Постанова № 14758253, 22.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2010                                                                                           № 35/303

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Пашкіної С.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -          Бондар О. М. – представник за довіреністю від 08.11.2010 року

від відповідача -не з’явились

від третьої особи:          не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Танзанійсько-англійське спільне підприємство «Алекс Дженерал Сервіс ЛТД»

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.07.2010

у справі № 35/303 ( .....)

за позовом                               Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська Брама» Печерської районної у місті Києві ради

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Танзанійсько-англійське спільне підприємство «Алекс Дженерал Сервіс ЛТД»

третя особа позивача           Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради»

про                                                   стягнення 132624,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача 132624,75 грн., з яких: 78861,89 грн. становить сума боргу з орендних платежів за період з 01.12.2007 року по 01.03.2008 року за договором оренди нежилого приміщення № 5/606 від 12.06.2002 року , 47298,73 грн. – штрафні санкції у вигляді пені, 1136,09 грн. – збитки від інфляції, 5328,04 грн. – 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2010 року, повний текст якого підписаний 30.07.2010 року, у справі № 35/303 позов задоволено частково – з відповідача на користь позивача стягнуто 78861,89 грн. основного боргу, 17034,15 грн. пені, 1136,09 грн. індексу інфляції, 5328,04 грн. 3% річних та судові витрати пропорційно розміру задоволених майнових вимог.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт неналежного виконання відповідачем своїх обов’язків за спірним договором в частині оплати оренди за період з 01.12.2007 року по 01.02.2008 року.

Зменшення розміру присудженої до стягнення пені суд першої інстанції обґрунтовує тим, що позивачем при її розрахунку не прийнято до уваги норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», яким передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а також положення ч. 6 ст. 232 ГК України, якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Танзанійсько-англійське спільне підприємство «Алекс дженерал сервіс ЛТД» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2010 року у справі № 35/303 та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при розгляді справи по суті не прийнято до уваги той факт, що між позивачем та відповідачем ніколи не укладався договір оренди спірного приміщення, в той час як свої обов’язки по сплаті орендної плати за умовами договору оренди нежилого приміщення № 5/606 від 12.06.2002 року відповідач в повному обсязі виконав перед Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради», яке необхідно було залучити до участі у справі в якості третьої особи

Ухвалою від 27.08.2010 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Пашкіна С.А., судді Калатай Н.Ф., Синиця О.Ф. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Танзанійсько-англійське спільне підприємство «Алекс дженерал сервіс ЛТД» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/1 від 11.10.2010 року справу № 35/303 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Ропій Л. М., Синиці О. Ф.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/2 від 09.11.2010 року справу № 35/303 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С. А., суддів Зеленіна В. О., Синиці О. Ф.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/2 від 30.11.2010 року справу № 35/303 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С. А., суддів Калатай Н. Ф., Баранця О. М.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/2 від 21.12.2010 року справу № 35/303 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С. А., суддів Калатай Н. Ф., Синиці О. Ф.

Розгляд апеляційної скарги відкладався, в засіданні суду оголошувалась перерва, ухвалою від 13.10.2010 року продовжено строк вирішення спору, ухвалою від 10.11.2010 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради».

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представники позивача та третьої особи проти її задоволення заперечили та просили спірне рішення залишити без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

12.06.2002 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» як Орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Танзанійсько-англійське спільне підприємство «Алекс дженерал сервіс ЛТД» як Орендарем укладено договір № 5/606 оренди нежилого приміщення (далі Договір), за умовами якого Орендодавець на підставі розпорядження Печерської районної державної адміністрації м. Києва (органу, уповноваженого управляти комунальним майном) № 621 від 07.06.2002 передає на термін з 12.06.2002 року по 10.03.2013 року, а Орендар приймає в користування нежиле приміщення для розміщення офісу по вул. Щорса, 15, корпус 3 загальною площею 509,9 кв.м.

Згідно п.п. 3.1, 3.5 Договору сума сплати по Договору за перший місяць складає 13924,49 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць і вноситься Орендарем на рахунок Орендодавця до 20-го числа поточного місяця.

