Постанова № 14824953, 31.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2011 р. справа № 2а/0570/2227/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.

за участю представників позивача Шатило І.О., Гевеке І.П.,

представника відповідачаКовальчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю

«Центр ділового розвитку»

доДержавної податкової інспекції у

Пролетарському районі м. Донецька

про скасування податкових повідомлень рішень Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька від 19.11.2010 № 0000842303/0, № 0000832303/0, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.11.2010 року № 0002252302

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр ділового розвитку» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька від 19.11.2010 № 0000842303/0, № 0000832303/0, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.11.2010 року № 0002252302.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що в період з 07.10.2010 по 03.11.2010 ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька було проведено перевірку ТОВ «Центр ділового розвитку». За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено акт про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства від 08.11.2010 № 4012/23-1/33577341, який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач вказує, що п. 3.1.1 Акту перевірки зазначено, що ТОВ «Центр ділового розвитку» в порушення п. 5.9 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» при розрахунку приросту/убутку балансової вартості запасів не включено дані по бухгалтерському рахунку № 23 «виробництво», що призвело до заниження приросту балансової вартості запасів у 3 кварталі 2008 р. на суму 251430,00 грн., і як наслідок, до заниження податку на прибуток в сумі 62858,00 грн.

Однак, позивач не погоджується із таким висновком відповідача та зазначає, що протягом 3 кварталу 2008 ТОВ «Центр ділового розвитку» не здійснювало відпуск запасів: матеріалів, сировини, малоцінних предметів, напівфабрикатів у виробництво (будівництво), тобто фактичне не формувало матеріальну складову незавершеного виробництва, що підлягає коригуванню на підставі вимог п. 5.9 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств». Тому позивач вважає безпідставним твердження перевіряючих про необхідність визначення приросту запасів у незавершеному виробництві у 3 кварталі 2008, оскільки позивач не мав жодних законодавчих підстав для оподаткування балансової вартості будь-якої частини незавершеного виробництва, та як наслідок вважає, що відсутні факти, які б свідчили про заниження приросту балансової вартості у 3 кварталі 2008 на суму 251430,00 грн.

Позивач також зазначив, що в розділі 3.1.2 Акту перевірки визначено твердження про те, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати на придбання товарів, отриманих від ПП «Леко Будпостач», що на думку перевіряючих, призвело до заниження податку на прибуток у 1 кварталі 2009 на суму 688,00 грн., у 2 кварталі 2009 на суму 323,00 грн., у 3 кварталі 2009 на суму 1615,00 грн.

Посилаючись на вимоги п. 5.9 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач стверджує, що придбані ТОВ «Центр ділового розвитку» у ПП «Леко Будпостач» товари були використані на спорудження обєкту, який не завершений будівництвом. Перевіркою не встановлено заниження приросту матеріалів у 1-3 кварталах 2009, тому віднесені до валових витрат в ці періоди матеріали, в тому числі придбані у ПП «Леко Будпостач», не вплинули на обєкт оподаткування і розмір податку на прибуток зазначених податкових періодів.

Також, позивач не погоджується із твердженнями перевіряючих щодо відсутності у підприємства документів, які підтверджують факт отримання у ПП «Леко Будпостач» товарів і які підтверджують валові витрати і податковий кредит підприємства, посилаючись на надання документів для проведення невиїзної перевірки за письмовим запитом ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька від 10.08.2010 № 17568/10/23-113. Позивач стверджує, що цей факт свідчить про формування валових витрат в процесі взаємовідносин з ПП «Леко Будпостач» та підтверджені відповідними документами, зазначеними у п. 5.3.9 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позовною заявою, позивач також зазначає, що за результатами перевірки правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість зроблено висновок про заниження підприємством податку на додану вартість на загальну суму 2100,00 грн., у т.ч.: у лютому 2009 на суму 550,00 грн., у травні 2009 на суму 258,00 грн., у липні 2009 на суму 1292,00 грн. Перевіряючими встановлено, що підприємство не мало права на віднесення цих сум до складу податкового кредиту, тому що вони виникли з операцій, що проведені на підставі нікчемного правочину.

