Постанова № 14758812, 31.03.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 березня 2011 року Справа № 5002-25/5880-2010 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіПлута В.М.,

суддівБорисової Ю.В.,

Волкова К.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Маслюк Олексій Володимирович, довіреність № б/н від 01.12.10;

відповідача: Шруб Ольга Миколаївна, довіреність № б/н від 04.01.11;

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства "Молодіжне-1" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Копилова О.Ю.) від 07.02.2011 у справі №5002-25/5880-2010

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КримПрофі" (вул. Кримських Партизан, б.3, кв. 87,Сімферополь,95000)

до комунального підприємства "Молодіжне-1" (вул. Шкільна, 3,Молодіжне, Сімферопольський р-н,97501)

про стягнення 117271,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.02.2011 у справі № 5002-25/5880-2010 позов задоволено.

Стягнуто з комунального підприємства "Молодіжне-1" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КримПрофі" 117271,32 грн. заборгованості, в тому числі: суму основного боргу 111492,31 грн.; суму пені в розмірі - 2774,17 грн., 3 % річних - 1500,32 грн., індекс інфляції - 1504,52 грн., 1173,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В основу рішення були покладені загальні норми господарського та цивільного права, а саме положення статей 525, 622 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України, які регулюють договірні зобовязальні правовідносини сторін, а також норми статті 232 Господарського кодексу України та статей 546, 625 Цивільного кодексу України, які передбачають відповідальність боржника у вигляді пені, сплату процентів річних та суми, яка виникла у звязку з індексом інфляції. Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати частково, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права.

Відповідач посилається на те, що суд неправомірно розглянув справу 07.02.2011, так як комунальне підприємство "Молодіжне-1" не повідомлялось про те, що судове засідання відбудеться в цей день, що є порушенням статті 22 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає право на участь у судовому засіданні.

Такі порушення, за твердженням відповідача, позбавили його можливості надати суду свої пояснення. В апеляційній скарзі відповідач погоджується з існуванням з його боку заборгованості, але не в тому обсязі, який зазначений позивачем. Так, відповідач не згоден із розміром заборгованості по договору оренди автотранспорту № 1/2010 від 05.01.2010, оскільки він сплатив на виконання умов цього договору 25500,00 грн., у звязку з чим заборгованість складає 24500,00 грн., а не 39500,00 грн. З цих підстав відповідач вважає розмір інфляційних втрат і процентів річних завищеним.

Розмір суми пені нарахований за вказаним договором відповідач також вважає неправомірним, тому що він здійснений за період, що перевищує 6 місяців, що є порушенням статті 232 Господарського кодексу України.

Щодо договору №13/10 на перевірку та прочищення димовентиляційних каналів в газифікованих будинках заявник апеляційної скарги звертає увагу на відсутність в матеріалах справи акту виконаних робіт за серпень 2008 року на суму 1264,80 грн. Крім того, представлені позивачем акти відповідач вважає неналежними доказами, оскільки вони неправильної форми, тобто ТПУ-1М, а не Ф-2.

Акти виконаних робіт, які складались по роботам, виконаним згідно договору №39/09 на технічне обслуговування тепловодної станції відповідач також вважає неналежними, оскільки вони складені із порушенням ДБН Д.1.1-1.2000.

Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, надав суду відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга комунального підприємства "Молодіжне-1" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю "КримПрофі" та комунальним підприємством "Молодіжне-1" укладений договір поставки б/н (том 1, а. с. 24).

Згідно з пунктами 1, 6 цього договору товариство з обмеженою відповідальністю "КримПрофі" (постачальник) передає, а комунальне підприємство "Молодіжне-1" (покупець) приймає та сплачує теплообмінник пластинчастий ФП 31-Т-55 на загальну суму 69800,00 грн.

Відповідно до пункту 8 договору розрахунок за товар проводиться після отримання даного товару, що оформлюється підписанням видаткової накладної.

