Постанова № 14761421, 10.03.2011, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2011 р. Справа № 2а-1872/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколова В.М.

за участю секретаря судового засідання - Шаповал Є.А.,

представників позивача - Рябченко О.М.,

Торути Л.П.,

представника відповідача - Рибкіної Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Фабрика лінія" до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Фабрика лінія» (далі по тексту ПП «Фабрика лінія», позивач) звернулось до суду з позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Конотопська МДПІ, відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 19.06.2009 № 0000492311/0, від 04.09.2009 № 0000492311/1, від 05.11.2009 № 0000492311/2, та податкових повідомлень рішень від 19.06.2009 № 0000502311/0, від 04.09.2009 № 0000502311/1, від 05.11.2009 № 0000502311/2.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки перевірки сформовані з порушенням вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року N 327, оскільки ґрунтувались на недостовірних даних та містили суперечливі висновки.

Представник відповідача проти позову заперечувала з підстав, викладених в письмових запереченнях (а.с. 96-99).

При розгляді справи також було призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Сумському відділенню при Харківському НДІ судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С.Бокаріуса, висновки якої містяться в матеріалах справи (а.с. 191-201).

Заслухавши повноважних представників позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що посадовими особами Конотопскої МДПІ була проведена планова виїзна перевірка ПП «Фабрика лінія» з питань дотримання податкового законодавства за період з 05.12.2006 року по 31.12.2008 року. За результатами перевірки був складений акт від 05.06.2009 року № 179\23-3\34678149 (а.с. 64-86). На підставі висновків акту посадовими особами конотопської МДПІ були прийняті податкові повідомлення рішення від 19 червня 2009 року № 0000492311\0, яким позивачеві визначено зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 273409 за основним платежем та 123886,6 штрафних (фінансових) санкцій, а також податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2009 року № 0000502311\0, яким позивачеві визначено зобовязання з податку на додану вартість в сумі 154609 грн. 00 коп. за основним платежем та 77304, 50 грн. - за штрафними фінансовими санкціями.

Підставами для нарахування позивачеві зобовязань з податку на прибуток послугували наступні обставини.

При перевірці виконання позивачем договору на переробку давальницької сировини від 01.01.2007 року укладеного позивачем з ТОВ «РГБ «Продакшн», на порушення п. 4.1. ст. 4, п.п. 11.3.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ним було занижено валовий дохід за 2007 рік на суму 132146 грн. 00 коп. В наслідок даного порушення, як вбачається з довідки наданої відповідачем (а.с. 134), ПП «Фабрика лінія» було донараховано податку на прибуток приватних підприємств 18484,42 грн. та нараховані штрафні санкції на суму 8424,29.

Позивач не погодився з зазначеними донарахуваннями з огляду на те, що за його твердженнями взаємовідносини між ним та ТОВ «РГБ «Продакшн» були засновані на договорі доручення № 01-08\07 від 01 серпня 2007 року (т. 3 а.с. 79-81). Відповідно до даного договору позивач зобовязувався здійснювати розробку корпоративного стилю одягу для провідних брендів замовника, здійснювати конструкторську розробку моделей одягу та інше.

За здійснення прийнятих на себе позивачем обовязків ТОВ «РГБ «Продакшн» зобовязувалось сплатити йому винагороду в розмірі 10000 грн.

Крім того, відповідно до п.п. 4.2.3. Договору ТОВ «РГБ «Продакшн» зобовязувалось відшкодувати позивачеві витрати, повязані з виконанням доручення.

При цьому позивач наполягав, що кошти, отримані ним від ТОВ «РГБ «Продакшн» були спрямовані саме на відшкодування його витрат, понесених у звязку з виконанням договору доручення.

Однак, суд не може прийняти до уваги такі твердження позивача з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, платіжні доручення, згідно яких позивачеві були перераховані кошти від ТОВ «РГБ «Продакшн», містили в графі призначення платежу «оплата за пошив одягу згідно рахунку без номера», що унеможливлює зв'язок даного платежу з виконанням договору доручення про який йшлося вище.

