Ухвала суду № 1471692, 29.01.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № - 22-а- 1623/08 р.                                Головуючий  у  1 інстанції Дорошенко М.В.                                                                                                                                          Суддя доповідач Ситников  О.Ф.                                         

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2008 року.                                                                                   м. Київ.

        Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:                                            Ситникова О.Ф.,

Суддів:                                                       Бистрик Г.М.,                                                                                                                                    Малиніна В.В.,                     

при секретарі:                                            Кожокар М.Ю.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Канівської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Черкаської області від 10 вересня 2007 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Канівський маслосирзавод» до Канівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою господарського суду Черкаської області від 10.09.2007 рокупозов ВАТ «Канівський маслосирзавод» до Канівської ОДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень – задоволено частково: визнано повністю нечинними податкові повідомлення-рішення Канівської ОДПІ від 07.02.2007р. №000152301/0-937 і              №00001723301/0-939.

Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Канівської ОДПІ від 07.02.2007р. №0000162301/0-938 в частині визначення за ним податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 29328067 грн. 50 коп., у тому числі: 14703685 грн. основого платежу і 14624382грн. 50коп. штрафних санкцій (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач, Канівська ОДПІ звернулася з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, судом не повністю з’ясовані обставини, що мають значення для справи, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших учасників процесу до суду апеляційної інстанції в установлений судом строк не надійшло.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 7 лютого 2007 року відповідачем - Канівською об’єднаної державною податковою інспекцією видані податкові повідомлення-рішення:

0000162301/0-938 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 29339910грн., у тому числі: 14711580грн. основного платежу і 14628330грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№0000172301/0-939 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 272164грн., у тому числі за квітень 2006р. на 235972грн. і за червень 2006р. на 36192грн. та визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 272164грн. за основним платежем і 136082грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0000152301/0-937 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3455968грн., у тому числі: 1727984грн. основного платежу і 1727984грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Спірні податкові повідомлення-рішення відповідачем прийнятіна підставі акту                  № 4/23-028/00447830 від 26.01.2007 року «Про результати виїзної планової перевірки ВАТ «Канівський маслосирзавод» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.07.2005 по 30.09.2006 року».

Вказаною перевіркою відповідачем були встановлені слідуючи порушення:

- п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7, п. 11.21 ст. 11 Закону. №168/97-ВР, Закону України від 24.06.2004р. №1870-ІУ „Про молоко та молочні продукти", п. 5, п. 6 Порядку нарахування, виплати і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо у живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р. №805 (далі - Порядок №805), яке (порушення) полягає у тому, що позивач отриманий ним за реалізоване охолоджене молоко податок на додану вартість у сумі 14090520грн. не мав права спрямовувати на виплату дотацій сільськогосподарським виробникам за продане ними молоко, а повинен був усю цю суму податку на додану вартість відобразити у складі податкового зобов'язання бюджетних декларацій за відповідні податкові періоди і сплатити її до бюджету, оскільки фактично позивач не здійснював переробки молока і реалізував охолоджене молоко іншим переробним підприємствам як сировину, а не як готову продукцію, тому на нього не поширювалася дія п. 11.21 ст. 11 Закону. №168/97-ВР. Це порушення призвело до заниження позивачем суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 14090520 грн., у тому числі: на 1962764 грн. за липень 2005р., на 616609 грн. - за серпень 2005р., на 1620267 грн. - за вересень 2005р., на 1193558 грн.- за жовтень 2005р., на 1237519 грн. - за листопад 2005р., на 1836873 грн. - за грудень 2005р., на 1193558 грн. - за січень 2006р., на              311426 грн. - за лютий 2006р., на 95629 грн. – за березень 2006р., на 735225 грн. - за квітень 2006р., на 999052 грн. - за травень 2006р., на 993667 грн.- за червень 2006р., на 609975 грн. - за липень 2006р., на 288761 грн. – за серпень 2006р. і на 14850 грн. - за вересень 2006р.; - п. 4.7 ст. 4 Закону №168/97-ВР, яке (порушення) проявилося у тому, що позивач, будучи повіреним за укладеними ним з ВАТ „Соммас" і ВАТ „Бобровицький молокозаводом" договорами доручення від 01.07.2004р. №35-43/07 і №35-44/07, при передачі довірителям у серпні 2005р. закупленого за їх рахунок молока на суму 6585641грн. 74коп. не нарахував з цієї суми 1317128грн. податку на одану вартість за ставкою 20% та не включив його до податкового зобов'язання бюджетної декларації за серпень 2005р. і тим самим занизив це зобов'язання на 1317128грн.; - пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" із у рахуванням внесених до нього у подальшому змін і доповнень (далі - Закон            №334/94-ВР), яке (порушення) полягає у не включенні позивачем до складу валового доходу за 2005р. 3988545грн. дотації за молоко, отриманої ним від ВАТ „Соммас" згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р. №805 та договору від 01.03.2004р. При цьому уточнення ВАТ „Соммас" листами від 24.10.2005р. №773, від 02.11.2005р. №778, від 07.11.2005р. №780 і №781, адресованими до АППБ „Аваль", МФО 354411, м. Канів, призначення платежів на користь позивача за оцінкою відповідача не має правових наслідків, оскільки  можливість  здійснення  такого  уточнення  призначення  платежів  за платіжними дорученнями після проведення їх банком не передбачена чинним законодавством; - пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР, яке (порушення) полягає у зменшенні позивачем валового доходу за 2005р. на 1250000грн., перерахованих позивачем ВАТ „Бобровицький молокозавод" за платіжними дорученнями від 27.12.2005р. №839 і №840 як зворотна безпроцентна фінансова допомога згідно з договором від 27.12.2005р. №ФД 22/12. При цьому зміна позивачем листом від 30.12.2005р. №1548, адресованим до банку „Фінанси та кредит", МФО 300131, м. Київ, призначення платежів на користь позивача за оцінкою відповідача не має правових наслідків, оскільки можливість здійснення такої зміни призначення платежів за платіжними дорученнями після проведення їх банком не передбачена чинним законодавством; - пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР, яке (порушення) полягає у включенні позивачем до складу валових витрат за 2005р. 1248333грн. витрат за молочну продукцію згідно з укладеним з ВАТ  „Соммас" договором від 01.01.2005р. №КП 01/01-1, які фактично позивачем не були сплачені. При цьому здійснене позивачем за платіжним дорученням від 29.12.2005р. №900 перерахування на користь ВАТ „Соммас" коштів у сумі 12165000грн. такими витратами відповідач не вважає, тому що зміна листом позивача від 30.12.2005р. №1560, адресованим до банку „Фінанси та кредит", МФО 300131, м. Київ, призначення здійсненого за цим платіжним дорученням платежу не має правових наслідків, оскільки можливість такої зміни призначення платежу  за уже проведеним  банком  платіжним  дорученням  не передбачена чинним законодавством;             - пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР, яке (порушення) полягає у включенні позивачем до складу валових витрат за 2005р. 425057грн. витрат за молочну продукцію згідно з укладеним з ВАТ „Корсунь-Шевченківський маслосирзавод" договором від 01.01.2005р. №КП 08/01-1, які фактично позивачем не були сплачені. При цьому здійснені позивачем за платіжними дорученнями від 27.12.2005р. №841 від 28.12.2005р. №846 та №897 перерахування на користь ВАТ „Корсунь-Шевченківський маслосирзавод" коштів на загальну суму 515334грн. такими витратами відповідач не вважає, тому що зміна листом позивача від 30.12.2005р. №1539, адресованим до банку „Фінанси та кредит", МФО 300131, м. Київ, призначення здійснених за цими платіжними дорученнями платежів не має правових наслідків, оскільки можливість такої зміни  призначення  платежів  за уже  проведеними  банком  платіжними дорученнями не передбачена чинним законодавством. Задовольняючи позов ВАТ «Канівський маслосирзавод» суд першої інстанції посилався на вимоги Закону України « Про податок на додану вартість», Закону України « Про молоко та молочні продукти», Постанову Кабінету Міністрів України № 805 від 12.05.1999 року та правильно зробив висновки , що для застосування платником податку на додану вартість п. 11.21 ст. 11 Закону №168/97-ВР необхідно, щоб такий платник податків був переробним підприємством і мав власні переробні потужності, придбавав молоко і м'ясо в живій вазі у сільськогосподарських товаровиробників і реалізував молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти. У даному випадку позивач є переробним підприємством, має власні переробні потужності, придбавав молоко у сільськогосподарських товаровиробників і реалізував первинно оброблене і охолоджене ним молоко (молочну сировину) іншим підприємствам. Пункт 11.21 Закону №168/97-ВР не вимагає щоб молоко, яке реалізується переробним підприємством було готовою продукцією цього підприємства і відповідно не було молочною сировиною для іншого переробного підприємства. Приведеш відповідачем на спростування цього висновку доводи є не переконливими і такими, що суперечать меті, з якою були запроваджені положення п. 11.21 ст. 11 Закону №168/97-ВР, а саме для підтримки сільськогосподарських товаровиробників. У даному випадку згідно з доводами відповідача сільськогосподарські товаровиробники не мали б права на отримання такої підтримки у вигляді дотації за реалізоване ними позивачу молоко. Отже, позивач правомірно включив 14090520грн. податку на додану вартість за реалізоване ним протягом періоду, який перевірявся, молоко охолоджене до податкового зобов'язання дотаційних декларацій, у тому числі: 1962764грн. до податкового зобов'язання дотаційної декларації за липень 2005р., 616609грн. - за серпень 2005р., 1620267грн. - за вересень 2005р., 1193558грн.- за жовтень 2005р., 1237519грн. - за листопад 2005р., 1836873грн. - за грудень 2005р., 1193558грн. - за січень 2006р., 311426грн. - за лютий 2006р., 95629грн. - за березень 2006р., 735225грн. - за квітень 2006р., 999052грн. - за травень 2006р., 993667грн.- за червень 2006р., 609975грн. - за липень 2006р., 288761грн. - за серпень 2006р. і 14850грн. - за вересень 2006р. Роблячи далі висновки, суд першої інстанції правильно зазначив, що згідно з п 1.4 Закону №168/97-ВР поставка товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі. Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності. Підпункт 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону №168/97-ВР об'єктом оподаткування визнає операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); Пунктом 4.7 ст. 4 Закону №168/97-ВР встановлено, що у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