Позивач передав вказаний товар відповідачу, про що свідчать видаткова накладна РН- 0000004 від 30.07.2009 і довіреність на отримання ТМЦ (том 1, а. с. 25 - 26). За твердженням позивача відповідач сплатив не повну вартість придбаного товару, а тільки 60000,00 грн.

У зв'язку з чим, за відповідачем в результаті порушень умов договору від 30.07.2009 склалась заборгованість в сумі 9800,00 грн.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2010, який підписаний та скріплений печаткою обома сторонами договору (том 1, а. с. 97), комунальне підприємство "Молодіжне-1" погоджується з нарахованою позивачем сумою заборгованості по договору поставки б/н в сумі 9800,00 грн.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів оплати зазначеної суми не представив та взагалі проти існування цієї заборгованості не заперечує. Отже, позов в цій частині задоволено правомірно.

Крім того позивач просив суд стягнути з відповідача нараховану на основну суму заборгованості по даному договору суму пені в розмірі 1017,19 грн., 3 % річних в розмірі 393,07 грн. та індекс інфляції в сумі 73,50 грн.

Вимоги про стягнення пені засновані на положеннях пунктів 12, 13 договору, згідно з якими за невиконання або неналежне виконання обов'язків по дійсному договору сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України. На випадок невиконання сторонами обов'язків протягом встановленого строку, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, у тому числі день сплати.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України та статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне по суті положення міститься у Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи наведені норми закону та зміст договору позов в частині стягнення пені за вказаним договором, розмір якої розрахований правильно, задоволений правомірно.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти річних та сума інфляції розрахована позивачем також правильно, у звязку з чим позов в цій частині задоволений обґрунтовано.

Обставини справи свідчать про те, що 27.08.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю "КримПрофі" (орендодавець) та комунальним підприємством "Молодіжне-1" (орендатор) укладено договір суборенди транспортного засобу б/н (том 1, а. с. 133), за умовами якого орендодавець надає в орендатору вантажний самоскид марки ЗИЛ-ММЗ державний номер НОМЕР_1 у тимчасове володіння та користування за плату, що складає 1100,00 грн. за місяць оренди. Орендна плата вноситься до 10 числа за кожний поточний місяць на розрахунковий рахунок орендодавця на підставі виставлених рахунків. Транспорт надається орендареві в момент підписання дійсного договору. Дійсний договір одночасно є актом прийому-передачі транспорту.

Комунальне підприємство "Молодіжне-1" здійснило оплату лише в сумі 6100,00 грн., що призвело до формування заборгованості станом на 01.11.2010 в розмірі 9300,00 грн.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2010, який підписаний та скріплений печаткою обома сторонами договору (том 1, а. с. 167), комунальне підприємство "Молодіжне-1" погоджується з нарахованою позивачем сумою заборгованості по договору суборенди транспортного засобу б/н в сумі 9300,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач також не заперечував проти боргу за цим договором у вказаній сумі.

Отже, основна сума боргу по договору суборенди транспортного засобу б/н правомірно стягнута із відповідача на підставі статей 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України.

Заявлені позивачем вимог про стягнення 3 % річних в розмірі 136,18 грн. та індексу інфляції 111,60 грн. підлягають задоволенню на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

При цьому, слід зазначити, що здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за цим договором (том 2, а. с. 12) є неправильним, так як неправильно визначений загальний індекс інфляції за період заборгованості. За розрахунком суду інфляційні збитки складають 557,84 грн. Проте, оскільки суд не може виходити за межи позовних вимог, в цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню саме на суму 111,60 грн.

18.09.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю "КримПрофі" (виконавець) та комунальним підприємством "Молодіжне-1" (замовник) укладений договір № 39/09 на технічне обслуговування тепловодної станції по вул. Шкільна, 4а (том 1, а. с. 19 - 21).

