Постанова № 14710337, 11.03.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2011 р. Справа № 2а-15077/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді

суддівЄфанової О. В

Букіної Л.Є.

Врони О.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України; треті особи: Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, Територіальне управління державної судової адміністрації в Запорізькій області про визнання неправомірною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, до Міністерства Фінансів України, Державного Казначейства України; треті особи: Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, Територіальне управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області з позовними вимогами про визнання неправомірною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів для повного фінансування заробітної плати судді ОСОБА_4 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 11 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат та інших видів заробітної плати, передбачених діючим законодавством, визнання неправомірною бездіяльність Міністерства фінансів України, щодо неприйняття заходів для повного фінансування заробітної плати ОСОБА_4 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 11 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005р. "Про оплату праці суддів", зобовязання Державного казначейства України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів" на погашення заборгованості по заробітній платі судді ОСОБА_4 за період з 01 вересня 2009 року по 01 жовтня 2010 року у розмірі 61415,62 грн. (без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обовязкових платежів) та зобовязання Державної судової адміністрації України здійснити перерахунок оплати праці судді ОСОБА_4 з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, законодавчо встановленої за період з 01.09.2009 року по 01 жовтня 2010 року та зобовязання здійснити виплати на користь ОСОБА_4, виходячи з розміру заборгованості 61415,62 грн., з яких утримати податок на доходи фізичних осіб та інші обов'язкові платежі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Указом Президента України №712/2002 від 13 серпня 2002 року ОСОБА_4 вперше призначено суддею на п'ять років в Бердянському міському суді Запорізької області. Указом Президента України від 23 березня 2004 року № 358/2004 позивача переведено на посаду судді новоутвореного Бердянського міськрайонного Запорізької області. 18 вересня 2008 року Постановою Верховної ради України “Про обрання суддів” № 525-VІ позивача обрано безстроково суддею Бердянського міськрайонного суду Запорізької області. Постановою Верховної ради України “Про обрання суддів”від 15 квітня 2010 року № 2136-VI ОСОБА_4 обрано безстроково суддею Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. Рішенням кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Запорізького апеляційного округу від 30 березня 2006 року позивачу присвоєно 3 кваліфікаційний клас судді.

Підставою для звернення до суду стало порушення з боку Держави належного фінансування в оплаті праці судді.

Також, позивач просив суд розглянути справу без його участі.

Міністерство Фінансів України надало письмові заперечення на позовну заяву, у яких зазначило, що статтею 95 Конституції України встановлено, що будь-які видатки Держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно законом про Державний бюджет України.

Матеріальне і побутове забезпечення суддів визначене статтею 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частина перша цієї статті передбачає склад заробітної плати. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оплату праці" основою заробітної плати є винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Законом України "Про державний бюджет України" видатки для суддів на фінансування основної заробітної плати були передбачені в повному обсязі, оскільки такі виплати є обовязковими, та фактично здійснені Державним казначейством України на 100% від плану.

Поряд з цим, згідно з частиною другою статті 2 Закону України "Про оплату праці" винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, повязані з виконанням виробничих завдань і функцій є додатковою заробітною платою і носить необовязковий характер, оскільки встановлювати її розмір являється пріоритетом керівників установ у межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах на відповідний бюджетний період.

Також відповідач зазначив, що в позові відсутні підстави та докази необхідності звернення з вимогами до Міністерства Фінансів України оскільки з 1 січня 2003 року до 1 січня 2011 року головним розпорядником коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання суддів загальної юрисдикції, є Державна судова адміністрація України, яка несе відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду.

Міністерство фінансів України також просило розглянути справу без участі представника.

Державне казначейство України надало письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначено, що у межах спірних відносин відсутні будь-які неправомірні дії з боку Державного казначейства України щодо позивача, оскільки відповідно до своїх повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України, Законом України "Про державний бюджет України" та Положенням про Державне казначейство України, Державне казначейство України не є головним розпорядником бюджетних коштів; не здійснює заходи щодо нарахування та перерахунку заробітної плати суддям; рахунків Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області не обслуговує. Відповідно до статтей 120, 126 Закону України "Про судоустрій України" та Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2009 №14 (які діяли на момент виникнення спірних правовідносин) Державна судова адміністрація України виконувала функції головного розпорядника бюджетних коштів. Крім того, розподіл коштів за напрямками видатків Державна судова адміністрація як головний розпорядник коштів здійснювала самостійно.

