Постанова № 14761033, 12.01.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-642/10/0670

категорія 2.11.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2011 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Господарчук І.В.,

за участю представників позивача, представників відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецресурси"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроспецресурси" звернулось до суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення рішення № 0001772301/3 від 20.01.2010 р. (№ 0001772301/2 від 17.11.2009 р., № 0001772301/0 від 17.07.2009 р., № 0001772301/1 від 09.09.2009 р.) Державної податкової інспекції у м. Житомирі, а також податкове повідомлення рішення № 0001762301/3 від 20.01.2010 р. (№ 0001762301/2 від 17.11.2009 р. (№ 0001762301/0 від 17.07.2009 р., № 0001762301/1 від 09.09.2009 р.) як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства України. В обгрунтування заявлених вимог посилаються на те, що вказанні рішення пийняті на підставі акту планової документальної перевірки від 03.07.2009 року № 4022/23-1/30266593. Однак,позивач вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, не грунтуються на нормах чинного законодавства.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити.

Передставники відповідача проти позову заперечили. Подали письмовий відзив на позовну заяву. Вказали, що оскаржувані повідомлення-рішення прийняті правомірно, а викладені в позовній заяві доводи позивача є безпідставними. Просять в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Житомирі (далі Відповідач) було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецресурси" (далі Товариство) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.08 р. по 31.03.09 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.08 р. по 31.03.09 р. , за наслідками якої складено Акт № 4022/23-1/30266593 від 03.07.2009 р. (далі Акт перевірки).

На підставі акту перевірки та за наслідками апеляційного оскарження відповідачем були прийняті податкове повідомлення-рішення № 0001762301/3 від 20.01.2010 р. (№ 0001762301/2 від 17.11.2009 р. (№ 0001762301/0 від 17.07.2009 р., № 0001762301/1 від 09.09.2009 р.), яким позивачу визначили податкове зобов"язання з податку на прибуток підприємств в сумі 353294 грн., в т.ч. 259734 грн. основного платежу та 93560 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також податкове повідомлення-рішення № 0001772301/3 від 20.01.2010 р. (№ 0001772301/2 від 17.11.2009 р. (№ 0001772301/0 від 17.07.2009 р., № 0001772301/1 від 09.09.2009 р.), яким позивачу визначено податкове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 9681 грн., в т.ч. основного платежу 6454 грн. та 3227 штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001762301/3 від 20.01.2010 р. (№ 0001762301/0 від 17.07.2009 р., № 0001762301/1 від 09.09.2009 р., № 0001762301/2 від 17.11.2009 р.) про нарахування податку на прибуток .

Підставою для прийняття податкового повідомлення- рішення № 0001762301/2 від 17.11.2009 р. стали висновки акту перевірки щодо порушення п. 1.32 ст. 1, пп.. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп.. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1, п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97.

Сума податку на прибуток згідно податкового повідомленні-рішенні № 0001762301/0 від 17.07.2009 р. складала 269894,0 грн., однак на підставі рішення про результати розгляду первинної скарги ДПІ у м. Житомирі було зменшено нараховану суму податку на 10160,0 грн., і сума податку на прибуток склала 259734,0 грн..

На сторінці 30 акту перевірки зазначено про заниження податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 269894 грн..

Разом з тим, виходячи з тих порушень, які описані перевіряючими в акті перевірки на аркушах 5-6 сума донарахованого податку на прибуток повинна бути 231830,5 грн..

Тобто, виходячи з тих порушень, які описані в акті перевірки, сума заниженого оподатковуваного прибутку склала 927322,0 грн., звідки сума податку на прибуток складає 231830,50 грн..

Отже, сума податку на прибуток, що донарахована підприємству в розмірі 259734,0 грн. не підтверджена актом перевірки, оскільки згідно акту перевірки сума податку на прибуток складає 231830,5 грн..

Крім того, як вбачається з акту перевірки, в порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством не включено до складу валового доходу суму безповоротної фінансової допомоги у вигляді простроченої дебіторської заборгованості по ВАТ "Красилівський молочний завод", що призвело до заниження платником валового доходу за 3 квартал 2008 року на загальну суму 650702 грн.

Разом з тим, суд не погоджується з даним висновком відповідача, виходячи з наступного.

Згідно п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валового доходу платника податку включаються суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Підпунктом 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 зазначеного Закону визначено, що безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Як зазначено в акті перевірки та підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, підприємство має дебіторську заборгованість по ВАТ "Красилівський молочний завод" в сумі 650702,0 грн..