Відповідно до умов цього договору та додаткової угоди № 1 від 15.04.2010 до нього, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання своїми силами та за рахунок коштів замовника виконати пусконалагоджувальні роботи нового обладнання на тепловодному пункті, що обслуговує мікрорайон вул. Шкільна, водяної насосної станції постійного тиску та теплопередавальної станції, а також здійснювати поточні ремонти обладнання та його подальше технічне обслуговування, забезпечення збереження комунального майна (тепловодна станція та її обладнання), що перебуває на балансі Замовника.

Згідно пунктів 4.2 - 4.6 договору вартість пусконалагоджувальних робіт та робіт з поточного та капітального ремонту обладнання об'єкту визначається на підставі наданої кошторисної документації по вказаним роботам. Оплати замовником виконаних робіт по пусконаладці, а також поточному та капітальному ремонту обладнання, здійснюється на підставі акту приймання-передачі виконаних робіт, підписаного обома сторонами, протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання виставлених рахунків. Щомісячна вартість послуг по обслуговуванню тепловодної станції встановлюється сторонами в опалювальний період згідно калькуляції 1, в неопалювальний період - згідно калькуляції 2 та сплачується відповідно до пункту 4.6. договору, яким передбачено, що замовник зобов'язаний сплатити рахунок виконавця до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим. виконавець надає замовнику в продовж трьох днів після закінчення розрахункового календарного місяця наступну документацію: акт виконаних робіт, рахунок, калькуляцію, податкову накладну.

Відповідно до калькуляції № 1 (том 1, а. с. 81) щомісячні витрати на виконання робіт підрядником по технічному обслуговуванню тепловодної станції по вул. Шкільна 4а в смт. Молодіжне в опалювальний період складає 10773,60 грн.; відповідно до калькуляції № 2 (том 1, а. с. 79) щомісячні витрати на виконання робіт підрядником по технічному обслуговуванню тепловодної станції по вул. Шкільна 4а в смт. Молодіжне в неопалювальний період з 16 квітня по 14 листопада на 2010 рік складає 7500,00 грн.

Таким чином, позивач по вказаному договору виконав роботи на загальну суму 115947,04 грн., тоді як відповідач сплатив лише 107373,63 грн.

Неоплачена сума складає 8573,41 грн., з якої 1073,41 грн. - на підставі акту виконаних робіт ОУ-00000111 від 31.08.2010, 7500,00 грн. - на підставі акту виконаних робіт ОУ-0000107 від 30.09.2010.

Заперечуючи проти наявності боргу за договором на технічне обслуговування теплової станції відповідач посилається на невідповідність актів здачі-приймання робіт (здійснення послуг) вимогам Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д. 1.1-1-2000), затв. Наказом Держбуду України від 27.08.2000 № 174.

Згідно з преамбулою цих Правил, будівельні норми встановлюють основні правила визначення вартості нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування і носять обов'язковий характер при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

По будовах (об'єктах), будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, ці норми носять рекомендаційний характер та їх застосування обумовлюється контрактом.

Вимоги вищевказаного нормативного акту носять рекомендаційний характер, а тому не можуть застосуватися до спірних правовідносин заснованих на договорі.

За таких обставин, наявність заборгованості відповідача за вказаним договором підтверджується належними доказами і складає 8573,41 грн.

Крім того, факультативним доказом наявності такого боргу є акт звірки взаєморозрахунків станом на 09.11.2010, який підписаний та скріплений печаткою обома сторонами договору (том 1, а. с. 96).

Отже, позовні вимоги в цій частині правомірно задоволені місцевим судом на підставі статей 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача нараховану на основну заборгованість по договору на технічне обслуговування теплової станції суму пені в розмірі 82,41 грн., 3 % річних в розмірі 15,95 грн. та інфляційні втрати в розмірі 55,43 грн.

Відповідно до пункту 5.1, 5.3 договору за несвоєчасне або неналежне виконання обов'язків по дійсному договору сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України. За несвоєчасну сплату виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості виконаних робіт за кожен день прострочення.

