Постанова № 14699609, 04.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2011                                                                                           № 50/599

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Майданевича А.Г.

суддів:           

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин Міністерства охорони здоров"я України

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.01.2011

у справі № 50/599 ( .....)

за позовом                               Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин Міністерства охорони здоров"я України

до                                                   Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 508132,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин Міністерства охорони здоров’я України (далі - позивач, УНПЦЕХ,ТЕОіТМОЗУкраїни, Центр) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» (далі - відповідач) про стягнення боргу в сумі 508132,50 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2011 року по справі №50/599 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 19800 грн. витрат на обслуговування ліфтів, 1783,80 грн. витрат на вивіз сміття, 215,84 грн. державного мита, 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин Міністерства охорони здоров’я України звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати частково та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити повністю. В своїх доводах позивач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2011 року по справі №50/599 було поновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято до провадження апеляційну скаргу УНПЦЕХ,ТЕОіТМОЗУкраїни та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Казенним підприємством спеціального приладобудування «Арсенал» на підставі ст.96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги позивача на рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2011 року у справі № 50/599 відмовити повністю, рішення залишити без змін.

Представник позивача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2011 року скасувати частково та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача приймав участь в судовому засіданні та надав свої пояснення й заперечив проти доводів, які викладені позивачем в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу УНПЦЕХ,ТЕОіТМОЗУкраїни - без задоволення.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин Міністерства охорони здоров’я України створено наказом Міністерства охорони здоров’я України № 307 від 16.12.1994 року відповідно до Указу Президента України № 694/94 від 19.11.1994 року.

Центр є державною науково-дослідною установою, яка входить до Державного реєстру наукових установ України. Центр є головною науково-практичною установою Міністерства охорони здоров’я України з проблем ендокринології, ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів, тканин і клітин.

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України № 151-р від 14.05.2005 року «Про передачу Міністерству охорони здоров’я частини будинку у м. Києві» Державне підприємство Завод «Арсенал» повинно передати на баланс Міністерства охорони здоров’я України частину будинку по Кловському узвозу, 13-А у м. Києві, площею 7124 кв.м. для розміщення центрального апарату Міністерства та його структурних підрозділів.

Відповідно до акта приймання-передачі від 14.06.2005 року до сфери управління Міністерства охорони здоров’я України було передано частину приміщень по Кловському узвозу, 13-А у м. Києві.

Міністерство охорони здоров’я України наказом № 30 від 25.01.2007 року «Про передачу приміщень для розміщення Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України» з метою створення умов для функціонування та розвитку Центру передало з балансу Міністерства охорони здоров’я України приміщення та інші матеріальні активи, що знаходяться в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Кловський узвіз, 13-а на баланс позивача.

29.01.2007 року здійснено фактичне передання об’єкта за адресою: м.Київ, Кловський узвіз, 13-А та комісією підписано акт приймання-передачі приміщення.

На засіданні спільної комісії позивача та відповідача було розглянуто питання про укладення договору спільної експлуатації будівлі медико-санітарної частини ДП Заводу «Арсенал» за адресою вул. Кловський узвіз, 13-А в м. Києві, який було підписано сторонами 08.06.2007 року за № 3/МСЧ-200-07 (т. 1, а.с. 9-14).

Метою договору № 3/МСЧ-200-07 від 08.06.2007 року є врегулювання питань взаємовідносин сторін, розподіл відповідальності та фінансування робіт, пов’язаних з утриманням будівлі медико-санітарної частини, що знаходиться за адресою вул. Кловський узвіз, 13-А, прибудинкової території та інженерних мереж у належному стані (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору предметом вказаного договору є забезпечення позивачем надання послуг з утримання будинку, а саме:

- прибирання внутрішньобудинкових приміщень та санітарно-технічне обслуговування; обслуговування внутрішньобудинкових мереж; утримання ліфтів;

- освітлення місць загального користування: внутрішніх приміщень та прибудинкової території;

- вивезення побутових відходів;

- послуги охорони та сигналізації тощо (далі - послуги) будівлі медико-санітарної частини за адресою вул. Кловський узвіз, 13-А, а відповідач згідно з договором мав забезпечувати своєчасну оплату цих послуг за встановленим та погодженим з ДП заводом «Арсенал» тарифом.

Згідно з умовами п. 2.2. договору відповідач доручає позивачу, а позивач бере на себе зобов’язання виконувати роботи (далі - роботи) по утриманню в належному стані внутрішніх систем теплопостачання, водопостачання та водовідведення, які є складовою частиною будівлі, а відповідач зобов’язується відшкодувати позивачу вартість фактично виконаних робіт в порядку і на умовах, передбачених договором.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що обов’язки по виконанню робіт та послуг по утриманню приміщень та об’єктів загального користування покладаються на позивача.

Надання послуг по постачанню електроенергії, теплової енергії, водопостачанню та водовідведенню здійснюється за окремо укладеними договорами (п. 4.3. договору).

У відповідності до п. 6.1. договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2008 року.

Згідно з твердженнями позивача, які викладені в позовній заяві, починаючи з 2007року на виконання умов договору ним замовлена проектна документація на реконструкцію та ремонт приміщення, полагоджені внутрішньобудинкові мережі, проведені ремонтні роботи в приміщенні, здійснюється прибирання приміщень, утримання ліфтів, вивезення побутових відходів своїми силами та коштами державного бюджету.

Також позивач зазначає, що з його боку зобов’язання по виконанню робіт та послуг по утриманню приміщень та об’єктів загального користування здійснюються своєчасно та належним чином, однак зобов’язання з боку відповідача в частині компенсації оплати робіт та послуг позивачу відповідно до умов договору та чинного законодавства не виконуються.

У липні 2009 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» про стягнення заборгованості в сумі 508132,50 грн.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині відшкодування йому за рахунок відповідача витрат на обслуговування ліфтів в розмірі 19800,00 грн. та витрат за вивіз сміття в розмірі 1783,80 грн., оскільки позивач подав належні докази, які підтверджують понесені ним вказані витрати. В іншій частині позову про стягнення з відповідача 50 % витрат за капітальний ремонт зовнішніх мереж водопостачання, поточний ремонт вузла обліку холодної води, заміну інженерних мереж, опалення, водопроводу та каналізації в теплопункту, капітальний ремонт 1-го поверху в сумі 497340,60 грн. суд першої інстанції відмовив у задоволенні, пославшись на те, що позивач зробив ремонт самостійно та без погодження з відповідачем, а тому у відповідача відсутній обов’язок оплачувати виконаний позивачем для своїх цілей ремонт приміщень по Кловському узвозу, 13-А у м.Києві.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням господарського суду міста Києва в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 497340,60 грн., позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати частково та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити повністю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 06.05.2005 року ДП Завод «Арсенал» отримало лист від 05.05.2005 року № 1.01/198 від Міністерства охорони здоров’я України з приводу передачі частини адміністративної будівлі медико-санітарної частини площею 7124 кв. м. до сфери управління МОЗ на період будівництва нового приміщення. У свою чергу МОЗ України гарантує трудовому колективу ДП Завод «Арсенал» повернення площі, які будуть передані до сфери управління МОЗ після будівництва нового приміщення для Міністерства (т. 1 а.с. 124).

12.05.2005 року укладено угоду № 1 між ДП Завод «Арсенал» та МОЗ України, в якій зазначається, що згідно з розпорядженням КМУ частина площ будівлі ДП Заводу «Арсенал» передається для розміщення центрального апарату МОЗ.

Пункт 5 даної угоди № 1 між ДП Завод «Арсенал» та МОЗ України зазначає, що завод передає до сфери управління МОЗ України 7124 кв. м. площі будівлі ДП Заводу «Арсенал» згідно з актом прийому-передачі у тимчасове користування на 3,5 роки (до 31.12.2008 року).