01.11.2006 року КП УЖГ «Печерськжитло» та відповідач уклали угоду № 39 до Договору, якою встановили, що сума орендної плати складає 54661,13,94 грн., яка підлягає щомісячній індексації і яку відповідач за поточний місяць має вносити на рахунок Орендодавця до 20 числа поточного місяця.

12.06.2007 рішенням 3 сесії 5 скликання Печерської районної у місті Києві ради № 47 (а.с. 23-25) позивача - Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Печерська брама» Печерської районної у м. Києві ради визначено правонаступником Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» в частині прав та обов’язків ЖЕО-606 відповідно до Додатку № 2 до цього Рішення, згідно якого на баланс позивача передано, в тому числі, і будинок по вул. Щорса, 15 корп. 3 площею 7042,0 кв.м.

Змін до Договору в частині назви та реквізитів Орендодавця сторонами внесено не було.

18.10.2007 рішенням Печерської районної у місті Києві ради № 9 створено Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради» (третя особа), а рішенням Печерської районної у місті Києві ради від 17.03.2008 № 14 вказаній особі надано повноважень, як орендодавцю укладати на підставі розпоряджень Печерської районної у м. Києві ради договори оренди нежитлових приміщень та договори платного користування нежитловими приміщеннями, які є комунальній власності територіальної громади Печерського району м. Києва, та використовувати отримані від оренди кошти.

Листом № 574 від 05.02.2008 року третя особа повідомила відповідача про те, що з 01.03.2008 року розрахунки по орендній платі за Договором відповідачу необхідно проводити з третьою особою, а для оформлення додаткової угоди про зміни до Договору представник відповідача має звернутись в термін до 29.02.2008 року до третьої особи.

В подальшому, відповідач та третя особа уклали до Договору додаткові угоди № 40 від 01.03.2008 та № 41 /164 від 26.02.2009 яким змінили Орендодавця за Договором на третю особу, а також розмір орендної плати.

Предметом розгляду в даній справі є стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за Договором за період з 01.12.2007 по 01.03.2008, тобто за той час, протягом якого функції Орендодавця щодо спірного майна виконував саме позивач.

Як слідує з розрахунку позивача, за період з 01.12.2007 по 01.03.2008 ним нараховано відповідачу орендну плату в сумі 195361,89 грн., з яких: 63602,46 грн. – за грудень 2007 року, 64938,11 грн. – за січень 2008 року, 66821,32 грн. – за лютий 2008 року.

Відповідач в оплату оренди за цей період перерахував позивачу 116500 грн., з яких платежі в сумі 11000 грн. за 21.01.2008, 10000 грн. за 25.01.2008 та 50000 грн. за 27.02.2008 перераховані відповідачем з призначенням платежу: за оренду згідно Дог. № 05/606 від 12.06.2002, а решта, на загальну суму 45500 грн. – в оплату рахунку позивача № 4/306 від 29.02.2008 на суму 124361,89 грн. як заборгованість за оренду за договором № 5/606 від 12.06.2002. Копію рахунку позивачем долучено до матеріалів справи.

Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача (а.с.42-56).

Посилання відповідача на те, що 116500 грн. ним були переховані позивачу помилково, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, як слідує з виписок з банківського рахунку позивача, відповідачем кошти перераховувались саме на виконання умов Договору, а, по-друге, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що відповідач намагався виправити свою помилку або того, що орендну плату за умовами Договору за спірний період він перераховував будь–якій іншій юридичній особі.

Посилання позивача на те, що свої обов’язки по сплаті орендної плати за умовами Договору він в повному обсязі виконав перед Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради», до уваги також прийняті бути не можуть як такі, що не впливають на вирішення спору сторін по суті, оскільки зобов’язання платити орендну плату за Договором третій особі виникло в відповідача починаючи з 01.03.2008, в той час як предметом спору є стягнення з відповідача орендної плати за період з 01.12.2007 до 01.03.2008.

При цьому, третя особа в письмових поясненнях від 30.11.2010 № Ю-51 П/Б заперечує перерахування відповідачем на її рахунок орендних платежів за спірний період.

Отже, несплаченою відповідачем залишилась оренда за Договором за спірний період на загальну суму 78861,89 грн., яка і становить заявлену до стягнення суму основного боргу.

Відповідач, заперечуючи проти стягнення з нього на користь позивача боргу по оренді на зазначену суму за Договором за спірний період, посилається на те, що між ним і позивачем не укладався договір оренди.