Позивач пояснив, що в процесі взаємовідносин з ПП «Леко Будпостач» позивачем було придбано товари продукцію виробничо-технічного призначення для подальшого використання у оподаткованих операціях в межах власної господарської діяльності. Суми податку на додану вартість у звязку із придбанням у ПП «Леко Будпостач» товарів підтверджені належним чином оформленими податковими накладними. Крім того, позивач зазначив, що згідно інформації ДП «Інформаційно-ресурсний центр», ПП «Леко Будпостач» є юридичною особою (ЄДРПОУ 36305915), на час розгляду справи воно не є припиненим, знаходиться за місцем знаходження, перебуває на обліку як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва № 100157059 від 24.12.2008.

Позивач також не погоджується із висновками п. 3.5.8 Акту перевірки про те, що підприємством здійснено перевищення ліміту готівки в касі підприємства на суму 2965,00 грн., на підставі чого підприємству визначено штрафні санкції у сумі 5930,00 грн.

З огляду на викладені обставини позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення рішення ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька від 19.11.2010 № 0000842303/0 та № 0000832303/0, та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.11.2010 № 0002252302, такими, що підлягають скасуванню.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав письмові заперечення проти позову, відповідно до яких підтримав позицію, викладену в акті перевірки № 4012/23-1/33577341 від 08.11.2010, наполягав на правомірності прийняття податкових повідомлень рішень від 19.11.2010 № 0000842303/0, № 0000832303/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.11.2010 № 0002252302, тому просив суд відмовити в задоволені позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та наданих заперечень, встановив наступне:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр ділового розвитку» (ЄДРПОУ 33577341) є юридичною особою, зареєстроване на підставі рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 30.05.2005 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 308511 (а.с. 20)

Відповідач Державна податкова інспекція у Пролетарському районі м. Донецька є субєктом владних повноважень, якав даних правовідносинах реалізує надані їй Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні” (в редакції, що діяла на момент проведення перевірки).

Відповідно до пункту 4 статті 10 наведеного Закону на державні податкові інспекції в районах серед інших функцій покладено виконання щодо додержання порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону. Зазначені функції співпадають з правами органів державної податкової служби, які визначені пунктом 2 статті 11 розділу 3 зазначеного Закону.

Серед прав, наданих податковим органом, передбачено здійснення планових та позапланових виїзних перевірок. Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-1 цього Закону.

Статтею 11-2 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» було визначено умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок.

Посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Основним нормативним документом який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій є Закон України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг(далі - Закон №265).

Так, на підставі направлення № 241 від 07 жовтня 2010 року про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Центр ділового розвитку», ЄДРПОУ 33577341, строк проведення перевірки десять робочих днів, та наказу № 554 від 20.10.2010 року, на підставі якого було продовжено терміни проведення перевірки ТОВ «Центр ділового розвитку» на 10 робочих днів, начальником відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Бушуєвою О.О., державним податковим інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Багдасаровою В.В., головним державним податковим ревізором інспектором сектору контролю за субєктами господарювання, що здійснюють розрахунки у готівковій формі відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Єфремовим А.В., головним державним податковим ревізором інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Поладі Н.М., державним податковим інспектором відділу погашення прострочених податкових зобовязань Лях В.М., було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Центр ділового розвитку»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 07.10.2010 (а.с. 22-23).

За результатами проведеної перевірки посадовими особами Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька було складено акт № 4012/23-1/33577341 від 08.11.2010 року (а.с. 27-71) та додаток до акту № 25176/10/23-113 від 16.11.2010 року (а.с. 75-80), відповідно до яких встановлено наступні порушення позивачем вимог законодавства:

1.п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 65484,00 грн., у т.ч.:

-у 3 кварталі 2008 на суму 62858,00 грн.;

-у 1 кварталі 2009 на суму 688,00 грн.;

-у 2 кварталі 2009 на суму 323,00 грн.;

-у 3 кварталі 2009 на суму 1615,00 грн.

2.п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2100,00 грн., у т.ч.:

-у лютому 2009 на суму 550,00 грн.;

-у травні 2009 на суму 258,00 грн.;

-у липні 2009 на суму 1292,00 грн.

3.п. 2.8, п. 2.9 гл. 2, п. 3.5 гл. 3 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 (зі змінами та доповненнями) перевищення ліміту залишків готівки у касі підприємства на суму 2965,00 грн.

