Постанова № 14758252, 22.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2010                                                                                           № 11/218

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Калатай Н.Ф.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Іваненко І. П. – представник за довіреністю № Д07/2010/06/25-2 від 25.06.2010 року

від відповідача - Мазурок О. І. – представник за довіреністю № 155/1/23-2067 від 31.05.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.08.2010

у справі № 11/218 ( .....)

за позовом                               Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до                                                   Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

про                                                   стягнення 56 519,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 50104,58 грн. за виконані за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 690445 від 01.09.1999 року, але неоплачені послуги по постачанню теплової енергії у гарячій воді, збитків від інфляції в сумі 2200,45 грн., 3 % річних в сумі 538,03 грн. та пені в сумі 3676,52 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.08.2010, повний текст якого підписаний 21.08.2010, у справі № 11/218 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача присуджено збитки від інфляції в сумі 741,62 грн., 3 % річних в сумі 156,86 грн., пеню в сумі 1071,95 грн., 19,73 грн. витрат по сплаті державного мита та 8,24 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду ґрунтується на тому, що на момент звернення з даним позовом до суду відповідач не мав заборгованості перед позивачем за спірним договором, оскільки за отриману за спірним договором теплову енергію мав переплату, яка виникла внаслідок того, що позивач неправомірно нараховував плату за теплову енергію, поставлену а період з грудня 2008 року по лютий 2009 року, на підставі тарифів, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації та в подальшому були скасовані указами Президента України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2010 у справі № 11/218 та постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оспорюваного рішення не прийнято до уваги той факт, що відповідно до п. 4 Указу Президента «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно – правових актів та набрання ним чинності» від 10.06.1997 року № 503/97 акти Президента України набирають чинності через 10 днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не визначено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні, а отже, укази президента, якими скасовані розпорядження Київської міської державної адміністрації набули чинності після дати їх опублікування, і відповідно, спірні тарифи не можуть бути застосовані до правовідносин, які існували після набрання чинності вказаних указів, в той час як нарахування плати за спірними тарифами позивачем здійснювалось до дати набрання чинності вказаних указів, що є правомірним.

Ухвалою від 04.10.2010 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Коротун О. М., судді Кропивна Л. В., Поляк О. І. апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням голови суду № 01–23/1/23 від 23.11.2010 справу № 11/218 передано на розгляд колегії суддів під головуванням судді Калатай Н. Ф.

Розпорядженням голови суду № 01–23/1/10 від 21.12.2010 року справу № 11/218 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С. А., суддів Калатай Н, Ф., Синиці О. Ф.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив спірне рішення залишити без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

01.06.1999 року позивач як Енергопостачальна компанія та відповідач як Абонент уклали договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 690445 (далі Договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених Договором.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору позивач зобов’язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляції в період опалювального сезону, гарячого водопостачання –протягом року, в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору.

Згідно п. 2.3.1 Договору відповідач зобов’язаний додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно п. 2.3.2 Договору відповідач зобов’язаний виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, за період з листопада 2009 року по квітень 2010 року включно позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу теплової енергії на загальну суму 110104,58 грн.

Факт отримання послуг на зазначену суму відповідачем не заперечується та підтверджується доданими до матеріалів справи копіями облікових карток за спірний період та підписаними відповідачем відомостями обліку теплової енергії за спірний період (т. 1 а.с.49-62).

Згідно п. 5.1 Договору облік споживання Абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Згідно п. 5.3 Договору Абонент, що має прилади обліку, щомісячно надає Енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни, передбачені у Додатку № 1 до Договору.

Згідно п. 2 Додатку № 4 до Договору відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачу вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.

Згідно п. 4 Додатку № 4 до Договору, Абонентам, які не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових мереж Енергопостачальної організації, ті кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою Абонентом тепловою енергією сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа слідуючого за розрахунковим.

Згідно п. 5 Додатку № 4 до Договору Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 6 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник акту звірки Абонент повертає в РВТ).

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зазначає, що відповідач отриману за Договором в період з листопада 2009 року по квітень 2010 року включно теплову енергію оплатив частково, в сумі 60000 грн., несплаченою залишилась заборгованість в сумі 50104,58 грн.

В судовому засіданні 06.08.2010 року позивач долучив до матеріалів справи Розрахунок, згідно якого основний борг визначений в сумі 40104,58 грн. з урахування сплати відповідачем 20.05.2010 року в оплату за теплову енергію за Договором 10000 грн. (т. 1 а.с. 84).

Відповідач, не заперечуючи а ні проти обсягів а ні проти вартості поставленої у спірний період енергії, зазначає, що заявлена до стягнення позивачем заборгованість фактично відповідачем сплачена. Вказане відповідач ґрунтує на тому, що оскільки за попередній опалювальний період (грудень 2008 року –квітень 2009 року) вартість теплової енергії розраховувалось позивачем за тарифами, визначеними Розпорядженнями КМДА, які скасовані Указами Президента України як такі, що суперечать Конституції України та законам України, вартість теплової енергії за вказаний період необґрунтовано є більшою, а отже, частина перерахованих відповідачем грошових коштів безпідставно зарахована позивачем в рахунок погашення боргу за період грудень 2008 року –квітень 2009 року.

Позивач проти зазначеної правової позиції відповідача заперечує, посилаючись на те, що відповідно до п. 4 Указу Президента «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно – правових актів та набрання ним чинності» від 10.06.1997 року № 503/97 акти Президента України набирають чинності через 10 днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не визначено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні, а отже, укази президента, якими скасовані розпорядження Київської міської державної адміністрації набули чинності після дати їх опублікування, і відповідно, спірні тарифи не можуть бути застосовані до правовідносин, які існували після набрання чинності вказаних указів, в той час як нарахування плати за спірними тарифами позивачем здійснювалось до дати набрання чинності вказаних указів, що є правомірним.

Щодо вказаного слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 6 ст. 276 ГК України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Як слідує з матеріалів справи, розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії за період, який передував спірному (грудень 2008 року – лютий 2009 року), проводився позивачем наступним чином:

- за період з 01.12.2008 року по 30.12.2008 року на підставі тарифів, встановлених Розпорядженням КМДА № 1662 від 27.11.2008 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів»;

- за період з 31.12.2008 року по 05.02.2009 року на підставі тарифів, встановлених Розпорядженням КМДА № 1780/1 від 25.12.2008 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів»;

- за період з 06.02.2009 року по 09.02.2009 року на підставі тарифів, встановлених Розпорядженням КМДА № 127 від 05.02.2009 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для інших споживачів» та № 128 від 05.02.2009 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ».

Проте, зазначені вище розпорядження КМДА в подальшому указами Президента України були скасовані, зокрема:

- Указом Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008 року «Про скасування рішень голови Київської міської державної адміністрації» скасовано як таке, що не відповідає Конституції та законам України, іншим актам законодавства, розпорядження голови Київської міської державної адміністрації № 1162 від 27.11.2008 року;

- Указом Президента України № 65/2009 від 03.02.2009 року «Про скасування рішень голови Київської міської державної адміністрації» скасовано як таке, що не порушує вимоги Закону України «Про житлово-комунальні послуги», розпорядження голови Київської міської державної адміністрації № 1780/1 від 25.12.2008 року.

- Указом Президента України № 76/2009 від 09.02.2009 року «Про скасування рішень голови Київської міської державної адміністрації» як такі, що суперечать Конституції України, Господарському кодексу України, Закону України «Про житлово - комунальні послуги», Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води», та є економічно необґрунтованими, неефективними за очікуваними результатами, скасовані розпорядження голови Київської міської державної адміністрації № 127 та № 128 від 05.02.2009 року.

Згідно ст. 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно–правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у сторін по справі відсутній обов’язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень, а нарахування позивачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями не є законним і примушує відповідача робити те, що не передбачено законодавством.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, нарахування плати за теплову енергію, спожиту протягом грудня 2008 року - квітеня 2009 року, слід проводити за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007 року в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 року.

Як слідує з матеріалів справи, з грудня 2008 року по квітень 2009 року позивачем за умовами Договору було поставлено відповідачу 134,96 гкал.

Враховуючи, що тариф становить 171,62 грн. за 1 гкал без ПДВ, вартість поставленої протягом вказаного періоду енергії становить 27794,20 грн.

Відповідачем до матеріалів справи надано платіжні доручення № 143 від 03.02.2009 року на суму 13733,95 грн., № 476 від 23.04.2009 року на суму 8950,33 грн., № 221 від 02.11.2009 року на суму 10784,11 грн., № 1141 від 05.11.2009 року на суму 8000,00 грн., № 1157 від 12.11.2009 року на суму 28121,53 грн. (т. 1 а.с. 94-98), які свідчать про перерахування відповідачем позивачу на виконання умов Договору 69589,92 грн.

Позивач пояснив, що вказані кошти повністю зараховані ним в рахунок оплати теплової енергії, поставленої за період з грудня 2008 року по квітень 2009 року.

Проте, враховуючи, що як було встановлено вище, вартість спожитої відповідачем за період з грудня 2008 року по квітень 2009 року теплової енергії становить 27794,20 грн., саме таку суму позивач має зарахувати в рахунок її оплати, а решта, в сумі 41795,72 грн. має бути зараховано в рахунок оплати послуг, стягнення заборгованості за які є предметом позову, тобто за період з 01.11.2009 року по 30.04.2010 року.

