Рішення № 14763908, 06.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/6406.04.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «Північно-східна будівельна компанія»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст»

простягнення 750401,36 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача –Абесадзе Н.А. (довіреність № 138 від 09.11.2010); від відповідача –не з’явився. СУТЬ СПОРУ:

У лютому 2011 року Публічне акціонерне товариство «Північно-східна будівельна компанія»(далі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст»(далі –відповідач) про стягнення 548000 грн. заборгованості зі сплати орендних платежів, 2657,24 грн. витрат на перевезення майна, 4 384 грн. інфляційних втрат, 3693,37 грн. 3% річних, 191666,75 грн. неустойки за прострочення повернення майна, всього 750401,36 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором оренди № ОР-0710/1 від 14.07.2010 (далі –Договір), укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Північно-східна будівельна компанія»та відповідачем, щодо сплати орендних платежів згідно з пунктом 3.3 Договору та повернення орендованого майна відповідно до пункту 4.5 Договору.

При цьому, позивач зазначає, що відповідач допустив прострочення зі сплати орендної плати в сумі 548 000 грн. та не сплатив позивачу витрати на перевезення майна в сумі 2657,24 грн. У зв’язку із простроченням сплати орендної плати позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) були нараховані відповідачу за період з 20.11.2010 до 09.02.2011 три відсотки річних на загальну сумі 3693,37 грн. та інфляційні втрати на загальну суму 4 384 грн., а також у зв’язку із простроченням повернення орендованого майна на підставі частини 2 статті 785 ЦК України відповідачу за період з 20.11.2010 по 15.12.2010 була нарахована неустойка за прострочення повернення майна на загальну суму 191666,75 грн.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 16.03.2011 оголошувалась перерва до 06.04.2011.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання призначене на 06.04.2011 не з’явився. Проте, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із неможливістю його представника з’явитися в судове засідання через перебування останнього в службовому відрядженні.

Розглянувши у судовому засіданні дане клопотання, заслухавши думку представника позивача, який проти перенесення розгляду справи заперечував та наполягав на розгляді справи у даному засіданні, суд дійшов висновку, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

- явка представників сторін у судове засідання обов’язковою не визнавалась;

- розгляд справи вже неодноразово переносився, в т.ч. у зв’язку із неявкою представників відповідача;

- у разі наміру надати відзив, пояснення на позовну заяву чи додаткові докази, відповідач мав можливість їх надати через канцелярію суду до дати судового засідання, маючи на це достатньо часу (про наявність провадження з розгляду даної справи відповідачу було відомо ще з 21.02.2011, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з ухвалою суду про порушення провадження у справі);

- у разі неможливості участі певного представника, відповідач не був позбавлений можливості уповноважити іншу особу на представництво його інтересів у засіданні суду;

- відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) господарський суд має право відкласти розгляд справи лише у межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, та лише у разі, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні. Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено. Крім того, подальше відкладення розгляду даної справи спричинить до виходу за межі встановленого статтею 69 ГПК України строку, а клопотання про продовження строку розгляду справи, із зазначенням виняткових випадків, відповідачем не було заявлено.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.07.2010 між Відкритим акціонерним товариством «Північно-східна будівельна компанія»(Орендодавець) та відповідачем (Орендар) був укладений Договір, відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах визначених цим Договором, Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування підйомний гідравлічний кран SENNEBOGEN 330 STAPLIFTER, зав. № 3300.2.102, 2005 року (далі –майно).

Орендна плата за майно, що орендується складає 100000 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 16666,67 грн. за один місяць (пункт 3.1 Договору).

Орендна плата нараховується з моменту (дня) підписання акта приймання-передачі майна (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.3 Договору орендна плата за час користування майном сплачується Орендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця в наступному порядку: 30% від вартості оренди за місяць, на початку місяця в якому надаються послуги з оренди, на протязі двох робочих днів після отримання рахунку від Орендодавця; 70% вартості оренди за місяць в кінці місяця в якому надаються послуги з оренди на протязі двох робочих днів після отримання рахунку від Орендодавця. Розмір орендної плати може бути змінено за згодою сторін.

Згідно з пунктом 4.5 Договору Орендар зобов’язується у разі припинення або розірвання Договору на протязі двох календарних днів повернути Орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря.

Орендодавець зобов’язується передати Орендарю в оренду майно згідно з цим Договором по акту приймання-передачі майна (пункт 6.1 Договору).

У випадку порушення зобов’язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством (пункт 8.1 Договору).

Шкода, заподіяна неналежним виконанням або невиконанням сторонами своїх зобов’язань за цим Договором, відшкодовується потерпілій стороні в повному обсязі у встановленому законодавством порядку (пункт 8.2 Договору).

Пунктом 9.1 Договору визначено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 15.09.2010.

14.07.2010 між Відкритим акціонерним товариством «Північно-східна будівельна компанія»(Орендодавець) та відповідачем (Орендар) була укладена додаткова угода № 1 до Договору, відповідно до якої сторони домовились викласти пункт 3.1 в наступній редакції: «3.1. Орендна плата за майно, що орендується складає 230000 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 38 333,33 грн. за один місяць.».

