Рішення № 14773519, 29.03.2011, Докучаєвський міський суд Донецької області

Судова справа № 0515/2-29/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2011 року м. Докучаєвськ

Докучаєвський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Сєліна Є.В.,

при секретарі Паніхіної Г.С.,

з участю: представників позивача Хаджинової О.М., Сибірко В.М.,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Докучаєвська справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Донецької обласної дирекції до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

18.11.2010р. позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування своїх вимог він зазначив, що між сторонами був укладений кредитний договір № 014/11-164/591 від 30 листопада 2007 року, по якому ОСОБА_3 отримав кредитні кошти у розмірі 21000 дол. США, на строк до 30.11.2017р., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11, 5% річних. 09 січня 2009 року між банком та відповідачем була укладена додаткова угода та узгоджено графік погашення кредиту. У порушення умов договору та додаткової угоди відповідач вказані зобовязання належним чином не виконав у звязку із чим виникла заборгованість у розмірі 24249,23 дол. США, яка складається з залишку заборгованості за кредитом 20419,15 дол. США, нарахованих несплачених відсотків 1662,90 дол. США, пені за прострочення погашення заборгованості по позиці 786,15 дол. США та пені за прострочення погашення заборгованості за відсотками 1381,03 дол. США.

У судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у процесі розгляду справи визнав та погодився із розмірами заборгованості за кредитом, нарахованими відсотками та пенею за прострочення погашення заборгованості та сплати відсотків, заперечував проти того, що розмір заборгованості за кредитом розрахований не за тим курсом долара США по відношенню до курсу гривні, який існував при укладенні кредитного договору, а за теперішнім курсом, що значно збільшило заборгованість у гривневому еквіваленті. Невиконання взятих на себе зобовязань пояснює відсутність грошових коштів через життєві обставини.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що є достатньо доказів, які свідчать про права та взаємовідносини сторін. Позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно кредитного договору № 014/11-164/591 від 30 листопада 2007 року укладеного між позивачем та відповідачем, останньому надано грошові кошти в іноземній валюті у розмірі 21000 дол. США з визначенням графіку погашення кредиту, який 09 січня 2009 року по узгодженню між сторонами був відкоригований додатковою угодою, укладеною з метою зменшення фінансового навантаження на відповідача.

Здійснювати операції з валютними цінностями банки відповідно до п.1 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мають право на підставі банківської ліцензії.

Банківською ліцензією Національного банку України за № 10 від 11 жовтня 2006 року, дозволом за № 10-4 від цієї ж дати та додатком до нього, Відкритому акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль»надане право здійснювати банківські операції, зокрема вести рахунки клієнтів в іноземній валюті.

Відповідно до частини 1.2.4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19 лютого 1993 року за № 15-93, Банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом; генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового звязку на здійснення валютних операцій, що потребують індивідуальної ліцензії, видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно пункту 2 статті 6 Декрету, уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію Банку України, від свого імені купують і продають іноземну валюту та міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів та нерезидентів, мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб резидентів та нерезидентів, а також продавати її фізичним особам-резидентам.

З урахуванням наведеного, а також на підставі дозволу на здійснення банківських та інших операцій, Банк має право укладати і кредитні договори в іноземній валюті. Отже, визначення плати за користування кредитом у іноземній валюті, зокрема у доларах США не суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідач в порушення статті 526 Цивільного кодексу України та умов договору, своїх зобовязань не виконав, що призвело до створення заборгованості перед позивачем. Згідно розрахунку доданого до матеріалів справи, заборгованість становить 24249,23 дол. США, яка складається з залишку заборгованості за кредитом 20419,15 дол. США, нарахованих несплачених відсотків 1662,90 дол. США, пені за прострочення погашення заборгованості по позиці 786,15 дол. США та пені за прострочення погашення заборгованості за відсотками 1381,03 дол. США.

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

В пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" розяснено, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання.

У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Видача кредиту є фінансовою послугою у вигляді банківської операції, яка реалізується шляхом передачі банком грошових коштів позичальнику і обовязком останнього повернути ці кошти за сплатою процентів, тобто вона не є валютною операцією.

За таких обставин, з урахуванням курсу гривні по відношенню до долару США, який на час розгляду справи та прийняття цього судового рішення становить 793,17 грн. за 100 дол. США, місцевий суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 192 296 грн. 39 коп. (з розрахунку 24249,23*7,93).

Незгода відповідача із застосуванням позивачем при розрахунку заборгованості курсу гривні по відношенню до долару США на момент подання позовної заяви та неможливістю виконати зобовязання через відсутність грошових коштів не може бути прийняте до уваги місцевим судом оскільки:

Відповідно до статті 36 Закону України “Про Національний банк України” офіційний курс гривні до іноземних валют установлюється Національним банком України.

Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, встановлюються Національним банком України за погодженням із Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Виходячи зі змісту статей 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.

Щодо неможливості виконати взяті на себе зобовязання через відсутність грошових коштів, то ця обставина не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобовязання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

Відповідно до статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. «Про державне мито», із позовних заяв майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1% ціни позову, але не менше 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більш 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; із позовних заяв немайнового характеру - 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1700грн. згідно меморіального ордеру № 1 від 08.10.2010р., виданого Донецькою обласною дирекцією ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, за таких умов з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1700грн.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. за № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів»із справ позовного провадження з розгляду спору майнового характеру витрати сплачуються в розмірі 120 грн. При подачі позовної заяви позивачем сплачено саме таку суму, що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 08.10.2010р., виданого Донецькою обласною дирекцією ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Сума зазначених витрат не повязана із сумою задоволених позовних вимог, їх розмір пов'язаний лише з характером спору, який розглядає суд, а тому вони підлягають відшкодуванню позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 526-527, 530, 554, 1048-1050 та 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Донецької обласної дирекції до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Донецької обласної дирекції (83086, м. Донецьк, вул. Ф.Зайцева, 46-В), розрахунковий рахунок № 290975320, код ЕДРПОУ 23346741, МФО 335076, заборгованість за кредитним договором № 014/11-164/591 від 30 листопада 2007 року у розмірі 192 296 грн. 39 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Донецької обласної дирекції (83086, м. Донецьк, вул. Ф.Зайцева, 46-В), розрахунковий рахунок № 290975320, код ЕДРПОУ 23346741, МФО 335076, судовий збір у розмірі 1700 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., а всього 1820 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Докучаєвський міський суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя