на суму 31530,91 грн. позивач здійснив оплату орендної плати за землю за квітень 2010 рік, згідно податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 рік від 28.01.2010 року за квітень 2010 року на суму 31530,91 грн., строк сплати якого 31.05.2010 року. Зазначене платіжне доручення прийнято установою банка 31.05.2010 року, тобто, затримки сплати податкового зобов'язання немає. Відповідно штраф не нараховується.

Платіжним дорученням № 1913 від 19.10.2010 року на суму 31530,91 грн. позивач здійснив оплату орендної плати за землю за вересень 2010 року, згідно податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 рік від 28.01.2010 року за вересень 2010 року на суму 31530,91 грн., строк сплати якого 30.10.2010 року. Зазначене платіжне доручення прийнято установою банка 19.10.2010 року, тобто, затримки сплати податкового зобов'язання немає, відповідно штраф не нараховується.

Платіжним дорученням № 2000 від 02.11.2010 року на суму 31530,91 грн. позивач здійснив оплату орендної плати за землю за жовтень 2010 року, згідно податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 рік від 28.01.2010 року за жовтень 2010 року на суму 31530,91 грн., строк сплати якого 30.11.2010 року. Зазначене платіжне доручення прийнято установою банка 02.11.2010 року, тобто, затримки сплати податкового зобов'язання немає, відповідно штраф не нараховується.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з додатку до Акту перевірки, який містить розрахунок штрафної санкції, відповідач усі здійснені позивачем платежі розподілив на погашення узгодженого податкового зобов'язання згідно уточнюючої податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності від 20.01.2009 року та декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік від 28 січня 2009 року (на нараховані податкові зобов'язання за березень, квітень 2009 рік), а не за цільовим призначенням платежу, визначеним підприємством у платіжних дорученнях.

Відповідач в обґрунтування правомірності зарахування сплачених позивачем сум в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу посилається на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо необґрунтованості такого посилання відповідача, оскільки відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

Сплачуючи грошові кошти в установлений законом строк та визначаючи в платіжних дорученнях призначення платежу, позивач реалізує своє право власника грошових коштів, оскільки Законами України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та “Про державну податкову службу в Україні” не встановлено право органу державної податкової служби самостійно без згоди платника податків змінювати призначення платежу, визначеного платником податків в платіжних документах, тобто здійснювати обмеження на реалізацію конституційного права на розпорядження своєю власністю (як елементу права власності).

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону № 2181 не встановлено право чи обовязок саме податкового органу змінювати податкові зобовязання в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та іншими законами.

Зазначеною нормою взагалі не визначений субєкт, який повинен здійснювати погашення податкового боргу попередньо погашенню податкових зобов'язань. Хоча з урахуванням приписів Конституції України та Цивільного кодексу України таке право і як кореспондуюча норма-обовязок, належить саме позивачу.

У даному випадку позивач сплатив узгоджену суму податкового зобовязання у встановлені законодавством строки і зазначив про це у платіжних дорученнях, а відповідач самостійно скерувавши всупереч вказаним вимогам законодавства зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобовязань інших податкових періодів, штучно створив таким чином наявність порушення позивачем граничного строку узгодженої суми податкового зобовязання та застосував до нього штрафні санкції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що чинним законодавством не передбачено право податкового органу самостійно без згоди платника податків, змінювати призначення платежу, визначеного платником податку в платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів згодна з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтованою, у звязку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенні, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Повний текст складено 4 квітня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року у справі № 2а-0570\888\2011 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В. Ястребова