Постанова № 14699623, 30.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2011                                                                                           № 23/599

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Пашкіної С.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

Від позивача - Сапса Т.В. ( довір.№08-3390 від 30.12.2010р.);

Від відповідача - Андрусенко Ю.С. ( довір. №29-12/59-Д від 29.12.2010р.);

Від третьої особи – не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугіллі України”

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.12.2010

у справі № 23/599 ( .....)

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства „Західенерго”

до                                                   Державного підприємства „Вугілля України”

третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача           Державне підприємство „Волиньвугілля”

про                                                   стягнення 30887,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2010р. у справі №23/599 позов задоволено повністю. Стягнуто з державного підприємства “Вугілля України” на користь відкритого акціонерного товариства “Західенерго” 30887,64 грн. (тридцять тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень 64 копійки) збитків, 308,88 грн. (триста вісім гривень 88 копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення Господарського суду міста Києва грунтується на тому, що під час вивантаження та прийняття антрациту позивачем виявлено невідповідність отриманого вугілля встановленим якісним характеристикам. У зв’язку із тим, що відповідачем, як зазначає суд, допущено поставку вугілля неналежної якості позивачем понесені додаткові витрат на оплату послуг з перевезення вугіллі у розмірі 26770,80 грн, плати за користування вагонами у розмірі 3430,08 грн. та зборів на оформлення документів на повернення вагонів у розмірі 686,76 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд відмовити у задоволенні позовних вимог ВАТ „Західенерго” в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що ВАТ „Західенерго”, порушуючи порядок приймання-вугілля на ТЕС вантажоотримувача, всупереч п.8.6.1 та 8.11 договору, безпідставно направляло виклики представників та в односторонньому порядку переадресувало вугілля в зворотньому напрямку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2011р. розгляд апеляційної скарги призначено на 09.03.2011р.

У зв’язку з неявкою сторін та третьої особи в судове засідання ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2011р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 30.03.2011р.

Третя особа в судове засідання, яке відбулося 30.03.2011р. не з’явилась не зважаючи на те, що була повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду від 09.03.23011р. про відкладення розгляду справи №23/599, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін та третьої особи у засідання апеляційної інстанції не визнана обов’язковою, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції за наявними у справі матеріалами без представника третьої особи.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін колегія суддів встановила наступне.

01.02.2010р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №02-10/1-ЕН, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався передати у власність позивача вугілля кам’яне в асортименті та з якісними характеристиками, погодженими сторонами.

Пунктом 2.1 договору №02-10/1-ЕН від 01.02.2010 року сторони погодили, що поставка здійснюється на умовах DDP, згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів “Інкомтермс”, відповідно до яких відповідач зобов’язаний нести усі витрати та ризики, зв’язані із транспортуванням товару, включаючи всі необхідні збори, пов’язані з доставкою товару.

Відповідно до умов договору №02-10/1-ЕН від 01.02.2010 року на адресу Бурштинської ТЕС (структурний підрозділ позивача) 21.07.2010 року направлені вагони з вугіллям №66821315, №6669638, №68560051, №68438217, №68700186, №68778224, №66890419, №66764002, №67897603, №68567858, №68612928, №68822964 за залізничними накладними №36600574 та №36600575.

Згідно пункту 5.1 договору приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65р. № П-6 та від 25.04.66р. № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, Положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.88р. № 888, ДСТУ 4096-2002 “Вугілля буре, кам’яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань” та/або іншими нормативними актами України, ГКД, прийнятими щодо цих питань на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить договору.

Пунктом 3.4.4 договору сторони передбачили, що позивач має право перевірити якість поставленої партії вугілля.

Господарським судом міста Києва встановлено, що під час вивантаження та прийняття антрациту позивачем виявлено невідповідність отриманого вугілля встановленим якісним характеристикам, а саме: показники зольності вугілля перевищують встановлену договором похибку.