На підставі зазначеного акту Державною податковою інспекцією у Пролетарському районі м. Донецька були прийняті:

-податкове повідомлення рішення № 0000842303/0 від 19 листопада 2010 року, яким відповідно до п.п. «б» п. 4.2.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181 ІІІ, позивачу було розраховано суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 98226,00 грн., у тому числі: за основним платежем 65484,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 32742,00 грн.(а.с. 24)

-податкове повідомлення рішення № 0000832303/0 від 19 листопада 2010 року, яким відповідно до п.п. «б» п. 4.2.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181 ІІІ, позивачу було розраховано суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3150,00 грн., у тому числі: за основним платежем 2100,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1050,00 грн. (а.с. 25)

-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002252302 від 19 листопада 2010 року, яким відповідно до ст.1 абз. 2 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 позивачу було нараховано фінансові санкції на суму 5 930,00 грн. (а.с. 26)

Так, в п. 3.1.1 Акту перевірки зазначено, що позивачем в порушення п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при розрахунку приросту/убутку балансової вартості запасів не включено дані бухгалтерського рахунку № 23 «виробництво», що призвело до заниження приросту балансової вартості запасів у 3 кварталі 2008 року на суму 251430,00 грн, та як наслідок, до заниження податку на прибуток в сумі 62858,00 грн.

Судом встановлено, що основним видом діяльності Позивача є будівництво адміністративної будівлі за адресою: м. Донецька вул. Челюскінцев , 142. Фінансування зазначеного будівництва здійснюється за рахунок пайових внесків фізичних та юридичних осіб. На рахунку № 23 «виробництво» накопичуються витрати Позивача, що повязані зі спорудженням зазначеного обєкту будівництва.

Відповідно до вимог п.п 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР (в редакції, що діяла на момент проведення перевірки) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п 5.9 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті:

ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої вартості однорідних запасів;

вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Позивачем до суду було надано оборотно-сальдові відомості по рахунках 20,22,23,28 за 4 квартал 2007, 1-3 квартал 2008, декларації з податку на прибуток підприємства за 2007 рік, 1 квартал 2008, 1 півріччя 2008, 3 квартали 2008 року та за 2008 рік. (а.с. 115-201) Крім того, позивачем до суду було надано картки по рахунку 23 «Виробництво» за липень, серпень, вересень 2008 року, оборотно-сальдові відомості по рахунку 23 «Виробництво» за липень, серпень, вересень 2008 року, договори із субпідрядними організаціями з актами № КБ-2в та № КБ-3.

На підставі дослідження зазначених письмових доказів, суд встановив наступне, що в 3 кварталі 2008 року ТОВ «Центр ділового розвитку» мало правовідносини будівельного підряду з наступними організаціями: ТОВ «Алюмо сервіс» (договори № 0000326 віл 05.12.2007), ПП ОСОБА_10 (договір № 02/23-06/08 від 23.06.2008), ТОВ «Сучасні фасадні системи» (договір № 29/10/07 від 29.10.2007), ТОВ «ДЗСМ «Астор» (договір № 2/51 від 23.05.2008), ТОВ «Інтерклімат», ТОВ «Альянс» (№ ЭМ 02/08-4 від 20.02.2008), ТОВ «Профіт» (Договір № 02/19 від 19.02.2009), ТОВ «Апексстрой» (договір від 03.12.2007), ТОВ «Дон групп» (договір № 01/23-8 від 23.01.2008), ПП «Юг» (№ 5 від 07.04.2008), тому до рахунку № 23 «Виробництво» відносились будівельно-монтажні роботи, що здійснювались підрядними підприємствами. Загальна сума підрядних будівельно-монтажних робіт за 3 квартал 2008 року становить 1261961. Вартість зазначених робіт є основною складовою формування приросту рахунку 23 «Виробництво».

На підставі аналізу довідок про вартість робіт та актів приймання підрядних робіт судом визначено, що в 3 кварталі 2008 року власні матеріали позивача були надані субпідрядникам ТОВ «Інтерклімат» та ТОВ «Профіт» в сумі 387104,00 грн. та 1595,20 грн. відповідно. Зазначені суми визначені шляхом відрахування при визначенні підсумкової суми актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість робіт, тому факти виключення зазначених сум з підсумку вартості робіт за актами унеможливлює віднесення їх на валові витрати у складі прийнятих субпідрядних робіт.

