Постанова № 14825349, 28.03.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2011 року 12:41 Справа № 2а-0870/1133/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

при секретарі судового засідання Баланчук І.М.,

за участю представників:

позивача Помазанової Н.В. (довіреність від 15.03.2011 №б/н);

відповідача не зявився

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ременергосервіс»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ременергосервіс» (далі ТОВ «Ременергосервіс», позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя (далі ДПІ у Ленінському районі, відповідач), в якому просить, із урахуванням прийнятих судом уточнень, скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.09.2010 №0000182300/0, від 10.12.2010 №0000182300/1, від 29.09.2010 №0000192300/0, від 10.12.2010 №0000192300/1.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та зазначив, що оскаржувані рішення є неправомірними. Пояснює, що підставою для їх винесення стали господарські взаємовідносини позивача та ТОВ «КЕН І КО». На думку відповідача договори, укладені між ТОВ «Ременергосервіс» та ТОВ «КЕН І КО» не спричиняють настання реальних правових наслідків та є нікчемними, у звязку із чим податковим органом зроблений висновок про завищення валових витрат за рахунок включення до складу валових витрат вартості послуг з ремонту у розмірі 1678443,36грн. та неправомірне включення до складу податкового кредиту суми операції, що проведені за нікчемним правочином у розмірі 335689,00грн. Позивач вважає такі висновки необґрунтованими, оскільки проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ «КЕН І КО» оформлене відповідними первинними бухгалтерськими документами, сумнівів щодо достовірності яких під час перевірки не виникало та зазначив, що товариство на час правовідносин було платником ПДВ. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 28.03.2011 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, проте у судовому засіданні 16.03.2011 проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях на позов від 16.03.2011. Зокрема вказав, що проведеною перевіркою ТОВ «Ременергосервіс» встановлено завищення валових витрат та неправомірне формування податкового кредиту внаслідок нікчемних правочинів між позивачем та ТОВ «КЕН І КО». Зауважив, що у 2008 році на ТОВ «КЕН І КО» відсутня чисельність працюючих осіб, що унеможливлює виконання договору підряду між сторонами. Зазначив, що відповідно до відповіді ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська станом на 15.09.2010 ТОВ «КЕН І КО» не знаходиться за юридичною адресою та до ЄДР внесений запис щодо відсутності підприємства до місцезнаходження. Оскаржувані рішення вважає правомірними та просив відмовити у задоволенні позову.

Оскільки відповідач є субєктом владних повноважень, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання та у судове засідання 28.03.2011 не зявився, причини неявки суду не повідомив, то ураховуючи приписи ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), судом у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом установлені наступні обставини.

Між ТОВ «Ременергосервіс» та ТОВ «КЕН І КО» укладені договори підрядів, а саме від 06.10.2008 №27-Р/10-К, від 08.10.2008 №29-Р/10-К, від 08.10.2008 №28-Р/10-К, від 04.11.2008 №31-Р/11-К, від 04.11.2008 №30-Р/11-К, від 12.12.2008 №35-Р12-К, виконання яких підтверджене оформленими довідками вартості виконаних підрядних робіт, актами приймання виконаних підрядних робіт, податковими накладеними та актами приймання-передачі векселів, які містяться у матеріалах справи.

На час укладання указаних договорів ТОВ «КЕН І КО» був зареєстрований як платник ПДВ; свідоцтво платника ПДВ ТОВ «КЕН І КО» анульовано лише 22.04.2010 за ініціативою податкового органу внаслідок ненадання підприємством декларації з ПДВ протягом 12 послідовних місяців.

Посадовими особами ДПІ у Ленінському районі проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Ременергосервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодаства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010. За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт від 16.09.2010 №2465/23/32363727 (далі - Акт).

Проведеною перевіркою встановлені та у Акті зафіксовані порушення:

пп.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 №334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №334/94-ВР) та п.2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.п.1, 2 ст.215, п.п.1,5 ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст..ст.208, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, встановлено заниження податку на прибуток за 2008 рік на суму 419611,00грн.;

пп.7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №168/97), встановлено завищення податкового кредиту на додану вартість на загальну суму 335689,00грн., в тому числі по періодам:

за жовтень 2008 року на суму 208102,00грн;

за листопад 2008 року на суму 115580,00грн;

за грудень 2008 року на суму 12007,00грн.

Судом встановлено та представниками сторін підтверджений факт, що підставою встановлення указаних порушень стали взаємовідносини між ТОВ «Ременергосервіс» та ТОВ «КЕН І КО», які проявилися, на думку податкового органу, в укладанні нікчемних договорів.

За результатами проведеної перевірки та на підставі виявлених порушень відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.09.2010 №0000182300/0 (донараховано суму податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 503533,50грн., у тому числі за основним платежем 335689,00грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 167844,50грн), від 29.09.2010 №0000192300/0(донараховано суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 629416,50грн., у тому числі за основним платежем 419 611,00грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 209 805,50грн).

Не погодившись із указаними рішенням позивач здійснив їх адміністративне оскарження до ДПІ у Ленінському районі та ДПА України у Запорізькій області, проте відповідними рішеннями указаних органів від 06.12.2010 №19967/10/25-47, від 07.02.2011 №498/10/25-020 скарги ТОВ «Ременергосервіс» залишені без задоволення, оскаржувані рішення без змін та винесені похідні податкові повідомлення-рішення, а саме від 10.12.2010 №0000182300/1, від 10.12.2010 №0000192300/1.

Вважаючи указані рішення протиправними позивач звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача зроблені під час перевірки про нікчемність договорів, укладених між ТОВ «Ременергосервіс» та ТОВ «КЕН І КО».

Приписами Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204).

Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст.215); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст.236); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю (ст.216).

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме:

зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналізуючи вище викладені норми та матеріали справи, суд дійшов висновку, що договори підряду, укладені між позивачем та ТОВ «КЕН І КО» відповідають приписам чинного законодавства, їх виконання підтверджене відповідними документами (договори підряду оформлені у встановленому порядку, підтверджені кошторисами, актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями), а твердження відповідача щодо їх нікчемності є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо пояснення представника позивача про відсутність станом на 15.09.2010 ТОВ «КЕН І КО» за місцезнаходженням та внесення до ЄДР відповідного запису, то судом ці аргументи до уваги не приймаються, оскільки позивач мав господарські відносини із ТОВ «КЕН І КО» у 2008 році, а тому відсутність його контрагента за юридичною адресою у 2010 році не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених договорів.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону № 334/94-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Приписами п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону).

Проте, як свідчать вимоги пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що договори, укладені між ТОВ «КЕН І КО» та ТОВ «Ременергосервіс» спрямовані на проведення господарської діяльності позивача та підтверджені відповідними документами. Доказів зворотнього відповідач суду не надав, доводи представника позивача не спростував.

Ураховуючи зазначена приписи Закону №334/94-ВР суд вважає, що висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток за 2008 рік на суму 419611,00грн. є помилковими та спростовані наданими доказами та фактичними матеріалами справи.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи),

у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними та іншими документами, передбаченими вищезазначеним підпунктом, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену відповідними документами.

Згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У відповідності пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до норм чинного законодавства податкова накладна повинна відповідати наступним вимогам. Так, реквізити, які має містити податкова накладна, встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також вимоги до оформлення первинних документів встановлені п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, а саме: для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні мати обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документу, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Із матеріалів справи вбачається та представником відповідача не заперечується, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту відповідають вимогам чинного законодавства. Сумнівів щодо правильності їх оформлення та достовірності ні під час перевірки, ні під час судового засідання не виникало.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Закону №168/97-ВР податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця.

Згідно пп. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених п. 9.8 Закону №168/97-ВР.

Відповідно до п.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 №755, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «КЕН І КО» на час здійснення відповідних господарських операцій було зареєстровані як платник ПДВ. Указаний факт представником відповідача не заперечується.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що порушень приписів Закону №168/97-ВР позивачем не здійснено, а висновки податкового органу про завищення податкового кредиту на додану вартість на загальну суму 335689,00грн. є недоведеними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у звязку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя від 29.09.2010 №0000182300/0, від 29.09.2010 №0000192300/0, від 10.12.2010 №0000182300/1, від 10.12.2010 №0000192300/1.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ременергосервіс» (код ЄДРПОУ 24517529) судовий збір у розмірі 3,40грн. (три грн. 40 коп.) Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі, у відповідності до вимог ст. 160 КАС України, оформлена і підписана 31.03.2011.

Суддя (підпис) Ю.В.Калашник