Крім того, відповідач в рахунок оплати спірних послуг перерахував відповідачу 70000 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями № 40 від 21.01.2010 року на суму 15000,00 грн., № 280 від 24.02.2010 року на суму 45000,00 грн. та випискою з банківського рахунку відповідача за 20.05.2010 про перерахування позивачу 10000,00 грн. (т. 1 а.с. 99-101).

Отже, враховуючи, що загальна вартість теплової енергії, поставленої за період з листопада 2009 року по квітень 2010 року включно, становить 110104,58 грн., а матеріалами справи доведено, що відповідачем позивачу перераховано 111795,72 грн. (41795,72+70000), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у відповідача, станом на дату звернення позивача із даним позовом до суду, заборгованості перед позивачем за Договором, а відтак, суд першої правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог про стягнення пені, слід зазначити наступне.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Відповідно до п. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7 Додатку № 4 до Договору визначено, що відповідачу на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) позивачем нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Статтею 3 України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи той факт, що у випадку нарахування пені в порядку, визначеному умовами Договору (0,5 %), її розмір буде перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, позивач правомірно нараховує пеню виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені та задовольняючи їх в сумі 1071,95 грн., не зазначив, а ні за прострочення якої суми він нараховує пеню, а ні за який період.

Розрахунок, зроблений колегією суддів, показує, що з відповідача на користь позивача має бути стягнута пеня в сумі 187,63 грн. з огляду на таке.

За умовами Договору остаточний розрахунок має бути проведений не пізніше 15 числа місяця, слідуючого за розрахунковим, тобто, наприклад, за енергію, поставлену в листопаді 2009 року, відповідач має розрахуватись до 15 грудня 2009 року включно.

Виходячи з таких умов, враховуючи дати перерахування відповідачем коштів, колегія суддів дійшла висновку, що є підтвердженими наступні прострочення відповідачем оплати за спірні послуги:

- з 16.02.2010 року по 23.02.2010 року на суму 4443,36 грн.;

- з 16.04.2010 року по 19.05.2010 року на суму 8308,86 грн.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 187,63 грн. (19,96+158,67).

4443,36/100*20,5/365*8=19,96

8308,86/100*20,5/365*34=158,67

Відповідно, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3 % річних та збитків від інфляції слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи вказані позовні вимоги, також не зазначив, а ні за прострочення якої суми він їх нараховує, а ні за який період.

Враховуючи, що при перерахунку вказаних сум, суми, розраховані колегією суддів, виявились меншими, ніж ті, які визначені судом першої інстанції, рішення суду в цій частині також підлягає зміні, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних в сумі 26,14 грн. (2,92+23,22).

4443,36/100*3/365*8=2,92

8308,86/100*3/365*34=23,22

Щодо стягнення збитків від інфляції слід зазначити наступне.

В листі Верховного Суду України від 03.04.97 г. № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ зазначено, що «при применении индекса инфляции следует иметь в виду, что индекс рассчитывается не на каждую дату месяца, а в среднем на месяц».

Враховуючи, що заборгованість в лютому 2009 року існувала лише 8 днів, що унеможливлює розрахунок збитків від інфляції за вказаний місяць, а індекси інфляції за квітень і травень 2010 року становлять 99,7% та 99,4 %, відповідно, що свідчить про відсутність в цей відрізок часу інфляційного процесу, і, відповідно, відсутність збитків від інфляції, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідач збитків від інфляції задоволенню не підлягають. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення», в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки, викладені у рішенні господарського суду міста Києва від 19.08.2010 року у справі № 11/218, не відповідають обставинам справи, тому зазначене рішення підлягає зміні, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 187,63 грн. та 3 % річних в сумі 26,14 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Враховуючи, що в апеляційній скарзі позивач просить оспорене рішення скасувати в повному обсязі та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити, та враховуючи висновки, які викладені вище, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» задоволенню не підлягає, тому витрати позивача на державне мито за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача.

Судові витрати за подачу позову, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись с-т.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2010 у справі № 11/218 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2010 року у справі № 11/218 змінити.

3. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2010 року у справі № 11/218 в наступній редакції:

          «Стягнути з Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код 03366500) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) пеню в сумі 187 (сто вісімдесят сім) грн. 63 коп., 3 % річних в сумі 26 (двадцять шість) грн. 14 коп., 2 (дві) грн. 14 коп. витрат по сплаті державного мита та 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 11/218.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

24.12.10 (відправлено)