Суд також зазначає, що відповідно до позиції ДПА України, викладеній в листі від 27.05.2005 № 4807/6/11-1116, вбачається, що відносно незавершеного будівництва та готової продукції, Законом зобовязується вести податковий облік приросту (убутку) балансової вартості незавершеного будівництва та залишків готової продукції лише в частині вартості запасів, визначених Законом, а саме: сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів, використаних на їх виробництво. Витрати, повязані з виробництвом (перетворенням, зберіганням) запасів, у тому числі витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, тощо, у податковому обліку приросту (убутку) балансової вартості незавершеного будівництва та залишків готової продукції не враховується.

Крім того, листом ДПА України від 24.10.2008 року № 10442/6/17-0716 було надано розяснення, що якщо платник податку здійснює будівництво з метою продажу і при цьому залучає до виконання будівельно-монтажних робіт підрядні організації, то вартість виконаних робіт, в тому числі і субпідрядними організаціями відноситься на валові витрати такого платника. При цьому вартість запасів у незавершеному будівництві, які були безпосередньо придбані платником податків, підлягає відображенню у податкової обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів відповідно до п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на загальних підставах.

Оскільки, згідно даних за 3 квартал 2008 року, підтверджується те, що витрати на придбання матеріалів були понесені відповідними підрядними організаціями, а не платником податку, тому вони не підлягають коригуванню у Позивача згідно із нормами п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а витрати щодо сплати вартості робіт субпідрядними організаціями за відрахуванням придбаних Позивачем матеріалів були віднесені на рахунок № 23 «Виробництво».

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 №327 (надалі Порядок), акт перевірки це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Відповідно до п.1.5 Порядку акт виїзної планової перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами виїзної планової перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства (п.1.6 Порядку). Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті виїзної планової перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.1.7 Порядку).

Суд зазначає, що в акті перевірки не міститься інформація стосовно встановленого порушення, не зазначені причини виникнення розбіжностей між даними податкового органу та даними платника податків, відсутнє посилання на будь-які первинні документи, що підтверджують передання власних матеріалів субпідрядним організаціям на суму 251430 грн. та які не було враховано в розрахунку приросту балансової вартості запасів по рахунку 23 «Виробництво».

Представником відповідача в судовому засіданні не було надано ґрунтовних пояснень щодо визначення вартості власних матеріалів Позивача на суму 251430,00 грн., які було надано позивачем субпідрядникам у 3 кварталі 2008 року для виконання будівельно-монтажних робіт, та які не було враховано в розрахунку приросту балансової вартості матеріалів, та не надано доказів підтвердження зазначеної позиції ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька.

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 71 КАС України, відповідно до яких, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем обставин порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині не врахування в розрахунку приросту балансової вартості матеріалів вартість власних матеріалів, що були надані субпідрядникам, тому висновки ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька щодо заниження внаслідок зазначених вище порушень податку на прибуток у 3 кварталі 2008 року на суму 62858,00 грн. є необґрунтованими, а податкове повідомлення рішення від 19.11.2010 № 0000842303/0 в зазначеній частині підлягає скасуванню.

Під час перевірки перевіряючими встановлено факт взаємовідносин між ТОВ «Центр ділового розвитку» (Покупець) та ПП «Леко Будпостач» (Постачальник), які склалися на підставі договору № ДГ-0000002 від 16.02.2009. Відповідно до умов договору Постачальник бере на себе обовязок з передачі (постачання) в обумовлені строки у власність Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення, а Покупець зобовязаний прийняти продукцію та сплатити за неї відповідну грошову суму згідно зі Специфікаціями до цього Договору, що є його невідємними частинами.

Перевіркою встановлено, що на виконання умов договорів ПП «Леко Будпостач» на користь ТОВ «Центр ділового розвитку» було поставлено продукцію виробничо технічного призначення, що підтверджено видатковими накладними: № РН-0000002 від 16.02.09; № РН-0000009 від 22.05.09; № РН-0000011 від 22.07.09, та податковими накладними: № 2 від 16.02.09, № 9 від 22.05.2009, № 11 від 22.07.2009. Загальний обсяг проведених фінансово-господарських операцій з ПП «Леко Будпостач» склав 12600,58 грн., у тому числі ПДВ 2 100,00 грн.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на розрахунковий рахунок Постачальника.