Колегією суддів встановлено, що доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що ВАТ „Західенерго”, порушуючи порядок приймання-вугілля на ТЕС вантажоотримувача, всупереч п.8.6.1 та 8.11 договору безпідставно направляло виклики представників та в односторонньому порядку переадресувало вугілля в зворотньому напрямку не відповідають матеріалам справи з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.6 договору №02-10/1-ЕН від 01.02.2010 року у випадку, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії позивача більше допустимої похибки, то позивач протягом 24 годин з моменту отримання результатів, направляє на адресу відповідача та вантажовідправника виклик про направлення їх представників для проведення спільного опробування такого вугілля, результати якого приймаються беззаперечно протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення.

На виконання зазначеного пункту позивачем на адресу відповідача та вантажовідправника було надіслано факсограму від 01.08.2010 року із пропозицією направити представника для опробування вугілля, що підтверджується звітом про надсилання повідомлення, та зупинив розвантажування вагонів до прибуття представника вантажовідправника та відповідача.

Відповідач не направив свого представника для проведення опробовування вугілля. Результати приймання спірного вугілля оформлені актом №5009 від 02.08.2010 року, підписаного комісією, до складу якої входили повноважні представники позивача та державного підприємства “Волиньвугілля”. Комісією підтверджено невідповідність якісним характеристикам поставленого відповідачем на адресу позивача вугілля.

Згідно пункту 8.6.1 договору №02-10/1-ЕН від 01.02.2010 року позивач протягом 6 годин з моменту встановлення факту невідповідності вугілля умовам договору, направляє вантажовідправнику, вугледобувному підприємству та відповідачу відповідну телеграму про відмову від прийняття такого вугілля та вимогу надати згоду вантажовідправника на його повернення. До матеріалів справи долучено копії звітів від 02.08.2010 року про направлення факсограм відповідачу та вантажовідправнику з пропозицією надати згоду на повернення неякісного вугілля. Відповіді на повідомлення позивач не отримав.

Пунктом 8.4 договору №02-10/1-ЕН від 01.02.2010р. сторони погодили, що у випадку відмови від прийняття вугілля, якісні показники якого не відповідають умовам договору, відповідач несе відповідальність перед позивачем у вигляді відшкодування його витрат пов’язаних з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме –вартості залізничного тарифу, оплати за користування вагонами, їх подачу.

Таким чином, позивачем виконані всі умови договору, в тому числі ті, що стосуються випадків невідповідності отриманого позивачем вугілля встановленим якісним характеристикам, а тому згідно з умовами договору відповідач несе відповідальність перед позивачем у вигляді відшкодування його витрат пов’язаних з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме – вартості залізничного тарифу, оплати за користування вагонами, їх подачу.

У зв’язку із тим, що відповідачем було допущено поставку вугілля неналежної якості позивачем були понесені додаткові витрати на оплату послуг з перевезення вугілля у розмірі 26770,80 грн., що підтверджується квитанцією про приймання вантажу №36408745 від 02.08.2010 року; плати за користування вагонами у розмірі 3430,08 грн. що підтверджується наданими позивачем копіями відомостей за користування вагонів №02081449 від 31.07.2010 року та зборів на оформлення документів на повернення вагонів у розмірі 686,76 грн., що підтверджується накопичувальною карткою №02080414 від 02.08.2010 року.

Додаткові витрати позивача підтверджуються довідкою №735 від 04.08.2010 року Львівської залізниці про проведення платежів. Таким чином, загальний розмір понесених позивачем додаткових витрат складає 30887,64 гривень.

Господарським судом міста Києва встановлено, що позивачем на адресу відповідача надсилалась претензія №119-146К від 31.08.2010 року з вимогою відшкодувати понесені збитки, що підтверджується квитанцією про направлення поштового повідомлення, яку відповідач залишив без відповіді, та на момент розгляду справи судом витрати не компенсував.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (пункт 2 статті 224 Господарського кодексу України).

Згідно статті 225 Господарського кодексу України зазначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, в тому числі додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів, тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

          За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду – підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугіллі України”

залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2010р. у справі № 23/599 залишити без змін.

3 . Матеріали справи № 23/599 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

08.04.11 (відправлено)