Однак, сума дебіторської заборгованості, що має ВАТ "Красилівський молочний завод" перед позивачем не відповідає вищенаведеним ознакам безповоротної фінансової допомоги, а тому не повинна включаться до валового доходу підприємства.

Крім того, термін позовної давності по даній заборгованості не закінчився.

Так, згідно ст.і 257 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. N 435-IV загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 Цивільного кодексу).

Перебіг позовної давності починається не з дати підписання договору, а з дати, коли така заборгованість виникла, яка (дата) визначається за умовами здійснення розрахунків, визначених за договором.

Тобто, для визначення тривалості строку позовної давності у кожному конкретному випадку, необхідно зіставити текст договору, дані первинних документів з відповідними нормами Цивільного кодексу України. При цьому визначиться конкретний момент у часі, коли строк позовної давності сплине, а не визначати такий строк за датою договору.

Встановлено, що між позивачем та ВАТ "Красилівський молочний завод" було укладено договір від 01.06.2003р. №1/06.

За умовами даного договору передбачено, що розрахунки можуть здійснюватися або шляхом перерахування попередньої оплати або через 10 банківських днів з моменту отримання товару банківським переказом на поточний рахунок постачальника.

Згідно п. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Тобто, порушеним та простроченим є зобовязання, яке не виконане у строк, встановлений договором або законом.

Договором від 01.06.2003р. №1/06, укладеним між позивачем та ВАТ "Красилівський молочний завод" не визначений строк виконання зобовязання постачальником, тобто ВАТ "Красилівський молочний завод" після отримання попередньої оплати. Тобто, визначити термін виконання зобовязання тільки за умовами Договору не можливо.

Згідно п. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

В свою чергу, згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, за умовами договору строк виконання зобовязання не визначений, отже, ВАТ "Красилівський молочний завод" повинно виконати свої зобовязання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги позивачем.

Тобто, обчислення строку позовної давності починається після закінчення семиденного строку з дня пред'явлення кредитором вимоги про виконання зобов'язань.

ТОВ "Агроспецресурси" вимога до ВАТ "Красилівський молочний завод" не пред"являлась, а отже, обчислення строку позовної давності взагалі не починалося.

Крім того, ст. 264 Цивільного кодексу України визначені обставини, з настанням яких відбувається переривання перебігу позовної давності, зокрема:

- перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку;

- позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, при визначенні моменту у часі, коли строк позовної давності сплине, необхідно враховувати всі обставини, які можуть вплинути на перебіг строку позовної давності.

На виконання умов договору, після здійснення попередньої оплати ТОВ "Агроспецресурси" ВАТ "Красилівський молочний завод" здійснювалися поставки товарів, тобто постачальник виконував свій обовязок щодо поставки товарів.

Таким чином, ВАТ "Красилівський молочний завод" вчиняло дії, що свідчать про визнання свого обовязку перед позивачем, а тому відповідно термін позовної давності переривався та починався заново. Остання поставка була здійснена 17.09.2007 р. згідно накладної № АЖ-01712 от 17.09.2007 р.

Таким чином, строк позовної давності щодо заборгованості ВАТ "Красилівський молочний завод" перед позивачем переривався та на момет проведення перевірки не закінчився, а тому позивач не порушував вимоги пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", таим чином висновки щодо заниження валового доходу на 650702,0 грн. із-за не включення до валового доходу суми безповоротної фінансової допомоги у вигляді простроченої дебіторської заборгованості по ВАТ "Красилівський молочний завод" є безпідставними.

Крім того, безпідставним є висновок про те, що вказану заборгованість списано, як безнадійну, за якою минув строк позовної давності, на підставі того, що така заборгованість віднесена в бухгалтерському обліку на рахунок 949 "інші витрати операційної діяльності".

Так, згідно п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 8.10.1999 р. N 237 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 р. за N 725/4018 "безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності".

Згідно п. 11 цього ж П(С)БО 10 "поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат".

Тобто, в бухгалтерському обліку поточна дебіторська заборгованість може бути визнана безнадійною та віднесена до складу інших операційних витрат, не лише після закінчення строку позовної давності, а й в інших випадках, коли існує ймовірність про її неповернення.

Таким чином, позивачем віднесло до складу інших операційних витрат суму дебіторської заборгованості ВАТ "Красилівський молочний завод" не у звязку із закінченням строків позовної давності, а у звязку із ймовірністю неповернення такої заборгованості. Хоча в податковому обліку мова йде лише про строки позовної давності.

Щодо суми податку на прибуток 223892,5 грн..

