Ухвала суду № 14756074, 09.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2011 р.Справа № 2-а-8123/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2010р. по справі№2-а-8123/10/1870

за позовом Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення і відшкодування бюджетної заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.10 р. позовні вимоги ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми 0001552306/0/63063 від 20.08.10 р.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП “Завод обважнених бурильних та ведучих труб” суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2010р. у розмірі 8975,83 грн.; та судові витрати в сумі 93,15 грн.

Відповідач, ДПІ в м. Суми, не погодився з даною постановою і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб", посилаючись на не повне зясування обставин справи та невірне застосування норм процесуального права, оскільки заявлена сума ПДВ до відшкодування за лютий 2010р. не підтверджується, тому як по другому ланцюгу продажу товару, який придбаний позивачем у ТОВ « Селена-Н», відсутня надмірна сплата податку на додану вартість до Державного бюджету.

Позивачем письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав, але його представник в поясненнях в судовому засіданні наполягав на законності та обґрунтованості постанови суду та просив залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 6421/23-6/30991664 від 13.08.10 р. документальної невиїзної перевірки підприємства позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2010 р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось за період з 01.01.10р. по 30.01.10р.

За твердженням податкового органу підприємством позивача в порушення вимог п. 1.3, 1.8 ст. 1, п. 10.2 ст. 10, п. 7.7.1 ст. 7 Закону України “Про ПДВ”, п. 19 ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодексу України завищено суму бюджетного відшкодування за лютий 2010 р. на суму 8975,83, грн.

Виявлені порушення за даними перевіряяючих повязані з тим, що за результатами проведених зустрічних перевірок та направлених відповідачем запитів по ланцюгу постачання товарів, отриманих позивачем, не виявлено факту надмірної сплати ПДВ, оскільки за наслідками отриманої відповіді на запити ДПІ в м. Суми по другому ланцюгу постачальників встановлено неможливість проведення зустрічної перевірки підприємства - ТОВ “Провімакс-Торг”, що постачало товари безпосередньому контрагенту позивача ТОВ «Селена-Н», в зв'язку з не встановленням місцезнаходження ТОВ «Провімакс-Торг».

На думку відповідача, вказане свідчить про відсутність факту надмірної сплати ПДВ до бюджету по ланцюгу продажу товару до виробника, а право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ до бюджету.

Суму бюджетного відшкодування за лютий 2010 року у розмірі 8975,83 грн. зменшено відповідачем позивачу по господарським операціям між позивачем і ТОВ "Селена-Н", які були здійснені на підставі договору від 27.02.2009 року №79/9-20-09 .(а.с. 29-30)

Як вбачається з матеріалів справи, фактичне отримання товару ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" від ТОВ "Селена - Н" підтверджується видатковою накладною від 23.01.2010 року № 012301, податковою накладною від 23.01.2010 року № 012301 (а.с.32), копією платіжного доручення № 553 від 15.03.2010р. про оплату поставленного товару (а.с.32)

Отже, сума податку на додану вартість за вищезазначеною накладною, була включена ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" до свого податкового кредиту та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, як того і вимагає чинне законодавство України.

Колегія суддів вважає доцільним зазначити, що відповідно п. 7.7.3 та п. 7.7.4 ст. 7 Закону України „Про ПДВ" ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" подана 22.02.10 р. до ДПІ в м. Суми податкова декларація за період, що перевірявся, з доданими до неї заявою про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунками суми бюджетного відшкодування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій , за якими прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення, підтверджена позивачем належними доказами, розбіжностей з відомостями, отриманими від ТОВ «Селена-Н» не встановлено, позивачем надані належним чином складені документи, що дають право на бюджетне відшкодування, а тому у податкового органу не було правових підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України "Про ПДВ" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Таким випадком відповідно до п. 7.7.1 ст. 7 Закону є різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно п. 7.7.2 ст. 7 Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З наведеної норми вбачається, що питання щодо встановлення від'ємного значення суми ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків (заявника бюджетного відшкодування) і цей факт Законом не ставився у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб, щодо яких відповідач не підтвердив та не спростував факту сплати ними до бюджету ПДВ.

Бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку фактично сплаченого отримувачем товарів та послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів та послуг за умови виникнення у такого платника права на податковий кредит.

Відповідно 7.4.1 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо. Відповідно п. 7.4.5 наведеної норми не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету.

Таким чином, Закон не ставить право позивача на податковий кредит, так само як і право на бюджетне відшкодування, у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону вбачається, що право на податковий кредит у позивача виникло в зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду копією договору, копіями банківського платіжного доручення про сплату коштів постачальникам позивача та завіреною належним чином копією податкової накладної, отриманої від постачальника.

Відповідно п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про ПДВ" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язки з контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону покладаються на відповідача, а не позивача, у зв'язку з чим відсутні підстав для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, позивачем виконано всі умови, передбачені чинним законодавством для отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 8975,83 грн.

Отже, податок на додану вартість по вказаній господарській операції фактично був сплачений позивачем постачальникам товарів і підтверджений належним чином оформленими податковими накладними.

Доводи апеляційної скарги щодо не дослідження судом першої інстанції питання сплати сум ПДВ до бюджету контрагентами позивача (постачальниками) по ланцюгу , колегія суддів вважає необґрунтованими, так як Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу та не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем.

При цьому колегія суддів зазначає, що будь яких порушень з боку позивача податковим органом не встановлено. Не встановлено таких порушень і щодо укладення та виконання угод між позивачем та його контрагентом ТОВ «Селена-Н». Порушення на які посилається податковий орган стосуються лише підприємств по “ланцюгу”. Докази порушень з боку позивача відсутні.

Зважаючи на те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення було прийняте без врахування фактичних обставин та при довільному трактуванні норм чинного законодавства суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність підстави для зменшення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 8975,83 грн.

В зв'язку з наведеним, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги позивача, щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2010 року №0001552306/0/63063, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8975,83грн. і стягнення з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 8975,83грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.11.2010р. по справі№2-а-8123/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяСіренко О.І.

Судді Русанова В.Б. Спаскін О.А.