В акті перевірки встановлено, що підприємством ТОВ «Центр ділового розвитку» віднесено до складу валових витрат витрати на придбання товарів, отриманих від ПП «Леко Будпостач», на загальну суму 10500,00 грн., а саме: у 1 кварталі 2009 у розмірі 2750,00 грн., у 2 кварталі 2009 у розмірі 1292,00 грн., у 3 кварталі 2009 у розмірі 6458,00 грн.

З метою встановлення достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість перевіряючими було використано дані актів від 29.07.2010 № 3840/23-1/36305915 та № 3841/23-1/36305915 про неможливість проведення перевірки ПП «Леко Будпостач» з питань підтвердження відомостей, отриманих від платників податків за період лютий, травень, липень 2009 року, інформацію баз даних АІС «РПП», АІС «Бест звіт», даних співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту.

Відповідно до зазначених актів було встановлено, що фактично згідно податкової звітності у ПП «Леко Будпостач» недостатні трудові ресурси, складські приміщення, транспортне та торговельне обладнання для здійснення основного виду діяльності підприємства, основні засоби відсутні, додаток К1 до декларації з податку на прибуток за 2009 рік не надавався.

Враховуючи зазначені обставини, ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька було зроблено висновки про те, що угоди, які укладені із ПП «Леко Будпостач» за період, що перевірявся, мають ознаки нікчемності.

Крім того, перевіряючими здійснено висновок, відповідно до якого підприємством перераховувались кошти без мети реального настання передбачених наслідків виключно, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, в звязку із чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Відповідач в письмових поясненнях посилається на ст. 215 ЦК України, відповідно до приписів якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено Законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Представником відповідача було зазначено, що підприємством було порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Дійсно, згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. При цьому правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу у однієї або у обох сторін та від виконання угоди однією чи обома сторонами.

Однак, для норми ст. 207 Господарського кодексу України характерними є такі ознаки як вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків ТОВ «Центр ділового розвитку» встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідач лише надає пояснення, відповідно до яких було проаналізовано акти про неможливість проведення перевірки ПП «Леко Будпостач», якими встановлено, що у ПП «Леко Будпостач» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Ці акти не встановлює наявності протиправного умислу ПП «Леко Будпостач» не сплачувати податки при укладанні спірних угод.

Відповідачем також не доведено умислу у діях позивача на укладення спірних угод з метою приховування від оподаткування доходів.

Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, тільки вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою.

Матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів наявності у ТОВ «Центр ділового розвитку» податкового зобов'язання або податкового боргу, які виникли внаслідок виконання спірних договорів, а також доказів, що у період, на який припадає укладення та виконання спірних угод, ТОВ «Центр ділового розвитку» не подавалась звітність до податкових органів.

Відповідачем не доведено наявність у ТОВ «Центр ділового розвитку» податкового боргу за результатами виконання спірних договорів, у зв'язку з чим відсутнє завдання державі збитків у вигляді несплачених податків.

Навпаки, відповідач в акті перевірки ТОВ «Центр ділового розвитку» від 08.11.2010 за № 4012/23-1/33577341 встановлює факт, що отриманий товар відповідачем був сплачений в повному обсязі, про що свідчить надання відповідачем до перевірки видаткових накладних та податкових накладних.

Також операції за зазначеною угодою відображені ТОВ «Центр ділового розвитку» в бухгалтерському та податковому обліку, про що не заперечує відповідач.

Таким чином, відповідач не довів обставин, в чому саме полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання договору і чи була вона спрямована на приховування від оподаткування доходів. ДПІ не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків посадовими особами відповідачів встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про невідповідність висновків ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька щодо заниження податку на прибуток в розмірі 2626, 00 грн. у 1-3 кварталі 2009, щодо заниження податку на додану вартість на суму 2100,00 грн. матеріалам проведеної перевірки, та документам, наданим сторонами до суду, тому податкові повідомлення рішення від 19.11.2010 року № 0000842303/0, № 0000832303/0 підлягають скасуванню.

