Постанова № 14824661, 25.03.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2011 року Справа № 2а/0370/376/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача Колтонюка Ю.В.,

представника відповідача Зицика С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Енерго» до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Енерго» (далі позивач, ЗАТ «Енерго») звернулося з позовом до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції (далі відповідач, Ківерцівська МДПІ), в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 07 лютого 2011 року №0000032301 про визначення податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток підприємств в сумі 14153,00 грн. та №0000042301 про визначення податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в сумі 11794,0 грн.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що висновки податкового органу, зроблені в ході проведення позапланової виїзної перевірки товариства, не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач зазначає, що ЗАТ «Енерго» правомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту суми по господарських операціях з придбання товарів у ТзОВ «С.Дж.Р.Груп», що підтверджується відповідними документами бухгалтерського та податкового обліку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених з позовній заяві, та додаткового пояснив, що господарські операції з придбання товарів у ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» відображені по податковому та бухгалтерському обліку підприємства належним чином. Придбання ТМЦ у вказаного контрагента підтверджується податковими та видатковими накладними, а також відповідними розрахунковими документами. Також зазначив, що позивач не знав і не міг знати про порушення своїм контрагентом приписів податкового законодавства, а тому не повинен нести за це відповідальність. Просив позов задовольнити.

В поданих суду запереченнях відповідач позов не визнав, зазначивши, що за наслідками позапланової виїзної перевірки ЗАТ «Енерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарських операціях із ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» за період з 01.10.2008 року по 31.03.2009 року були прийняті оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення. В ході даної перевірки встановлено, що слідчим управлінням податкової міліції ДПА України розслідується кримінальна справа за фактом створення фіктивного підприємства ТзОВ «С.Дж.Р.Груп». В результаті порушення ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» своїх податкових зобовязань, приписів господарського та цивільного законодавства, угоди, укладені даним підприємством на реалізацію товарів (робіт, послуг), мають протиправний характер та відповідно до закону є нікчемними, оскільки не створюють юридичних наслідків. Враховуючи вказані обставини, відповідач вважає, що Ківерцівською МДПІ правомірно зроблено висновок про завищення ЗАТ «Енерго» валових витрат та податкового кредиту по операціях з ТзОВ «С.Дж.Р.Груп», а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав подані заперечення та додатково пояснив, що ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» не володіло цивільною правоздатністю, оскільки матеріали кримінальної справи свідчать про відсутність здійснення директором даного товариства господарських операцій, на підприємстві відсутні бухгалтер та інші особи, уповноважені укладати господарські угоди. Просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту №2/2301/05538262 від 31.01.2011 року про результати виїзної позапланової документальної перевірки ЗАТ «Енерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» за період з 01.10.2008 року по 31.03.2009 року було встановлено порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого останнім занижено податок на прибуток на загальну суму 11794,00 грн., п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ЗАТ «Енерго» занижено податок на додану вартість на загальну суму 9435,00 грн. (а.с.9-18).

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07 лютого 2011 року №0000032301 про визначення податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток підприємств в сумі 14153,00 грн. та №0000042301 про визначення податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в сумі 11794,0 грн. (а.с.7-8).

Висновок податкового органу про завищення товариством валових витрат та податкового кредиту базується на тому, що правочини, укладені між позивачем та ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» на придбання товарів, Ківерцівською МДПІ визнані нікчемними внаслідок того, що ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» у своїй господарській діяльності порушило податкові зобовязання, приписи господарського та цивільного законодавства, укладені ним угоди носили протиправний характер, щодо посадових осіб даного контрагента позивача порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.205 ч.2 КК України.

Однак, суд не погоджується з такими висновками Ківерцівської МДПІ.

Як встановлено судом та не оспорюється учасниками процесу, ЗАТ «Енерго» протягом періоду, що перевірявся, придбавало шляхом укладення усних договорів у ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» товар, зокрема, електроприлади, що підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями. Загальна сума поставок за період з 01.10.2008 року по 31.03.2009 року становить 56611,13 грн., в тому числі ПДВ в сумі 9435,19 грн. (а.с.29-36).

