Рішення № 14764476, 06.04.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" квітня 2011 р.

Справа № 17/5025/151/11

За позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»м. Київ в особі відділення «Хмельницька регіональна дирекція «ПАТ «ВТБ Банк»м. Хмельницький

до Хмельницького приватного виробничо-торгівельного підприємства «Алмаз»м. Хмельницький

про стягнення 3 267 273,84 грн. заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №49-2007/01 від 26.03.2007р., з яких 2 620 000,00 грн. –простроченої заборгованості з погашення (повернення) кредиту, 343 265,64 грн. – заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом (кредитною лінією), 13566,58 грн. –строкової заборгованості з погашення нарахованих відсотків, 116 446,58 грн. –пені за порушення строків повернення кредиту (кредитної лінії), 42 357,88 грн. - пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією), 44 140,00 грн. –інфляційних втрат, що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту (кредитної лінії), 58 353,17 грн. - інфляційних втрат, що виникли в результаті порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією), 22 451,50 грн. –3% річних, нарахованих за порушення строку повернення кредиту (кредитною лінією), 6 692,49 грн. –3% річних, нарахованих за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією)

Суддя В.В. Димбовський

Представники сторін:

позивача: Овчарук А.С. - за довіреністю №1046/11.5.2 від 15.11.2010р.

відповідача: Янюк А.М. –за довіреністю №65 від 01.03.2011р.

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3 267273,84 грн. заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №49-2007/01 від 26.03.2007р., з яких 2 620 000,00 грн. –простроченої заборгованості з погашення (повернення) кредиту, 343 265,64 грн. –заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом (кредитною лінією), 13566,58 грн. –строкової заборгованості з погашення нарахованих відсотків, 116 446,58 грн. –пені за порушення строків повернення кредиту (кредитної лінії), 42 357,88 грн. - пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією), 44 140,00 грн. –інфляційних втрат, що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту (кредитної лінії), 58 353,17 грн. - інфляційних втрат, що виникли в результаті порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією), 22 451,50 грн. –3% річних, нарахованих за порушення строку повернення кредиту (кредитною лінією), 6 692,49 грн. –3% річних, нарахованих за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією).

Повноважний представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вони обґрунтовані та підтверджені поданими доказами.

Відповідач у відзиві на позов та його повноважний представник в судовому засіданні проти позову заперечують та просять суд в позові відмовити. В обґрунтування своїх заперечень відповідач стверджує, що прострочення сплати кредиту виникло не з його вини, а у зв'язку з економічною кризою, внаслідок якої знизилась платоспроможність фізичних та юридичних осіб, і ці обставини вплинули на фінансовий стан відповідача. Також, вказує, що неодноразово звертався до позивача з проханням змінити графіки зменшення ліміту кредитної лінії та комерційними пропозиціями щодо реалізації заставленого майна з метою погашення заборгованості по кредитному договору, але позивачем всі прохання та пропозиції були відхилені. На думку відповідача, позивач необгрунтовано нарахував три відсотки річних та провів індексацію. Вказує, що умовами договору було встановлено відповідальність у вигляді пені за порушення строків повернення кредиту та пені за порушення сплати відсотків по кредиту, а позивач також нарахував і інші штрафні санкції, зокрема три відсотки річних та інфляційні. Відповідач вважає, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на сплату відсотків за користування кредитом є незаконним.

Позивач із твердженням відповідача не погоджується, вважаючи, що проценти, як плата за користування коштами, яка передбачена кредитним договором, є також грошовим зобов’язанням позичальника, а тому, на думку позивача, банк правомірно нарахував 3% річних та інфляційні на прострочені відсотки за користування кредитом.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

26.03.2007р. між Акціонерним комерційним банком «Мрія»в особі Хмельницької філії АКБ «Мрія»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк») та Хмельницьким приватним виробничо - торгівельним підприємством «Алмаз»укладено договір про відкриття кредитної лінії №49-2007/01 (зі змінами внесеними згідно додаткових договорів №49-2007/01-ДУ-1 від 13.06.2007р., №05-2008/01 від 08.02.2008р., №06-2008/01 від 08.02.2008р., №97-2008/01 від 01.12.2008р., №13-2009/01 від 19.05.2009р., №31-2009/01 від 30.09.2009р., №12-2010/01 від 12.03.2010р.).

Відповідно до умов договору про відкриття кредитної лінії банк зобов'язався надати позичальнику кредит з максимальним загальним лімітом кредитування 3 000 000,00 грн. шляхом відкриття двох невідновлювальних кредитних ліній, а саме: з лімітом 2 500 000,00 грн.; з лімітом 500 000,00 грн., а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит не пізніше 30 вересня 2010 року включно, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені даним договором. Цільове використання кредиту: поповнення обігових коштів. (п. 1.1., 1.2.).

Розділом 3 договору сторони передбачили плату за кредит, порядок нарахування та сплати, а саме: згідно п.п. 3.1.1. - 3.1.3. за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку відповідну плату за кредит. Плата за користування кредитними коштами встановлюється у вигляді процентів, розмір яких встановлюється умовами цього договору та має статус «диференційованої»ставки, під якою в цьому договорі розуміється наступне: кредитним договором встановлюється базовий розмір процентів, що нараховуються за користування кредитними коштами за умови повного та всебічного виконання позичальником всіх умов цього договору та договорів про забезпечення, та визначаються умови, за яких застосовується підвищений розмір плати за користування кредитними коштами, який визначається шляхом збільшення базової процентної ставки на кількість процентних пунктів, що встановлена цим договором. Встановлення диференційованої процентної ставки є особливою умовою кредитування в частині визначення плати за користування кредитними коштами, а застосування диференційованої процентної ставки (підвищеної та базової процентної ставки) не змінює правовідносини за цим договором та/або його істотних умов. Умова про збільшення розміру процентів за користування кредитом застосовується за взаємним волевиявленням та згодою сторін, що виражено шляхом укладання цього договору та не потребує укладання будь-яких додаткових угод до цього договору або нового договору. Проценти за користування кредитними коштами, розмір яких є базовим, встановлюються у розмірі 22% проценти річних. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту на суму заборгованості за кредитом за весь час користування кредитом, починаючи з дня надання кредиту по день, що передує і дню повного його погашення, із розрахунку факт/360-іноземна валюта, факт/факт-національна валюта. Сплата процентів здійснюється позичальником щомісячно з 25 числа кожного місяця, але не пізніше останнього банківського дня того ж місяця включно - проценти, нараховані відповідно до п. 3.1.2 в день повного повернення заборгованості за кредитом.

Позивач належним чином виконав свій обов'язок по договору про відкриття кредитної лінії №49-2007/01 від 26.03.2007р. щодо надання позичальнику кредиту з максимальним загальним лімітом кредитування 3 000 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку.

Однак, відповідач умови договору про відкриття кредитної лінії №49-2007/01 від 26.03.2007р. щодо вчасного повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитними коштами належним чином не виконував, у зв’язку з чим виникла заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, сума простроченої заборгованості відповідача з погашення (повернення) кредиту за період з 01.10.2010р. по 11.01.2011р. складає 2 620 000,00 грн.; сума заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом (кредитною лінією) за період з 01.04.2010р. по 24.12.2010р. становить 343 265,64 грн., сума строкової заборгованості з погашення нарахованих відсотків за період з 25.12.2010р. по 31.12.2010р. складає 13566,58 грн.

Сторони передбачили, що у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення заборгованості за кредитом позичальник сплачує банку пеню в національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення заборгованості за кредитом враховуючи день погашення з розрахунку факт/факт. У разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення плати за кредит згідно умов цього договору (крім заборгованості за кредитом), позичальник сплачує банку пеню в національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення зазначених зобов'язань враховуючи день погашення з розрахунку факт/факт. Пеня нараховується за весь період з моменту виникнення прострочених зобов’язань. (п. 8.1. договору про відкриття кредитної лінії №49-2007/01 від 26.03.2007р., п. п. 7.1, 7.2. додаткової угоди №31-2009/01 від 30.09.2009р.).

За порушення виконання грошового зобов’язання за договором кредиту банк нарахував відповідачу пеню за порушення строків повернення кредиту в розмірі 116 446,58 грн. (за період з 05.01.2010р. по 26.02.2010р. в сумі 1786,03 грн.; за період з 30.06.2010р. по 07.07.2010р. в сумі 62,47 грн.; за період з 01.10.2010р. по 11.01.2011р. в сумі 114598,08 грн.), а також пеню за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 42 357,88 грн. (за період з 26.02.2009р. по 11.01.2011р.).