14.07.2010 на виконання пункту 6.1 Договору між Відкритим акціонерним товариством «Північно-східна будівельна компанія»(Орендодавець) та відповідачем (Орендар) був укладений акт приймання-передачі, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв майно. Майно на момент його приймання-передачі знаходиться в справному стані, придатному для нормальної експлуатації відповідно до призначення. Орендар не має претензій щодо комплектності та якості майна.

Відповідно до частини 4 статті 284 Господарського кодексу України (далі –ГК України) строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Аналогічне положення міститься й у статті 764 ЦК України, якою передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Отже, зважаючи на те, що майно після закінчення строку дії Договору не було повернуто відповідачем, строк дії Договору подовжився до 18.11.2010.

Як вбачається з матеріалів справи, Відкритим акціонерним товариством «Північно-східна будівельна компанія»за користування орендованим майном було нараховано відповідачу орендну плату в сумі 961548,38 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач на виконання пункту 3.3 Договору частково сплатив Відкритому акціонерному товариству «Північно-східна будівельна компанія»орендні платежі в сумі 413548,38 грн., що підтверджується карткою рахунку Відкритого акціонерного товариства «Північно-східна будівельна компанія», копія якої міститься в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 1.1 Статуту позивача (затвердженого Загальними зборами акціонерів протокол № 20 від 23.09.2010, зареєстрованого 22.11.2010 номер запису 16281050016000183) позивач є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Північно-східна будівельна компанія».

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що враховуючи повне невиконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором, в тому числі і зобов’язання щодо повернення на адресу позивача орендованого майна та недосягнення домовленостей сторін, 15.12.2010 позивач власними силами здійснив перевезення майна з ділянки відповідача, що підтверджується актом приймання-передачі, копія якого міститься в матеріалах справи. Факт перевезення майна позивачем за власний рахунок підтверджується укладеним між позивачем та ТОВ «Рейн Бау-Холдінг Міст»: договором перевезення вантажу № 1210-1 від 15.12.2010; товарно-транспортними накладними: БЗС № 000556 від 15.12.2010 та БЗС № 000557 від 16.10.2010; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000046 від 15.12.2010 на суму 2657,24 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

27.01.2011 позивач направив відповідачу лист № 5, у якому вимагав від відповідача сплатити 2657,24 грн. витрат на перевезення орендованого майна. Відповідач отримав вказаного листа 27.01.2011, що підтверджується відбитком кутового штампу відповідача на вказаному листі.

Відповідач залишив вказаний лист без відповіді, а вимоги позивача без задоволення.

Отже, у відповідача перед позивачем залишились не сплачені орендні платежі в сумі 548 000 грн. та не повернуті витрати на перевезення орендованого майна в сумі 2657,24 грн., всього в сумі 550657,24 грн.

Відповідно до статті 1 ГК України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Статтею 4 ГК України передбачено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються ЦК України (частина 1). Проте, частиною 2 цієї статті передбачено, що особливості регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Вказані положення кореспондуються з частиною 1 статті 175 ГК України, згідно з якою майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною 1 статті 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 4 статті 286 ГК України та частиною 1 статті 762 ЦК України розмір та строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідачем: у порушення пункту 3.3 Договору не здійснені орендні платежі за орендовану техніку на загальну суму 548000 грн., а в порушення пункту 4.5 Договору не повернуто орендовано майно в строк до 20.11.2010. Зворотного матеріали справи не містять.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи зазначені норми, відповідач зобов’язаний був здійснити оплату витрат на перевезення орендованого майна в сумі 2657,24 грн. в строк до 03.02.2011.

Проте, відповідач, як у строк до 03.02.2011 так і на дату судового розгляду, свого зобов’язання щодо оплати витрат на перевезення орендованого майна в сумі 2657,24 грн. не виконав.

Відтак, суд визнає за доведену, законну та обґрунтовану вимогу позивача про стягнення з відповідача 550657,24 грн. боргу (548000 грн. не здійснені орендні платежі за орендовану техніку + 2657,24 грн. витрати на перевезення орендованого майна), а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача за прострочення сплати орендних платежів за період з 20.11.2010 до 09.02.2011 трьох відсотків річних та інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 3693,37 грн. 3% річних та 4 384 грн. інфляційних втрат. Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає нормам законодавства, матеріалам справи.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Перевіривши розрахунок неустойки за прострочення повернення майна за період з 20.11.2010 до 15.12.2010, суд встановив що розрахунок неустойки за прострочення повернення майна відповідає нормам чинного законодавства України, а тому підлягає задоволенню за розрахунком позивача в сумі 191666,75 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не спростував обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст»(03151, м. Київ, вул. Волинська, будинок 60, ідентифікаційний код 32846139) на користь Публічного акціонерного товариства «Північно-східна будівельна компанія»(03130, м. Київ, вул. Горького, будинок 97, ідентифікаційний код 32690473) 548 000 (п’ятсот сорок вісім тисяч) грн. заборгованості з орендних платежів, 2657 (дві тисячі шістсот п’ятдесят сім) грн. 24 коп. витрат на перевезення орендованого майна, 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. інфляційних втрат, 3 693 (три тисячі шістсот дев’яносто три) грн. 37 коп. 3% річних, 191 666 (сто дев’яносто одну тисячу шістсот шістдесят шість) грн. 75 коп. неустойки, а також 7 540 (сім тисяч п’ятсот сорок) грн. 01 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б. Повний текст рішення підписано 11.04.2011