Крім того, відповідно до п.п. 4.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до положень п.п. 11.3.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

З огляду на наведену норму, Приватним підприємством «Фабрика лінія» кошти отримані від ТОВ «РГБ «Продакшн», навіть за умови їх призначення на відшкодування витрат понесених у звязку з виконанням договору доручення, мали б включатись до складу валового доходу підприємства.

Таким чином, посадовими особами податкового органу вірно було донараховано позивачеві зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 18484,42 грн.

За цих же обставин позивачеві було донараховано зобовязання з податку на додану вартість на суму 11088,13 грн.

Так п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), обєктом оподаткування є операції платників податку поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно п. 4.1. ст.. 4 цього ж закону, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Таким чином, посадовими особами податкового органу вірно було донараховано позивачеві зобовязання з податку на додану вартість за операціями, що зазначені вище.

Крім того, як вбачається з довідки наданої відповідачем (а.с. 134), ще однією з підстав для донарахування позивачеві податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 251979,5 грн. за основним платежем та 114223,45 за штрафними санкціями, послугувало порушення, на думку позивача, ПП «Фабрика лінія» положень п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало в наступному.

Перевіркою відображення у рядку 01.2 Декларації «приріст балансової вартості запасів» показників за період з 05.12.2006 р. по 31.12.2008 p. у загальній сумі 0 грн. встановлено, що платником ПП «Фабрика лінія» в Деклараціях з податку на прибуток не відображався приріст (убуток) балансової вартості запасів, як того вимагає пункт 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У ПП «Фабрика Лінія» відсутнє документальне підтвердження (приходні накладні, видаткові накладні, акти на списання, вимоги, журнали аналітичного обліку) витрачання придбаної сировини на здійснення господарської діяльності, пов'язаної з пошиттям (виготовленням) готової продукції.

В умовах відсутності належного бухгалтерського обліку складського руху сировини та готової продукції ПП «Фабрика Лінія» відсутнє документальне підтвердження того, що придбані сировина та матеріали використовуються підприємством у власній господарській діяльності.

Оскільки відсутні бухгалтерські документи, які б підтверджували факт використання в господарській діяльності придбаної сировини, то слід вважати вибуття сировини, що відображено по рах.201 «Сировина та матеріали» такими, що не пов'язані із здійсненням господарської діяльності ПП «Фабрика Лінія».

Таким чином, вартість сировини, яка відображена по Кредиту рах.201 в головних книгах ПП «Фабрика Лінія» являє собою запаси, використані не в господарській діяльності і підлягає на підставі п.5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відображенню у гр.4 Таблиці 1 Додатку К1/1 до Декларації з податку на прибуток.

Перевіркою також встановлено, що порушено п.5.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оскільки ПП «Фабрика Лінія» при заповненні таблиці 1 Додатків К 1/1 до декларації з податку на прибуток за 2007 рік та 2008 рік в розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів взагалі не відображено наявні залишки запасів, внаслідок неправильного підрахунку дебетового сальдо по рахунках 201, 26 на кожну звітну дату що призвело до викривлення даних розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів за 2007-2008 роки і зниження суми приросту (рядок 01.2 Декларації).

Враховуючи витрачання сировини, на думку посадових осіб податкового органу, не в господарській діяльності та не відображенням залишків запасів в розрахунку приросту, виникло заниження суми приросту в цілому за перевіряємий період на загальну суму 1 007 918 грн., в тому числі: за 2007рік в сумі 370 533 грн., за 2008 рік в сумі 637 385 грн., що призвело до заниження валових доходів.

В той же час з наведеними висновками посадових осіб податкового органу не можна погодитись з огляду на наступне.

Порядок розрахунку податку на прибуток підприємств, серед іншого, визначено п.5.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) згідно якої, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку і покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді».

