Рішення № 14758235, 29.03.2011, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" березня 2011 р.Справа № 12/22/5022-395/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Френдій Н.А.

Розглянув справу

за позовом закритого акціонерного товариства "Моноліт", вул. Замкова, 14, м. Тернопіль, 46000

до відкритого акціонерного товариства "Тернопільський навчально-курсовий комбінат", вул. Винниченка, 8, м. Тернопіль, 46009

про стягнення 16200,00грн.

За участю представників сторін від:

позивача: Опалко Ю.Я. директор (Протокол зборів акціонерів АТ "Моноліт" №2 від 20.01.1997р.);

відповідача: Мартинюк В.Ф. голова правління (посвідчення водія НОМЕР_1 від 17.07.2003р).

В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу розяснено права і обовязки сторін, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Суть справи:

Закрите акціонерне товариство "Моноліт" звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовною заявою до відкритого акціонерного товариства "Тернопільський навчально-курсовий комбінат" про стягнення 16200,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не належне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору на ведення реєстру №7 від 04.01.2008р., а саме несплату наданих згідно актів приймання-передачі за 2008р., 2009р. та 2010р. послуг на загальну суму 16200,00грн., що також підтверджується актом звірки заборгованості від 31.12.2010р., який підписаний представниками сторін та скріплені печатками останніх.

Відповідач у відзиві на позов та його повноважний представник в судовому засіданні позов визнає, зазначив, що заборгованість за 2008р. в сумі 5400,00грн., за 2009р. 5400,00грн. та за 2010р. 5400,00грн., виникла у зв'язку із відсутністю коштів на рахунку ВАТ "Тернопільський навчально-курсовий комбінат", оскільки останній господарської діяльності не здійснює, на підтвердження чого відповідач надав суду фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва за 2008-2010рр.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

У відповідності до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обовязковим для виконання кожної із сторін.

04 січня 2008 року між ВАТ "Тернопільський навчально-курсовий комбінат" (згідно договору - Емітент) та ЗАТ "Моноліт" (відповідно до договору - Реєстратор) укладений договір на ведення реєстру №7 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Реєстратор зобов'язався надавати Емітенту послуги щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів та про операції, внаслідок яких виникає необхідність внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів на підставі законодавства, а Емітент зобов'язався здійснювати оплату наданих послуг, а також в п. 1.2. Договору сторони визначили додаткові послуги, що є предметом договору.

Обов'язки сторін, виконання умов договору, вартість робіт, послуг та порядок розрахунків сторони погодили у п.п. 2-4 Договору, в яких, зокрема визначили, що оплата робіт та послуг Реєстратора за ведення системи реєстру здійснюється за тарифами на послуги Реєстратора, які є невід'ємною частиною цього договору; оплата за послуги здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Реєстратора не пізніше 5 числа наступного місяця за звітних згідно виставленого рахунку.

Перелік та вартість послуг, що надаються емітенту сторони визначили в додатках №1 від 04.01.2008р. до Угоди №7 від 04.01.2008р., які підписані представниками сторін та засвідчені печатками останніх.

У п.п. 8.1., 8.2. Договору сторони встановили, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного року; договір вважається продовженим на кожний наступний строк, якщо за сорок п"ять днів до закінчення строку дії цього договору сторона не надіслала іншій стороні повідомлення (у письмовій формі) про його розірвання.

Як слідує з матеріалів справи та пояснень повноважних представників сторін сторони не звертались одна до одної з повідомленнями про розірвання Договору, відтак договір №7 від 04.01.2008р. є чинним.

На виконання умов Договору позивач протягом 2008-2010р.р. на підставі актів від 31.12.2008р., 31.12.2009р., 31.12.2010р. підписаних представниками без зауважень та завірених печатками сторін (копії яких знаходяться в матеріалах справи) надав відповідачу послуги на загальну суму 16200грн.00коп.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобовязання, що випливають із договору про надання послуг. Так, в силу ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З наведеного випливає юридична сутність зобовязання про надання послуг, як консенсуального, двостороннього та відплатного договору, предметом якого є отриманий замовником корисний ефект від вчинення виконавцем певної діяльності або певних дій, що носить нематеріальний характер, на відміну від договору підряду, де наслідком роботи підрядника є створення нової речі або зміни (покращення) споживчих якостей вже існуючої речі. Договір про надання послуг є двостороннім зобов'язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати. Замовник в свою чергу зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуги з боку виконавця, і на відміну від підряду, замовник позбавлений обовязку прийняти надану послугу.

Як вбачається з умов договору, обовязок замовника послуг оплатити надані йому виконавцем послуги не повязується з фактом їх прийняття замовником від виконавця.

Обовязок по перерахуванню грошових коштів за надані послуги згідно договору встановлено умовами договору та випливає із змісту загальних положень про зобов'язання цивільного законодавства та Господарського кодексу України, які суд застосовує до спірних правовідносин (ст.ст. 526, 509 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України).

Статями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обовязок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобовязання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, тобто відповідальність.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Позивач стверджує та що визнає відповідач у відзиві на позов, останній свої зобов'язання щодо оплати наданих згідно договору №7 від 04.01.2008р. послуг за період 2008-2010 років не виконав, що також підтверджується підписаним сторонами та засвідченим печатками останніх актом звірки заборгованості від 31.12.2010р., у зв'язку з чим заборгованість ВАТ "Тернопільський навчально-курсовий комбінат" на день звернення з позовом в суд становить 16200грн.00коп.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне, або про сплату боргу за виконані роботи не надав, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується заборгованість в сумі 16200грн.00коп.

При таких обставинах та відповідно до вимог ст.ст.509, 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.ст.33.34 ГПК України позов підлягає задоволенню, як обґрунтовано заявлений, підтверджений матеріалами справи та визнаний відповідачем.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, згідно приписів ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Тернопільський навчально-курсовий комбінат", вул. Винниченка, 8, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 21140308, на користь закритого акціонерного товариства "Моноліт", вул. Замкова, 14, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 24621422, 16200грн.00коп. заборгованості за надані протягом 2008-2010р.р. згідно договору №7 від 04.01.2008р. послуги, 162грн.00коп. в повернення сплаченого державного мита та 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "31" березня 2011 року через місцевий господарський суд.

СуддяН.А. Френдій