Рішення № 14758248, 04.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2011 р. Справа № 5023/1203/11

вх. № 1203/11

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судовогозасідання Стешенко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - позивача - Гаврильченко Ю.О., довіреність від 05.01.2011 року; відповідача не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський автоцентр", м. Харків

до ФОП ОСОБА_2, с. Кам"янка

про стягнення 1544,38 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського судуз позовом в якому просить судстягнути з відповідача 1544,38 грн. заборгованості за новацією, з яких: 1500,00 грн. основний борг, 36,00 грн. інфляційні, 3,38 грн. три відсотки річних. Позов обґрунтований ст.ст. 11, 509, 510, 525, 526, 530, 549, 604, 611, 612, 625, 626, 629 ЦК України та ст.ст. 20, 49, 144, 173-175, 179, 181, 193, 198, 199, 216-218, 230, 234 ГК України.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

31.03.2011 року до господарського суду від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі в зв"язку зі сплатою заборгованості.

Суд, дослідивши клопотання та додані до нього докази, долучає їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позову в частині стягнення інфляційних та трьох відсотків річних.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

19.08.2009 року між сторонами були укладені договори підряду № 19-08-3/09 та № 19-08-4/09 (надалі договори).

Відповідно до умов договорів відповідач зобов'язався здійснити ремонт побутових нежитлових приміщень будівлі літ. "Б-2" та поточний ремонт нежитлової будівлі літ. "А-1" центрального ангару за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 315, а позивач зобов'язався прийняти ці роботи та оплатити їх вартість.

Відповідно до досягнутих домовленостей між сторонами, в порядку ст. 604 ЦК України, було укладено новацію про припинення первісних зобов'язань сторін за договорами підряду та виникнення нового грошового зобов"язувального правовідношення у відповідача. З метою письмового закріплення та гарантій належного виконання новоствореного договірного грошового зобов2язання відповідач на виконання укладеної між сторонами новації направив на адресу позивача гарантійний лист від 26.03.2010 року, яким зобов'язався відшкодувати заборгованість перед позивачем, згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2009 року рівними частинами у квітні, травні 2010 року загальним розміром 8000,00 грн.

Проте, відповідач в порушення взятих на себе за новацією грошових зобов'язань, остаточно не переказав на поточний рахунок позивача заборгованість згідно акту звірки взаємних розрахунків, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1500,00 грн.

07.12.2010 року позивачем на адресу відповідача направлялись листи з вимогою оплатити заборгованість, проте на день подачі позову до суду - 21.02.2011 року, заборгованість відповідачем сплачена не була.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідачем до суду надана квитанція № К13/Р/34 від 25.03.2011 року про сплату основної заборгованості в сумі 1500,00 грн.

За таких обставин, суд вважає за можливе припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 1500,00 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 36,00 грн. інфляційних та 3,38 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 36,00 грн. інфляційних та 3,38 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 36,00 грн. інфляційних та 3,38 грн. трьох відсотків річних обґрунтована, вона підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем, та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, враховуючи те, що спір виник з вини відповідача, а заборгованість ним сплачена після подачі позову до суду, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Клопотання відповідача про припинення провадження у справі - задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 1500,00 грн.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, п/р НОМЕР_3 в Ізюмському відділенні АК "ПІБ", МФО 351492) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський автоцентр" )м. Харків, вул. Шевченка, 315, код 34016118, п/р 2600453816 в АТ "Райфайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805) - 36,00 грн. збитків від інфляції, 3,38 грн. трьох відсотків річних, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Погорелова О.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 05 квітня 2011 року