Отже, відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку зобов'язаний вести податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання яких включаються до складу валових витрат. До складу валових доходів платника податку у звітному періоді включається сума перевищення балансової вартості таких запасів на кінець звітного періоду над балансовою вартістю на початок того ж звітного періоду.

Дослідженням даних, наведених в деклараціях з податку на прибуток підприємств за 2007 та 2008 роки, визначено, що по рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів, робіт (послуг), крім визначених у 04.11» декларації за 2007 рік значаться задекларованими валові витрати на суму 103 620 грн., а по рядку 04.1 декларації за 2008 рік - валові витрати на суму 360 000 грн. Тобто, загальна сума задекларованих валових витрат на придбання товарів, робіт (послуг) за 2007 та 2008 роки складає 463 620 грн.

При цьому в акті перевірки зазначено, що «проведеною перевіркою відображеного показника в сумі 463 620 грн. не встановлено заниження (завищення) задекларованих ПП «Фабрика Лінія» показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів, робіт (послуг), крім визначених у 04.11».

Відповідно до додатків до акту перевірки «Реєстру кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат ПП «Фабрика Лінія» за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р.» (т.1 а.с.60) та «Реєстру кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат ПП «Фабрика Лінія» за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р.» (т.1 а.с.61) вартість сировини в загальній сумі валових витрат, задекларованій по рядку 04.1 декларації за 2007 рік, значиться в сумі 58,5 тис. грн., а вартість сировини в загальній сумі валових витрат, задекларованій по рядку 04.1 декларації за 2008 рік, значиться в сумі 360 тис. грн.

Таким чином, враховуючи вимоги п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПП «Фабрика Лінія» зобов'язане було вести податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання яких в сумі 418,5 тис. грн. (58,5 тис. грн. + 360,0 тис. грн.) були включені до складу валових витрат.

Оскільки нормативним обґрунтуванням висновків акту перевірки щодо заниження приросту запасів значиться п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то за результатами аналізу, наведених вище показників, шляхом співставлення даних, наведених в акті перевірки, встановлено, що акт містить суперечливі дані, а саме сума приросту запасів, визначена під час перевірки в розмірі 1 007 918 грн., перевищує суму 418,5 тис. грн. задекларованих валових витрат на придбання товарів.

Дані обставини були підтверджуються висновком судово-економічної експертизи, проведеної Сумським відділенням при Харківському НДІ судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса (а.с. 191-201).

Разом з тим, відповідно до п.п. 1.7. «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Крім того, відповідно до положень п.п. 2.3.2., зазначеного вище порядку, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Крім того, п.п. 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства встановлено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Разом з тим, як уже зазналось вище, акт перевірки містить суперечливі дані, не підтверджені первинними документами а саме, сума приросту запасів, визначена під час перевірки в розмірі 1 007 918 грн. перевищує суму 418500 грн. задекларованих валових витрат на придбання товарів. При цьому посадовими особами податкового органу було підтверджено правомірність дій позивача щодо декларування валових витрат саме в розмірі 418500 грн.

Крім того, на переконання суду, твердження посадових осіб податкового органу, що через відсутність бухгалтерських документів, які б підтверджували факт використання в господарській діяльності придбаної сировини, слід вважати вибуття сировини, що відображено по рах.201 «Сировина та матеріали» такими, що не пов'язані із здійсненням господарської діяльності ПП «Фабрика Лінія», носить характер субєктивного припущення, що, в свою чергу, суперечить Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Таким чином, суд не може погодитись з висновками посадових осіб податкового органу щодо необхідності донарахування позивачеві податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 251979,5 грн. за основним платежем та 114223,45 за штрафними санкціями, внаслідок порушення положень п. 5.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки висновки про таке порушення носять суперечливий характер та не підтверджені первинними документами, на що також звернув увагу експерт-економіст Сумського відділенням при Харківському НДІ судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса.

