Ухвала суду № 14761912, 06.04.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мандичев Д.В.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2011 року справа №2а-17645/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ханової Р.Ф.

суддів Гайдара А.В. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засіданняЧурікової Я.О.

за участю представників:

від позивача:Фурсової О.О. за дов. від 27 грудня 2010 року

Божко С.Я. за дов. від 23 вересня 2010 року

від відповідача: Марущенко В.Р. за дов.4 січня 2011року

Нагорний А.Г. за дов від 4 січня 2011 року

від третьої особи: Нагорний А.Г.- особисто

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної інспекції з енергозбереження

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 9 лютого 2011 року (повний текст складений та підписаний 14 лютого 2011 року)

по адміністративній справі№ 2а-17645/10/0570 (судді Мандичев Д.В., Кониченко О.М., Фещук А.В.)

за позовомВідкритого акціонерного комбінату «Азовсталь» м. Маріуполя

до Державної інспекції з енергозбереження України

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний інспектор Державної інспекції з енергозбереження України Нагорний Андрій Григорович

про скасування постанови №15-6/103-КП 04/М від 21 квітня 2010 року про застосування економічних санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 9 лютого 2011 року задоволені вищезазначені позовні вимоги, внаслідок чого з мотивів протиправності прийнятого рішення скасовано постанову Територіального управління Державного інспекції з енергозбереження в Донецькій області про застосування економічних санкцій №15-6/103-КП04/М від 21 квітня 2010 року (том 2 арк. справи 91-93).

В апеляційній скарзі Державна інспекція з енергозбереження просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення яким відмовити позивачеві у задоволенні адміністративного позову, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права (том 2 арк. Справи 101-103).

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Позивач є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за № 00191158.

Структурною одиницею відповідача Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області проведена перевірка використання паливно-енергетичних ресурсів позивача результати якої викладені в акті від 16 квітня 2010 року №15-6/89-04/М (том 1 арк. справи 10-37), (надалі акт перевірки). Розділом 11 акту перевірки визначені порушення законодавства, а саме підпункту «в» статті 3, статей 11, 27 Закону України «Про енергозбереження», яке полягає у перевитратах палива (коксу) через відхилення фактичних показників роботи доменних печей № 2, 3, 4, 5, 6 доменного цеху від регламентованих значень, а саме зменшення тиску газів під колошником (том 1 арк. справи 36).

За результатами перевірки 21 квітня 2010 року державним інспектором (третя особа у справі) прийнято постанову № 15-6/103-КП04/М про застосування економічних санкцій, якою застосована до позивача підвищена плата у сумі 259672 грн. 23 коп.(арк.. справи 38-40).

Апелянт доводить, що встановлені порушення посвідчують нераціональне використання позивачем паливно-енергетичних ресурсів (підпункт «е» статті 11 Закону України «Про енергозбереження), що відповідно до статті 27 Закону України «Про енергозбереження» від 1 липня 1994 року №74/94-ВР та постанови Кабінету Міністрів України від 2 вересня 1993 року № 699 «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів» тягне за собою передбачену законодавством відповідальність.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення прийняв правову позицію позивача в згідно якої норми Закону України «Про енергозбереження» та положення вищенаведеної постанови № 699, не передбачають стягнення економічних санкцій у вигляді підвищеної плати у звязку з нераціональним використанням газу та інших паливно-енергетичних ресурсів. На думку суду відсутній сам склад порушення, а саме збільшення витрат коксу у звязку з відхиленням фактичних показників роботи доменних печей № 2, 3, 4, 5, 6 доменного цеху від регламентованих значень, а саме зменшення тиску газів під колошником, в розмірі 93,32 т. за результатами роботи в 2009 році, не є марнотратним та нераціональним використанням паливно-енергетичних ресурсів.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено під час апеляційного провадження правовою підставою для застосування підвищеної плати до позивача, в якості економічної санкції, вказані пункт «в» статті 3, пункт «е» статті 11, статті 27 Закону України "Про енергозбереження" та Постанова Кабінету Міністрів України від 2 вересня 1993 року № 699 «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві». Під час апеляційного провадження апелянт доводив, що підставою застосування економічних санкцій за марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів слід вважати також приписи підпункту «а» статті 17 Закону України «Про енергозбереження».

Пунктом «е» статті 11 Закону України «Про енергозбереження» передбачено введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами.

Нераціональне (неефективне) використання паливно-енергетичних ресурсів в розумінні Преамбули Закону України «Про енергозбереження» прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів, їх марнотратне витрачання та використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів, а до введення в дію системи стандартів нормами питомих витрат палива та енергії.

Норми питомих витрат палива та енергії, про що зазначеного цією ж преамбулою регламентована величина питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів для даного виробництва, процесу, даної продукції, роботи, послуги.

Як встановлено під час перевірки відповідачем позивачем допущено перевитрачання газу порівняно із зазначеними ним технологічними картками. Сам факт такого витрачання в розумінні Закону України «Про енергозбереження» є нераціональним використанням паливно-енергетичних ресурсів. Внаслідок чого прийняти правову позицію позивача, погоджену судом першої інстанції щодо відсутності факту нераціонального використання не передбачається можливим.

Колегія суддів зазначає, що нераціональне використання має декілька різновидів зокрема, марнотратне витрачання та використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники питомих витрат, що має місце у спірних відносинах. Зазначені види порушень є різними за своїм правовим навантаженням, складом та кваліфікаційними ознаками. Статтею 17 Закону України «Про енергозбереження» встановлені економічні санкції за марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів, такого порушення актом перевірки не встановлено.

Застосована до позивача санкція в розумінні статті 238 Господарського Кодексу України є адміністративно-господарською санкцією, оскільки застосована за порушення встановлених законодавств чим актом правил здійснення господарської діяльності до субєкта господарювання, уповноваженим органом державної влади, є заходом майнового характеру, спрямована н припинення правопорушення субєкта господарювання. За видом адміністративно-господарських санкцій визначених статтею 238 ГК України належить до інших санкцій.

Пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначається виключно законами. Конституційний Суд України Рішенням від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частини першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) вирішив (пункт 1.1 резолютивної частини Рішення) положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини четвертої статті 150 Конституції України передбачено, що з питань, передбачених цією статтею, зокрема офіційне тлумачення Конституції України, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обовязковими до виконання на території України.

З огляду на зазначене погодити застосування відповідачем положень Постанови Кабінету Міністрів України від 2 вересня 1993року № 699 «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві», яка є підзаконним нормативно-правовим актом, як підставу застосування санкцій у розмірі підвищеної плати, до позивача за нераціональне витрачання (перевитрати) газу не передбачається можливим.

Таким чином спірною постановою економічна санкція у вигляді підвищеної плати, застосована до позивача за перевитрату палива (коксу) внаслідок відхилення фактичних показників питомих норм паливно-енергетичних ресурсів на виробництві основних видів продукції у 2009 році понад регламентованих значень загальних виробничих норм витрат наведених ресурсів за цей же період у двократному розмірі у сумі 259672,23 грн.

Колегія суддів зазначає, що не всяке порушення є підставою для застосування санкцій, та вказує на те, що Закон України «Про енергозбереження» не повязує з наявністю або відсутністю виробничої необхідності яка призводить до нераціонального використання певних ресурсів, сам склад правопорушення є абсолютним.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги колегія не вбачає порушень у залученні фахових спеціалістів до розгляду справи.

Враховуючи зазначене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв постанову по суті вірну, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 18, 41, 100, 185, 195, 199, 200, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державної інспекції з енергозбереження України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 лютого 2011 року по справі № 2а-17645/10/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 лютого 2011 року по справі № 2а-17645/10/0570 залишити без змін.

Ухвала складена та проголошена у судовому засіданні 6 квітня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М. Яковенко