Ухвала суду № 1471693, 03.12.2007, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № - 22а-9370/2007 р.                              Головуючий  у  1 інстанції Хрипун О.О.                                                                                                                                                                  Суддя доповідач Ситников  О.Ф.                                         

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2007 року.                                                                                    м. Київ.

        Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:                                                               Ситникова О.Ф.,

Суддів:                                                             Бистрик Г.М.,                                                                                                                                                                                     Малиніна В.І.,                    

при секретарі:                                                               Кожокар М.Ю.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі на постанову господарського суду м. Києва від 30 травня 2007 року у справі за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою господарського суду м. Києва від 30.05.2007 року позовні вимоги ДП ОПР України до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень  задоволено частково:

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 10 лютого 2007 року № 0000742309/0.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 5 квітня 2007 року № 0000742309/1.

Скасовано Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 10 лютого 2007 року №0000312202/0.

Скасовано Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 10 лютого 2007 року № 0000322202/0 в частині застосування пені у розмірі 109395,31 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

 Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач: ДПІ у Шевченківському районі         м. Києва звернулася з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, судом не повністю з’ясовані обставини, що мають значення для справи, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших учасників процесу до суду апеляційної інстанції в установлений судом строк не надійшло.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем - Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва 10 лютого 2007 року було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0000742309/0, яким позивачу - Державному підприємству обслуговування повітряного руху України, згідно з п. „б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", на підставі акту перевірки № 208/23-10/19477064 від 30.01.2007р. та за порушення п.5.15 ст.5, пп. 6.2.1 п.6.2 ст.6, пп.7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.6 п. 7.3, пп. 7.5.2 п. 7.5, пп.7.7.1 п.7.7, пп.7.4.1, пп.7.4.3, пп..7.4.5 п.7.4 ст. 7, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість", пп.5.3.3, 5.3.5 п.5.3 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 „Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 22 864 888,00грн., визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 19 022 454,00грн.та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9 511 227,5 грн.;

- рішення про застосування штрафних (фінансових)санкцій № 0000312202/0, згідно з яким до позивача на підставі акту перевірки № 208/23-10/19477064 від 30.01.2007р., пп. „д" п. 4 ст. 5, пп. 2 п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю" та п. 2.2 ст. 2 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року №49, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 4 квітня 2000 року за № 209/4430, застосовану суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі6 946 893,00 грн.;

-  рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000322202/0,згідно з яким до позивача на підставі акту перевірки № 208/23-10/19477064 від 30.01.2007, ст. 1, ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" застосовану суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 109399,00 грн.

Зазначені спірні рішення прийняті відповідачем на підставі акту № 208/23-10/19477064 від 30.01.2007 „Про результати виїзної планової перевірки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (код за ЄДРПОУ: 19477064) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 30.06.2006р."

Податкове повідомлення-рішення № 0000742309/0 від 10.02.2007 оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Києва. На підставі рішення про результати розгляду скарги, яким позивачу було повністю відмовлено у задоволені скарги, Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000742309/1 від 05.04.2007, яким позивачу згідно з п. „б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", на підставі акту перевірки № 208/23-10/19477064 від 30.01.2007р. та за порушення п. 5.15 ст. 5, пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.6 п. 7.3, пп. 7.5.2 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.3, пп.. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість", пп. 5.3.3, 5.3.5 п. 5.3 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 „Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 22 864 888,00 грн., визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 19 022 454,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9 511 227,5 грн.

Задовольняючи позовні вимоги Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, суд першої інстанції враховуючи встановлені обставини по справі, не погодився із деякими висновками вищевказаної перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Так, аналізуючи положення Закону України «Про податок на додану вартість», Положення про порядок видачі дозволів, що регулюють доступ експлуатантів на ринок авіаційних перевезень та робіт, затвердженого наказом Державного департаменту авіаційного транспорту України від 24 квітня 1996 року № 118, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 9 липня 1996 р. за № 344/1369, Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, затвердженими наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 14 березня 2006 року № 187, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 червня 2006 р. за № 706/12580, Правил повітряних перевезень вантажів, затверджених наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 14 березня 2006 року № 186, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 13 червня 2006 року за № 705/12579 зробив висновок, що у п. 5.15 ст. 5 Закону України „Про податок на додану вартість" стосовно повітряних перевезень, суд зазначив, що в даній справі мова йде не про операції з надання послуг авіаційним транспортом (повітряними судами) з транспортування пасажирів та вантажу, що здійснюється відповідно до договору перевезення, шляхом перетинання повітряного державного кордону України без посадки в аеропортах України або з технічною посадкою, а про аеронавігаційне обслуговування, яке відповідно до Положення про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 401 визначається якобслуговування, що здійснюється відповідними службами на всіх етапах польоту повітряних суден, у тому числі обслуговування повітряного руху, організація авіаційного електрозв'язку, метеорологічне забезпечення авіації, пошук і рятування та надання аеронавігаційної інформації.

Визначившись зі спірним розумінням сторонами цих питань, суд першої інстанції правильно встановив, що послуги з аеронавігаційного обслуговування надаються повітряним суднам і не є послугами з перевезення пасажирів та вантажу, оскільки як вбачається із матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивач надавав саме аеронавігаційні (навігаційні) послуги для авіакомпаній, які здійснюють польоти над територією України, в тому числі, транзитні польоти.

Виходячи з цього, суд зробив остаточний висновок, що зазначені аеронавігаційні послуги не є операціями з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію України, а тому не підпадають під дію положень п. 5.15 ст. 5 Закону України „Про податок на додану вартість".

Згідно з пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість", у тому числі, за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки для заправки або постачання повітряних суден, що:

-     виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату; -  входять до складу військово-повітряних сил України та відправляються за межі повітряного кордону України, у тому числі у місця тимчасового базування. Відповідно до висновку Державіаслужби від 29.11.2005 № 1.16-8449, наданого на запит ДПА України від 17.11.2005 № 13703/5/1516, та з урахуванням роз'яснень Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 22.07.1997 № 06-10/576 та від 12.11.1997 № 06-10/819, операції з поставки для заправки або постачання повітряних суден, що виконують міжнародні рейси, включають усі поставки товарів та послуг, які комплексно необхідні для обслуговування повітряних суден, що виконують такі рейси. До постачання повітряних суден відносяться, зокрема, аеронавігаційні (навігаційні) послуги з забезпечення польотів над територією України (у тому числі транзитного польоту) та з посадки-зльоту в аеропортах України.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зробив висновок, що операції позивача, як платника податку з поставки аеронавігаційних послуг для повітряних суден, які виконують міжнародні рейси (в тому числі, транзитні), оподатковуються за нульовою ставкою.

Відповідно до цих висновків, та спираючись на акт перевірки і матеріали справи, суд першої інстанції остаточно зазначив, що позивачем у перевіряємий період операції з поставки аеронавігаційних (навігаційних) послуг для повітряних суден, що здійснювали транзитні польоти над територією України, були правильно оподатковані за ставкою „0" відсотків, що свідчить про відсутність порушень Закону України „Про податок на додану вартість" та про неправильність висновків акту перевірки щодо порушення позивачем п. 5.15 ст. 5 та пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Крім того, позивачем оскаржуються висновки перевірки відповідно до якої зазначено, що позивач у порушення вимог пп. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" включив до складу податкового кредиту за жовтень, листопад, грудень 2005 року та січень 2006 року суми податку на додану вартість по операціям з отримання послуг від нерезидентів на митній території України, які не були сплачені позивачем до бюджету за попередні звітні періоди. Факт не сплати пояснюється в акті перевірки тим, що за перевіряємі періоди чиста сума зобов'язань з податку на додану вартість, тобто, сума, визначена згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", мала від'ємне значення.

Не погоджуючись із вказаними в висновками перевірки, суд першої інстанції виходив з наступного.