Ще однією з підстав для донарахування позивачеві зобовязань з податку на прибуток підприємств в сумі 11776,00 грн. за основним платежем та 2944, 00 грн. за штрафними санкціями послугувало порушення, на думку посадових осіб податного органу, позивачем п.п. 8.6.1. та п.п. 8.2.2. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки платником невірно були розподілені основні фонди за групами і, як наслідок, невірно встановлені норми амортизації по третій групі основних фондів швейні машини. Платником були нараховані амортизаційні відрахування по швейним машинам за ставкою 10 %, а мали б здійснюватись нарахування за ставкою 6%.

Однак суд не може погодитись з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до положень п.п. 8.2.2. п. 8.2. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Наведена норма кореспондується з положеннями п.п. 8.6.1. п. 8.6. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де зазначено, що норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):

група 1 - 2 відсотки;

група 2 - 10 відсотків;

група 3 - 6 відсотків;

група 4 - 15 відсотків.

При цьому, на переконання суду, позивачем цілком правомірно було віднесено швейні машини до другої групи основних фондів за критерієм «електромеханічні прилади та інструменти», що серед іншого, підтверджується технічною документацією до зазначених швейних машин (т. 3 а.с. 86-106).

Однією з підстав донарахування позивачеві зобовязань з податку на додану вартість за період 2007-2008 роки в сумі 143520,87 грн. за основним платежем та 71738,58 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями послугувало, на думку посадових осіб податкового органу, відсутність документального підтвердження використання придбаних ТМЦ у виробничому процесі, що серед іншого, підтверджується обставинами, викладеними в акті перевірки, а також довідкою про розподіл донарахованих сум податків та застосованих штрафних санкцій (т. 3 а.с.134).

Так, в якості підстави донарахування зобовязань з ПДВ посадовими особами податкового органу було визначено завищення податкового кредиту в сумі 144 217 грн., в тому числі за серпень 2007 року - 12 161 грн., за жовтень 2007 р. - 4 267 грн., за листопад - 4 019 грн., за грудень 2007 р. - 3 188 грн., за січень 2008 р. -2 076 грн., за лютий 2008 р. - 8 713 грн., за березень 2008 р. - 7 126 грн., за квітень 2008 р. - 117 грн., за травень 2008 р. - 11 314 грн., за червень 2008 р. -11 046 грн., за липень 2008 р. - 17 049 грн., за серпень 2008 р. - 20 300 грн., за вересень 2008 р. - 8 333 грн., за жовтень 2008 р. - 12 460 грн., за листопад 2008р. - 18 588 грн., за грудень 2008 р. - 3 460 грн. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за придбану сировину та матеріали, послуги, які не використовуються в господарській діяльності платника, чим порушено п.п. 7.4.4 п. 7.4 cт. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В той же час суд не може погодитись з такими висновками посадових осіб податкового органу з огляд на наступне.

Під час розгляду справи було призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої було, зокрема, поставлено питання про те, чи підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку висновки посадових осіб Конотопської МДПІ щодо порушення позивачем положень п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про ПДВ» внаслідок чого було завищено податковий кредит з ПДВ на 144217, 00 грн.

За наслідками дослідження експертом був зроблений висновок про те, що доаоди посадових осіб Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції щодо порушення Приватним підприємством «Фабрика лінія» п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищений податковий кредит в сумі 144 217,00 грн., первинними документами податкового та бухгалтерського обліку не підтверджуються.

При цьому експерт зазначає, що в обсязі представлених документів не підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку податковий кредит, задекларований ПП «Фабрика Лінія» в деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2007 р. та за період з жовтня 2008 р. по грудень 2008 p., на загальну суму 14 307 грн.

Суд погоджується з такими висновками експерта, нормативне обґрунтування яких полягає в наступному.

