Постанова № 14758818, 31.03.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 березня 2011 року Справа № 5002-7/5688-2010 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГоголя Ю.М.,

суддівДмитрієва В.Є.,

Рибіної С.А.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився (Фонд майна Автономної Республіки Крим)

відповідач: не з'явився (фізична особа-підприємець ОСОБА_1)

третьої особи: не з'явився (структурний підрозділ державного підприємства "Придніпровська залізниця" Вокзал Сімферополь)

третьої особи: не з'явився (Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі)

розглянувши апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І. ) від 18 січня 2011 року у справі №5002-7/5688-2010

за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, місто Сімферополь, 95015)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 95000)

треті особи: структурний підрозділ державного підприємства "Придніпровська залізниця" Вокзал Сімферополь (Привокзальна площа, 1, місто Сімферополь, 95000)

та Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6, місто Севастополь, 99008)

про стягнення 27266,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2010 року Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 27266,85 грн. (а.с. 4-6, т. 1).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди державного нерухомого майна від 02 червня 2005 року, зокрема, позивач посилається на те, що відповідач безпідставно користувався майном після закінчення дії договору оренди, а тому просить стягнути неустойку у відповідності зі статтею 785 Цивільного кодексу України у розмірі 27266,85 грн. за період з 29 січня 2009 року по 17 вересня 2009 року.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2011 року у справі № 5002-7/5688-2010 у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 147-151, т. 1).

Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до наказу Фонду майна України № 38-р від 28 лютого 2007 року, Фонд майна Автономної Республіки Крим втратив повноваження щодо розпорядження майном, яке розташоване на території Автономної Республіки Крим, а відтак не має права заявляти вимоги відносно майна, яке орендоване відповідачем.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Фонд майна Автономної Республіки Крим є належним позивачем, оскільки Фондом майна Автономної Республіки Крим на дату припинення договору оренди від 02 червня 2005 року, відповідно до вимог наказу Фонду державного майна України № 159 від 31 січня 2007 року, не було здійснено передачу своїх повноважень орендодавця за даним договором Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.

Розпорядженням від 30 березня 2011 року, у звязку з відпусткою та з метою дотримання графіку розгляду справ, суддю Лисенко В.А. замінено на суддю Дмитрієва В.Є.

В судове засідання, призначене на 30 березня 2011 року, сторони явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Судова колегія, враховуючи ті обставини, що явка сторін у судове засідання не визнавалась обовязковою, клопотання про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило, визнала можливим закінчити розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 02 червня 2005 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладений договір оренди державного нерухомого майна (далі Договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим від 02 червня 2005 року № 452 „Про передачу державного нерухомого майна, розташованого за адресою: Сімферополь, Привокзальна площа, 1, що знаходиться на балансі вокзалу Сімферополь - структурного підрозділу Придніпровської залізниці, передає в оренду приватному підприємцю ОСОБА_1 державне нерухоме майно частину торговельного павільйону «Льдинка» загальною площею 13,7 кв.м. з частиною привокзального майдану площею 6,7 кв.м., прилеглого до торгівельного павільйону; частину привокзального майдану площею 2 кв.м., прилеглого до торгівельного павільйону (площа павільйону 7,8 кв.м.); частину привокзального майдану площею 36 кв.м., прилеглого до торгівельного павільйону (площа павільйону 41,1 кв.м.) (а.с. 12-17, т. 1).

Орендоване майно було передано орендарю на підставі акту приймання-передачі від 02 червня 2005 року, який підписаний балансоутримувачем на підставі пункту 1.2 договору (а.с. 18-19, т. 1).

Відповідно до пункту 10.1 Договору він діє протягом одинадцяти місяців з 02 червня 2005 року по 01 травня 2006 року.

