Постанова № 14758802, 30.03.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2011 року

Справа № 5020-5/164

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Маслової З.Д.,

суддів Латиніна О.А.,

Антонової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська компанія "Еллада" - 03.03.2011 р., 31.03.2011 р. П'янікін Василь Васильович, дов. б/н від 01.04.2011 р., 10.02.2011 р. не з'явився;

відповідача: Фонд комунального майна Севастопольської міської ради - 03.03.2011 р. Сарахман Сергій Олександрович, дов. б/н від 24.01.2011 р., 31.03.2011 р. Позняков Сергій Олександрович, дов. б/н від 05.01.2011 р., 10.02.2011 р. не з'явився;

відповідача: Севастопольська міська рада - 31.03.2011 р. Позняков Сергій Олександрович, дов. 03-15/560 від 23.02.2011 р., 03.03.2011 р. не з'явився;

третьої особи: комунальне підприємство „Аррікон” Севастопольської міської ради - 31.03.2011 р. Пшенична Світлана Вадимівна, дов. 1-Д від 04.01.2011 р., 03.03.2011 р. не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 11.11.2010 у справі №5020-5/164

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська компанія "Еллада" (ідентифікаційний код 25131016, вул. Н. Краєвої, 15,Севастополь,99002;вул. Камишове шосе, 15, м. Севастополь, 99014 )

до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (ідентифікаційний код 25750044, вул. Луначарського, 5,Севастополь,99011)

Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3, Севастополь, 99011)

третя особа, яка не заявляює самостійних вимог на предмет спору:

комунальне підприємство „Аррікон” Севастопольської міської ради (вул. Адм. Октябрьського, 8-2, Севастополь, 99011).

про визнання права на користування об'єктом нерухомого майна та визнання укладеним договору купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

28 вересня 2010 року ТОВ ДК "Еллада" на підставі ст.ст. 181, 187 ГК України, п.2 ст. 8, п.1 ст. 9 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовною заявою до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, в якій просило, з урахуванням часткової відмови позивача від позовних вимог, визнати укладеним між ТОВ ДК "Еллада" та Фондом комунального майна СМР договір купівлі-продажу комунального майна по вул. Камишове шосе, 21, у м. Севастополі, загальною площею 1041,8 кв. м. (вбудовані нежилі приміщення (ангару) в літ. А з № І-1 по І-21, с І-22 по І-24) у редакції позивача (а.с. 3-9, 46).

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов та строків підготовки об’єкту нерухомого майна для приватизації, право на здійснення якого визнано рішенням господарського суду м. Севастополя від 19.11.2007 р. у справі 20-5/402, та залишеним без змін постановою САГС від 29.01.2008 р.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11.11.2010 р. позов ТОВ "Дистриб'юторська компанія "Еллада" задоволено, визнано укладеним договір між позивачем та Територіальною громадою міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради, від імені якої діє Фонд комунального майна Севастопольської міської ради.

Стягнуто з Фонду комунального майна Севастопольської міської ради на користь позивача витрати по сплаті державного мита в сумі 42 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.(а.с. 53-64).

Рішення суду 1-ої інстанції мотивоване порушенням Фондом комунального майна порушенням умов та строків підготовки об’єкту нерухомого майна до приватизації.

Не погодившись з рішенням суду, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Севастополя, прийняти нове, яким у позові відмовити (а.с. 77-78).

Доводи апеляційної скарги мотивовані порушенням судом 1-ої інстанції норм матеріального та процесуального закону:

- суд 1-ої інстанції прийняв як допустимий доказ висновок про оцінку вартості спірного об’єкту нерухомого майна, який не пройшов процедури обов’язкового замовлення, рецензування та затвердження Фондом комунального майна СМР,

- судом 1-ої інстанції вирішено питання про компенсування витрат ТОВ ДК "Еллада" на невід’ємні поліпшення орендованого майна у сумі 44.698 грн. 80 коп., яке не заявлено позивачем;

- судом 1-ої інстанції не звернено уваги, що рішенням господарського суду м. Севастополя від 27.10.2010 р. у справі № 5020-11/184-4/230 встановлено, що сторони не досягли згоди по всім суттєвим умовам договору;

- Фондом комунального майна СМР не проведена повторна оцінка вартості спірного нерухомого майна;

- договір купівлі-продажу нерухомого майна є укладеним з моменту його державної реєстрації, яка не може бути здійснена у судовому порядку.

У зв’язку з хворобою судді Градової О.Г., її замінено на суддю Антонову І.В. за розпорядженням в.о. секретаря судової палати від 31.03.2011 р.

В судовому засіданні 31 березня 2011 року представники Фонду комунального майна СМР та КП „Аррікон” СМР підтримували доводи апеляційної скарги, з підстав викладених в ній, представник ТОВ „ДК "Еллада" її не визнав, вважає рішення суду 1-ої інстанції вірним та обґрунтованим.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Судовою колегією встановлено, що спірне нерухоме майно по вул. Камишове шосе, 21, у м. Севастополі загальною площею 1041,8 кв. м. належить територіальній громаді м. Севастополя в особі Севастопольської міської ради та знаходиться на балансі комунального підприємства „Аррікон” Севастопольської міської ради, у зв’язку з чим і на підставі ч.1 ст. 27 ГПК України ухвалою суду від 10.02.2011 р. залучено до участі у справі у якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, КП „Аррікон” СМР.

Приймаючи до уваги те, що власником спірного майна є громада міста Севастополя в особі Севастопольської міськради, ухвалою суду від 03.03.2011 р. залучено Севастопольську міську раду у якості відповідача по справі (а.с. 118-121).

Рішенням Господарського суду м. Севастополя від 19.11.2007 р. у справі №20-5/402, яке вступило в закону силу, задоволено позов ТОВ „ДК „Еллада" до Фонду комунального майна СМР про визнання права на приватизацію комунального майна, зокрема, визнано незаконними дії Фонду комунального майна СМР по розгляду заяви про включення об'єкту - частини вбудованих приміщень ангару, загальною площею 1045,7 кв.м. по вул. Камишове шосе, 21, у м. Севастополь до переліку об'єктів, які підлягають приватизації, визнано за ТОВ „ДК „Еллада" право на проведення приватизації об'єкту - частини вбудованих приміщень ангару, залишене без змін Вищим господарським судом України 15.04.2008 р., зобов'язано Фонд комунального майна СМР здійснити приватизацію спірного об'єкту шляхом викупу ТОВ „ДК „Еллада.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На виконання рішення суду Севастопольської міської Ради № 5380 від 15.10.2008 р. „Про виконання рішення господарського суду м. Севастополя від 19.11.2007 р....”, вказаний вище об’єкт включений до переліку об'єктів, які підлягають приватизації, шляхом викупу, про що листом від 15.12.2008 р. за № 4546 Фонд комунального майна СМР повідомив позивача (а.с. 34).

Ст.. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" № 2171-XII від 06.03.1992 р., передбачає укладення договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна.

Згідно з ч. 1 ст. 8, ч.2 ст. 9 та ч.1 ст. 12 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які визначають ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу з залученням відповідних організацій та спеціалістів; ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, визначається експертним шляхом або способами, що враховують потенційну прибутковість, відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, проводиться інвентаризація майна за актом оцінки вартості об'єкта приватизації, який затверджується керівником органу приватизації. Ціна продажу об'єкта визначається шляхом проведення незалежної оцінки.

Ч. 2 ст. 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" № 2171-XII від 06.03.1992 р. передбачає строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не більше двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, підготовка у 2-ох місячний строк об'єкту нерухомого майна до приватизації Фондом комунального майна СМР не була здійснена, оцінка майна відповідачем проведена не була, хоча рішення про приватизацію шляхом викупу об’єкта прийнято Радою що 15.10.2008 р. рішенням № 5380.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов’язків у передбачений 2-х місячний строк, позивач листом від 03.09.2010 р. за № 57 звернувся до Фонду комунального майна із пропозицією укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна шляхом викупу на виконання рішення Севастопольської міської Ради №5380 від 15.10.2008, надавши відповідачу для затвердження висновку про оцінку будівлі ангару по вул. Камишове шосе, 21 у м. Севастополь незалежним оцінювачем ПП "Тарки-тау", а також примірник договору купівлі-продажу для узгодження (а.с. 13).

Пунктом 4 ст. 3 Закону України „Про приватизацію державного майна" встановлено, що відчуження майна, яке є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога про укладення договору купівлі продажу нежитлових приміщень.

Як зазначено вище, Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" встановлений двомісячний термін для підготовки органом приватизації об'єкта до приватизації.

У передбачений законом термін (2 місяця) відповідач дії, необхідні для укладання договору купівлі-продажу не здійснив, доказів проведення підготовки об'єкта малої приватизації до викупу у строк передбачений законом не надав.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Ч .2 ст. 631 ЦК України встановлено, що договір набирає чинності з моменту його укладення.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України визначені істотні умови договору, до яких відносяться предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Відповідно до листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", суд вправі задовольнити позов про спонукання укласти договір лише в разі, якщо встановить, що існує правовідношення, в силу якого сторони зобов'язані укласти договір, але одна із сторін ухиляється від його укладення.

Судом 1-ої інстанції вірно встановлено, що відповідач у 2-х місячний строк не виконав обов'язків по підготовці об'єкту нерухомого майна до приватизації.

Судом також враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в пунктах 9.3, 19 інформаційного листа № 01-8/500 від 25.04.2001 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про приватизацію державного майна", згідно якої ст. 23 Закону „Про малу приватизацію” передбачено укладення між продавцем і покупцем договору купівлі-продажу об'єкта приватизації. Ці угоди, як окрема юридична категорія угод мають назву "угоди приватизації" (ст. 27 Закону № 2171-XII) і є особливими договорами купівлі-продажу державного майна, на які поширюються також відповідні норми цивільного законодавства про угоди, якщо інше не випливає із законодавства про приватизацію. У разі ухилення однієї з сторін від укладення такого договору, арбітражний суд вправі спонукати укласти цей договір лише продавця.