Позовні вимоги про стягнення пені правомірно задоволені місцевим судом, оскільки це відповідає вказаним вище умовам договору та нормам статті 224, 343 Господарського кодексу України, статей 549, 611 Цивільного кодексу України.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення 3 % річних та суми індексу інфляції правомірно задоволені на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи також вбачається, що 01.01.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю "КримПрофі" та комунальним підприємством "Молодіжне-1" був укладений договір № 13/10 на перевірку та прочищення димовентиляційних каналів в газифікованих будинках (том 1, а. с. 14 - 15).

Відповідно до пункту 1.1, 1.2 договору комунальне підприємство "Молодіжне-1" передає, а товариство з обмеженою відповідальністю "КримПрофі" приймає на себе зобов'язання по виконанню всіх робіт по перевірки та з прочищення димовентиляційних каналів в будинках, що перераховані в доданому до договору списку в повному обсязі та в строки, що передбачені в затвердженому та погодженому газопостачаючою організацією; розрахунки між замовником та підрядником здійснюються на підставі затвердженої калькуляції фактичних витрат та акту виконаних робіт.

Пунктами 3.1. та 3.2. договору встановлено, що платежі за виконані роботи здійснюються на підставі актів Ф-2 та акта, відповідно до додатку №1. Замовник зобов'язаний протягом п'яти днів розглянути та підписати надані акти. Оплата здійснюється до 20 числа наступного за звітним місяцем; вартість робіт за даним договором визначена в сумі 33972,00 грн.

Згідно з пунктом 5.1 внаслідок змін індексу цін, збільшення витрат на пально-мастильні матеріали, заробітну платню та інше, тариф на виконання робіт протягом строку, що передбачений договором може змінюватись.

Судом встановлено, що позивачем на виконання зазначених умов договору здійснено роботи та надані відповідачеві відповідні акти Ф-2 за період з серпня 2007 року по жовтень 2010 року на загальну суму 82560,22 грн. Однак, відповідачем зі свого боку здійснено оплату лише в сумі 38241,32 грн.

Отже, позивач стверджує, що заборгованість комунального підприємства "Молодіжне-1" перед позивачем станом на 01.11.2010 складає 44318,90 грн., з якої 2637,40 грн. виникло на підставі акту виконаних робіт ОУ-0000397 від 31.08.2009; 10028,00 грн. - на підставі акту виконаних робіт ОУ-87 від 30.04.2010; 25534,44 грн. - на підставі акту виконаних робіт ОУ-00000114 від 31.08.2010; 6119,06 грн. - на підставі акту виконаних робіт 196 від 31.10.2010.

Однак, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що позивач не надав суду акт виконаних робіт за серпень 2008 року на суму 1264,80 грн. В акті звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2010 (том 1, а. с. 77) є посилання на такий акт, проте, акт звірки не є первісним документом, а заборгованість повинна бути підтверджена належним доказом, у даному випадку відповідним актом. Саме на це звертає увагу відповідач в апеляційній скарзі. В судовому засіданні представник позивача підтвердив відсутність такого акту за серпень 2008 року. Всі інші акти виконаних робіт є у матеріалах справи (том 1, а. с. 68 - 76), у звязку з чим станом на 31.08.2009 по акту виконаних робіт ОУ-0000397 від 31.08.2009 може рахуватися лише заборгованість в розмірі 1372,60 грн. (2637,40 грн. - 1264,80 грн.).

Таким чином, за відповідачем склалась заборгованість за договором № 13/10 на перевірку та прочищення димовентиляційних каналів в газифікованих будинках від 01.01.2010 року в розмірі 43054,10 грн.

Посилання відповідача на повну відсутність належних доказів для сплати за виконані роботи по цьому договору вважаються необґрунтованими.

Так, в п. 3.1 договору № 13/10 на перевірку та прочищення ДВК в газифікованих домах від 01.01.2010 йдеться мова про одну й ту саму форму акту, на підставі якої здійснюється оплата за виконані роботи (здійснені послуги).

Згідно з положеннями статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Отже, підписання відповідачем актів за Ф-2, акту звірки розрахунків та здійснення часткової оплати підтверджує належність та достатність підстав для оплати наявної у комунального підприємства "Молодіжне-1" кредиторської заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю "КримПрофі".

Позовні вимоги про стягнення основної суми боргу за вищенаведеним договором підлягають задоволенню на підставі статей 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України в розмірі 43054,10 грн.

Відповідно до пункту 4.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання обов'язків по дійсному договору у відповідності з діючим законодавством.

Вбачається, що позивач просив суд стягнути з відповідача нараховану на основну суму заборгованості суму 3 % річних в розмірі 408,45 грн. та індекс інфляції - 1069,49 грн.

Ці вимоги є обґрунтованими лише частково. Так, враховуючі неправильно визначений розмір основної суми боргу, розрахунок суми інфляційних втрат та процентів річних слід здійснювати виходячи із того, що станом на 21.09.2009 за відповідачем рахується заборгованість 1372,60 грн., а не 2637,40 грн., як це помилково зазначив позивач в своєму розрахунку (том 2, а. с. 7). Крім того, позивач неправомірно розраховував суму індексу інфляції включно за вересень 2009 року, тоді як заборгованість у цьому місяці існувала менш ніж 15 днів. Також, наведений розрахунок позивача здійснений математично неправильно, оскільки за період існування боргу не повинен розраховуватися середньомісячний (середньоарифметичний) індекс інфляції. Індекс інфляції є процентом за кожний місяць, який слід перемножати. За розрахунком суду інфляційні збитки за договором № 13/10 становлять 683,53 грн.

05.01.2010 між сторонами укладений договір оренди автотранспорту № 1/2010 (том 1, а. с. 27) пунктом 1.1 якого було встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "КримПрофі" (орендодавець) передає, а комунальне підприємство "Молодіжне-1" (орендар) приймає в тимчасове користування вантажний автомобіль - сміттєвоз КО - 413-Е2.

Згідно акту прийому-передачі вантажного автомобіля від 05.01.2010 позивач передав, а відповідач прийняв сміттєвоз за вказаним договором оренди (том 1, а. с. 28).

Пунктами 3.1 та 3.2 договору передбачено, що за користування автомобілем орендар сплачує орендодавцю плату в розмірі 5000 грн. в місяць. Орендна плата сплачується щомісячно не пізніше 17 числа поточного місяця, в безготівковому порядку згідно виставлених рахунків орендодавця.

Позивач стверджує, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе обов'язки за вказаним договором, що спричинило виникнення заборгованості за березень-жовтень 2010 року в сумі 39500,00 грн., у тому числі 4500,00 грн. за березень 2010 року, та по 5000,00 грн. за кожен місяць окремо з квітня 2010 року по жовтень 2010 року.

Не погоджуючись із сумою боргу за договором оренди автотранспорту відповідач вказує, що за січень-жовтень 2010 року ним здійснено платежів за цією угодою на суму 25500,00 грн., отже з урахуванням нарахованої орендної плати за цей період борг складає: 50000,00 грн. - 25500,00 грн. = 24500,00 грн., а не 39500,00 грн.

Проте, відповідач не надав суду платіжних доручень чи будь-яких інших належних доказів сплати боргу за договором оренди автотранспорту № 1/2010 від 05.01.2010 у зазначеній ним сумі.

Крім того, відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2010, який підписаний та скріплений печаткою обома сторонами договору, комунальне підприємство "Молодіжне-1" погоджується з нарахованою позивачем сумою заборгованості по договору оренди автотранспорту № 1/2010 в сумі 39500,00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості за наведеним вище договором оренди на підставі загальних норм цивільного та господарського права, які регулюють договірні відносини сторін.

