Ухвала суду № 14760923, 21.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-5505/10/2370 Головуючий у першій інстанції: Кульчицький С.О.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2011 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Степанюка А.Г., Шелест С.Б.,

при секретарі Гуцал А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ММ Пекеджінг Україна» та Державної податкової інспекції у м.Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року у справі за позовом «ММ Пекеджінг Україна» до Державної податкової інспекції у м.Черкаси про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «ММ Пекеджінг Україна» (далі - Позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Черкаси (далі - Відповідач) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Черкаси від 18.06.2010 року № 0002172301/0 (від 06.08.2010 року № 0002172301/1 та від 03.09.2010 року № 0002172301/2), від 18.06.2010 року № 0002182301/0 (від 06.08.2010 року № 0002182301/1 та від 03.09.2010 року № 0002182301/2), від 21.06.2010 року №0002202301/0 (від 06.08.2010 року №0002202301/1 та від 03.09.2010 року №0002202301/2), від 21.06.2010 року №0000452200/0 (від 04.08.2010 року №0000452200/1 та від 31.08.2010 року №0000452200/2).

В подальшому Позивач доповнив позовну заяву та просив визнати незаконним та недійсним і скасувати податкові повідомлення рішення державної податкової інспекції у м.Черкаси від 18.06.2010 року № 0002172301/0 (від 06.08.2010 року № 0002172301/1, від 03.09.2010 року № 0002172301/2, від 23.11.2010 року № 0002172301/3), від 18.06.2010 року № 0002182301/0 (від 06.08.2010 року № 0002182301/1, від 03.09.2010 року № 0002182301/2, від 23.11.2010 року № 0002182301/3), від 21.06.2010 року №0002202301/0 (від 06.08.2010 року №0002202301/1, від 03.09.2010 року №0002202301/2, від 23.11.2010 року №0002202301/3), від 21.06.2010 року №0000452200/0 (від 04.08.2010 року №0000452200/1 та від 31.08.2010 року №0000452200/2).

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Черкаси від 18.06.2010р. №0002172310/0 (№0002172310/1 від 06.08.2010р., №0002172310/2 від 03.09.2010р., №0002172310/3 від 23.11.2010р.). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, Позивач подав апеляційну скаргу на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.12.2010року, в якій просить позов в частині відмови у задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Черкаси від 18 червня 2010року №0002182301, від 21 червня 2010року №0002202301/0, від 21 червня 2010року №0000452200/0 із відповідними /1, /2 та /3, мотивуючи свої вимоги тим, що зазначена постанова в частині відмови у задоволенні позовних вимог прийнята внаслідок неправильного застосування і порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись із прийнятим у справі судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.06.2010р. №0002172310/0 (№0002172310/1 від 06.08.2010р., №0002172310/2 від 03.09.2010р., №0002172310/3 від 23.11.2010р.), Відповідач подав апеляційну скаргу на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.12.2010р., в якій просить скасувати в цій частині постанову, а в іншій частині - залишити без змін, мотивуючи свої вимоги тим, що зазначена постанова в частині задоволення позовних вимог прийнята внаслідок неправильного застосування і порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представників апелянтів, перевіривши доводи апеляційних скарг та письмові докази у справі, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду слід залишити без змін, з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 198, ч.1 ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у м.Черкаси проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007року по 31.12.2009року та за результатами перевірки складено акт від 11.06.2010року №1358/23-2/32654262.

На підставі даних, отриманих за наслідками перевірки, Державною податковою інспекцією у м.Черкаси було винесено наступні податкові повідомлення-рішення: від 18.06.2010р. №0002172310/0, яким визначено податкове зобовязання із податку на прибуток підприємств на суму 8355грн., в тому числі 0,00грн. основного платежу та 8355грн. штрафних санкцій;

від 18 червня 2010року №0002182301/0, яким визначено податкове зобовязання із податку на додану вартість на суму 1171798грн., в тому числі 781199грн. основного платежу та 390599грн. штрафних санкцій;

від 21 червня 2010року №0002202301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування та визначено податкове зобовязання із податку на додану вартість на суму 93141грн. та штрафних санкцій на суму 46570грн.;

від 21 червня 2010року №0000452200/0, яким визначено податкове зобовязання із податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 53653,36грн., в тому числі 17884,52грн. основного платежу та 35769,04грн. штрафних санкцій.