12.05.2005 року на розширеному засіданні адміністрації та профкому ДП Завод «Арсенал» прийнято рішення надати згоду на тимчасову передачу до сфери управління МОЗ України терміном на 3,5 роки 7124 кв. м площі будівлі на період будівництва нового приміщення Міністерства за умови виконання вимог угоди №1.

В подальшому розпорядженням КМУ від 14.05.2005 року № 151-р передано до сфери управління МОЗ України частину будинку по Кловському узвозу 13-А у м. Києві площею 7124 кв.м. для розміщення центрального апарату МОЗ України та його структурних підрозділів.

25.01.2007 року МОЗ України видано наказ № 30 про передачу з балансу МОЗ України приміщення та інші матеріальні активи, що знаходяться в будівлі за адресою: м.Київ,Кловський узвіз, 13-А на баланс Українському науково-практичному центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України. При цьому, судом першої інстанції було достовірно встановлено, що видача вказаного вище наказу відбулася без погодження з ДП Завод «Арсенал».

29.01.2007 року комісією було підписано акт приймання-передачі з метою виконання наказу МОЗ № 30 від 25.01.2007 року. Як встановлено судом, до складу комісії не входили представники ДП Завод «Арсенал» (т. 1, а.с. 132-135).

У пункті 7 вказаного вище акта приймання-передачі викладено пропозиції комісії позивачу, а саме: після прийняття на баланс, здійснити обстеження технічного стану об’єкта із залученням спеціалізованої проектної організації для визначення переліку та обсягу ремонтних робіт. На підставі висновку спеціалізованої проектної організації здійснити ремонт об’єкту.

Пунктом 2.1 договору № 3/МСЧ-200-07 від 08.06.2007 року передбачено, що позивач надає послуги прибирання внутрішньобудинкових приміщень та санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж; утримання ліфтів тощо (далі - послуги) будівлі медико-санітарної частини за адресою вул. Кловський узвіз 13-А, а відповідач - своєчасної оплачує ці послуги за встановленим та погодженим тарифом згідно з виставленими рахунками у строки та на умовах, передбачених даним договором.

Однак позивач не подав суду доказів про існування такого погодження, до того ж в договорі йдеться саме про надання послуг, а не про ремонт. Відповідач згідно з умовами договору має сплачувати за споживання послуги, а не за її ремонт.

Крім того, згідно з п. 2.2 договору № 3/МСЧ-200-07 від 08.06.2007 року перелік та вартість робіт визначається кошторисом робіт шляхом укладання додатку до договору, які є невід’ємною частиною цього договору.

Матеріали справи та пояснення представників сторін свідчать, що додаток до договору не укладався, перелік та вартість робіт, що визначені у кошторисі не надавався.

Згідно з доводами відповідача, позивач не вчинив жодних дій для того, щоб поставити ДП Завод «Арсенал» до відома про намір виконання певних робіт та про їх вартість.

До того ж у пункті 2.3 договору № 3/МСЧ-200-07 від 08.06.2007 року зазначається перелік робіт та послуг по утриманню приміщень та об’єктів загального користування, що покладені на позивача: прибирання приміщень; прибирання територій від сміття; прибирання тротуарів та проїздів від снігу у зимовий період; прибирання покрівлі від сміття та снігу; утримання сміттєзбірника у належному санітарному стані та систематичний вивіз побутового сміття за територію підприємства та інші роботи.

З огляду на зазначене вище вбачається, що до переліку робіт та послуг по утриманню приміщень та об’єктів загального користування, що покладені на позивача не входить ремонт поточний або капітальний ремонт.

Згідно з п.2.4 договору від 08.06.2007 року у разі виконання протягом строку дії договору необхідності у виконанні непередбачених договором робіт (позапланове утримання), укладається додаткова угода. Поточний ремонт та капітальний ремонт відносять до робіт, що непередбачені договором, тому укладання додаткової угоди є обов’язковим.

