Постанова № 14699597, 05.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2011                                                                                           № 11/420

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Яковлева М.Л.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

згідно протоколу судового засідання від 05.04.11

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Екобуд"

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.01.2011

у справі № 11/420 ( .....)

за позовом                               Прокурора Святошинського району м.Києва

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуд"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 37083,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва в порядку позовного провадження звернувся Прокурор Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему в місті Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд» про стягнення 37083,13 грн. шкоди за нецільове використання земельної ділянки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.01.2011 року (підписаного 25.01.2011 року) позов задоволено повністю: вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд» на користь держави в особі Головного управління Держкомзему у місті Києві суму шкоди, заподіяної використання земельної ділянки не за цільовим призначенням в розмірі 37083,13 грн.

          Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «Екобуд», звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення господарського суду міста Києва і прийняти нове, яким в задоволені позовної заяви відмовити повністю.

          Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд поклав в основу свого рішення Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 25.06.2010 року № А 1192/25 та Акт обстеження земельної ділянки № 319/25 від 25.06.2010 року, складені Головним управлінням Держкомзему у місті Києві, які складені з порушенням вимог чинного законодавства та є такими, що складені в односторонньому порядку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2011 року по справі № 11/420 апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 05.04.2011 року.

Представник позивача в судовезасідання не зявився, про час та місце розгляду спрпави повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

Позивачем направлено клопотання про відкладення розгляду апляційної скарги в зв’язку з неможливістю направити на цей час свого представника. Доказів неможливості направити свого представника, позивачем не подано. Крім того, в силу ст. 30 ГПК України, в судовому засіданні мають право брати участь інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів.

Разом з тим, прокурор, який представляє в даному судовому процесі інтереси держави в особі Головного управління Держкомзему у місті Києві, заперечив проти відкладення розгляду справи з причин безпідставності та наявності в матеріалах справи увсіх необхідних для розгляду документів.

Таким чином, на підставі викладеного вище, колегія суддів вважає, що клопотання позивача про відкладення задоволенню не підлягає, та вважає, що неявка представника позивача не перешкоджає перегляду рішення.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, виступ представника відповідача та прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 11.01.2011 року по справі № 11/420 – скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 101 ГПК України регламентовано, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Стаття 4 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» встановлює, що об’єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Відповідно до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).

Як зазначено пунктом 1.2. Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 року № 312, державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель (далі - Держземінспекція) та її територіальні органи.

Пункт 37 Положення Про Головне управління Держкомзему у місті Києві відповідає п. 1.2. Порядку, які надають Державній інспекції з контролю за використанням і охороною земель право на здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Пунктом 4.1. Порядку встановлено, що державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.

Відповідно до рішення Київської міської ради № 638/798 від 10.07.2003 року «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» Київська міська рада вирішила затвердити проект відведення земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю «Екобуд» для організації зони відпочинку з благоустроєм та озелененням території, прилеглої до житлового будинку на вулиці Ірпінській, 69-а у Святошинському районі. Частиною 2 пункту 33 Рішення сесії передбачено, передати товариству з обмеженою відповідальністю «Екобуд» (відповідачу) в довгострокову оренду на 25 років земельні ділянки загальною площею 0,36 га для організації зони відпочинку з благоустроєм та озелененням території, прилеглої до житлового будинку, на вул. Ірпінській, 69-а за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови з них: ділянка № 1 – площею 0,10 га, ділянка № 2 – площею 0,26 га (а.с. 73-76).

На виконання рішення Київської міської ради, між Київською міською радою та відповідачем по даній справі укладено договір оренди зазначених вище земельних ділянок, зареєстрованого у встановленому порядку Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу (а.с 65-72).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 25.06.2010 року головним державним інспектором Севериненко Т.О. було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд» щодо використання орендованої земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ірпінська, 69а за цільовим призначенням, на підставі чого складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А1192/25 та Акт обстеження земельної ділянки № 319/25.

При дослідженні апеляційним господарським судом Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, від 25.06.2010 року, який був прийнятий за основу при прийнятті рішення місцевим господарським судом, встановлено, що перевірка проводилася за відсутності користувача земельної ділянки орендаря ТОВ «Екобуд». Доказів повідомлення відповідача про час та місце проведення перевірки, позивачем до суду не подано.

Крім того, державним інспектором, в порушення вимог Порядку, який регулює проведення перевірок за використанням та охороною земель, не було запрошено для проведення перевірки у зв’язку з відсутністю представників відповідача двох свідків.

В порушення п. 5.4 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 року № 312, державним інспектором в акті не зазначено, посади та прізвища осіб, які були залучені до перевірки; посаду та прізвище представника юридичної особи чи прізвище фізичної особи, які були присутні при перевірці; місце розташування земельної ділянки, її площу згідно із земельно-кадастровою документацією та фактичну площу, яка використовується; суть порушення з посиланням на акти чинного законодавства, вимоги яких порушені.

В акті державним інспектором зазначено про орендовану площу розміром 0,25 га, однак судом першої інстанції не досліджено що відповідачу як землекористувачу було надано в оренду дві земельні ділянки 0,10 га та 0,26 га, на якій саме ділянці була виявлено інспектором порушення, останнім не зазначено, при цьому не збігаються розміри площі встановлених у акту із земельно-кадастровою документацією, що є також вимогою при оформленні акту. Таким чином, слід зазначити, що в актах відсутні основні дані, які необхідні для розрахування шкоди.

Окрім того, пунктом 5.5 вказаного Порядку передбачено, що акт підписується державним інспектором (інспекторами), який проводить перевірку, представником юридичної особи чи фізичною особою, що використовують земельні ділянки, свідками, а акти № А1192/25 та № 319/25 від 25.06.2010 року, які містяться в матеріалах справи не містять жодного підпису, крім підпису державного інспектора.

Також в матеріалах справи відсутні докази направлення вказаних актів керівнику юридичної особи, а відповідно до п. 5.3 Порядку акт надсилається з повідомленням про вручення.

Разом з тим, у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення. З метою усунення наслідків виявленого порушення державний інспектор видає особі, яка скоїла правопорушення, припис про їх усунення (п. 6.1. та 6.2 Порядку), що також відсутні в матеріалах справи та виключають належне проведення державним інспектором перевірки.

Стаття 11 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначає, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель зобов'язані додержуватися Конституції України, законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів.

Оскільки в основу рішення місцевим господарським судом покладено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А1192/25 та Акт обстеження земельної ділянки № 319/25 від 25.06.2010 року, які не відповідають вимогам чинного законодавства, колегія апеляційного господарського суду вважає що підстави для задоволення позову відсутні (такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові № 3/18).

Крім того, відповідачем була розроблена проектна документація щодо будівництва житлового будинку з підземним паркінгом на вул. Ірпінська, 69-а у Святошинському районі, яка тримала позитивний висновок комплексної державної експертизи від 09.03.2006 року, де визначено площу підземного паркінгу.

Таким чином, колегія апеляційного господарського суду вважає висновок місцевого господарського суду про задоволення позову повністю безпідставним та необґрунтованим, в зв’язку з чим як висновок зазначає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу встановлено, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 11.01.2011 року у справі № 11/420 – підлягає скасуванню, з наступним прийняттям нового рішення.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд» на рішення господарського суду міста Києва від 11.01.2011 року у справі № 11/420 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.01.2011 року у справі № 11/420 скасувати. Прийняти нове рішення:

В задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з Головного управління Деркомзему у місті Києві (03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3 код ЄДРПОУ 21571014) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд» (03062, м. Київ, вул. Ірпінська, 69-а,) 185,41 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 11/420 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

07.04.11 (відправлено)