Згідно з ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Статтею 1002 Цивільного кодексу України передбачається, що повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

З встановлених перевіркою обставин та приведених вище норм вбачається, що позивач, придбаваючи молоко у особистих селянських господарствах на виконання укладених ним з ВАТ „Соммас" і ВАТ „Бобровицький молокозаводом" договорів доручення від 01.07.2004р. №35-43/07 і №35-44/07 діяв від імені довірителів, тобто постачальниками молока у даному випадку були особисті селянські господарства, а покупцями - названі довірителі, а не позивач. Останній лише надавав послуги довірителям за вище згадуваними договорами доручення за винагороду.

При закупівлі молока у особистих селянських господарствах, які не є платниками податку на додану вартість, податок на додану вартість продавцями молока не нараховувався, тому і у позивача та покупців молока - довірителів не виникало права на податковий кредит. Передача позивачем довірителям закупленого за їх рахунок і від їх імені молока не є поставкою товарів у розумінні Закону №168/97-ВР. Відтак, об'єктом оподаткування для позивача є поставка послуг, а не передача молока для довірителів.

Аналізуючи дії відповідача щодо порушення позивачем розрахункових операції суд першої інстанції також правильно зазначив, що розрахункові операції ВАТ «Сомас» з позивачем та позивачем зВАТ „Бобровицький молокозавод", ВАТ „Соммас" і ВАТ „Корсунь-Шевченківський маслосирзавод" за допомогою платіжних доручень є діями, спрямованими на виконання платником грошових зобовязань перед отримувачем коштів, які (зобов'язання) виникли з укладених між названими особами договорів.

На установи банків, через які проводяться безготівкові розрахунки із застосуванням платіжних доручень, чинне законодавство України не покладає контрольні функції за відповідністю вказаного платником у платіжному дорученні призначення платежу умовам договору (господарського зобов'язання), укладеного між платником і отримувачем коштів.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 652 Цивільного кодексу України допускає змінну договору або його розірвання за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Отже, позивач, ВАТ „Бобровицький молокозавод", ВАТ „Соммас" і ВАТ „Корсунь-Шевченківський маслосирзавод" у даному випадку вправі були самостійно вирішувати за наявності згоди між собою питання про призначення уже здійснених банком платежів, не зважаючи при цьому на вказане платником у платіжних дорученнях призначення платежу.

Відповідач не довів фактів неприйняття платежів їх одержувачами у виконання платниками зобовязань згідно зі зміненими призначеннями платежів чи невідповідності таких платежів умовам зобовязань, які мали місце між платниками і одержувачами коштів.

Згідно з п. 4.1 Закону №334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпункт 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР встановлено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Підпункт 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР передбачає, що валовий доход включає суми дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Отримана позивачем від ВАТ „Соммас" дотація у суму 3988545 грн. не є дотацією у розумінні пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР, оскільки була отримана не з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів. Ця сума дотації була надана позивачу відповідно до вимог п. 11.21 ст. 11 Закону №168/97-ВР на виконання договору доручення від 01.07.2004р. №35-43/07 для виплати її сільськогосподарським товаровиробникам за продане ними ВАТ „Соммас" молоко. Відтак, отримана позивачем від ВАТ „Соммас" дотація у суму 3988545 грн. не відноситься до загальних доходів позивача.

За таких обставин висновки відповідача про заниження позивачем валового доходу за 2005р. на 3988545грн. та 1250000грн. і заниження валових витрат за 2005р. на 1248333грн. і 425057 грн. не відповідають вимогам законодавства.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача  щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні апеляційної інстанції, тому підстави для скасування рішення суд відсутні.

Доводи апеляційної  скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст. 154 КАС України спростовуються матеріалами справи, зокрема протоколами судових засідань, та визнаються судом апеляційної інстанції такими що не призвели до неправильного вирішення спору, тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205,206  КАС України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача Канівської об’єднаної державної податкової інспекціїзалишити без задоволення, а постанову господарського суду Черкаської області від                          10 вересня 2007 року– без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

                            Головуючий:

                            Судді: