Ухвала суду № 14762752, 29.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" березня 2011 р.                               м. Київ                                        К-38730/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                     Рибченка А.О.

суддів:                               Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

                                                  Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання:          Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорожкокс»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року

у справі № 2а-3982/09/0870

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорожкокс»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

за участю Прокуратури Запорізької області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2009 року позов Відкритого акціонерного товариства «Запорожкокс» (далі –позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі –відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення №0012910801/0 від 02 грудня 2008 року, №0012910801/1 від 11 лютого 2009 року, №0012910801/2 від 13 квітня 2009 року, №0012910801/3 від 01 липня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Запорожкокс»3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року апеляційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі задоволено. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2009 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року та залишення в силі постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2009 року.

          Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ВАТ «Запорожкокс»з питання правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг»та правомірності відображення в декларації з податку на прибуток операцій щодо врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості ТОВ «Метінвест Холдинг»за 3 квартали 2008 року, за результатами якої складено акт №110/08-01/00191224 від 26 листопада 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0012910801/0 від 02 грудня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 15 391 993,60 грн. (9 619996,00 грн. –основний платіж, 5 771 997,60 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення –без змін. Також, прийнято податкові повідомлення-рішення №0012910801/1 від 11 лютого 2009 року, №0012910801/2 від 13 квітня 2009 року, №0012910801/3 від 01 липня 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту «а»підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України від 28 грудня1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі –Закон № 334/94-ВР) у зв’язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат суми сумнівної (безнадійної) заборгованості, що виникла по операціям з ТОВ «Метінвест Холдинг»за період серпень - вересень 2008 року.

Крім того судами встановлено, що між ВАТ «Запорожкокс»(Постачальник) та ТОВ «Метінвест Холдинг»(Покупець) укладено договір №ДУК-03/08-7-п/37 від 18 грудня 2007 року на поставку товарів та додаткову угоду №2/1913 від 01 серпня 2008 року, відповідно до умов яких, розрахунки між сторонами за товар, відвантажений в серпні - вересні 2008 року, проводяться шляхом безготівкових розрахунків протягом 10 календарних днів з дати рахунку - фактури на оплату, виставленого постачальником.

У зв'язку з невиконанням зазначеної умови договору покупцем ВАТ «Запорожкокс»звернулось до Постійно діючого Регіонального третейського суду України при Асоціації «Регіональна правова група»з позовними заявами №19/300 від 24 вересня 2008 року та №19/301 від 24 вересня 2008 року.

Постійно діючим Регіональним третейським судом України при Асоціації «Регіональна правова група»30 вересня 2008 року винесено ухвали про прийняття позовних заяв, у зв’язку з чим ВАТ «Запорожкокс»віднесено до складу валових витрат суму у розмірі 38 479984,00 грн.

13 березня 2009 року Постійно діючим третейським судом України при Асоціації «Регіональна правова група»винесено рішення у справі №14/40К та у справі №14/39К про стягнення з ТОВ «Метінвест Холдинг»на користь ВАТ «Запорожкокс»суми заборгованості за поставлений товар.

В свою чергу, суми боргу за вказаними рішеннями третейського суду повністю оплачено ТОВ «Метінвест Холдинг».

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підпункт «а»підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону № 334/94-ВР не передбачає можливості платника податків збільшити валові витрати у разі вчинення ним будь-яких дій, направлених на захист майнових прав (звернення до прокуратури, врегулювання спірних питань шляхом арбітражу, тощо), а визначає таке право лише в разі звернення платників податків саме до суду. Разом з тим, третейський розгляд не є правосуддям, а рішення третейських судів є лише актами недержавної юрисдикційної діяльності з вирішення спорів сторін у сфері цивільних і господарських відносин.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним у зв’язку з наступним.

Відповідно до підпункту «а»підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону № 334/94-ВР платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

В свою чергу третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці 7 статті 2 та статті 3 Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-IV «Про третейські суди»(далі –Закон № 1701-IV), є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною 5 статті 55 Конституції України.

Відповідно до статті 6 Закону № 1701-IV до компетенції третейських судів належить вирішення спорів, що випливають з цивільних та господарських відносин, зокрема, між суб’єктами господарювання щодо стягнення заборгованості за відповідними договорами.          

Відповідно до частини 1 статті 57 Закону № 1701-IV рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що звернення платника податку до третейського суду з позовом про стягнення заборгованості за несвоєчасно сплачену вартість товарів є підставою для збільшення валових витрат платника податку-позивача на підставі підпункту «а»підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону № 334/94-ВР.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорожкокс»задовольнити.

Скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2009 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                             Рибченко А.О.

Судді                                                                                 Голубєва Г.К.

                                                                                Карась О.В.

                                                                                Федоров М.О.

                                                                                Шипуліна Т.М.

У повному обсязі ухвалу складено 01 квітня 2011 року.