Відповідно до пункту 6.2, договору на випадок порушення строків оплати орендних платежів орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення шляхом її сплати разом із сумою орендної плати.

У звязку з цим позивач просив суд стягнути з відповідача нараховану на основну суму заборгованості по даному договору суму пені в розмірі 1674,57 грн., 3 % річних в розмірі 546,67 грн. та індекс інфляції в сумі 194,50 грн.

Розрахунок вказаних сум здійснений позивачем правильно, а тому обґрунтовано задоволений місцевим судом на підставі статей статті 224, 343 Господарського кодексу України, статей 549, 611, 625 Цивільного кодексу України.

При цьому, доводи заявника апеляційної скарги про те, що позивачем неправомірно розрахована неустойка за період більший ніж 6 місяців відхиляються колегією суддів, оскільки в договорі сторони передбачили сплату пені за кожний день існування боргу.

Так, згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, оскільки сторони в договорі встановили інший період, за який може бути нарахована пеня, розрахунок позивача вважається правомірним.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача та вважає, що місцевий господарський суд порушив норми процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні, яке було призначено на 03.02.2011, за відсутності представника відповідача було оголошено перерву на 07.02.2011, без повідомлення останнього про час та місце розгляду справи. У судовому засіданні 07.02.2011 суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі.

Згідно з частиною 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Про оголошення перерви в судовому засіданні ухвала не виноситься.

Таким чином, відповідач не був повідомлений належним чином про час та місце засідання суду, що є порушенням засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом і змагальності в судочинстві (статті 42 і 43 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

З цих підстав рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та приймається нове рішення про часткове задоволення позову.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, в доход бюджету підлягає достягненню сума державного мита, яка не була сплачена відповідачем за подання апеляційної скарги. Відповідач сплатив лише 43,00 грн., тоді як при оскарженні рішення на суму 73671,32 грн. (117271,32 грн. - 43600,00 грн.) заявник повинен був сплатити 368,36 грн. Отже, несплаченою залишилась сума 325,36 грн., яка достягується в бюджет також пропорційно задоволеним вимогам.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято з порушенням норм процесуального права, при невідповідності висновків обставинам справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства "Молодіжне-1" задовольнити частково.

2. Рішення господарському суду Автономної Республіки Крим від 07.02.2011 у справі № 5002-25/5880-2010 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити частково.

5. Стягнути з комунального підприємства "Молодіжне-1" (вул. Шкільна, б. 3, смт. Молодіжне, Сімферопольський район, 97501, ЄДРПОУ 34842870, МФО 384685, р/р 26003134454001 в філії ВАТ МКБ КРД м. Сімферополь) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КримПрофі" (вул. Кримських партизан, б. 3, кв. 87, м. Сімферополь, ЄДРПОУ 32789192, МФО 300120, р/р 2600333598501 в ПАВ "Банк Петрокомерц-Україна" м. Київ) суму основного боргу в розмірі 110227,51 грн., суму пені в розмірі 2774,17 грн., 3 % річних в розмірі 1455,00 грн., суму індексу інфляції в розмірі 1118,56 грн., 1155,75 грн. державного мита та 232,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. В інший частині позову відмовити.

7. Стягнути з комунального підприємства "Молодіжне-1" (вул. Шкільна, б. 3, смт. Молодіжне, Сімферопольський район, 97501, ЄДРПОУ 34842870, МФО 384685, р/р 26003134454001 в філії ВАТ МКБ КРД м. Сімферополь) в доход Державного бюджету 320,65 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

8. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КримПрофі" (вул. Кримських партизан, б. 3, кв. 87, м. Сімферополь, ЄДРПОУ 32789192, МФО 300120, р/р 2600333598501 в ПАВ "Банк Петрокомерц-Україна" м. Київ) в доход Державного бюджету 4,71 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

9. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддяВ.М. Плут

СуддіЮ.В. Борисова

К.В. Волков