Ухвала суду № 14631281, 29.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" березня 2011 р. м. КиївК-44439/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О. Шипуліної Т.М.,

при секретарі: Титенко М.П.

за участі представників: позивача Романюк К.О.,

відповідача Кемінь В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Тростянецької обєднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від27.06.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2009 року по справі№2-а-6552/08 (22-а-30473/08)

за позовом Приватного підприємства «Екатерина»

до Тростянецької обєднаної державної податкової інспекції у Вінницькій

області

доУправління Державного казначейства України у м. Ладижин Вінницької області

доГоловного управління Державного казначейства України у Вінницькій області

простягнення бюджетної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Екатерина»(далі позивач, ПП «Екатерина») звернулось до суду з позовом (із уточненням) до Тростянецької обєднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області, Управління Державного казначейства України у м. Ладижин Вінницької області, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області про стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 912685 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від27.06.2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2009 року по справі№2-а-6552/08 (22-а-30473/08) позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 912685 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій орган податкової служби подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, оскільки рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, орган податкової служби наполягає на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду з позовом, визначених ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, ПП «Екатерина»фактично сплатило до бюджету 913111 грн. податку на додану вартість, які в установленому порядку має бажання відшкодувати. Факт сплати саме такої суми податку на додану вартість підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем. Згідно з розрахунками бюджетному відшкодуванню підлягає 708949 грн. за листопад 2006 року та 204162 грн. за січень 2007 року.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України від03.04.1997 №168/97ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон №168/97ВР) відповідачем проведені перевірки достовірності нарахування позивачем вищевказаної суми.

За результатами перевірок складені довідки: № 1/2320090761 від 22.01.2007 року, якою підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2006 року в сумі 708949 грн. та №69/23/-20090761 від 19.04.2007 року, якою підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2007 року в сумі 204162 грн.

Під час розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги на 426 грн., які відшкодовано йому в рахунок погашення податкових зобовязань за липень 2007 року.

Відповідач зазначає про те, що позивач вчиняв дії направлені на безпідставне одержання коштів з державного бюджету. Дане твердження обґрунтовує тим, що відсутні конкретні відповіді з інтерполу стосовно взаємовідносин ПП «Катерина»з фірмою «Peter Dekrsen», в звязку з чим є сумнівною достовірність формування податкового кредиту позивача, оскільки аналіз причин формування відємного значення по податку на додану вартість позивача не дав чітких підстав для підтвердження відшкодування підприємству ПДВ з бюджету; відповідачем встановлений факт систематичного продажу товару за ціною, значно нижчою від ціни придбання.

Судами під час розгляду справи встановлено відсутність у органу податкової служби підстав для ненадання або відмови в наданні висновків до органів державного казначейства щодо відшкодування податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги ПП «Екатерина», суди у цій справі керувалися положеннями спеціального закону, який визначає платників ПДВ, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, - Закон №168/97ВР. Тому при визначенні податкового кредиту з ПДВ та порядку визначення суми бюджетного відшкодування слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків, бюджетного відшкодування і не суперечать спеціальному Закону.

Відповідно до п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пяти основник аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Згідно п.п. 7.7.5 п. 7.7. ст. 7 зазначеного Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодування з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Так судами встановлено, що в результаті проведення перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок ПП «Екатерина», було підтверджено право позивача на відшкодування сум відємного значення податку на додану вартість за листопад 2006 року в сумі 708949 грн. та за січень 2007 року в сумі 204162 грн.

Із аналізу зазначених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суди дійшли обґрунтованого висновку, що в органа податкової служби відсутні підстави для відмови в наданні висновку до органів державного казначейства щодо відшкодування податку на додану вартість.

Що стосується посилання відповідача на застосування наслідків пропуску строку звернення до суду з позовом, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на те, що строк звернення позивача до суду пропущений не з його вини. Так як відповідачем не було повідомлено позивача про направлення або не направлення до органу державного казначейства висновку щодо відшкодування податку на додану вартість. Як зазначено в рішеннях судів, ПП «Екатерина»неодноразово зверталося до органів податкової служби з приводу відшкодування бюджетної заборгованості, проте відповідач не проінформував позивача про остаточне рішення щодо перерахування чи про відмову у відшкодування.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином ухвалене по справі судове рішення апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судове рішення апеляційної інстанції скасуванню не підлягає, як таке, що винесене за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 215, 220, 2201, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тростянецької обєднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області залишити без задоволення.

ПостановуВінницького окружного адміністративного суду від27.06.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2009 року по справі№2-а-6552/08 (22-а-30473/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. 237 КАС України.

ГоловуючийО.В.Карась

СуддіГ.К.Голубєва

А.О. Рибченко

М.О. Федоров

Т.М. Шипуліна