Ухвала суду № 14761909, 06.04.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2011 року справа №2а-23927/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г. , Губської Л.В.

при секретарі судового засідання Дегтярьовій А.М.

за участю представників сторін:

від позивача Можарова З.М. за довір. від 07.02.2011 року

від відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 24.02.2011 року

у справі № 2а-23927/10/0570

за позовом Приватного підприємства «АГВА»

до відповідача Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «АГВА» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення рішення від 07.07.2010 року № 0003131502/0/8906/15-213/32388631/10 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 209475 грн., в тому числі основний платіж в сумі 139560 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 69825 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2011 року у справі № 2а-23927/10\0570 (суддя Зеленов А.С.) позовна заява задоволена.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних включені суми до складу податкового кредиту ПДВ.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що постанова суду прийнята при неповному зясуванні усіх обставин, що мають значення для вирішення спору, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує на те, що за наслідками проведеної перевірки встановлено, що позивачем порушені вимоги п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1999 року за № 250/2054, у вигляді неправомірного віднесення до складу податкового кредиту за період з 01.01.2010 рік по 31.01.2010 рік суми ПДВ в розмірі 139650 грн., яка не підтверджена податковими накладними постачальника.

Порушення встановлено при опрацюванні розбіжностей, виявлених за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів по додаткам 5 до податкових декларацій з ПДВ ПП «АГВА», звірки з даними офіційного сайту ДПА України.

Під час перевірки письмових та документальних підтверджень правомірності включення сум ПДВ до складу податкового кредиту не надано.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила.

В основу повідомлення рішення, яке оскаржувалось, покладений акт від 29.06.2010 року № 2175/15-211/35127405 про результати документальної невиїзної перевірки стосовно правомірного формування податкового кредиту за січень 2010 року.

За результатами перевірки ПП «АГВА» інкримінувалось порушення вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижений податок на додану вартість за січень 2010 року в сумі 139650 грн.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, 22.02.2010 року ПП «АГВА» надало до ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 року, в рядку 17 якої вказав суму податкового кредиту податку на додану вартість в розмірі 139650 грн. (а.с. 65-70).

З розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, що є Додатком 5 до декларації, вбачається, що сума податкового кредиту у зазначеному розмірі сформована на підставі податкової накладної, виписаної у січні 2010 року постачальником позивача з індивідуальним податковим номером 349906105666 (обсяг поставки 698250 грн., сума ПДВ - 139650 грн.) (а.с. 72).

Як свідчать матеріали справи, ПП «АГВА» (Покупець) уклало з ПП «Аффарі-Трейд» (Постачальник) договір від 09.01.2009 року № А-09/01.

Згідно умов договору Постачальник зобов'язався передати товар у власність Покупця, а Покупець - прийняти товар і оплатити на умовах, передбачених договором.

Пунктом 1.2 Договору передбачалось, що найменування, одиниця виміру, загальна кількість, ціна за одиницю товару (асортимент і номенклатура) визначається у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Умови поставки товару відповідно до п. 4.8 договору - договірні (а.с. 39-40).

04.01.2010 року між сторонами договору підписана Специфікація № 1/2010, згідно якої поставляється товар - двигун ВАО 2-28082 РИЗВ у кількості 5000 шт. за ціною 40606,53 грн., на загальну суму 203032,65 грн.; ел.двигун ДАЗО 4М 630 кВт у кількості 4000 шт. за ціною 123804,33 грн., на загальну суму 495217,32 грн. Загальна сума поставки становить 837900 грн., у т.ч. ПДВ 139650 грн. (а.с. 41).

04.01.2010 року ПП «Аффарі-Трейд» виставлений АА «АГВА» рахунок-фактура № СФ-0000006 на суму 837900 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 139650 грн. (а.с. 42).

Фактичне виконання умов договору у січні 2010 року підтверджується наступними матеріалами справи: актом приймання-передачі від 04.01.2010 року до договору № А-09/01 від 09.01.2009 року, видатковою накладною № РН-0000011 від 04.01.2010 року, платіжним дорученням № 16 від 20.01.2010 року на суму 4200 грн., оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 за січень 2010 року, з якої вбачається оприбуткування зазначеного вище товару у бухгалтерському обліку ПП «АГВА». Залишок несплаченої суми за товар позивач сплатив платіжним дорученням № 108 від 27.07.2010 року (а.с. 43, 45, 46, 73, 62).

За наслідками господарської операції ПП «Аффарі-Трейд» виписало ПП «АГВА» податкову накладну від 04.01.2010 року № 31, в якій зазначило загальну суму поставки 837900 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 139650 грн. (а.с. 44).

Зазначена податкова накладна внесена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних ПП «АГВА» (а.с. 94-95).

У подальшому придбаний товар реалізований ПП «Швейна фабрика «СТМ» за договором № СТМ-04/01 від 04.01.2010 року (а.с. 108-109).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи встановлених судом першої та апеляційної інстанції, в апеляційній скарзі вказується на невірне застосування норм процесуального та матеріального права судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні”, ст. 10 визначені функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Таким чином, відповідач у справі орган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції відносно інших субєктів господарювання у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до Законів України.

Колегія суддів вважає необгрунтованим висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», виходячи з наступного.

Відповідно до зазначеної норми Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з абзацами 1, 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2. статті 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В розумінні п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, законодавством з питань оподаткування, чинним на час спірних взаємовідносин, передбачена певна умова для платника податку щодо включення сум ПДВ до складу податкового кредиту наявність податкової накладної.

Як зазначалось раніше, ПП «Аффарі-Трейд» виписало позивачу податкову накладну від 04.01.2010 року № 31, яка внесена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних ПП «АГВА»

Колегія суддів не приймає до уваги довід заявника апеляційної скарги щодо того, що під час перевірки позивачем не надані документи в підтвердження правильності включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки доказів отримання останнім запиту про їх витребування відповідачем не надані, як не надано належних доказів суду першої інстанції та апеляційному суду ненадання таких накладних під час перевірки.

Крім того, як зазначено раніше, позивачем надана спірна податкова накладна час розгляду справи судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність висновків про порушення позивачем вимог законодавства з питань оподаткування відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального права, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, тому підстав дл скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України “Про систему оподаткування”, Законом України «Про податок на додану вартість», ст. 2, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2011 року у справі № 2а-23927/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2011 року у справі № 2а-23927/10/0570 за позовом Приватного підприємства «АГВА» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення рішення - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 06.04.2011 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали складений 08.04.2011 року.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

Л.В.Губська