Постанова № 14755805, 25.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-548/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" березня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого –судді Межевича М.В., суддів Парінова А.Б. та Петрика І.Й, при секретарі Бурді Л.М., за участю представника апелянта Сапсай М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпол»до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2010 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати незаконними та скасування податкові повідомлення-рішеня: від 12.09.2008 № 0007832300/0, № 0007842300/0, № 0007852300/0, № 0007862300/0; від 08.10.2008 № 0007832300/1, № 0007842300/1, № 0007852300/1, № 0007862300/1; від 12.12.2008 № 0008482300/2, № 0007842300/2, № 0007852300/2, № 0007862300/2; від 20.02.2009 № 0008482300/3, № 0007842300/3, № 0007852300/3, № 0007862300/3.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року позовні вимоги задоволенні частково: визнати протиправним та скасувано: податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бородянському районі Київської області від 20.02.2009 № 0008482300/3, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Алюпол»визначено податкове зобов’язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств»у сумі 36629,90 грн., з яких: 0,00 грн. –за основним платежем; 36629,90 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бородянському районі Київської області від 20.02.2009 № 0007842300/3, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Алюпол»визначено податкове зобов’язання за платежем «Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)»у сумі 270849,00 грн., з яких: 180566,00 грн. –за основним платежем; 90283,00 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бородянському районі Київської області від 20.02.2009 № 0007852300/3, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Алюпол»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року в сумі 195131,00 грн.; податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бородянському районі Київської області від 20.02.2009 № 0007862300/3, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Алюпол»визначено податкове зобов’язання за платежем «Податок на прибуток іноземних юридичних осіб»у сумі 53654,31 грн., з яких: 17884,77 грн. –за основним платежем; 35769,54 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями. У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено суду належними та достатніми доказами фактів заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток і, відповідно, правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого позовні вимоги є обґрунтованими, а позов є таким, що підлягає задоволенню частково.

З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися в повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2004 року Бородянською районною державною адміністрацією Київської області ТОВ «Алюпол»зареєстроване юридичною особою та з 12.01.2005 року перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Бородянському районі Київської області.

У вересні 2009 року посадовими особами ДПІ у Бородянському районі Київської області проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2008 року, про що складено акт перевірки від 02.09.2008 року № 705/23-33283810.

В ході перевірки встановлені порушення позивачем п. 5.9 ст. 9 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за 9 місяців 2007 року на суму 91574,75 грн.; п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.4, п. 7.4, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування по декларації за січень 2008 року на 195131,00 грн., а також заниженні сум податку на додану вартість по декларації за лютий 2008 року на 175685,00 грн. та березень 2008 року на суму 4881,00 грн., що разом становить 180566,00 грн.; п. 13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до неутримання в ІІІ кварталі 2007 року податку з доходу нерезидента з джерелом походження з України в сумі 17884,77 грн.

За наслідком складання вищезазначеного акту, ДПІ у Бородянському районі Київської області винесено податкове податкове повідомлення-рішення від 12.09.2008 № 0007832300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств»у сумі 128204,65 грн., з яких: 91574,75 грн. –за основним платежем; 36629,90 грн. –штрафні (фінансові) санкції; податкове повідомлення-рішення від 12.09.2008 № 0007842300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем «Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)»у сумі 270849,00 грн., з яких: 180566,00 грн. –за основним платежем; 90283,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції; податкове повідомлення-рішення від 12.09.2008 № 0007852300/0, згідно з яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року в сумі 195131,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 12.09.2008 № 0007862300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем «Податок на прибуток іноземних юридичних осіб»у сумі 53654,31 грн., з яких: 17884,77 грн. –за основним платежем; 35769,54 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач неодноразово оскаржував їх до вищестоящих податкових органів у порядку апеляційного узгодження.

Надаючи правову оцінку порушенням чинного законодавства, виявлених податковим органом під час здійснення перевірки, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 статті 7 названого Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом абз. 2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону відповідальність платника податку настає у випадку не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника.

В даному разі, як вбачається з установлених судом першої інстанції обставин справи, включена позивачем сума податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджена податковими накладними, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону.

Аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів погодитись з висновком суду першої інстанції, що позивач діяв правомірно, коли не включав до податкового кредиту не підтверджені податковими накладними суми кредиту, а включив сплачені суми податку лише після їх отримання.

Відтак, відмова платникові в одержанні податкової вигоди з підстав несвоєчасного надання платникові податкових накладних постачальником товару не може бути визнана правомірною.

Водночас відповідачем не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з поставки товару позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Відносно бюджетного відшкодування сум податку, сплачених платником податків у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), то сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду визначаються підпунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Так, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом «а»підпункту 7.7.2 статті 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення не лише за останній попередній податковий період, а й за інші попередні податкові періоди, при цьому, реалізація такого права залежить виключно від волі платника податків.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що висновок податкового органу про порушення позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.4, пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виявилось у включенні до складу податкового кредиту та заявлення до бюджетного відшкодування у звітному податковому періоді сум податку на додану вартість, сплачених у попередніх податкових періодах у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг) та підтверджених податковими накладними, отриманих позивачем із запізненням, що в свою чергу призвело до завищення суми бюджетного відшкодування по декларації за січень 2008 року на 195131,00 грн., а також заниженні сум податку на додану вартість по декларації за лютий та березень 2008 року на 180566,00 грн., є помилковими і не відповідають змісту чинного правового регулювання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 20.02.2009 № 0007842300/3 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 270849,00 грн. (180566,00 грн. –за основним платежем та 90283,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції) та податкового повідомлення-рішення від 20.02.2009 № 0007852300/3 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року в сумі 195131,00 грн.

Стосовно правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 20.02.2009 № 0007862300/3, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 53654,31 грн. (17884,77 грн. –за основним платежем; 35769,54 грн. –штрафні (фінансові) санкції), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач на підставі контракту від 16.02.2006 № 01/03-2007 виплатив на корить нерезидента - фірми SRL»(Італія) доход у сумі 17260,51 Євро (119231,83 грн.).

Однак, позивач не зміг надати посадовим особам податкового органу, які здійснювали перевірку, довідку щодо фірми SRL», яка була наявна у позивача на момент виплати доходу нерезиденту в 2007 році, оскільки її було втрачено через зміни у керівництві.

При цьому, позивачем було витребувано від фірми SRL»іншу довідку від 06.08.2008 року, де зазначено, що фірма SRL», є резидентом Італії та зареєстроване платником податків з 1989 року.

Проте, посадові особи податкового органу вищезазначену довідку не взяли до уваги та зробили висновок про порушення позивачем вимог п. 13.2 ст. 13 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»і безпідставне неутримання податку з доходів нерезидента.

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Згідно з п. 13.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Пунктом 18.1 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Так, Конвенцією між Урядом України і Урядом Італійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження податкових ухилень, підписаної 26 лютого 1997 року в м. Києві, ратифікованої на підставі Закону України від 17.03.1999 № 502-XIV (набрала чинності з 25.02.2003) прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.

Компетентним органом стосовно Італії у розумінні Конвенції є Міністерство фінансів Італії.

Механізм застосування положень міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування визначено Порядком звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 470 (далі –Порядок).

Так, п.4 зазначеного Порядку передбачає, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі. Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Норми зазначеної постанови чітко передбачають, що для звільнення суб’єкта від обов’язку утримувати та сплачувати податок на доходи, отримані його контрагентом-нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності, необхідною умовою є наявність відповідної довідки, яка є дійсною лише в межах календарного року, в якому вона видана.

У разі неподання нерезидентом довідки відповідно до п. 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування (пункт 8 Порядку).

Як вбачається з копії повідомлення про вручення поштового відправлення, довідка, що підтверджує резидентство фірми SRL», була отримана податковим органом 24.12.2008 року, тобто після проведення перевірки.

Отже, оскільки позивачем в ході перевірки вищезазначена довідка надана не була, то відповідно до п. 8 Порядку, доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування, тобто оподатковуються у порядку та за ставками, визначеними статтею 13 Закону № 334/94-ВР.

Таким чином колегія суддів вважає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до неутримання в ІІІ кварталі 2007 року податку з доходу нерезидента з джерелом походження з України в сумі 17884,77 грн. є правомірними, а тому податкове повідомлення-рішення від 20.02.2009 № 0007862300/3, на підставі якого позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем «Податок на прибуток іноземних юридичних осіб»у сумі 53654,31 грн., з яких: 17884,77 грн. –за основним платежем; 35769,54 грн. –штрафні (фінансові) санкції скасуванню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції частково не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її часткового скасування з постановленням в скасованій частині нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року –скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бородянському районі Київської області від 20.02.2009 № 0007862300/3, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Алюпол»визначено податкове зобов’язання за платежем «Податок на прибуток іноземних юридичних осіб»у сумі 53654,31 грн., з яких: 17884,77 грн. –за основним платежем; 35769,54 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

В скасовані частині прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бородянському районі Київської області від 20.02.2009 № 0007862300/3.

В решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя А.Б. Парінов

Суддя І.Й. Петрик