Постанова № 14758782, 30.03.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 березня 2011 року

Справа № 5002-10/296-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Плута В.М.,

суддів Борисової Ю.В.,

Волкова К.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства "Молодіжне-1" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Тітков С.Я.) від 15.02.2011 у справі № 5002-10/296-2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплопостачання" (пр. Перемоги, 44,Севастополь,99046)

до комунального підприємства "Молодіжне-1" (вул. Шкільна, 3,Молодіжне, Сімферопольський р-н,97501)

про стягнення 779963,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.02.2011 у справі № 5002-10/296-2011 позов задоволено.

На підставі актів здачі-прийомки виконаних робіт суд встановив факт поставки позивачем відповідачу теплової енергії за відповідними договорами, вартість якої відповідачем сплачена не була, у зв’язку з чим судом вирішено стягнути з боржника основну суму заборгованості та проценті річних з інфляційними втратами. Похідні вимоги задоволені на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, відповідач посилається на те, що суд неправомірно розглянув спір по суті при наявності клопотання про відкладення слухання справи.

По суті спору комунальне підприємство "Молодіжне-1" наявність боргу підтверджує, однак пояснює, що між сторонами була домовленість про розстрочку виконання зобов’язання. Заявник апеляційної скарги вважає, що позивач в порушення цієї домовленості звернувся до суду.

Таким чином відповідач вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував всі обставини справи.

Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності зазначених осіб за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга комунального підприємства "Молодіжне-1" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 10.11.2008 сторонами укладено договір купівлі-продажу теплової енергії № 46-2-56, а 02.11.2009 - аналогічний договір під тим же номером.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з умовами договорів позивач передав відповідачу теплову енергію у вигляді гарячій води для централізованого обігріву на суму 758093,62 грн. за першим договором та теплову енергію за другим договором на суму 533912,21 грн.

Факт відпустки теплової енергії позивачем відповідачу і отримання відповідачем цієї теплової енергії підтверджується двосторонніми актами здачі прийомки робіт (надання послуг) № ОУ-066, № ОУ-9911113, № ОУ-0000048, № ОУ-0000094, № ОУ-0000137, № ОУ-0000002. № ОУ-0000135, № ОУ-0000133, № ОУ-0000046, № ОУ-0000014, № ОУ-0000045.

Крім того, в матеріалах справи є акт звірки взаємних розрахунків від 02.11.2010 (том 1, а. с. 35), згідно якого за період з листопада 2008 року по жовтень 2010 року заборгованість відповідача перед позивачем склала 668903,44 грн., розрахунком суми позову.

Згідно з п. 4.4 договорів остаточний розрахунок за теплову енергію проводиться Покупцем згідно рахунку, виставленого Продавцем в строк до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок вважається отриманим Покупцем, якщо останній до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий місяць.

Наведених заяв відповідача матеріали справи не містять.

Таким чином відповідач був зобов'язаний перераховувати плату за теплову енергію щомісяця до 10 числа наступного за розрахунковим місяцем.

Позивач у позові зазначив, що відповідач частково розплатився за отриманий товар, у зв’язку з чим за останнім виникла заборгованість в сумі 652581,41 грн.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів погашення існуючої заборгованості відповідач суду не представив.

Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами існувала домовленість про відстрочку існуючого боргу не підтверджені документально.

Отже, позов в частині вимог про стягнення основної суми боргу задоволений правомірно.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченої суми, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеної норми закону позивачем були заявлені вимоги про стягнення процентів річних та суми інфляційних втрат, які розраховані правильно.

Таким чином, похідні вимоги також задоволені місцевим господарським судом правомірно.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права не знаходять свого документального підтвердження.

Так, відповідач повідомлявся про час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, про що свідчить ухвала господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.02.2011 (том 1, а. с. 65), а саме штамп канцелярії суду на зворотній сторінці про її відправку сторонам.

Факт того, що місцевий господарський суд належним чином сповістив відповідача про час та місце слухання справи заявником апеляційної скарги по суті і не заперечується. Наявність клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника, не перешкоджає розгляду спору по суті, якщо справа містить в достатньої кількості необхідні докази. Більш того, відповідач не представив суду будь-яких інших доказів і під час апеляційного провадження. Отже, заявником апеляційної скарги не доведено судовій колегії те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Слід зазначити, що з відповідача підлягає стягненню до державного бюджету сума недоплаченого державного мита за подання апеляційної скарги, яка обчислюється згідно з нормами Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та становить 3856,81 грн.

Керуючись статтями 49, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства "Молодіжне-1" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.02.2011 у справі № 5002-10/296-2011 залишити без змін.

3. Стягнути з комунального підприємства "Молодіжне-1" (вул. Шкільна, 3, смт. Молодіжне, Сімферопольський р-н, 97501, ід. код. 34842870, р/р 26003134454001 в Ф ВАТ Пиреус банк МКБ КРД м. Сімферополь, МФО 384685, ЗКПО 34842870) в доход Державного бюджету України 3856,81 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Головуючий суддя В.М. Плут

Судді Ю.В. Борисова

К.В. Волков