У вирішенні спорів, пов'язаних із спонуканням до укладення названого договору, господарським судам слід враховувати, що відмова у приватизації можлива виключно у випадках, зазначених відповідно в абзаці другому ч. 5 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". У решті випадків, тобто, коли державними органами приватизації у встановленому порядку прийнято рішення щодо приватизації об'єкта, такий орган в подальшому не вправі відмовити в укладенні договору купівлі-продажу об'єкта приватизації. У разі його ухилення від укладення такого договору господарський суд за позовом покупця вправі спонукати продавця укласти названий договір.

З тексту п. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України вбачається, що нотаріальне посвідчення договору може бути компенсоване рішенням суду.

Приймаючи до уваги вищевикладене, посилання Фонду комунального майна СМР, що договір купівлі-продажу нерухомого майна при здійснені приватизації малих об’єктів державної власності є укладеним лише з моменту його державної реєстрації та нотаріального посвідчення, суперечить вищенаведеному.

Посилання відповідача на рішення господарського суду м. Севастополя від 27.10.2010 р. у справі № 5020-11/184-4/230, що сторони не досягли згоди по всім суттєвим умовам договору, судом не приймається, так як воно винесено відносно іншого об’єкту нерухомого майна (різна площа об’єктів).

Порядок визначення ціни продажу об'єкта малої приватизації шляхом викупу, визначено ч.2 ст. 9 та ст. 12 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств, якими передбачено, що ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, визначається шляхом проведення незалежної оцінки.

Судом 1-ої інстанції встановлено, що ціна вбудованих складських приміщень (ангару) літ. (с 1-1 по 1-24), загальною площею 1041.8 кв.м. по вул. Камишове шосе, 21 у м. Севастополі згідно незалежної оцінки складає: 752 210 грн. з ПДВ, 902 652 грн. з ПДВ та визначена шляхом проведення незалежної оцінки, що підтверджується висновком про вартість до звіту про незалежну оцінку від 17.08.2010 р., який підготовлено належним суб'єктом оціночної діяльності (а.с. 14-16).

Частиною 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" № 2658-III від 12.07.2001 р. передбачено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників)оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності, передбачає обов'язкову рецензію звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Частиною 1 ст.12 вказаного вище закону передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів оформлення та подачі у встановленому законом порядку заперечень на проект договору, а також звіт по оцінці нерухомого майна, що були надіслані позивачем, відповідачем не надано.

Згідно ч. 3 ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов'язковим, але як встановлено, відповідач ухилився від укладення спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна, тому на підставі ст.27 Закону України № 2171-XII від 06.03.1992 р., яка встановлює, що у разі ухилення однієї з сторін від укладення такого договору, господарський суд вправі спонукати укласти цей договір лише продавця, судова колегія погоджується з висновками суду 1-ої інстанції відносно спонукання Фонду комунального майна СМР укласти спірний договір купівлі-продажу на умовах позивача.

Статтею 84 ГПК України передбачено, що у спорі про спонукання укласти договір в резолютивній частині вказуються умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Запропонована позивачем редакція договору купівлі-продажу відповідає вимогам ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" № 2171-XII від 06.03.1992 р. та змісту Примірного Договору купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна, у тому числі будівлі (споруди, приміщення), що підлягає продажу шляхом викупу, затвердженого Наказом ФДМ України від 22.08.2005 № 2411. який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2005 за №1045/11325.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання договору купівлі-продажу комунального майна укладеним – судова колегія вважає обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги Фонду комунального майна СМР відносно того, що судом 1-ої інстанції розглянуті по суті та задоволені вимоги ТОВ ДК "Еллада" про компенсацію на невід’ємні поліпшення орендованого майна у сумі 44.698 грн. 80 коп., яке не заявлено позивачем, є безпідставними, так як у п. 2.2 договору купівлі – продажу нерухомого майна, який викладено в прохальній частині позову, зазначено, що вартість невід’ємних поліпшень, здійснених ТОВ ДК "Еллада" за згодою орендодавця під час оренди купованого майна складає 44.698 грн. 80 коп. Продажна вартість об’єкту визначається шляхом зменшення ринкової вартості на вартість невід’ємних поліпшень.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам діючого законодавства, прийняте при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 11 листопада 2010 у справі №5020-5/164 залишити без змін.

Головуючий суддя З.Д. Маслова

Судді О.А.Латинін

І.В. Антонова

Розсилка:

1. товариство з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська компанія "Еллада" (вул. Н. Краєвої, 15, Севастополь,99002)

2. товариство з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська компанія "Еллада" (вул. Камишове шосе, 15, м. Севастополь, 99014)

3. Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, Севастополь, 99011)

4. Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3, Севастополь, 99011)

5. комунальне підприємство „Аррікон” Севастопольської міської ради (вул. Адм. Октябрьського, 8-2, Севастополь, 99011)