В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), в результаті чого Позивачем занижено податок на додану вартість всього у сумі 781199 грн., у тому числі: за травень 2007 року - в сумі 565698 грн., червень 2007 року - в сумі 6630 грн., липень 2007 року - в сумі 4757 грн., січень 2008 року - в сумі 1231 грн., лютий 2008 року - в сумі 66343 грн., березень 2008 року - в сумі 18452 грн., травень 2008 року - в сумі 963 грн., червень 2008 року - в сумі 361 грн., грудень 2008 року - в сумі 7031 грн., січень 2009 року - в сумі 2528 грн., лютий 2009 року - в сумі 51189 грн., березень 2009 року - в сумі 6055 грн., квітень 2009 року - в сумі 8683 грн., червень 2009 року - в сумі 18674 грн., серпень 2009 року - в сумі 15103 грн., жовтень 2009 року - в сумі 7501 грн., та завищено суму податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню всього у сумі 103799 грн., у тому числі за квітень 2007 року - в сумі 10658 грн., жовтень 2007 року - в сумі 76206 грн., грудень 2007 року - в сумі 16935 грн.

На підставі встановленого порушення Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 року № 0002182301/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1171798 грн., у тому числі 781199 грн. за основним платежем та 390599 грн. штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення-рішення від 21.06.2010 року №0002202301/0, згідно якого зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів з податку на додану вартість).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому поставка товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Таким чином, у розумінні вимог п.1.4 ст.1 Закону№168/97-ВР для цілей оподаткування основним критерієм для віднесення цієї чи іншої операції до продажу є передача права власності на товар. Тобто будь-яка операція, яка передбачає передачу права власності, незалежно від змісту господарського зобов'язання та виду компенсації, вважається продажем.

Суд першої інстанції вірно встановив, що оскільки при безоплатному отриманні імпортованих товарів відсутній факт придбання товарів, як це передбачено у підпункті 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, право на податковий кредит по таких імпортних товарах у платника відсутнє.

Позивач вказує на те, що він діяв відповідно до наданого йому податкового розяснення Державної податкової інспекції у м. Черкаси від 29.05.2007 року №11848/31-045, зміст котрого відмінний змісту розяснень Державної податкової інспекції у м. Черкаси від 07.11.2007 року №22703/7/16-1117 та від 08.08.2007 року №3955/Т/16-1515-20.

Суд першої інстанції вірно встановив про відсутність у Позивача права на податковий кредит по імпортованих товарах поставлених йому безоплатно.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції вірно виходив саме з вимог Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно акту від 11.06.2010 року №1358/23-2/32654262 перевіркою достовірності показників, відображених у поданій звітності, за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року було встановлено, що у періоді, який перевірявся, ТОВ «ММ Пекеджінг Україна» здійснювало нарахування і виплати доходів на користь нерезидентів, джерелом їх походження з України, що підпадають під оподаткування згідно ст.13 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції Закону України від 22.05.97 №283/97-ВР із змінами та доповненнями), зокрема оплачено послуги типу «інжиніринг» фірмі "Consulting - Potuznik" (Чехія) в сумі 16234,40 євро (в гривневому еквіваленті 119230 грн. 10 коп.) згідно контракту від 20.09.2007 року № 200907-I (оптимізація процесів друку та технічна підтримка при збільшенні продуктивності друку): п/д від 30.10.2007 року № 144 на суму 10750,00 євро та від 31.01.2008 року № 13 на суму 5484,40 євро.

Податок на доходи нерезидента, джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності, із виплачених сум не утримувався. Відповідно до п.13.2 ст. 13 вказаного Закону резидент зобовязаний утримувати податок за ставкою 15 % від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Згідно із ст. 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів, джерелом їх походження з України, згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року № 470), підставою для застосування норм міжнародних угод є подання нерезидентом довідки про резиденство, виданої компетентним органом Договірної держави.

Згідно із п.1і ст.3 Конвенції між урядом України і урядом Республіки Чехія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та майно (підписана 30.06.1997 року, ратифікована 17.03.1999 року та набрала чинності 20.04.1999 року), компетентним органом по відношенню до Республіки Чехія є Міністр Фінансів Чеської Республіки або його повноважний представник.

Довідка про резиденство фірми "Consulting - Potuznik" для перевірки надана не була, а тому перевіряючі дійшли висновку про відсутність у ТОВ «ММ Пекеджінг Україна» підстав для застосування норм міжнародної угоди.

Таким чином, перевіркою було встановлено, що Позивач в порушення вимог п. 13.2 ст. 13 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 року (із змінами та доповненнями) підприємство не утримало податок в розмірі 15 % від суми виплати та за її рахунок в сумі 17884 грн. 52 коп.

На підставі встановленого порушення Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.06.2010 року №0000452200/0, яким Позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 53653 грн. 56 коп., у тому числі 17884 грн. 52 коп. за основним платежем та 35769 грн. 04 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

З положень даної статті вбачається, що у пункті 13.1 цієї статті визначені доходи з яких справляється податок у розмірі 15 %.

В силу п. 13.1 ст. 13 даного Закону будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід зокрема розуміти і доходи від послуг типу «інжиніринг».

Відповідно до визначення наведеному в п. 1.36 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР) під інжинірингом розуміється надання послуг (виконання робіт) зі складання технічних завдань, проведення наукових досліджень, складання проектних пропозицій, проведення техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розробка технічної документації, проектування та конструкторське опрацювання об'єктів техніки і технології. консультації та авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також консультації економічного, фінансового або іншого характеру, пов'язані з такими послугами (роботами).

Всю сукупність інжинірингових послуг можна поділити на дві групи послуг:

1) пов'язані з підготовкою виробничого процесу (передпроектні, проектні, післяпроектні та спеціальні);

2) по забезпеченню нормального ходу процесу виробництва і реалізації продукції. В цю групу входять роботи, пов'язані з оптимізацією процесів експлуатації, управління підприємством і реалізації його продукції.

Інжиніринг виступає як важливий засіб підвищення ефективності вкладеного в об'єкт капіталу.

Його завданням є одержання замовниками найкращих (оптимальних) результатів від вкладень капіталу та інших витрат за рахунок:

1) системного підходу до здійснення проектів;

2) багатоваріантності технічних й економічних розробок, їх фінансової оцінки і вибору оптимального варіанту;

3) розробки проекту з урахуванням можливості застосування прогресивних будівельних і виробничих технологій, обладнання і матеріалів;

4) застосування сучасних методів організації й управління всіма стадіями виконання проектів.

Як вбачається із змісту контракту від 20.09.2007 року №200907-І, укладеного Позивачем із фірмою "Consulting - Potuznik" (Чехія) фірма "Consulting - Potuznik" надає/продає, а ТОВ «ММ Пекеджінг Україна» отримує та оплачує/купляє наступні консультаційні послуги на обєкті «ММ Пекеджінг Україна» за адресою Україна, м.Черкаси, вул. Чигиринська, 21-25: допомогу при оптимізації процесів глибокого друку та технічну підтримку при збільшенні продуктивності в глибокому друці.

Інжиніринг як вид зовнішньоторгових операцій має свої специфічні особливості є однією із форм послуг виробничого призначення, яка безпосередньо не втілюється в речовій формі, а в його кориснім ефекті. Цей корисний ефект може мати матеріальний носій, як, наприклад, проектна і технічна документація, графіки, креслення і т.п., або може не мати, як навчання, управління та ін. Інжиніринг пов'язаний, в кінцевому результаті, з підготовкою і забезпеченням процесу виробництва і реалізації розрахованих на проміжне і кінцеве споживання матеріальних благ.

Суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про те, що за умовами контракту Позивачу надавались послуги типу «інжиніринг», оскільки як самостійний вид міжнародних комерційних операцій, інжиніринг передбачає надання на основі договору однією стороною другій стороні комплексу чи окремих видів інженерно-технічних послуг, пов'язаних із вдосконаленням наявних виробничих процесів.

Відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку на доходи громадян, сум внесків на соціальні заходи, податків, зазначених у статті 13 Закону № 334/94-ВР, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати (п.16.13 ст.16 Закону № 334/94-ВР). Перерахування податків, зазначених в статті 13, здійснюється до/або разом із здійсненням таких виплат.

А тому суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та недійсним і скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м.Черкаси від 21.06.2010 року №0000452200/0 (від 04.08.2010 року №0000452200/1 та від 31.08.2010 року №0000452200/2), оскільки за результатами проведеної перевірки, Відповідач правильно застосував норми законодавства відповідно до виявленого порушення податкового законодавства.

Таким чином, колегія суддів вважає,що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про правомірність дій Відповідача при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 18.06.2010 року №0002182301/0 (від 06.08.2010 року № 0002182301/1, від 03.09.2010 року № 0002182301/2, від 23.11.2010 року № 0002182301/3), від 21.06.2010 року №0002202301/0 (від 06.08.2010 року №0002202301/1, від 03.09.2010 року №0002202301/2, від 23.11.2010 року №0002202301/3), від 21.06.2010 року №0000452200/0 (від 04.08.2010 року №0000452200/1 та від 31.08.2010 року №0000452200/2).

Крім того в ході проведення перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2., п.п. 5.3.1. п. 5.3, п. 5.9 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції Закону Українивід 22 травня 1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2007 року в сумі 2458 грн., півріччя 2007 року - в сумі 7166 грн., 3 квартали 2007 року - в сумі 3907 грн., 3 квартали 2008 року - в сумі 9544 грн. та завищено відємне значення обєкту оподаткування за 2007 рік в сумі 16883 грн.., 1 квартал 2008 року - в сумі 78377 грн., півріччя 2008 року - в сумі 241576 грн., 2008 рік - в сумі 112532 грн., 1 квартал 2009 року - в сумі 117085 грн., півріччя 2009р. - в сумі 405045 грн., 3 квартали 2009 року - в сумі 119162 грн., 2009 рік - в сумі 214204 грн.

На підставі встановленого порушення Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 року №0002172301/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 8355,00 грн.

Відповідно до п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР) платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі.

У разі, коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу, перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Відповідно до п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044), придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

У пункті 9 цього Положення (стандарту) бухгалтерського обліку наведено складові первісної вартості запасів, що придбані за плату, зокрема ціна договору без податку на додану вартість, транспортно-заготівельні витрати, суми ввізного мита, інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно-технічних характеристик запасів.

Таким чином, вартість придбаних (отриманих) запасів включає витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням (створенням) запасів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Законом № 334/94-ВР встановлено обов'язковість ведення податкового обліку балансової вартості запасів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. Тобто при веденні обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів визначається вартість не всього незавершеного виробництва або залишків готової продукції за даними бухгалтерського обліку, а тільки вартість запасів (матеріальних ресурсів), використаних у виробництві продукції (робіт, послуг).

Відповідно до Закону № 334/94-ВР податковий облік запасів ведеться без урахування витрат, що понесені платником податку в цілях, не пов'язаних з придбанням таких запасів (витрат на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи, амортизації тощо).

У відповідності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Витрати», що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248), до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу елемента «Матеріальні затрати» включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва): сировини й основних матеріалів; купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів; палива й енергії; будівельних матеріалів; запасних частин; тари й тарних матеріалів; допоміжних та інших матеріалів.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про те, що Позивач не повинен був при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів враховувати витрати на газ, воду, електроенергію та транспортно-заготівельні витрати, спожитих при виробництві готової продукції.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, природний газ, вода та електроенергія не є запасами, податковий облік приросту (убутку) балансової вартості яких має вестися в порядку п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки вони відрізняються від інших товарів, сировини, матеріалів тощо, особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками, а саме одночасність виробництва та споживання та неможливість складування. В апеляційній скарзі Відповідач з метою обґрунтування правомірності своєї позиції апелює до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Їх застосування для цілей п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Відповідач обґрунтовує посиланням на п.1.43 ст.1 цього ж Закону.

З цього приводу, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на наступне. У п.1.43 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

При цьому колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що норма п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вже містить вичерпне визначення терміну «запаси» для цілей даної норми і не передбачає вказівки на застосування положень (стандартів) бухгалтерського обліку. П.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є самодостатньою нормою прямої дії.

Суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 18.06.2010 року №0002172301/0 (06.08.2010 року № 0002172301/1, від 03.09.2010 року № 0002172301/2, від 23.11.2010 року № 0002172301/3) дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м.Черкаси підлягає залишенню без задоволення.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційних скарг та вважає, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та такими, що сформовані на основі всебічного дослідження обставин справи та правильного застосування норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без зміни.

Керуючись ст. ст. 9, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 211, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ММ Пекеджінг Україна» та Державної податкової інспекції у м.Черкаси залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвала виготовлена в повному обсязі 28.02.2011 року.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-5505/10/2370 Головуючий у першій інстанції: Кульчицький С.О.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частина)

21 лютого 2011 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Степанюка А.Г., Шелест С.Б.,

при секретарі: Гуцал А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ММ Пекеджінг Україна» та Державної податкової інспекції у м.Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року у справі за позовом «ММ Пекеджінг Україна» до Державної податкової інспекції у м.Черкаси про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Відповідно до вимог ст.ст. 158, 160 КАС України колегія суддів проголошує вступну та резолютивну частину ухвали, з повним текстом якої сторони можуть ознайомитись 28.02.2011 року.

Керуючись ст. ст. 9, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ММ Пекеджінг Україна» та Державної податкової інспекції у м.Черкаси залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: