Рішення № 14757879, 21.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.11                                                                                           Справа№ 5015/765/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-інвестиційна компанія»

до відповідача відкритого акціонерного товариства «ОБЛПАЛИВО»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 160160,60грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача - Андрусишин А.Є, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –не з’явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично-інвестиційна компанія»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до відкритого акціонерного товариства «ОБЛПАЛИВО»про стягнення заборгованості; ціна позову: 160160,60грн., в тому числі 158924грн. основного боргу, 446,39грн. інфляційних нарахувань, 790,21грн. 3% річних за невиконання зобов’язання. Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати.

Позовні вимоги та право звернення мотивовані, зокрема, договором поставки від 18.10.2010р., розрахунком штрафних санкцій, рознарядками на поставку вугілля, квитанціями про приймання вантажу, виписками по особовому рахунку Позивача, претензією та фіскальним поштовим чеком №6453 від 21.01.2011р., актом звірки взаємних розрахунків та фіскальним поштовим чеком №6272 від 20.01.2011р., описом вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля, свідоцтвом про державну реєстрацію юриичної особи Позивача, довідкою про включення Позивача в ЄДРПОУ, статутом Товариства Позивача, описом вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля, наведеними у позовній заяві розрахунками ціни позову; доказами сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, описом вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля та фіскальним поштовим чеком №6045 від 03.02.2011р.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/765/11 від 16.02.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 15год. 15хв. 01.03.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі гсоподарського суду Львівської області №5015/765/11 від 01.03.2011р.

Представнику Позивача по явці оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господасрького процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 16.02.2011р. та від 01.03.2011р., які скеровані, в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення), зазначалось, що права та обов’язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представниокм Позивача подано наступні документи: уточнення позовних вимог; письмове повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; довідки про зарахування державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення до бюджету; копію довідки про включення Позивача в ЄДРПОУ; довіреність на право здійснення представництва; довідку про включення відповідача в ЄДРПОУ станом на 14.03.2011р.

Представник Відповідача в судове засідання жодного раху не з’явився, явка визнавалась обов’язковою, про причини неявки суду не повідомив; вимог ухвал господарського суду Львівської області, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення від 09.03.2011р., яке одержано Відповідачем за адресою, зазначеною у довідці Статистики станом на 14.03.2011р., - 79007, м.Львів, вул.Городоцька, 16.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 158924грн. основного боргу.

18.10.2010р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладено договір поставки (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого, у відповідності з даним Договором Постачальник зобов’язується поставити вугілля, а Покупець –прийняти його і провести повні розрахунки.

Відповідно до п.2.2 Договору, загальна сума Договору складає 1140000грн.

Згідно п.п.2.1, 2.3 Договору, поставці підлягає вугілля в кількості 3000т; послуги залізниці оплачує Постачальник; відвантаження вугілля проводиться залізничним транспортом у відповідності з мінімальними нормами (1 вагон) згідно письмової заявки.

Відповідно до п.4.1 Договору, ціна 1 т вугілля, включаючи залічничний тариф, становить 380грн. з ПДВ.

Згідно п.4.3 Договору, розрахунки за вугілля проводяться грошовими коштами шляхом оплати на розрахунковий рахунок Постачальника напротязі 21 банківського дня з моменту одержання вугілля Покупцем; датою одержання вугілля являється дата, вказана у календарному штемпелі на залізничній накладній.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

В матеріалах справи наявні рознарядки Відповідача на отримання від Позивача вугілля, а саме –від 18.10.2010р. в кількості 980т, та від 19.10.2010р. –70т, разом –1050т.

Відповідно доданих заявок Позивачем залізничним транспортом відправлено Відповідачу Товар –вугілля загальною вагою 707800кг (707,8т), підтвердженням чого є квитанції про приймання вантажу №42348232 від 22.10.2010р. загальною вагою Товару 67300кг (строк доставки 28.10.2010р.), №42348237 від 26.10.2010р., 125900кг (строк доставки 01.11.2010р.), №42348238 від 26.10.2010р., 126200кг (строк доставки 01.11.2010р.), №42348239 від 26.10.2010р., 64600кг (строк доставки 01.11.2010р.), №42348268 від 29.10.2010р., 68900кг (строк доставки 05.11.2010р.), №42348267 від 29.10.2010р., 254900кг (строк доставки 05.11.2010р.).

Враховуючи п.4.1 Договору, Позивачем поставлено Відповідачу вугілля (Товар) на загальну суму 268964грн.

Згідно доводів Позивача та наявних у матеріалах справи виписок з банківського рахунку Позивача, протягом 19.11.2010р. по 29.12.2010р. Відповідачем оплачено Позивачу 110000грн.

Враховуючи наведене, борг Відповідача перед Позивачем за поставку вугілля станом на час подання позовної заяви становить 158964грн.

У матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу Відповідача перед Позивачем в розмірі 158964грн., чи здійснення повної або часткової оплати боргу.

При цьому суд зазначає, що незважаючи на наявність боргу в розмірі 158964грн. Позивачем ставились позовні вимоги про сплату 158924грн. За відсутності відповідного клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, в суда відсутні правові підстави для виходу за межі позовних вимог.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в сумі 158924грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 158924грн. основного боргу підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 790,21грн. 3% річних за невиконання зобов’язання та 446,39грн. інфляційних нарахувань.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунки 3% річних за невиконання зобов’язання, та інфляційних нарахувань, проведені відповідно до дат поставок, сум поставленого та неоплаченого товару, з врахуванням розміру відсотків річних –3%, та індексів інфляції за відповідні періоди; розрахунки проведено станом на 24.01.2011р.

Перевіривши правильність проведених розрахунків суд зазначає наступне:

1.          Позивачем як дати початку здійснення розрахунків взято дати відправлення (дати приймання вантажів до одержання), зазначені у наведених вище квитанціях про приймання вантажів.

Проте, як зазначено вище, згідно п.4.3 Договору, розрахунки за вугілля проводяться грошовими коштами шляхом оплати на розрахунковий рахунок Постачальника напротязі 21 банківського дня з моменту одержання вугілля Покупцем; датою одержання вугілля являється дата, вказана у календарному штемпелі на залізничній накладній.

Враховуючи те, що Позивачем не надано доказів дат одержання відповідачем вантажів, судом взято до уваги зазначені у квитанціях про приймання вантажу дати щодо строку поставки.

Відповідно, Позивачем невірно визначено дати початку прострочення оплати по кожній із поставок, та, відповідно, періоди прострочення.

2.          Позивачем в розрахунку зазначено, що 26.10.2010р. ним поставлено вугілля загальною вагою 64500кг, проте, у доданій Позивачем до позовної заяви квитанції про приймання вантажу №42348239 зазначено, що відправлено вугілля вагою 64600, що підтверджується, в тому числі загальним показником брутоо 88400 (тара 28800 + нетто 64600 = брутто 88400).

3.          Позивачем невірно розраховано інфляційні нарахування, не взято до уваги усі величини індексів інфляції за відповідні періоди, та невірно розраховано суми боргу за відповідні періоди.

          При перевірці правильності проведенного розрахунку 3% річних, суд дійшов до висновку, що розмір 3% річних станом на 24.01.2011р. становить 695,48грн.

          При перевірці правильності розрахунку інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що розмір інфляційних нарахувань станом на 24.01.2011р. становить 2434,32грн., проте, за відсутності відповідного клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, в суда відсутні правові підстави для виходу за межі позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 790,21грн. 3% річних підлягають до задоволення в розмірі 695,48грн., позовні вимоги щодо стягнення 446,39грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

21.03.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.03.2011 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст.173, ст.193 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 599, 610, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629 Цивільного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «ОБЛПАЛИВО»(79007, м.Львів, вул.Городоцька, 16, ідентифікаційний код 01879782) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-інвестиційна компанія»(03039, м.Київ, вул.Ярославська, 28-Б, ідентифікаційний код 37039321) 158924грн. боргу, 695,48грн. 3% річних, 446,39грн. інфляційних нарахувань, 1600,66грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя                                                                       Фартушок Тарас Богданович