Також, згідно п. 3.5.8 Акту перевірки визначено, що підприємством здійснено перевищення ліміту залишків готівки в касі підприємства на суму 2965,00 грн.

В обґрунтування зазначеної позиції представник відповідача зазначав, що перевіркою відомостей на виплату заробітної плати за серпень 2009 № ВЗП-000028 встановлено відсутність підписів працівників підприємства ТОВ «Центр ділового розвитку» - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про отримання грошових коштів у розмірі 1115,00 грн. 26.08.2009. Крім того, перевіркою видаткового ордеру № 22 від 21.09.2010 встановлено відсутність підпису директора ТОВ «Центр ділового розвитку» - ОСОБА_11, про отримання грошових коштів у розмірі 1850,00 грн.

Посилаючись на приписи п. 3.5 гл. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, відповідно до яких, для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача, тому, на думку перевіряючих до залишку готівки в касі, що складав 26.08.2009 0,00 грн. повинна додаватися сума у розмірі 1115,00 грн., а до залишку готівки в касі підприємства 21.09.2010, який складав 0,00 грн. повинна додаватись сума у розмірі 1850,00 грн.

Позивачем до суду було надано видаткові касові ордери від 21.09.2010 на суму 1850,00 грн., та від 26.08.2009 на суму 1115,00 грн., відомості про виплату грошей № ВЗП 000028 за серпень 2009 року та квитанцію № 633-40 від 21.09.2010.

За результатами дослідження зазначених письмових доказів суд зазначає, що 21.09.2010 року за видатковим касовим ордером за формою № КО-2 ОСОБА_11 було отримано з каси підприємства грошові кошти в сумі 1850,00 грн., що підтверджується відповідними підписами посадової особи підприємства.

Цього ж дня, 21.09.2010, на підставі квитанції № 633-40 від 21.09.2010 ТОВ «Центр ділового розвитку» через ОСОБА_11 було внесено грошові кошти в розмірі 1850,00 грн. на рахунок в ВАТ АКБ «Капітал», м. Донецьк, в рахунок погашення кредиту.

Також, на підставі видаткового касового ордеру від 26 серпня 2009 за формою № КО-2 з каси підприємства було видано грошові кошти в розмірі 1115,00 грн., що підтверджується відповідними підписами керівника підприємства та головного бухгалтера. Згідно відомості на виплату грошей № ВЗП 000028 за серпень 2009 року працівникам ОСОБА_11 та ОСОБА_12 було виплачено заробітну плату за серпень 2009 року у розмірі на загальну суму 1115,00 грн.

Таким чином, суд вважає безпідставними посилання відповідача на порушення приписів п. 3.5 гл. 3 Положення проведення касових операцій у національній валюті, та доводи ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька щодо виведення залишку готівки в касі Позивача на підставі видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, в яких видача готівки з каси не підтверджена, оскільки зазначені твердження не підтверджуються матеріалами справи. Представником відповідача також не надано до суду належні підтвердження викладених у Акті перевірки порушень щодо перевищення ліміту залишків готівки в касі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що ДПІ у Пролетарському районі м.Донецька без належних підстав було визначено штрафні санкції в сумі 5930,00 грн. на підставі ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 439/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обліку готівки», а тому рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.11.2010 № 0002252302 про застосування до ТОВ «Центр ділового розвитку» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5930,00 грн. підлягає скасуванню.

Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачен іКонституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідно до яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Центр ділового розвитку» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59,69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр ділового розвитку» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька від 19.11.2010 № 0000842303/0, № 0000832303/0, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.11.2010 року № 0002252302 задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення рішення від 19.11.2010 № 0000842303/0 на суму 98226,00 грн., прийняте Державною податковою інспекцією у Пролетарському районі м. Донецька.

Скасувати податкове повідомлення рішення від 19.11.2010 № 0000832303/0 на суму 3150,00 грн., прийняте Державною податковою інспекцією у Пролетарському районі м. Донецька.

Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.11.2010 № 0002252302 на суму 5930,00 грн., прийняте Державною податковою інспекцією у Пролетарському районі м. Донецька.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр ділового розвитку» (83044, м. Донецьк, вул. Комуністична, буд. 4, ЄДРПОУ 33577341) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 31 березня 2011 року. Постанова складена у повному обсязі 05 квітня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.