Державне казначейство України просило справу слухати без представника.

Дніпропетровській апеляційний адміністративний суд надав суду заяву, якою зазначив, що нарахування заробітної плати судді ОСОБА_4 здійснювалося відповідно до вимог чинного законодавства, а саме, згідно п.2 ст. 44 Закону України від 02 лютого 1994 року № 3913-ХІІ “Про статус суддів”, відповідно до якого розміри посадових окладів суддів встановлюються Кабінетом Міністрів України. Крім того, заявою від 09.02.2011 року просили розглянути справу без участі представника.

Територіальне управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області надало письмові заперечення в яких зазначило, що фінансування усіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, який щорічно має затверджуватися парламентом виключно у формі закону. Згідно рішення від 11 березня 2010 року № 7-рп/2010 у справі № 1-3/2010 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 130 Конституції України Конституційний Суд України дійшов висновку, що від імені Держави забезпечення фінансування судів здійснюють Кабінет Міністрів України шляхом розроблення та подання до Верховної Ради України проекту закону про Державний бюджет України з передбаченням окремими рядками видатків для кожного суду всіх юрисдикцій і рівнів в достатніх для здійснення правосуддя обсягах та Верховна Рада України шляхом затвердження Державного бюджету України виключно законом України, здійснення контролю за його виконанням і прийняття рішення щодо звіту про його виконання.

Представник територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник Державної судової адміністрації України в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомляв та заперечень на позову заяву не надавав.

Таким чином, суд ухвалив розглянути справу без участі відповідачів та третіх осіб відповідно до положень ст.128 КАС України в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Згідно Указу Президента України №712/2002 від 13 серпня 2002 року ОСОБА_4 вперше призначено суддею на п'ять років в Бердянському міському суді Запорізької області.

Указом Президента України від 23 березня 2004 року № 358/2004 переведено на посаду судді новоутвореного Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.

18 вересня 2008 року Постановою Верховної ради України “Про обрання суддів”№ 525-VІ позивача обрано безстроково суддею Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.

Постановою Верховної ради України “Про обрання суддів”від 15 квітня 2010 року № 2136-VI обрано безстроково суддею Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Рішенням кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Запорізького апеляційного округу від 30 березня 2006 року позивачу присвоєно 3 кваліфікаційний клас судді.

Конституцією України закріплено, що статус суддів визначається виключно законами.

Збереження встановленого законом статусу судді, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу, є однією з основоположних гарантій незалежності судді, елементами якого є матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі і заробітна плата суддів.

Питання виплати заробітної плати суддям регулюються ст.44 Закону України “Про статус суддів”, згідно якої заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Пунктом 4 цієї статті, також встановлено, що суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Розмір інших складових заробітної плати встановлювався відповідними постановами Кабінету Міністрів України та Указами Президента України.

3 вересня 2005 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 865 “Про оплату праці суддів”, якою підвищено суддям посадові оклади пропорційно до окладів голів названих судів, та було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками, визначено умови преміювання, однак набрання чинності цієї постанови було визначено на майбутнє - з 1 січня 2006 року.

Постановами Кабінету Міністрів України з питань оплати праці суддів від 30 червня 2005 року N 514 "Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України", від 3 вересня 2005 року N 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" в основу посадового окладу судді покладено розмір мінімальної заробітної плати.

Постановами Кабінету Міністрів України № 1243 від 21 грудня 2005 року “Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів”та № 1310 від 31 грудня 2005 року “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. N 865”внесено зміни до зазначеної вище постанови №865, доповнено п. 4-1, яким встановлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” положеннями підпунктів "а" підпункту 2 пункту 61 розділу II, підпункту "б", "г" і "ґ" підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визначено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються Кабінетом Міністрів України, та нарахування щомісячної надбавки суддям за вислугу років, має обчислюватися у відсотках від “посадового окладу, а не від щомісячного середнього заробітку”.

Постановою Кабінету Міністрів України N 19 від 16.01.2008 року “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. N 865”, зазначену постанову №865 доповнено п. 2-2, згідно якого суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас.

Таким чином, починаючи з 1 січня 2008 року, змінено порядок нарахування щомісячної надбавки за вислугу років, замість її визначення у відсотках до загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи вона обчислювалася у тих самих відсотках, але від посадового окладу судді та надбавка за кваліфікаційний клас.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року, яке залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2007 року та ухвалою касаційної інстанції визнано протиправним доповнення п. 4-1 щодо встановлення посадового окладу судді у кратному розмірі виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні, який в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1243 “Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів”в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865”та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року дана постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 залишена без змін, а тому Постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1243 “Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів” в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005р. № 865” та пункт 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 856 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” втратили чинність з 19 серпня 2009 року, тобто з часу набрання чинності рішення суду першої інстанції та є обов'язковою для виконання саме з цього часу.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 р. встановлено, що Кабінет Міністрів України, в порушення п. 14 ст. 92 Конституції України, вийшов за межі своєї компетенції та перебрав на себе функцію законодавця щодо встановлення розмірів посадових окладів суддів, поставивши в залежність виплату заробітної плати суддям від розмірів мінімальної заробітної плати, з одночасною забороною їх перерахування, чим допустився обмеження гарантій незалежності і недоторканості суддів.

Отже, саме з 19 серпня 2009 року втрачає чинність пункт 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”, а тому Державна судова адміністрація України зобов'язана була застосовувати Постанову № 865 в первісній редакції, тобто проводити розрахунок посадового окладу судді з розміру мінімальної заробітної плати на дату 19.08.2009 року з послідовним збільшенням відповідно до статті 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008 № 835-VІ та Закону України від 20 жовтня 2009 року № 1646ЛЧ "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", який спрямований на встановлення розміру прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, що забезпечить належний соціальний захист кожного громадянина України у період фінансово-економічної кризи, який складає з 1 листопада 2009 року - 744 грн., з 1 січня 2010 року 869 гривень, з 1 квітня 2010 року - 884 гривні, з 1 липня 2010 року - 888 гривень, з 1 жовтня 2010 року - 907 гривень, з 1 грудня 2010 року - 922 гривні.

З урахуванням викладеного, починаючи з 19 серпня 2009 року по теперішній час заробітна плата повинна складатися з наступних складових, які передбачені законодавчими актами та є обов'язковими захищеними статтями бюджетних видатків:

1. Посадовий оклад встановлюється відповідно до п.2 ст.44 Закону України “Про статус суддів” та додатку 4 Постанови КМУ від 03.09.2005р. №865 як 11 кратна кількість розмірів мінімальної заробітної плати.

2. Розмір доплати за 3 кваліфікаційний клас визначається на підставі Постанови КМУ №19 від 16 січня 2008 року - 325 грн.

3.Згідно п.2 підпункту 2 Постанови КМУ N 268 від 09.03.2006 року “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів” здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат у 2006 році в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі відповідного органу, та економії коштів на оплату праці, а починаючи з 1 січня 2007 р. - у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Крім того, згідно п.2 Постанови КМУ №865 від 03.09.2005 року “Про оплату праці суддів” (із змінами внесеними Постановою КМУ №248 від 3.03.2006 року) преміювання суддів здійснюється згідно з рішенням президії або органу суддівського самоврядування відповідного суду за результатами роботи, а також до державних і професійних свят, ювілейних дат у межах коштів, передбачених для преміювання в кошторисі відповідного суду, та економії коштів на оплату праці.

4. Надбавка за вислугу років відповідно до п.4 ст.44 Закону України “Про статус суддів” з 22 травня 2008 року повинна виплачувалася у розмірі 15 % від сукупного доходу (посадового окладу: доплати за кваліфікаційний клас; премія).

Отже, при складанні кошторису фонду заробітної плати суддів відповідного суду вищезазначені складові заробітної плати є законодавчо захищеними і повинні бути профінансовані державою у повному розмірі.

Таким чином, у межах фонду заробітної плати складовими до виплати були застосовані інші виплати, а не ті які повинні бути застосовані. Розмір щомісячних нарахувань таким чином залежить від розміру мінімальної заробітної плати на відповідний місяць, кількості відпрацьованих днів.

Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України (стаття 111 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до п.1 Положення про Міністерство фінансів, затвердженого Указом Президента № 1081/99 від 26 серпня 1999 року, Міністерство фінансів України (Мінфін України) є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Положення № 1081 Мінфін України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його повноважень, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України.

У межах своїх повноважень Мінфін України організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Визнання незаконним пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865” та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” в частині встановлення розміру посадового окладу суддям виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні є підставою для збільшення фінансування судової системи в частині збільшення асигнувань на заробітну плату суддів.

Згідно з Указом Президента № 182 від 03.03.2003 року Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, та здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів.

Повноваження Державної судової адміністрації України визначено Положенням про Державну судову адміністрацію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року № 14, згідно якого Державна судова адміністрація України відповідно покладених на неї завдань бере участь у розробленні проектів Державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік, програми діяльності Кабінету Міністрів України та державних цільових програм у відповідній сфері, забезпечує їх виконання у межах своїх повноважень; розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів та переглядає їх не рідше ніж один раз на три роки; виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, територіальних управлінь державної судової адміністрації (далі - територіальні управління) та ДСА; здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів та державної судової адміністрації та інше.

На підставі ст.130 Конституції України та статті 118 Закону України “Про судоустрій України” забезпечення належного фінансування та умов функціонування судів покладено на державу, що передбачає окреме визначення у Державному бюджеті видатків, у тому числі на соціальне забезпечення суддів.

Статтею 126 Закону України “Про судоустрій України” встановлено, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів.

Статтею 58 Бюджетного кодексу України передбачено, що головні розпорядники коштів (з 01.01.2003 року - Державна судова адміністрація України) організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України, яке за результатами аналізу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету, готує проект Закону про Державний бюджет України. Видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією та законами і не можуть бути скасовані чи зменшені без відповідної компенсації.

Отже, саме Державна судова адміністрація України повинна була внести до Міністерства фінансів України пропозиції щодо збільшення бюджетного фінансування судової системи у зв'язку з визнанням судом незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1243 “Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів” в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865” та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”.

В порушення вимог ст.ст. 20, 21 Бюджетного кодексу України, Державна судова адміністрація України, як головний розпорядник бюджетних коштів та учасник бюджетного процесу, не звернулася з бюджетним запитом до Міністерства фінансів України для подальшої підготовки пропозицій до Кабінету Міністрів України при розробленні проекту Державного бюджету України, чим порушено принцип відповідальності учасника бюджетного процесу, яким передбачено, що кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України, від 21.12.2005 року № 1232, якою затверджено "Положення про Державне казначейство України", Державне казначейство України (далі - Казначейство) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується. Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та цим Положенням.

Відповідно до пункту 3 основними завданнями Казначейства є зокрема: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями. Казначейство відповідно до покладених на нього завдань: провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування; здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та м. Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.

Згідно зі статтею 9.1 Наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2007року № 662 "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу", Державне казначейство України готує та затверджує розпорядження про виділення коштів головним розпорядникам і в установленому порядку повідомляє головному розпоряднику коштів розмір виділених сум.

Таким чином, приймаючи до уваги, що обов'язковість рішень суду є конституційною засадою судочинства, передбаченою Конституцією України та відтвореною у нормах Кодексу адміністративного судочинства України, в порушення вимог ст. 129 Конституції України та ст.ст.7, 14 КАС України, Державною судовою адміністрацією України, Міністерством фінансів України та Державним казначейством України не було своєчасно здійснено відповідного перерахунку посадового окладу, оскільки нарахування заробітної плати здійснювалось на підставі скасованого пункту Постанови Кабінету Міністрів України № 865.

У звязку з вищевикладеним, колегія суддів доходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів для повного фінансування заробітної плати судді ОСОБА_4 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 11 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат та інших видів заробітної плати, передбачених діючим законодавством.

Визнати неправомірною бездіяльність Міністерства фінансів України, щодо неприйняття заходів для повного фінансування заробітної плати ОСОБА_4 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 11 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005р. "Про оплату праці суддів".

Зобовязати Державне казначейство України (01014, м Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 20055032) провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України (01021, м Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) за бюджетною програмою "Виконання рішень судів" на погашення заборгованості по заробітній платі судді ОСОБА_4 за період з 01 вересня 2009 року по 01 жовтня 2010 року у розмірі 61415,62 грн. (без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обовязкових платежів)

Зобовязати Державну судову адміністрацію України здійснити перерахунок оплати праці судді ОСОБА_4 з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, законодавчо встановленої за період з 01.09.2009 року по 01 жовтня 2010 року та зобовязання здійснити виплати на користь ОСОБА_4, виходячи з розміру заборгованості 61415,62 грн., з яких утримати податок на доходи фізичних осіб та інші обов'язкові платежі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Суддя

судді О.В. Єфанова Л.Є.Букіна О.В.Врона