Представники сторін в судовому засіданні не заперечували, що позивач не погодив проведення робіт і не поставив до відома ДП Завод «Арсенал». В матеріалах справи також відсутні докази укладання вказаної додаткової угоди.

Згідно з п. 3.1 договору № 3/МСЧ-200-07 від 08.06.2007 року здача-приймання виконаних робіт оформлюється актом здачі-приймання виконаних робіт на протязі 3 робочих днів по закінченню кожного календарного місяця, у якому виконувалися роботи.

Натомість в матеріалах справи відсутні акти здачі-приймання виконаних робіт, оскільки як встановлено судом додатки до договору на підставі яких повинен виконуватися даний пункт не укладались та не погоджувалися тарифи і не надавався кошторис.

Крім того, посилання позивача на п. 4.3 договору - надання послуг по постачанню електроенергії, теплової енергії, водопостачання та водовідведенню здійснюється за окремо укладеними договорами, є безпідставними.

Так, судовою колегією встановлено та досліджено той факт, що цей пункт жодного відношення до справи не має, оскільки постачальником за даним пунктом виступає саме відповідач, про що свідчать укладені договори № И/45-282-07, № И/45-82-08, № И/45-36-09 відшкодування за спожиті енергоресурси.

Разом з цим, жодного згадування про капітальний ремонт у договорі № 3/МСЧ-200-07 від 08.06.2007 року чи в будь-якому іншому договорі ні місцевим господарським судом, ні судом апеляційної інстанції не знайдено, отже, це свідчить, що позивач зробив ремонт самостійно та без погодження з відповідачем.

У зв’язку з цим судова колегія вважає неспроможними доводи скаржника про наявність у відповідача обов’язку оплачувати виконаний позивачем для своїх цілей ремонт приміщень по Кловському узвозу, 13-А у м. Києві.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 7 статті179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Укладений між сторонами договір має ознаки договору про надання послуг, а отже до нього повинні застосовуватися норми законодавств, що регулюють даний вид договорів.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до норм ст. 627, 629 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які нова посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт понесення позивачем витрат на обслуговування ліфтів в розмірі 19800,00грн. та витрат за вивіз сміття в розмірі 1783,80 грн. та несплати відповідачем позивачу вказаних витрат належним чином доведений.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на обслуговування ліфтів в розмірі 19800,00грн. та витрат за вивіз сміття в розмірі 1783,80 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку відмовити у задоволенні позовних вимог в іншій частині, виходячи з того позивач зробив ремонт самостійно та без погодження з відповідачем, а тому у відповідача відсутній обов’язок оплачувати виконаний позивачем для своїх цілей ремонт приміщень по Кловському узвозу, 13-А у м.Києві.

Окрім цього, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо неспроможності тверджень відповідача, що у його статуті немає вказівок про закріплення правонаступництва щодо ДП Завод «Арсенал»за КП СПБ «Арсенал».

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 525-р від 10.04.2009 року було реорганізовано державне підприємство «Завод «Арсенал» і державне науково-дослідне підприємство «Український технологічний центр оптичного приладобудування» шляхом приєднання до казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал». У зв’язку з цим, суд задовольнив клопотання позивача від 08.12.2010 та у зв’язку з реорганізацією державного підприємства «Завод «Арсенал» здійснив його заміну як відповідача по даній справі на казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал» (код ЄДРПОУ 14307357), що відповідає вимогам ст. 25 ГПК України.

Відповідно до ст.33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи викладені в апеляційній скарзі не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи, а отже є такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва 21.01.2011 року прийнято після повного з’ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв’язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи позивача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2011року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин Міністерства охорони здоров’я України без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин Міністерства охорони здоров’я України на рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2011року по справі №50/599 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2011 року по справі №50/599 залишити без змін.

3.          Матеріали справи № 50/599 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

07.04.11 (відправлено)