Постанова № 14762760, 29.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" березня 2011 р.                               м. Київ                                        К-11049/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                     Рибченка А.О.

суддів:                               Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

                                                  Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання:          Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім»

на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року

у справі № А-8/261

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім»

до Калуської об’єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області,

за участю Прокуратури Івано-Франківської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім»(далі –позивач) звернулось до суду з позовом до Калуської об’єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області, (далі –відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002452304/0 від 20 серпня 2007 року.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2008 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Карпатнафтохім»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, напрям нарахування –на рахунок платника у банку, за травень 2007 року, за результатами якої складено акт № 1103/23-04/33129683 від 10 серпня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002452304/0 від 20 серпня 2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 094 114,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі –Закон № 168/97-ВР), оскільки суми податку на додану вартість, заявлені позивачем до відшкодування у травні 2007 року, не приймали участі у формуванні від’ємного значення за попередній податковий період.

Також, судами встановлено, що позивачем подано до Калуської ОДПІ в Івано-Франківській області податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2007 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування за травень 2007 року, згідно яких визначено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 3 193 671,00 грн.

          Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки позивачем у попередньому податковому період - квітні 2007 року сплачено податок на додану вартість, який віднесено до складу податкового кредиту у розмірі 2 099 557,00 грн., то бюджетному відшкодуванню підлягає саме зазначена сума, яка і відображається в рядку № 3 форми «Розрахунку суми бюджетного відшкодування», а не сума у розмірі 3 193 671,00 грн., що заявлена позивачем до відшкодування у травні 2007 року.

Проте, з таким висновком суду погодитись не можна, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.8. статті 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду;

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи із системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому, Закон № 168/97-ВР не обмежує термін «попередній період»лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. А тому будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду.

В свою чергу, в назві рядка № 3 форми «Розрахунку суми бюджетного відшкодування», що є додатком № 3 до податкової декларації з податку на додану вартість, форма якої затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) зазначається, що відшкодуванню підлягає не фактично сплачена сума податку на додану вартість, з якої утворилось від’ємне значення (що в поточному періоді може утворитись за рахунок від’ємних значень декількох попередніх періодів), а лише податковий кредит попереднього податкового періоду, фактично сплачений отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Тобто, формулювання рядка № 3 «Розрахунку суми бюджетного відшкодування»не відповідає повною мірою положенням підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР, оскільки, як вказано вище, даною нормою передбачено право на здійснення бюджетного відшкодування в тій його частині, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, а не сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, сплаченого в такому податковому періоді.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З урахуванням того, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, ці рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового –про задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» задовольнити.

Скасувати постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002452304/0 від 20 серпня 2007 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                             Рибченко А.О.

Судді                                                                                 Голубєва Г.К.

                                                                                Карась О.В.

                                                                                Федоров М.О.

                                                                                Шипуліна Т.М.

У повному обсязі постанову складено 01 квітня 2011 року.