Згідно з пунктами 3.1 Договору, з урахуванням додаткової угоди №1 від 23 березня 2007 року до Договору (т.1, а.с.12), орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами та доповненнями), становить без ПДВ за місяць перерахунку за новими ставками - грудень 2006 року 1680,37 грн., у тому числі: до Державного бюджету України 70% - 1176,25 грн., 30% - Балансоутримувачу 504,12 грн. (Додаток №1 до додаткової угоди). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з пунктом 2.6 Договору у разі припинення дії цього договору оренди майно повертається орендарем вокзалу Сімферополь структурному підрозділу Придніпровської залізниці. Орендар повертає майно відповідно до порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим договором.

Відповідно до пункту 5.10 Договору, з урахуванням додаткової угоди №1 від 23 березня 2007 року до Договору, у разі закінчення (припинення) дії цього договору орендар сплачує до Державного бюджету і Балансоутримувачу орендну плату до фактичної передачі майна згідно акту прийому передачі, який надається орендодавцю у десятиденний термін після підписання.

Пунктом 10.2 Договору встановлено, що умови цього договору зберігають силу протягом терміну дії, а також у випадках, коли після укладення, законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобовязань орендаря щодо орендної плати до виконання зобовязань.

Згідно з пунктом 10.6 Договору, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 23 березня 2007 року до Договору, якщо орендар продовжує користуватись майном після закінчення строку договору оренди, то за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановленим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, договір між сторонами був продовжений на новий строк кілька разів, а в останнє до 27 січня 2009 року.

11 лютого 2009 року Фонд майна Автономної Республіки Крим листом повідомив відповідача про те, що договір вважається таким, що припинив свою дію з 28 січня 2009 року у звязку із закінченням терміну дії та попередив про необхідність повернути балансоутримувачу орендоване майно, при цьому в строк до 27 лютого 2009 року відповідач повинен був надати до Фонду підписаний із балансоутримувачем акт прийому-передачі майна (а.с. 32, т. 1).

Факт отримання даного листа відповідачем підтверджується поштовим повідомленням (зворотній бік а.с.332, т. 1).

Крім того, позивачем на адресу відповідача неодноразово були надіслані претензії з вимогою повернути державне нерухоме майно балансоутримувачу та оплатити заборгованість з орендної плати та нарахованих штрафних санкції (а.с. 34, 35, т. 1).

Проте, відповідач зобовязання щодо повернення майна виконав не своєчасно, майно повернуто ним 17 вересня 2009 року, що підтверджується актом приймання-передачі орендовано державного майна (а.с. 42, т. 1).

У зв'язку з порушенням орендарем обов'язку своєчасного повернення майна, Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 27266,85 грн. неустойки, нарахованої за період з 29 січня 2009 року по 17 вересня 2009 року.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення скасуванню, виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, рішення суду мотивовано тим, що відповідно до наказу Фонду майна України № 38-р від 28 лютого 2007 року, Фонд майна Автономної Республіки Крим втратив повноваження щодо розпорядження майном, яке розташоване на території Автономної Республіки Крим, а відтак не має права заявляти вимоги відносно майна, яке орендоване відповідачем.

З даним висновком судова колегія не погоджується, виходячи з наступного.

Наказом Фонду державного майна України "Про орган приватизації в Автономній Республіці Крим" від 28 лютого 2007 року №38-р повноваження зі здійснення політики в сфері управління, приватизації та оренди майна, що знаходиться на території Автономній Республіці Крим, з 01 березня 2007 року надані Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Севастополю.

Відповідно до пункту 5 наказу Фонду державного майна України "Про визначення орендодавця за території Автономної Республіки Крим" від 31 січня 2007 року № 159 Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі визначено орендодавцем по договорах оренди державного майна, які були укладені Фондом майна Автономної Республіки Крим, та передані останньому за актом прийому-передачі договору.

Фондом майна Автономної Республіки Крим на дату припинення договору оренди від 02 червня 2005 року, відповідно до вимог наказу Фонду державного майна України № 159 від 31 січня 2007 року, не було здійснено передачу своїх повноважень орендодавця за даним договором Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку про те, що Фонд майна Автономної Республіки Крим був уповноважений, як орендодавець, на припинення договірних відносин із відповідачем та він є належним позивачем.

Також, вказаний факт підтверджений Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі у своєму поясненні до позовної заяви (а.с. 140-141, т. 1).

Таким чином, судова колегія, керуючись нормами статті 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, вирішила, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2011 року у справі №5002-7/5688-2010 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку, на підставі статті 785 Цивільного кодексу України, у розмірі 27266,85 грн. за період з 29 січня 2009 року по 17 вересня 2009 року за безпідставне користування орендованим майном після закінчення дії договору.

Правовими підставами заявленої вимоги позивачем зазначені положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Цивільного та Господарського кодексів України, договірні зобовязання.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні положення містяться у частині 1 статті 283 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 12 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

У разі припинення дії цього договору оренди майно повертається орендарем вокзалу Сімферополь структурному підрозділу Придніпровської залізниці. Орендар повертає майно відповідно до порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим договором. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту прийому передачі (пункт 2.6 Договору).

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач листом від 11 лютого 2009 року попередив відповідача про те, що договір вважається таким, що припинив свою дію з 28 січня 2009 року та попередив про необхідність в строк до 27 лютого 2009 року повернути орендоване майно, та надати до Фонду підписаний із балансоутримувачем акт прийому-передачі майна.

Наданими сторонами доказами підтверджується, що об'єкт оренди був повернутий відповідачем балансоутримувачу лише 17 вересня 2009 року, тобто майже через вісім місяців після припинення договору оренди нерухомого майна від 02 червня 2005 року.

Позивач просить задовольнити позов на підставі статті 785 Цивільного кодексу України, тобто стягнути неустойку за безпідставне користування майном.

Судова колегія вважає даний висновок передчасним та зазначає наступне.

Статтею 785 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Зобов'язання є правовідношенням, сторони якого мають кореспондуючі одне одному права та обов'язки та пов'язані цими взаємними правами та обов'язками. Зобов'язання здебільшого виникають із добровільної домовленості сторін (договорів) або з підстав, передбачених законом. У зв'язку з цим, правовий зв'язок сторін зобов'язання має існувати до моменту припинення зобов'язання на передбачених законом або договором підставах. Припинення чинності зобов'язання в цілому або в частині за ініціативою тільки однієї з його сторін, за загальним правилом не допускається.

Згідно положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, додатковою угодою №1 від 23 березня 2007 року абзац 3 пункту 5.10 Договору викладений у наступній редакції: „У разі закінчення (припинення) дії цього договору орендар сплачує до Державного бюджету і балансоутримувачу орендну плату до фактичної передачі майна згідно акту прийому-передачі, який надається орендодавцю у десятиденний термін після підписання.”

Відповідно до пункту 10.2 Договору умови цього договору зберігають силу протягом терміну дії, а також у випадках, коли після укладення, законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобовязань орендаря щодо орендної плати до виконання зобовязань.

Таким чином, якщо умова виконання зобовязання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку, що в даному випадку підлягають застосуванню норми статей 525, 526 Цивільного кодексу України та пунктів 5.10 та 10.2 договору оренди державного нерухомого майна від 02 червня 2005 року.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, судова колегія встановила, що орендна плата за період з 29 січня 2009 року по 17 вересня 2009 року склала 24173,01 грн., переплата орендної плати станом на 29 січня 2009 року складає 6575,35 грн., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 17597,66 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2 частини 1), 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2011 року у справі №5002-7/5688-2010 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 95000; ЗКПО НОМЕР_1) на користь Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, місто Сімферополь, 95015; р/р 3111694700002, ОКПО 34740405, МФО 824026, код платежу 22080300 ГУ ГКУ в Автономній Республіці Крим) 17597,66 грн. заборгованості з орендної плати.

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.Головуючий суддяЮ.М. Гоголь

СуддіВ.Є. Дмитрієв

С.А. Рибіна