Рішення № 14764213, 28.03.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" березня 2011 р.

Справа № 5/17-662-2011

За позовом: Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТОК-2001"

про стягнення 28860,6 грн.

Суддя Погребна К.Ф.

Представники:

від позивача: Громова Л.А. –довіреність № 5997/01 від 28.10.2010 року;

від відповідача: не з’явився.

Суть спору: Обласне комунальне підприємство "Миколаївоблтеплоенерго" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТОК-2001" заборгованості у сумі 28860,6 грн., з яких, 27982,30 грн. –основний борг, 489,70 грн. –пеня, 293,82 грн. –збитків від інфляції, 94,78 грн. –3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.02.2011 року було порушено провадження по справі №5/17-662-2011.

Представник відповідача у судові засідання не з’явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому про час і місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами.

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01 січня 2007р. між ОКП «Миколаївоблтеплоенерго»та товариством з обмеженою відповідальністю «Істок-2001»було укладено Договір на постачання теплової енергії бюджетним та госпрозрахунковим підприємствам № 403 за адресою: м. Миколаїв, вул. Леваневців, 10.

За умовами договору позивач зобов’язався здійснити поставку теплової енергії споживачу, а останній, в свою чергу, розрахуватись за неї, на умовах передбачених договором.

Позивачем умови договору виконувались належним чином.

Так, підключення об’єктів споживача до опалення було здійснено 11.10.2010р., що підтверджується нарядом № 3399 від 01.10.2010р. та Актом складеним інспектором ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» 04.11.2010р.

Пунктами 1.8, 1.9 договору сторони передбачили, що всі розрахунки по даному договору здійснюються щомісячно протягом опалювального періоду, або року, шляхом перерахування авансових платежів на поточний місяць до 5 числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок здійснюється до 30 числа поточного місяця бюджетними організаціями та до 05 числа місяця наступного за звітним для госпрозрахункових підприємств.

Позивачем надано до суду докази направлення на адресу споживача рахунків на сплату спожитої теплової енергії та відомості споживання теплової енергії.

Згідно з розрахунком позивача, за період з 10.11.2010р. по 31.01.2011р. ОКП «Миколаївоблтеплоенерго»було поставлено споживачу теплову енергію за умовами Договору №403 на загальну суму 27 982,30 грн.

Відповідач порушив умови договору, не розрахувався за поставлену теплову енергію.

З укладеного між сторонами по справі договору видно (пунктам 5.1, у разі несвоєчасної оплати послуг у строки, визначені у п.1.9 Договору, споживач зобов’язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу), що між учасниками узгоджено питання щодо стягнення пені та у разі несвоєчасного виконання грошових зобов’язань за договором.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Згідно ст. 277 ГК України, абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 40 “Правил користування тепловою енергією”, затверджених Постановою КМ України № 1198 від 03.10.2007р., споживач зобов’язаний дотримуватись вимог договору, а саме, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.

Водночас відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання. Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

При цьому, частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Водночас, за змістом ст.ст. 546, 547 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою якою, в силу ст. 549 ЦК України, є штраф, пеня; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі. Зі змісту п. 3. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. N 02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань” вбачається, що оскільки пеня як один із видів неустойки є засобом забезпечення належного виконання зобов'язання, встановлена чинним законодавством або договором майнова відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань повинна застосовуватись до несправних платників тільки по відповідних зобов'язаннях за укладеними договорами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Розрахунки, які здійснені позивачем за порушення відповідачем строків оплати за договором №403 від 01.02.2007 року та згідно з якими, сума пені –489,70 грн., збитки від інфляції –293,82 грн. та 3% річних - 94,78 грн. перевірені господарським судом та встановлено їх відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача, умовам договору та вимогам чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" є обґрунтованими і правомірними, такими, що підтверджуються наявними у справі документами, а тому задовольняються господарським судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, ст.ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТОК-2001" (65010, м.Одеса, пр. Адміральський, 7, кв.2, р/р 26009310531401 в АБ «Південний», МФО 328209, код 31765047) на користь Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" (54034, м.Миколаїв, вул. Миколаївська, 5а, р/р 26009640832811, Одеська обласна АКБ «Укрсоцбанк», МФО 328016, код 31319242) 27982 ( двадцять сім тисяч дев’ятсот вісімдесят дві) грн. 30 коп. –основного боргу, 293 (двісті дев’яносто три) грн. 82 коп. –збитків від інфляції, 94 (дев’яносто чотири) грн. 78 коп. - три відсотка річних, 489 (чотириста вісімдесят дев’ять) 70 коп. –пені, 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 61 коп. –державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повний текст складено 30.03.2011р.

Суддя Погребна К.Ф.