Так, в акті перевірки відсутні посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують заниження податкового кредиту на суму 144 217,00 грн., чим не дотримані вимоги п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, де зазначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Крім того, відповідно до п.п. 7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.1. п. 7.4. ст.7. Закону, 7.4.1. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до положень п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7. цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5. Закону «Про ПДВ» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В той же час пунктом 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану варітьсь» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 вищезазначеного Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту».

До матеріалів справи залучені копії податкових накладних за серпень 2007 року та за період з жовтня 2007 року по грудень 2008 року, які були отримані ПП «Фабрика Лінія» від постачальників.

Що стосується використання придбаних ПП «Фабрика Лінія» товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, то в матеріалах справи наявні акти списання товарно-матеріальних цінностей, відповідно до яких на виробництво готової продукції за період з серпня 2007 року по грудень 2008 року значаться списаними товарно-матеріальні цінності на загальну суму 659 657,68 грн., що в тому числі підтверджується висновками судово-економічної експертизи.

При цьому слід зазначити, що акт перевірки не містить посилання на первинні бухгалтерські документи, які б містили відомості про використання ПП «Фабрика Лінія» товарно-матеріальних цінностей в операціях, не пов'язаних з господарською діяльністю підприємства.

Що стосується висновків експерта про те, що не підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку податковий кредит, задекларований ПП «Фабрика Лінія» в деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2007 р. та за період з жовтня 2008 р. по грудень 2008 p., на загальну суму 14 307 грн., слід зазначити, що зменшення позивачеві податкового кредиту на зазначену суму не призводить до виникнення у нього позитивного значення різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом з ПДВ в розумінні положень ст. 7.7.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином суд дійшов висновку про необґрунтоване донарахування позивачеві зобовязання з податку на додану вартість в сумі 143520,87 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про невідповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України в частині донарахування приватному підприємству «Фабрика Лінія» податку на прибуток приватних підприємств в сумі 254923,5 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 115462,31 грн., всього 370386,00 грн., а також в частині донарахування приватному підприємству «Фабрика лінія» податку на додану вартість в сумі 143520,87 грн. за основним платежем та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 71738,58 грн., всього 215259,45 грн.

Що стосується вимог позивача про скасування похідних податкових повідомлень-рішень, що були прийняті за наслідками адміністративного оскарження, слід зазначити наступне.

Похідні повідомлення-рішення формуються на підставі рішень про розгляд скарги платника податків, і не є окремими актами індивідуальної дії.

Правова природа таких повідомлень-рішень визначена «Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків», затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року №253, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 липня 2001 р. за №567/5758.

Так, пунктом 5.3 вищезгаданого Порядку №253 встановлено, що з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного у раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер раніше надісланого податкового повідомлення та через дріб номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.

Отже, похідні повідомлення-рішення формуються на підставі рішень про розгляд скарги платника податків і призначені лише для доведення нових термінів сплати раніше встановленого зобов'язання.

Таким чином вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.09.2009 № 0000492311/1, від 05.11.2009 № 0000492311/2, та від 04.09.2009 № 0000502311/1, від 05.11.2009 № 0000502311/2 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства "Фабрика лінія" до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень задовольнити частково

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення Конотопської МДПІ від 19 червня 2009 року № 0000492311/0 в частині донарахування Приватному підприємству "Фабрика лінія" податку на прибуток приватних підприємств в сумі 254923, 5 та штрафних (фінанасових) санкцій в сумі 115462,31 всього 370386,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення Конотопської МДПІ від 19 червня 2009 року № 0000502311/0 в чатині донарахування Приватному підприємству "Фабрика лінія" податку на додану вартість в сумі 143520,87 грн. за основним платежем та штрафних (фінанасових) санкцій в сумі 71738, 58 грн., всього 215259,45.

В задоволенні інших вимог відмовити за необгрунтов

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) В.М. Соколов

Повний текст постанови складено 14 березня 2011 року.

З оригіналом згідно

Суддя В.М. Соколов