Постанова № 14710339, 14.03.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2011 р. Справа № 2а-10586/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О. В при секретаріКравець Є.С. за участю: представника позивача представника відповідача Самойленко В.І. Кравченко М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Українсько-угорського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Веста-Дніпро" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Українсько-угорського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Веста-Дніпро" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, в якому позивач просить зобов'язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську враховувати право Українсько-угорського закритого акціонерного товариства з іноземними Інвестиціями "ВЕСТА-ДНІПРО" на податковий кредит, сформований за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року за рахунок сплати податку на додану вартість на митниці при ввезенні товару в сумі 191862 грн., в тому числі: за січень 2008 року у сумі 110 грн., за березень 2008 року у сумі 20796 грн., за квітень 2008 року у сумі 15823 грн., за травень 2008 року у сумі 280 грн., за червень 2008 року у сумі 3883 грн., за липень 2008 року у сумі 51474 грн., за серпень 2008 року у сумі 3128 грн., за вересень. 2008 року у сумі 4821 грн.. за жовтень 2008 року у сумі 710 грн., за листопад 2008 року у сумі 18815 грн., за грудень 2008 року у сумі 51855 грн., за березень 2009 року у сумі 673 грн.. за квітень 2009 року у сумі 15538 грн., за травень 2009 року у сумі 27 грн., за липень 2009 року у сумі 3929 грн. В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до підпункту 7.2.7 п. 7.2 ст. 7 Закону у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель. Таким чином, висновок Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про те, що при безоплатному отриманні імпортованих товарів відсутній факт придбання товарів, як це передбачено пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тому право на податковий кредит по безоплатно отриманим імпортних товарах у Українсько-угорського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Веста-Дніпро" відсутнє, не ґрунтується на вимогах закону.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, в яких зазначає, що оскільки при безоплатному отриманні імпортованих товарів відсутній факт придбання товарів, як це передбачено пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", то право на податковий кредит по таких імпортних товарах у позивача відсутнє.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, у задоволенні позову просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що за результатами виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08 року по 31.12.09 року складено акт №1213-08-02/1-31950849 від 01.06.10 року. Актом встановлено, що в порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України ''Про податок на додану вартість", Українсько-угорським закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Веста-Дніпро" до складу податкового кредиту включено ПДВ сплачений на митниці при безоплатному ввезені товару, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 191862 грн., в тому числі за січень 2008 року у сумі 110грн., за березень 2008 року у сумі 20796 грн., за квітень 2008 року у сумі 15823 грн., за травень 2008 року у сумі 280 грн., за червень 2008 року у сумі 3883 грн., за липень 2008 року у сумі 51474 грн., за серпень 2008 року у сумі 3128 грн., за вересень. 2008 року у сумі 4821 грн., за жовтень 2008 року у сумі 710 грн., за листопад 2008 року у сумі 18815 грн., за грудень 2008 року у сумі 51855 грн., за березень 2009 року у сумі 673 грн., за квітень 2009 року у сумі 15538 грн., за травень 2009 року у сумі 27 грн., за липень 2009 року у сумі 3929 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у періоді, що перевірявся, позивач отримував від нерезидентів товар у безоплатне користування, на який оформлено вантажні митні декларації у яких у графі 24 відображено характер угоди 81 „переміщення товарів на безоплатній основі по некомерційних операціях,, та 84 „інше", також, згідно інвойсів товари постачались безкоштовно, на безоплатній основі, позивачем сплачено ПДВ на митниці і включено до рядка 12.1 декларацій ПДВ у сумі 191861,71 грн. за цими ВМД. Товар, ввезений за зазначеними ВМД, загальною фактурною вартістю 874768,86 грн., у бухгалтерському обліку оприбутковано частково тільки на суму 170853,99 грн. та ПДВ 191861,71 грн. Розрахунки за ввезений товар не проводились. Заборгованість рахується тільки на суму 170853,99 грн.

Згідно п.1.4 ст.1 Закону України ''Про податок на додану вартість" під поставкою товарів маються на увазі будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а як передбачено п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України ''Про податок на додану вартість", податковий кредит визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8 цього ж Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.4.3 ст.4 Закону України ''Про податок на додану вартість", для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Позивачем при ввезенні товарів сплачено ПДВ на митниці на суму 191861,71грн., дана сума була включена до рядка 12.1 Декларації з ПДВ.

Згідно п.п.7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Підпунктом 7.4.3 пунктом 7.4 статті 7 наведеного Закону встановлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України ''Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до даних вантажної митної декларації, ввезення товару здійснено по некомерційних операціях, тобто без мети отримання прибутку, що суперечить цілям господарської діяльності.

Таким чином, оскільки при безоплатному отриманні імпортованих товарів відсутній факт придбання товарів, як це передбачено пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України ''Про податок на додану вартість", то право на податковий кредит по таких імпортних товарах у позивача відсутнє.

Суд вважає, що відповідачем правомірно зроблений висновок щодо відсутності у позивача права на податковий кредит.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 28.02.2011 року.

Суддя О.В. Єфанова