На сторінці 7 акту перевірки зазначено відповідачем, що в порушення пп.5.3.9 п. 5.3 ст.5 пп.11.2.1 п. 11.2 пп. ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством було двічі включено до складу валових витрат понесені витрати при здійсненні попередньої оплати постачальникам за товари (роботи та послуги) та при оприбуткуванні від них товарів (робіт, послуг), що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 895570 грн..

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вищевказаного Закону не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зазначений пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону містить значний перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат.

Однак, ДПІ у м. Житомирі в акті перевірки не зазначає в чому саме полягає порушення вищевказаних норм та яке саме порушення допущене позивачем.

Разом з тим встановено, що позивач не включав до складу валових витрат виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним фізичним чи юридичним особам без документальних доказів того, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу, а також витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, підприємство не порушувало вимоги пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

Згідно пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Однак, в акті перевірки також не вказано також в чому ж саме полягає порушення підприємством норм вищевказаного підпункту.

Відповідачем в акті перевірки зазначено лише, що підприємством було двічі включено до складу валових витрат понесені витрати при здійсненні попередньої оплати постачальникам за товари (роботи та послуги) та при оприбуткуванні від них товарів (робіт, послуг), що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 895570 грн..Однак, будь-яких вказівок щодо того які саме витрати включені двічі, по яким постачальникам та якими первинними документами це підтверджується акт перевірки не містить.

Згідно пп. 2.3.2 п. 2.3 розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. N 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за N 925/11205(далі-Порядок), органи податкової служби при оформленні результатів перевірки зобовязані за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено.

Згідно пп. 2.3.4 п.2.3 розділу 2 цього ж Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Тобто, висновки ДПІ у м. Житомирі про те, що позивачем завищені валові витрати на 895570,0 грн., зроблені без посилання на певні обставини та первинні документи, а грунтуються лише на припущеннях перевіряючих.

Отже, висновки про завищення валових витрат на 895570,0 грн. є безпідставними.

Щодо податку на прибуток в сумі 8068,0 грн..

На сторінці 9 акту перевірки вказано, що на порушення п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ "Агроспецресурси" віднесено до складу валових витрат по рядку 04.1 Декларації витрати, що не використані у власній господарській діяльності на загальну суму 32272грн..

Зокрема, ДПІ зроблено висновок про порушення позивачем п. 5.1 ст. 5 зазначеного Закону у зв"язку з тим, що частина придбаного у ДП "Староконстянтинівський молочний завод" сухого молока згідно видаткової накладної №АЖ-01101 від 31.08.08р. в кількості 24000кг. по ціні 13,50грн. без ПДВ за 1кг, на загальну суму 324000грн. без ПДВ, була реалізована за ціною нижчою від ціни придбання, а отже ця операція є неправомірною, оскільки зазначена діяльність не спрямована на отримання прибутку. Здійснені підприємством операції з продажу товарів за цінами, нижчими від цін їх придбання, в частині перевищення сум витрат над сумою доходу, для отримання якого здійснювалися ці витрати, не відповідають вимогам, що предявляються до господарської діяльності у значенні п.1.32 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР.

Однак, даний висновок відповідача є безпідставним.

Так, згідно п. 1.32 ст. 1 зазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

ТОВ Агроспецресурси" зареєстроване належним чином та здійснює свою господарську діяльність у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Як зазначено ДПІ в акті перевірки, згідно Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Доходи збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобовязань, які призводять до зростання власного капіталу.

Тобто, господарська діяльність повинна бути направлена на отримання доходу (тобто отримання грошової виручки від здійснення своєї господарської діяльності), а не прибутку, і відсутність доходу від конкретної окремо взятої господарської операції, а не прибутку від діяльності підприємства в цілому за певний звітний період, не може свідчити про відсутність у підприємства ознак господарської діяльності.

Фактично підприємство за перевіряємий період отримувало дохід від господарської діяльності, а також мало прибуток від господарської діяльності, з якого сплачувався податок на прибуток.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включають суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

В свою чергу, під продажем товарів для мети оподаткування розуміються будь-які операції, що здійснюються за договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Отже, витрати, понесені у звязку з придбанням товару, який підлягає подальшому продажу, відносять до складу валових.

Згідно п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 цього ж Закону, валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Таким чином, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 вищевказаного Закону прямо підтверджується, що у разі продажу товарів дохід виникає незалежно від того, за якою ціною реалізуються товари, а тому така операція повністю відповідає визначенню "господарська діяльність".

Отже, від'ємне значення при здійсненні однієї окремої господарської операції не свідчить про відсутність господарської діяльності підприємства в цілому і не потребує коригування валових витрат. Більше того, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає можливість отримання відємного значення оподаткування навіть в цілому за звітний період, і при цьому, Закон не вказує на те, що в такому випадку платник податку повинен коригувати валові витрати.

Таким чином, висновок про порушення позивачем п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та віднесення до валових, витрат , що не використані у власній господарській діяльності на загальну суму 32272грн. є безпідставними.

Щодо суми податку на прибуток 31250,0 грн..

На сторінці 13 акту перевірки зазначено, що в актах виконаних робіт відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх звязок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції і понесені витрати не принесли економічної ефективності для підприємства та його господарської діяльності, тому вищезазначені акти виконаних робіт не можуть слугувати підставою для включення їх до складу валових витрат, що відповідає вимогам п.1.32 п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"та п.9.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ. На підставі вищенаведеного ТОВ "Агроспецресурси" за перевіряємий період безпідставно віднесено до валових витрат інформаційно-консультаційні послуги на загальну суму 125000 грн..

Також в акті перевірки вказано, що в актах виконаних робіт не конкретизовано які саме інформаційно-консультаційні послуги надавались підприємству. Акти не містять інформації про фактично понесені витрати на виконання послуг. В ТОВ "Агроспецресурси" відсутні первинні документи які б містили відомості про господарські операції, наявність яких передбачають умови договору.

Однак, даний висновок є безпідставним.

Так, між ТОВ "Агроспецресурси" та ПП ОСОБА_1 укладено договір № б/н від 31.12.2007р. та № б/н від 02.01.2009р. щодо поставки товарів та надання інформаційно-консультаційних послуг.

Згідно зазначених договорів комплекс послуг інформаційно-консультаційного характеру складається з таких видів послуг:

- щомісячний огляд поточних ринкових цін на сири плавлені та масло;

- дослідження торгівельних точок роздрібної мережі Замовника та представництво його інтересів в роботі з поставки сира плавленого та масла селянського на ринках Житомирської та інших областей України;

- налагодження нових контактів по збуту продукції Замовника з метою розширення об`ємів поставки продукції;

- контроль за погашенням дебіторської заборгованості по клієнтам, які були залучені з допомогою Виконавця.

Тобто, в договорах чітко визначено конкретний перелік послуг, які надаються ПП ОСОБА_1 позивачу.

На виконання умов договору ПП ОСОБА_1 було надано Товариству визначені послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які складалися та підписувалися за результатами надання послуг щомісячно.

Крім того, до кожного акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) складається додаток, який містить перелік робіт, виконаних за певний період приватним підприємцем ОСОБА_1 .

Щодо того, що в актах виконаних робіт відсутня інформація про фактично понесені витрати на виконання послуг, то жодним законодавчим актом України не передбачено, що первинні документи, якими оформляється здача приймання робіт (надання послуг) повинні містити інформацію про фактично понесені витрати на виконання послуг.

Вимоги до первинних документів встановлені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. N 996-XIV (із змінами та доповненнями), згідно якою первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інших вимог щодо оформлення первинних документів зазначений Закон не містить.

Тобто, посилання в акті перевірки про відсутність в первинних документах вищевказаної інформації є безпідставною та не відповідає вимогам цього ж Закону.

Таким чином, всі первинні документи, якими повинні бути оформлені операції з придбання послуг інформаційно консультаційного характеру є в наявності, а саме: договора з ПП ОСОБА_1, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), додатки до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Тобто, висновок ДПІ про відсутність первинних документів, які б містили відомості про господарські операції, наявність яких передбачають умови договору не відповідає дійсності.

В акті перевірки на сторінці 11 зазначено, що в ході перевірки підприємством не надано обґрунтування рівня ціни послуг. Ціна є ретельною основою укладення договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг. Адже у п.1.20 Закону про прибуток зазначено, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Що є істотною умовою договору про надання послуг.

Однак, в порушення п.1.10 Закону в ході проведення перевірки ДПІ у м. Житомирі до позивача із запитом про обгрунтування рівня звичайних цін не зверталась.

Так, згідно пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Тобто, у випадку коли не доведене зворотне звичайною є ціна, визначена сторонами договору.

Згідно пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 цього ж Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою.

Крім того, згідно пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Відповідно пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 цього ж Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Тобто, законодавством чітко встановлено порядок визначення звичайних цін, а також порядок донарахування податку на прибуток через застосування звичайних цін.

Тобто, висновки, наведені в акті перевірки про те, що підприємством не надано обґрунтованої ціни фактично наданих послуг є безпідставними.

На сторінці 13 акту перевірки ДПІ зазначає про порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме, не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень повязаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесення до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми розраховані за звичайними цінами.