Вартість отриманих від ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» ТМЦ на суму 47176,00 грн. включено позивачем до складу валових витрат та відображено в деклараціях з податку на прибуток за відповідні звітні періоди. Сума ПДВ 9435,00 грн. включена підприємством до податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за відповідні звітні періоди.

Згідно п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продаж товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Відповідно до п.5.1 ст.5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) згідно п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 цього Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В силу пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 вищевказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З пояснень представника позивача вбачається, що придбаний у ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» товар в подальшому використовувався підприємством в межах своєї господарської діяльності, оскільки одним з основних видів діяльності останнього є електромонтажні роботи. Факт понесених витрат підтверджений відповідними розрахунковими документами.

Таким чином, суд не вбачає порушень ЗАТ «Енерго» п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», отже висновки податкового органу про завищення валових витрат, яке призвело до заниження позивачем податку на прибуток, безпідставні.

Пунктом 1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» під поставкою товарів розуміють будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 даного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, аналізуючи вищевказані норми Закону, ЗАТ «Енерго» правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені товариством у звязку з придбанням ТМЦ у ТзОВ «С.Дж.Р.Груп», оскільки факт сплати податку в ціні товару підтверджується відповідними податковими накладними та розрахунковими документами.

Суд вважає, що Ківерцівською МДПІ не підтверджено нікчемність правочинів, згідно яких ЗАТ «Енерго» придбавало у ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» товар.

Згідно з частиною другою ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Частиною першою ст.216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судом встановлено, що придбаний у ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» товар отримувався довіреними особами позивача у м.Володимир-Волинський згідно наданих довіреностей, які залишились у постачальника, що підтверджується оглянутим в судовому засіданні журналом реєстрації таких довіреностей та подорожніми листами вантажного автомобіля (а.с.37-38, 64-65).

Актом перевірки підтверджено, що ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» в період з 01.10.2008 року по 31.03.2009 року було зареєстроване як платник ПДВ, відтак мало право виписувати податкові накладні. Податковим органом не надано доказів того, що виписані в адресу ЗАТ «Енерго» податкові накладні ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» фіктивні чи підроблені. Факт порушення кримінальної справи відносно посадової особи ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» ОСОБА_3, який в ході розслідування даної справи зазначив, що не підписував документів бухгалтерської та податкової звітності, не може свідчити про нікчемність укладених ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» угод, оскільки вина даної особи не доведена у звязку з відсутністю обвинувального вироку.

Отже, доводи податкового органу про відсутність реального характеру господарських операцій позивача із ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» базуються лише на припущеннях. Крім того, в ході проведення перевірки позивача подальший рух придбаного у ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» товару податковим органом не досліджувався, як і не враховувався факт оприбуткування даного товару на складі позивача.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що порушення, допущені ТзОВ «С.Дж.Р.Груп», не можуть впливати на права та обов'язки іншого платника податків, в даному випадку, ЗАТ «Енерго», за відсутності будь-яких даних, що свідчать про вчинення останнім нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Жодних доказів, які б свідчили, що позивач знав про порушення ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» правил здійснення господарської діяльності, приписів податкового та іншого законодавства, як податковим органом, так і судом не зібрано, отже твердження Ківерцівської МДПІ про вчинення позивачем нікчемних правочинів безпідставні.

Крім того, будь-яких доказів того, що ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» не декларувало своїх зобовязань по взаємовідносинах із ЗАТ «Енерго» судом не встановлено, оскільки як вбачається з акту перевірки позивача, ТзОВ «С.Дж.Р.Груп» подавало звітність до податкового органу, однак з нульовим обєктом оподаткування.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що висновки Ківерцівської МДПІ, викладені в акті перевірки, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, відтак податкові повідомлення-рішення відповідача, прийняті на підставі акту перевірки, є неправомірними та підлягають скасуванню.

У позовній заяві ЗАТ «Енерго» просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 07 лютого 2011 року №0000032301 та №0000042301. При постановленні рішення суд відповідно до ст.162 КАС України може визначити спосіб захисту порушеного права. Оскільки позивачем оскаржуються акти індивідуальної дії, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати оспорювані податкові повідомлення-рішення відповідача як такі, що прийняті всупереч норм чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції від 07 лютого 2011 року №0000032301 та №0000042301.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 30 березня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій