Ухвала суду № 14756180, 22.12.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" грудня 2010 р.                               м. Київ                                        К-45059/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І.

при секретарі: Сватко А.О.

за участю представників:

від позивача: Дунець О.Я., дов. №23-01 від 27.04.2010

від відповідача:          Ярмак М.М., дов. №3772/10/10-25 від 26.07.2010

від Генеральної прокуратури України: Суходольський С.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Надрівнянському районі Івано-Франківської області (далі-ДПІ в Надрівнянському районі Івано-Франківської області, відповідач) на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2009 року по справі № А-6/367 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття»(далі-ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття») до ДПІ в Надрівнянському районі Івано-Франківської області за участю прокуратури Івано-Франківської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2009 року, позовні вимоги ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»до ДПІ в Надрівнянському районі Івано-Франківської області за участю прокуратури Івано-Франківської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень –задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення: №0000472301/0 від 20.07.2007, яким донараховано податкове зобов’язання з ПДВ у розмірі 27952436,07грн.та застосовано штрафні санкції у розмірі 13976218,04грн., №0000462301/0 від 20.07.2007, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 10273237,00грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» судові витрати у розмірі 3,40грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право на включення сплаченого (нарахованого) ПДВ до податкового кредиту виникає за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робі, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу). При цьому, суди виходили з того, що позивачем було проведено сплату податку в ціні товару постачальникам таких товарів у попередньому податковому періоді, відповідно сума даного податку правомірно включена до бюджетного відшкодування, а сама по собі несплата податку попереднім контрагентом по договору з продавцем, при фактичному здійсненні господарської операції з покупцем (позивачем) та дотриманні вимог законодавства, не впливає на правомірність включення покупцем (позивачем) відповідних сум ПДВ до податкового кредиту та суму бюджетного відшкодування.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, ДПІ в Надрівнянському районі Івано-Франківської області 08.10.2009 року звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 01.12.2009 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема: п.1.3, 1.8 ст. 1, пп.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ст. ст. 2, 3, 11 КАС України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту перевірки №643/23-00152230 від 17.07.2007 року, складеного за результатами невиїзної документальної перевірки правильності визначення сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування позивачем за жовтень 2006 року, були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000472301/0 від 20.07.2007, яким донараховано податкове зобов’язання з ПДВ у розмірі 27952436,07грн.та застосовано штрафні санкції у розмірі 13976218,04грн., №0000462301/0 від 20.07.2007, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 10273237,00грн.

Зі змісту акту перевірки 643/23-00152230 від 17.07.2007 року вбачається, що за наслідками проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, п.7.4, п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі-Закон №168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2006 року в сумі 27952436,07грн.; завищено бюджетне відшкодування за жовтень 2006 року в сумі 10273237,00грн.; завищено залишок від’ємного значення декларації за жовтень 2006 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації) в сумі 42373678,00грн.

Відповідач дійшов висновку про завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, базуючись на тому, що одним із постачальників по першому ланцюгу для ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»в вересні 2006 року було ТОВ «Рейнбоу», яке не є виробником товару реалізованого позивачеві, а товари були отримані останнім у ПП «Детера», яким суми податку на додану вартість не були сплачені до бюджету.

Відповідно до 1.7 та п.1.8 ст. 1 Закону №168/97-ВР України податковий кредит–сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. А бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій, або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна (пп.7.2.6. п.7.2 ст.7 даного Закону).

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 зазначеного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку, не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону № 168/97- ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 наведеного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем, як отримувачем товарів було проведено сплату податку в ціні товару постачальнику - ТОВ «Рейнбоу». Всі витрати по сплаті податку на додану вартість підтверджені даними податкових накладних, платіжними дорученнями та включені в податкові декларації з податку на додану вартість. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних, відповідачем в ході перевірки не встановлено. Факт відсутності господарських операцій позивача з ТОВ «Рейнбоу»за результатами перевірки також не встановлено. Фактичне здійснення господарської операції не було спростовано відповідачем і в процесі судового розгляду.

Таким чином, виходячи з вищевказаних положень Закону України „Про податок на додану вартість” та фактичних обставин справи, суд першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що сама по собі несплата податку попереднім контрагентом по договору з продавцем, при фактичному здійсненні господарської операції з покупцем (позивачем) та дотриманні вимог законодавства, не впливає на правомірність включення покупцем (позивачем) відповідних сум ПДВ до податкового кредиту та суму бюджетного відшкодування, а безпідставність донарахування, обумовлює безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій.

При цьому, слід зазначити, що якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції вважає ухвалені у справі рішення законними і обґрунтованими, а зазначену позицію відповідача помилковою. Відповідно постанова Господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.2008 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2009 року скасуванню не підлягають як такі, що винесені при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Надрівнянському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 –238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ Л.В. Ланченко

___ Н.Г. Пилипчук

___ О.І. Степашко