Визначення пов'язаної особи наведене в п. 1.26 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якого пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

- юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

- фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини).

При цьому, під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Однак, відповідачем не вказано, виходячи з яких даних ним зроблено висновок, що фізична особа підприємець ОСОБА_1 є повязаною особою для позивача.

Отже, висновки про порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є безпідставним.

Крім того, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Оскільки витрати на придбання послуг інформаційно консультаційного характеру повязані з господарською діяльністю та обмеження щодо віднесення таких витрат до складу валових витрат не містяться в пунктах 5.3 5.7 статті 5 вказаного Закону, то підприємство правомірно включило до валових витрат вартість придбаних послуг у приватного підприємця ОСОБА_1 в сумі 125000,0 грн.

Крім того, обовязковою умовою виникнення права платника податку на прибуток на валові витрати є наявність первинних документів. Інших вимог щодо підтвердження валових витрат чинне законодавство не містить.

Тобто, єдиною вимогою, що міститься а Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" для підтвердження валових витрат є наявність документу, що підтверджує фактичне отримання результатів робіт (послуг), тобто, те що роботи (послуги) Виконавець виконав, а Замовник прийняв.

Більше того, згідно п. 5.11 ст. 5 вищевказаного Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Отже, враховуючи вищевикладене нарахування позивачу податку на прибуток та застосування штрафних санкцій є безпідставним, а тому податкове повідомлення-рішення № 0001762301/3 від 20.01.2010 р. (№ 0001762301/0 від 17.07.2009 р., № 0001762301/1 від 09.09.2009 р., № 0001762301/2 від 17.11.2009 р.) прийняте з порушенням закону.

Щодо податкового повідомлення- рішення № 0001772301/3 від 20.01.2010 р. (№ 0001772301/0 від 17.07.2009 р., № 0001772301/1 від 09.09.2009 р., № 0001772301/2 від 17.11.2010 р.), згідно якого підприємству донараховано податок на додану вартість в сумі основного платежу 6454,0 грн., шттрафних санкцій 3227 грн., всього донараховано 9681,0 грн.

В акті зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2008 року по 30.03.2009 року встановлено його завищення в сумі 6454 грн. за листопад 2008 року.

Зокрема, на сторінках 19-20 акту перевірки зазначено, що згідно пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Оскільки дані витрати не можуть бути віднесені до складу валових витрат, то в порушення пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством в листопаді місяці 2008 року віднесено до податкового кредиту суми ПДВ з вартості придбаного товару в розмірі 6454 грн..

Під витратами, що не відносяться до складу валових витрат ДПІ вказала витрати по придбанню сухого молока у ДП "Староконстянтинівський молочний завод" та його реалізації на експорт за ціною нижчою ціни придбання.

Однак, такий висновок є безпідставним.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, до податкового кредиту включаються суми ПДВ нараховані (сплачені) у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підприємство не включало до складу податкового кредиту суми ПДВ, нараховані у звязку з придбанням товарів (послуг), що не використовуються в межах господарської діяльності.

Згідно пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, тільки у випадку, коли суми ПДВ не підтверджені податковими накладними, платник податку не має права збільшувати податковий кредит на такі суми ПДВ.

Зважаючи на висновок про те, що здійснені позивачем витрати на придбання сухого молока у ДП "Староконстянтинівський молочний завод" безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю, то згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні товару, відносяться до складу податкового кредиту.

Таке право підприємства на податковий кредит також підтверджено належно оформленими податковими накладними та не заперечується актом перевірки.

Таким чином, нарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 6454,0 грн. та застосування штрафних санкцій є безпідставним, а тому податкове повідомлення рішення № 0001772301/3 від 20.01.2010 р. (№ 0001772301/0 від 17.07.2009 р., № 0001772301/1 від 09.09.2009 р., № 0001772301/2 від 17.11.2010 р.) Державної податкової інспекції у м. Житомирі є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення скасуванню.

У відповідності ч.1 ст.94 КАС України позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 6 грн. 80 коп..

Керуючись. ст.ст.86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001772301/3 від 20.01.2010 р. (№ 0001772301/0 від 17.07.2009 р., № 0001772301/1 від 09.09.20009 р., № 0001772301/2 від 17.11.2009 р.), а також податкові повідомлення-рішення № 0001762301/3 від 20.01.2010 р. (№ 0001762301/0 від 17.07.2009 р., № 0001762301/1 від 09.09.2009 р., № 0001762301/2 від 17.11.2009 р.), які прийняті Державною податковою інспекцією у м. Житомирі.

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроспецресурси" з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства в Житомирській області 6 грн. 80 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 17 січня 2011 р.