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України банк нарахував позичальнику 44 140,00 грн. –інфляційних втрат, що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту (за період січень 2010р. –грудень 2010р.), 58 353,17 грн. - інфляційних втрат, що виникли в результаті порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (за період 26.02.2009р. по 31.12.2010р.), 22 451,50 грн. –3% річних, нарахованих за порушення строку повернення кредиту (за період з 05.01.2010р. по 26.02.2010р. в сумі 261,37 грн.; за період з 30.06.2010р. по 07.07.2010р. в сумі 9,86 грн.; за період з 01.10.2010р. по 11.01.2011р. в сумі 22180,27 грн.), 6 692,49 грн. –3% річних, нарахованих за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (за період з 26.02.2009р. по 11.01.2011р.).

02.11.2010р. банк надсилав позичальнику - Хмельницькому приватному виробничо - торгівельному підприємству «Алмаз»лист-вимогу за №1329/1300-08-2 про погашення заборгованості за кредитним договором, про що свідчить поштове повідомлення про вручення 15.11.2010р. Однак, позичальник залишив її без відповідного реагування.

Оскільки, відповідач в добровільному порядку не погасив борг за договором про відкриття кредитної лінії №49-2007/01 від 26.03.2007р., позивач звернувся з позовною заявою до суду про стягнення з відповідача заборгованості в примусовому порядку.

На момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем спірної заборгованості в добровільному порядку.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях статей 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників. Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046, ч. 1 ст. 1048 параграфа 1 глави 71 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1,2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Приписами статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За умовами ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В порушення умов договору про відкриття кредитної лінії №49-2007/01 від 26.03.2007р. відповідач прийняті на себе зобов'язання щодо повернення у передбачені договором терміни основної суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом не виконував належним чином, у зв'язку з чим наявні заборгованість за кредитом та відсотками.

Посилання відповідача на економічну кризу, як на підставу відсутності вини у простроченні сплати кредиту судом до уваги не приймається, оскільки скрутне фінансове становище, недостатність обігових коштів, зростання кредиторської та дебіторської заборгованості як негативні наслідки світової фінансової кризи є характерними для всіх господарюючих суб’єктів. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача простроченої заборгованості з погашення (повернення) кредиту в розмірі 2 620 000,00 грн., заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом в розмірі 343 265,64 грн. та строкової заборгованості з погашення нарахованих відсотків в сумі 13566,58 грн. є правомірною.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, за приписами вказаної норми нарахування санкцій триває протягом шести місяців, проте договором або законом може бути передбачений інший строк.

Зі змісту п. 8.1. договору про відкриття кредитної лінії про відкриття кредитної лінії №49-2007/01 від 26.03.2007р., пунктів 7.1, 7.2. додаткової угоди №31-2009/01 від 30.09.2009р. до договору вбачається, що сторони передбачили відповідальність позичальника в разі прострочення зобов'язань з погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а саме: позичальник сплачує банку пеню в національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення заборгованості за кредитом (зазначених зобов'язань) враховуючи день погашення з розрахунку факт/факт. Пеня нараховується за весь період з моменту виникнення прострочених зобов’язань.

Таким чином, у даному випадку при обчисленні суми пені не застосовуються обмеження шестимісячним строком, передбачені ч. 6 ст. 232 ГК України.

Отже, нарахування позивачем пені за період більший ніж шість місяців є правомірним.

Перевіривши правильність нарахування розміру пені, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано просить стягнути з відповідача пеню за порушення строків повернення кредиту в розмірі 116 446,58 грн., яка нарахована за період з 05.01.2010р. по 26.02.2010р. в сумі 1786,03 грн.; за період з 30.06.2010р. по 07.07.2010р. в сумі 62,47 грн.; за період з 01.10.2010р. по 11.01.2011р. в сумі 114598,08 грн., а також пеню за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 42 357,88 грн., яка нарахована за період з 26.02.2009р. по 11.01.2011р.

Відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про правомірність нарахування 44 140,00 грн. – інфляційних втрат, що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту (за період січень 2010р. –грудень 2010р.), 58 353,17 грн. - інфляційних втрат, що виникли в результаті порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (за період 26.02.2009р. по 31.12.2010р.), 22 451,50 грн. –3% річних, нарахованих за порушення строку повернення кредиту (за період з 05.01.2010р. по 26.02.2010р. в сумі 261,37 грн.; за період з 30.06.2010р. по 07.07.2010р. в сумі 9,86 грн.; за період з 01.10.2010р. по 11.01.2011р. в сумі 22180,27 грн.), 6 692,49 грн. –3% річних, нарахованих за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (за період з 26.02.2009р. по 11.01.2011р.).

Суд вважає безпідставним твердження відповідача про неможливість нарахування 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом з огляду на наступне.

Грошове зобов’язання –зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Проценти вказані у ст. 1048 Цивільного кодексу України є платою за користування чужими грошовими коштами, і відповідно є грошовим зобов’язанням позичальника, а передбачені частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційні втрати є санкціями за порушення грошового зобов’язання.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД –

ВИ Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»м. Київ в особі відділення «Хмельницька регіональна дирекція «ПАТ «ВТБ Банк»м. Хмельницький до Хмельницького приватного виробничо-торгівельного підприємства «Алмаз»м. Хмельницький про стягнення 3 267 273,84 грн. заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №49-2007/01 від 26.03.2007р., з яких 2 620 000,00 грн. –простроченої заборгованості з погашення (повернення) кредиту, 343 265,64 грн. – заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом (кредитною лінією), 13566,58 грн. –строкової заборгованості з погашення нарахованих відсотків, 116 446,58 грн. –пені за порушення строків повернення кредиту (кредитної лінії), 42 357,88 грн. - пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією), 44 140,00 грн. –інфляційних втрат, що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту (кредитної лінії), 58 353,17 грн. - інфляційних втрат, що виникли в результаті порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією), 22 451,50 грн. –3% річних, нарахованих за порушення строку повернення кредиту (кредитною лінією), 6 692,49 грн. –3% річних, нарахованих за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією) задовольнити.

Стягнути з Хмельницького приватного виробничо-торгівельного підприємства «Алмаз»(м. Хмельницький, вул. Красовського, 6/1; код ЄДРПОУ 23829770) на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» м. Київ в особі відділення «Хмельницька регіональна дирекція «ПАТ «ВТБ Банк»(м. Хмельницький, вул. Кам’янецька, 38; код ЄДРПОУ 14359319) 2 620 000,00 грн. (два мільйона шістсот двадцять тисяч гривень 00 коп.) –простроченої заборгованості з погашення (повернення) кредиту, 343 265,64 грн. (триста сорок три тисячі двісті шістдесят п’ять гривень 64 коп.) –заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом (кредитною лінією), 13566,58 грн. (тринадцять тисяч п’ятсот шістдесят шість гривень 58 коп.) –строкової заборгованості з погашення нарахованих відсотків, 116 446,58 грн. (сто шістнадцять тисяч чотириста сорок шість гривень 58 коп.) –пені за порушення строків повернення кредиту (кредитної лінії), 42 357,88 грн. (сорок дві тисячі триста п’ятдесят сім гривень 88 коп.) - пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією), 44 140,00 грн. (сорок чотири тисячі сто сорок гривень 00 коп.) –інфляційних втрат, що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту (кредитної лінії), 58 353,17 грн. (п’ятдесят вісім тисяч триста п’ятдесят три гривні 17 коп.) - інфляційних втрат, що виникли в результаті порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією), 22 451,50 грн. (двадцять дві тисячі чотириста п’ятдесят одну гривню 50 коп.) –3% річних, нарахованих за порушення строку повернення кредиту (кредитною лінією), 6 692,49 грн. (шість тисяч шістсот дев’яносто дві гривні 49 коп.) –3% річних, нарахованих за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією), 25 500,00 грн. (двадцять п’ять тисяч п’ятсот гривень 00 коп.) - витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя В.В. Димбовський

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11 квітня 2011 року.

Віддруковано 3 примірника:

1 –до справи,

2 –позивачу,

3 –відповідачу.