Рішення № 14764212, 28.03.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" березня 2011 р.Справа № 5/17-439-2011

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АРДА-ТРЕЙДИНГ"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 64926,27грн.

Суддя Погребна К.Ф.

Представники:

Від позивача: Волкова О.В. довіреність № 31 від 10.01.2011 року;

Від відповідача: не зявився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "АРДА-ТРЕЙДИНГ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 64926,27 грн., з яких, 62392,68 грн. основний борг, 2122,74 грн. пеня та 410,85 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.02.2011 року було порушено провадження по справі №5/17-439-2011.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідач у судові засідання не зявився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому про час і місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами.

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "АРДА-ТРЕЙДИНГ" (постачальник, позивач) і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець, відповідач) був укладений договір поставки №1208-ОДЕ від 04.10.2010 року відповідно до п.2.1 якого, постачальник (позивач) зобовязується передавати у власність покупця (відповідачу), а покупець (відповідач) зобовязується приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначеним цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невідємною частиною цього договору.

Згідно з умовами п.п. 4.1, 4.2 договору, ціни на товар вказуються у накладних на товар, які є невідємною частиною цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті України виключно у формі безготівкових розрахунків. У разі порушення покупцем цього правила, у тому числі у випадку передачі готівкових коштів будь-яким особам для оплати постачальнику, постачальник не несе відповідальність за можливі збитки покупця від втрати таких коштів. Покупець зобовязаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 30 днів з дати її поставки. Постачальник має право в односторонньому порядку змінити строк оплати, попередньо повідомивши покупця за 7 календарних днів.

Умовами п.5.1 договору поставки від 04.10.2010 року передбачено, що поставку товару постачальником покупцю здійснюється окремими партіями, у кількості і у строк, визначений у замовленні на поставку покупця.

Згідно з умовами п.5.8. договору, постачальник щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, надає покупцеві у двох екземплярах підписаний акт звірки взаєморозрахунків. Покупець протягом 5 днів зобовязаний підписати та повернути один з екземплярів постачальнику або направити вмотивовані зауваження з приводу акту. Якщо протягом вказаного строку покупець не підписує акт та не направляє зауважень, акт звірки взаєморозрахунків вважається вірним у редакції постачальника та є достатнім доказом заборгованості покупця.

З укладеного між сторонами по справі договору видно (пунктам 6.6, у разі порушення покупцем строків, визначених п.4.2 договору, покупець оплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення. Сторони домовились про те, що неустойка за порушення покупцем строків вказаних в п.4.2 договору нараховується та сплачується за період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобовязань включаючи день повного розрахунку за поставлений товар), що між учасниками узгоджено питання щодо стягнення пені та у разі несвоєчасного виконання грошових зобовязань за договором.

Також судом встановлено, що на виконання умов цього договору позивач поставив відповідачу товар на суму 84143,09 грн., про що свідчать видаткова накладна, яка підписана та засвідчена печаткою.

Як зазначив представник позивача у судовому засіданні 28.03.2011 року відповідач розрахувався за частину поставленого товару, про що свідчить платіжне доручення №12696 від 25.11.2010 року на суму 2000 грн. та повернув товар на загальну суму 20430,73 грн., що підтверджується актами повернення товару.

У звязку з вищевказаним у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за договором поставки №1208-ОДЕ від 04.10.2010 року у сумі 62392,68 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір поставки, згідно з якими, позивач зобовязався поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити цей товар на протязі тридцяти календарних днів від дати поставки.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас вимогами ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а в силу вимог ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, які спростовують його наявність, та які витребувані у відповідача судом в ухвалах господарського суду відповідач до суду не надав.

Водночас відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання. Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання.

При цьому, частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Водночас, за змістом ст.ст. 546, 547 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою якою, в силу ст. 549 ЦК України, є штраф, пеня; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі. Зі змісту п. 3. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. N 02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань” вбачається, що оскільки пеня як один із видів неустойки є засобом забезпечення належного виконання зобов'язання, встановлена чинним законодавством або договором майнова відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань повинна застосовуватись до несправних платників тільки по відповідних зобов'язаннях за укладеними договорами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Розрахунки, які здійснені позивачем за порушення відповідачем строків оплати за договором №1208-ОДЕ від 04.10.2010 року та згідно з якими, сума пені 2122,74 грн. та 3% річних 410,85 грн. перевірені господарським судом та встановлено їх відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача, умовам договору та вимогам чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АРДА-ТРЕЙДИНГ" є обґрунтованими і правомірними, такими, що підтверджуються наявними у справі документами, а тому задовольняються господарським судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі. Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, ст.ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АРДА-ТРЕЙДИНГ" задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65104, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРДА-ТРЕЙДИНГ" (52500, Дніпропетровська область, м.Синельникове, вул. Миру, буд. 29, кв. 28, код ЄДРПОУ 37029549, р/р 26004016301678 у ПАБ «Актабанк», МФО 307394) основний борг у сумі 62392 (шістдесят дві тисячі триста девяносто дві) грн. 68 коп., пеню у сумі 2122 (дві тисячі сто двадцять дві) грн. 74 коп., 3% річних у сумі 410 (чотириста десять) грн. 85 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 650 (шістсот пятдесят) грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили, згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 30.03.2011 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Погребна К.Ф.