Проте, по-перше, фактичне перебування сторін в орендних відносинах за Договором підтверджується наявними в матеріалах справи документальними доказами.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 2) ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, правонаступництва.

Як встановлено судом, прав Орендодавця за Договором позивач набув в порядку правонаступництва, і один лише той факт, що жодна із сторін, фактично виконуючи умови Договору, не ініціювала внесення змін до Договору в частині назви та реквізитів Орендодавця, не свідчить про звільнення відповідача як Орендаря від обов’язку платити за орендоване за Договором приміщення.

За обставин, що склалися, колегія суддів визнає доведеним, що, незважаючи на те, що змін до Договору в частині назви і реквізитів Орендодавця сторони не вносили, відповідач був обізнаний про те, що сплачувати орендну плату за умовами Договору він повинен саме позивачу.

Отже, є доведеним, що відповідач заборгував позивачу орендні платежі за період з 01.12.2007 по 01.03.2008 на загальну суму 78861,89 грн.,

23.09.2009 позивач звернувся до відповідача з претензією № 575-ПБ (а.с. 19), якою вимагав на протязі 5–ти календарних днів з моменту отримання претензії сплатити позивачу 87361,89 грн. за вказаними в претензії реквізитами.

Претензія відповідачем була отримана 01.10.2009, про що свідчить Повідомлення про вручення поштового відправлення № 77913, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.20).

Крім того, 11.02.2010 позивач направив відповідачу лист № 118ПБ з повідомленням про наявність в нього боргу з орендних платежів за Договором на загальну суму 78861,89 грн. і запропонував підписати відповідний акт звірки, два примірники якого додав до зазначеного листа.

Відповідач на вказані претензію та лист не відповів, заборгованість не погасив, акт звірки не підписав.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладені вище обставини колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу за Договором за період з 01.12.2007 по 01.03.2008 в сумі 78861,89 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 47298,73 грн. штрафних санкцій у вигляді пені, 1136,09 грн. збитків від інфляції, 5328,04 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Відповідно до п. 3.6 Договору за несвоєчасну сплату платежів нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми недоїмки за кожний день прострочки.

Для визначення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, необхідно встановити дату, з якої виконання відповідачем свого обов’язку по сплаті орендної плати за Договором вважається простроченим, і, відповідно, з якої дати позивач має право нараховувати штрафні санкції.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як слідує з умов Договору та Додаткової угоди № 39, відповідач має вносити орендну плату за поточний місяць на рахунок Орендодавця до 20 числа поточного місяця.

Тобто, орендна плата за грудень 2007 року в сумі 63602,46 грн. за умовами Договору мала бути сплачена до 20.12.2008, за січень 2008 року в сумі 64938,11 грн. – до 20.01.2008, за лютий 2008 року в сумі 66821,32 грн. – до 20.02.2008 року.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача про те, що в зв’язку з прийняттям Печерської районної у місті Києві ради рішення № 47 від 12.06.2007, позивач став правонаступником КП УЖГ «Печерськжитло» за Договором і що орендну плату відповідач має сплачувати саме цій особі.

Згідно ч. 1 ст. 616 ЦК України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач почав розраховуватися з позивачем по оренді за спірний період 21.01.2008, що свідчить, що станом на цю дату він був обізнаний про те, що розрахунки за Договором необхідно здійснювати саме з позивачем.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як слідує з розрахунку позивача, він нараховує пеню за період з 20.12.2007 по 31.03.2010, проте, виходячи з положень ч. 6 ст. 232 ГК України та дати виникнення у відповідача обов’язку по сплаті спірних сум, періоди нарахування пені мають бути:

- щодо орендної плати за грудень 2007 року пеня має нараховуватись з 21.01.2008 по 20.06.2008;

- щодо орендної плати за січень 2008 року - з 21.01.2008 по 20.07.2008;

- щодо орендної плати за лютий 2008 року - з 20.02.2008 по 20.08.2008.

Враховуючи викладене вище, а також часткове погашення відповідачем орендної плати за спірний період (21.01.2008 – 11000 грн. за січень 2008 року, 25.01.2008 – 10000 грн. за січень 2008 року, 27.01.2008 – 50000 грн. з лютий 2008 року), позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду з урахуванням заявленого до стягнення позивачем періоду її нарахування в сумі 12510,82 грн. Відповідно, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що при перерахунку сум 3 % річних та збитків від інфляції, здійсненому колегією суддів, суми їх виявились більшими, ніж заявлені позивачем до стягнення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення вказаних позовних вимог в розмірі, заявленому позивачем, а саме: збитків від інфляції в сумі 1136,09 грн., 3 % річних в сумі 5328,04 грн. Відповідно, рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення», в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при вирішенні судом першої інстанції спору сторін мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2010 у справі № 35/303 підлягає зміні, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 78861,89 пеня в сумі 12510,82 грн., збитки від інфляції в сумі 1136,09 грн. та 3 % річних в сумі 5328,04 грн., в решті позову відмовляється.

Враховуючи, що в апеляційній скарзі позивач просить оспорене рішення скасувати в повному обсязі та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю, та враховуючи вище встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Танзанійсько-англійське спільне підприємство «Алекс Дженерал Сервіс ЛТД» задоволенню не підлягає, тому витрати позивача на державне мито за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Судові витрати за подачу позову, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що при зверненні до суду позивач витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплатив в сумі 434,50 грн., що на 198,50 грн. більше від необхідних 236 грн., суд першої інстанції дійшов правомірного висновку по повернення 198,50 грн. як зайво сплачених з Державного бюджету, проте колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на те, що в оспореному рішенні не зазначено, на користь якої саме особи має бути повернута зазначена сума.

Крім того, як слідує з наданих сторонами платіжних доручень №№ 80, 81, 82 та 83 від 30.08.2010 року, відповідач в повному обсязі виконав рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2010 у справі № 35/303.

Частиною 1 ст. 122 ГПК України встановлено, що, якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.

Згідно частини 2 вказаної статті видача наказу про повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості провадиться господарським судом за заявою боржника, до якої додається довідка, підписана керівником чи заступником керівника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.

З огляду на те, що відповідач фактично виконав рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2010 у справі № 35/303, а даною поставою вказане рішення змінено та з відповідача на користь позивача присуджено до стягнення на 4630,47 грн. менше ніж за рішенням суду першої інстанції у даній справі (4523,33 грн. – пеня, 45,24 грн. – витрати по сплаті державного мита та 61,90 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що він не позбавлений права у встановленому законом порядку звернутись до суду із заявою про видачу наказу в поворот виконання рішення суду на вказану суму.

Із врахуванням вказаних вище обставин, накази на виконання даної постави видачі не підлягають.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Танзанійсько-англійське спільне підприємство «Алекс Дженерал Сервіс ЛТД» на рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2010 у справі № 35/303 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2010 у справі № 35/303 змінити.

3. Викласти резолютивну частини рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2010 у справі № 35/303 в наступній редакції:

          «1. Позов задовольнити частково.

           2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Танзанійсько-англійське спільне підприємство «Алекс Дженерал Сервіс ЛТД» (01004, м. Київ, вул. Горького 20-Б, код ЄДРПОУ 14298084) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська брама» Печерської районної у місті Києві ради (01010, м. Київ, бульвар Лихачова 3, код ЄДРПОУ 34239762) основний борг в сумі 78861 (сімдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят одна) грн. 89 коп., пеню в сумі 12510 (дванадцять тисяч п’ятсот десять) грн. 82 коп., збитки від інфляції в сумі 1136 (одна тисяча сто тридцять шість) грн. 09 коп., 3 % річних в сумі 5328 (п’ять тисяч триста двадцять вісім) грн. 04 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 978 (дев’ятсот сімдесят вісім) грн. 36 коп. та 174 (сто сімдесят чотири) грн. 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                     3. В решті позову відмовити.

4. Повернути Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства «Печерська брама» Печерської районної у місті Києві ради (01010, м. Київ, бульвар Лихачова 3, код ЄДРПОУ 34239762) з Державного бюджету 198 (сто дев’яносто вісім) грн. 50 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, зайво сплачених платіжним дорученням № 488 від 19.04.2010, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.11).»

4. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 35/303.

Головуючий суддя                                                                      

Судді