Під час перевірки було встановлено, що позивач в перевіряємому періоді уклав:

-  контрактну угоду № 639/3 з фірмою S.І.Т.Т.І. S.р.А. на постачання та інсталяцію систем мовного зв'язку (VСS), навчального курсу для диспетчерів на робочих місцях; -  контракт від 23.04.2004 № 3/8-545 з фірмою АLЕSна постачання та інсталяцію систем мовного зв'язку (VСS); -    договір № 7.1-283 від 13.05.2005 з ГОУ ДПО „РМАПОР" на навчання медперсоналу; - договір № 130-41/2005 від 16.05.2005 з ЗАО „НЄЦ АУВД" на проведення робіт по калібровці АСЛК-75 № 8303 на СЛ АН-26 № 26526;

- контрактну угоду № 639/1 з поправками та змінами від 26.08.2003 з фірмою „Іndrа АТМ S.L." (Іспанія) на виконання робіт по будівництву Центру керування повітряним рухом у м. Дніпропетровськ та постачанню обладнання для нього.

В результаті виконання вищенаведених контрактів позивачем було задекларовано за відповідні звітні періоди, в тому числі за вересень, жовтень, листопад, грудень 2005 року, які були відображені в рядку 7 Декларації з податку на додану вартість, отриманий від нерезидента на митній території України обсяг поставок послуг та нараховано податок на додану вартість, обчислений за ставкою 20%.

У вказаному звітному періоді, на який приходилась дата подання до податкової інспекції податкової декларації, в якій сума ПДВ за отримані від нерезидентів роботи (послуги) включена до податкових зобов'язань, позивач включав до податкового кредиту суми ПДВ за отримані від нерезидентів роботи (послуги). Перевіркою встановлено включення до складу податкового кредиту по операціям по поставці послуг нерезидентами на митній території України за жовтень, листопад, грудень 2005 року та січень 2006 року податку на додану вартість в сумі 3019833,00 грн.

За перевіряємі періоди, тобто, за вересень, жовтень, листопад, грудень 2005 року, чиста сума зобов'язань з податку на додану вартість, тобто, сума, визначена згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", мала від'ємне значення, а тому позивач грошових перерахувань податку на додану вартість до бюджету не здійснював.

Зазначені обставини справи підтверджені у позовній заяві та письмових запереченнях відповідача, а також були визнані і не заперечувались представниками сторін у судовому засіданні.

Тому заперечення відповідача в цій частині, суд першої інстанції правильно вважав такими, що не відповідають обставинам по справі та не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки чинне законодавство передбачає сплату податку на додану вартість з операцій по поставці послуг нерезидентами на митній території України шляхом включення його до відповідного розділу Декларації з податку на додану вартість з метою участі у визначені підсумкового розміру податкових зобов'язань з податку на додану вартість за відповідний звітний період. Відсутність у платника податку зобов'язань по сплаті (перерахуванню) до бюджету податку на додану вартість за результатами звітного періоду у зв'язку з відсутністю позитивного значення суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", не є порушенням вимог Закону України „Про податок на додану вартість" та не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит по операціям з надання нерезидентом послуг на митній території України.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановив, що позивач правомірно по операціям з поставки послуг нерезидентами на митній території України відобразив у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2005 року та січень 2006 року, а тому висновки акту перевірки про неправомірне відображення позивачем по вказаним операціям податкового кредиту є неправомірними, а оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Задовольняючи позов Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 10 лютого 2007 року №0000312202/0, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до акту перевірки відповідач вважав, що позивач не мав права без індивідуальної ліцензії Національного банку України здійснювати перерахування на рахунок фірми «INDRAATMSL» авансовий платіж за постачання диспетчерського тренажера, оскільки з рахунку відкритого в банку-нерезиденту України „StandartВаnк РLс" (Великобританія), кошти можуть перераховуватись лише для погашення кредиту, наданого Європейським банком реконструкції та розвитку.

Проаналізувавши обставини по справі та відповідні нормативні акти, суд першої інстанції правильно зробив висновок, що на підставі п. 1.6 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України, розміщення позивачем коштів на рахунку обслуговування боргу, відкритому в банку-нерезиденту України „StandartВаnк РLс", та здійснення інших операцій за цим рахунком у порядку визначеному Кредитною угоду, не потребує отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Спростовуючи висновки перевірки відповідача щодо порушення термінів розрахунків, передбачених ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР, валютної виручки в сумі 1 031 544,63 дол. США, яка надійшла з перевищенням законодавчо встановленого терміну (прострочення складає 7 днів (з 16.05.2006 по 22.05.2006) суд першої інстанції посилався на ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" якою визначено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Таким чином, суд зробив висновки, що зазначена норма передбачає, що валютна виручка в разі експорту таких робіт (послуг) підлягає зарахуванню не пізніше 90 календарних днів з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг. Отже, вимоги ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" щодо валютної виручки від експорту робіт (послуг) передбачає: по-перше, наявність документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, а відповідно і засвідчує дату виконання робіт (надання послуг) та дату, з якої відраховуються 90 календарних днів, в межах яких валютна виручка підлягає зарахуванню на валютний рахунок резидентів; по-друге, підписання документа, що засвідчує виконання робіт (надання послуг), здійснене відповідно особою, що виконувала роботи (надавала послуги) та особою, що замовляла роботи (послуги).

Як вбачається із матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивач надавав аеронавігаційні (навігаційні) послуги для авіакомпаній-нерезидентів, які здійснюють міжнародні польоти над територією України. Отже, з позиції приписів ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" авіакомпанії-нерезиденти, яким позивачем надавались аеронавігаційні послуги, є тими особами, підписані документи з якими (які свідчать про виконання робіт, надання послуг) дають підстави для застосування положень ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Відповідач в обґрунтування правомірності своїх дій посилався на документальні звіти (Віllingreport), який оформлювався у взаємовідносинах позивача з Євроконтролем. Однак, таке посилання суд правильно не прийняв як належний доказ, який з позиції ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є підписаним документом, що підтверджує виконання робіт (надання послуг).

06.06.1995 між позивачем та Європейською організацією за безпеку аеронавігації „Євроконтроль" було укладено угоду про аеронавігаційні збори. За умовами цієї угоди позивач доручив Євроконтролю виконувати завдання щодо калькуляції зборів, виставлення рахунків та стягнення боргів від нерезидентів від імені позивача.

Таким чином, за висновками суду першої інстанції угода між позивачем та Євроконтролем є договором доручення, предметом якого є виконання доручення по збору плати за аеронавігаційне обслуговування, надане позивачем авіакомпаніям-нерезидентам, що здійснюють міжнародні польоти над територією України.

Жодний документ, підписаний між позивачем та Євроконтролем у рамках такої угоди, суд першої інстанції не вважав документом, що засвідчує виконання робіт, надання послуг позивачем, валютну виручку за які позивач повинен був отримати в межах 90 календарних днів.

Документальні звіти (Віllingreport)є документами, які формувалися Євроконтролем в електронній формі і направлялися позивачу без їх підписання. Зазначені звіти носять характер звіту, де вказується, які дії виконав Євроконтроль для Украеароруху.

Тому слід вважати правильними висновки суду першої інстанції, який посилаючись на ст.. 71 КАС України зазначив, що відповідач не надав до справи належних та допустимих доказів на підтвердження, що позивачем допущено семиденне прострочення зарахування валютної виручки у розмірі 1 031 544,63 дол. США за надані авіакомпаніям-нерезидентам аеронавігаційні послуги, а тому відповідне рішення в цій частині підлягає скасуванню.

З такими висновками суду можна погодитися, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та відповідають вимогам матеріального та процесуального законодавства, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування або зміни рішення суду не має.

Керуючись ст. ст. 199, 200, 205,206  КАС України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від   30 травня 2007 року – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

                            Головуючий:

                            Судді: