Ухвала суду № 1469960, 06.02.2008, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

Справа№22-а-211/08( №22-а-2141/2007)                                      Головуючий 1 інстанції:  Кіяшко В.І.

  Категорія: 41                                                                                                    Доповідач: Шевцова Н.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

06 лютого 2008  рокум.Харків

           Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

           Головуючого судді –  Філатова Ю.М.

           Суддів                          Шевцової Н.В., Водолажської Н.С.

за участю

секретаря                                Волошиної Я.В.

 представника позивача: Доценко І.О., Дроздов В.К.,                                 

представника відповідача: Дук Т.М., Шаповал Л.О., Павлічек В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової  інспекції в м.Суми на постанову господарського суду Сумської області від 05.07.2007 року по справі №АС 8/380-06

за позовом  Виробничо - комерційної фірми  «Побутсервіс» товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової  інспекції в м.Суми

провизнання повідомлень – рішень  нечинними,-

ВСТАНОВИЛА:

            Виробничо - комерційна фірма  «Побутсервіс» товариство з обмеженою відповідальністю (надалі по тексту позивач, ВК фірма «Побутсервіс» ТОВ) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Суми (надалі по тексту відповідач, ДПІ у м. Суми), в якому просив суд визнати нечинними повідомлення-рішення відповідача, як таких, що прийняті з порушенням норм діючого законодавства України:

- № 0001022302/0/44252 від 06.07.2006 року про визнання суми податкового зобов’язання з урахуванням штрафних фінансових санкцій Виробничо-комерційній фірмі «Побутсервіс» у формі ТОВ за платежем: податок на додану вартість в розмірі 891045 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 445552,50 грн., всього в розмірі 1336567,50 грн.;

- № 0001012302/0/44253 від 06.07.2006 року про визначення суми податкового зобов’язання з урахуванням штрафних фінансових санкцій за платежем: податок на прибуток в розмірі 900209 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 358539 грн., всього в розмірі 1253748 грн.;

- № 0001012302/0/44254 від 06.07.2006р., про визначення суми податкового зобов’язання з урахуванням штрафних фінансових санкцій за платежем: податок на прибуток в розмірі 450104,50 грн., як таких, що прийняті з порушенням норм діючого законодавства України.

           Постановою господарського суду Сумської області від 05.07.2007 року адміністративний позов задоволено. Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми №0001022302/0/44252, № 0001012302/0/44253, № 0001012302/0/44254 від 06.07.2006р. - визнано нечинними. Стягнуто з Державної податкової інспекції в м. Суми на користь виробничо-комерційної фірми «Побутсервіс» товариство з обмеженою відповідальністю 10 грн. 20 коп. держмита.

        Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

        В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови, п.п. 7.4.4., п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., п.п. 1.11.2. п. 1.11. п. 1.32 ст. 1, п.п. 4.11, п. 4.1. ст.4, п. 5.1, п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 р.  

         Позивачем надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, позивач просить залишити постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

         Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Судом першої інстанції встановлено, що згідно акту № 4097/235/14005202/74 від 22.06.2006р. про результати виїзної планової перевірки виробничо-комерційної фірми "Побутсервіс" товариство з обмеженою відповідальністю, код 14005202, за період з 01.10.2005 року по 31.03.2006 року, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення № 0001022302/0/44252 від 06.07.2006р., про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій), яким було визначено позивачу податок на додану вартість в розмірі 891 045 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 445 522, 50 грн., а всього в розмірі 1 336 567, 50 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0001012302/0/44253 від 06.07.2006 р., яким позивачу визначено суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток в розмірі 900 209 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 358 539 грн., а всього в розмірі 1 253 748 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0001012302/0/44254 від 06.07.2006 р., яким позивачу визначено суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 450 104, 50 грн.

            Суд також встановив, що відповідач а Акті перевірки зазначив, що позивачем порушено п.п. 7.4.4., п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість в розмірі 891 045, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 445 522, 50 грн., а всього в розмірі 1 336 567, 50 грн.; п.п. 1.11.2. п. 1.11. п. 1.32 ст. 1, п.п. 4.11, п. 4.1. ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток в розмірі 900 209, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 358 539, 00 грн., а всього в розмірі 1 253 748, 00 грн.; п. 5.1., ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 450104,50 грн., оскільки в акті перевірки від 22.06.2006 року № 4097/235/14005202/74 безпідставно зазначено: в результаті даної операції з придбання підприємством товару у підприємства ТОВ „Альянс+" на умовах товарного кредиту та продажу даного товару ТОВ КК „Алкіра" за ціною придбання з незначною націнкою ТОВ „Побутсервіс" отримав чистий збиток на суму товарного кредиту (без ПДВ) в розмірі 2000000, 00 грн. (при торговій націнці в сумі 860, 00 грн.) та задекларувало податковий кредит з ПДВ в сумі 400 000, 00 грн.; в результаті даної операції з придбання підприємством товару у підприємства ТОВ КФ „Фінком" на умовах товарного кредиту та продажу даного товару ТОВ „Альянс+" за ціною придбання з незначною націнкою ТОВ „Побутсервіс" отримав чистий збиток на суму товарного кредиту 1 740 000, 00 грн. (при торговій націнці в сумі 540, 00 грн.) та задекларувало податковий кредит з ПДВ в сумі 290 000, 00 грн.; по результатам даної операції з придбання підприємством товару у підприємства ТОВ КФ „Фінком" на умовах товарного кредиту та продажу даного товару ТОВ „Економ Фінанс" за ціною з незначною націнкою ТОВ „Побутсервіс" отримав чистий збиток на суму товарного кредиту (без ПДВ) 1 005 224, 00 грн, а податок на додану вартість включено до складу податкового кредиту в сумі 201 045, 00 грн.

                Крім того, в акті перевірки від 22.06.2006 року № 4097/235/14005202/74 зазначено заниження податку на додану вартість за 2005 рік на суму 690 000, 00 грн. в т.ч. за липень - 400 000, 00 грн., за серпень - 290 000, 00 грн., за березень 2006 року - 201 045, 00 грн..

           Задовольняючи позов суд виходив з того, що відповідач не довів обґрунтованість та правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

            Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 7.4.1. Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит є будь-яка з подій, що настала раніше:

- дата списання грошових коштів з банківського рахунку;

-  дата отримання податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем 891045,00 гривень віднесено до податкового кредиту по операціям з придбання товарів на умовах товарного кредиту на підставі виданих податкових накладних, які оформленні відповідно до вимог п.п.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” (надалі по тексту Закон України „Про ПДВ”).

Тому колегія суддів, погоджується з висновками суду щодо обґрунтованості віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість в складі вартості металовиробів (товару), а також в складі відсотків по товарному кредиту, оскільки в повній мірі виконані дві умови для виникнення податкового кредиту - є валові витрати здійсненні підприємством та отримана податкова накладна від постачальника.

Посилання відповідача на збитковість діяльності підприємства позивача колегія суддів, вважає необґрунтованим. Так, ВКФ «Побутсервіс» ТОВ протягом 2005 року та 1 -го кварталу 2006 року задекларовано та сплачено до бюджету податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 332 100 грн.

            Відповідач визначаючи збитковість діяльності позивача посилається на отримання підприємством збитків по операціях купівлі-продажу в розрізі окремих договорів  . Проте, жодним нормативним актом не передбачено ведення обліку фінансових результатів по окремих господарських операціях.

             Крім того, колегією суддів досліджувалось питання щодо економічної обґрунтованості придбання позивачем товарів на умовах товарного кредиту. З наданих позивачем довідок щодо руху грошових коштів по розрахунковим рахункам позивача колегією суддів встановлено, що на час укладання угоди придбання товарів на умовах товарного кредиту у позивача на рахунках не було достатньо коштів для їх придбання на інших умовах.

              Посилання представника відповідача щодо можливості одержання позивачем кредиту в установах банку для придбання товарів з найменшими затратами ніж їх придбання на умовах товарного кредиту, колегія суддів, вважає хибними, оскільки відповідачем не надано економічного обґрунтування своєї позиції. Крім того, банківський кредит виключає можливість розрахунку векселем, тому колегія суддів, вважає доведеним, що позивач обрав для себе найбільш економічно вигідніший та доцільніший для його господарської діяльності варіант укладання угоди по придбанню товарів на умовах товарного кредиту.

              Податковим повідомлення-рішенням № 0001012302/0/44253 від 06.07.2006 р. позивачу визначено суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток в розмірі 900 209, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 358 539, 00 грн., а всього в розмірі 1 253 748 грн.)

Як вбачається з Акту перевірки, працівниками державної податкової служби донараховано і збільшено валові доходи підприємства, по операціям, які пов'язані з виконанням умов договорів купівлі-продажу на умовах товарного кредиту.

З цього приводу відповідач в апеляційній скарзі посилається на порушення судом при прийнятті рішення вимог п. 1.32 пп. 1.11.2 п. 1.11. ст. 1, п. 5.1. пп.. 5.5.1. п. 5.5. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", посилаючись, щопри проведенні перевірки позивача обґрунтовано було виключено зі складу валових витрат підприємства витрати, пов'язані з виконанням умов договорів купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту.  

При цьому, відповідач обґрунтовує правомірність свого рішення тим, що у підприємства позивача по результатах даних господарських операцій прибуток був відсутній.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими доводами відповідача.

Відповідно до п. 1.32. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" „господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовий, матеріальній або нематеріальній формах..."

Тобто господарська діяльність - це діяльність направлена на отримання доходу, а не  прибутку, так як обов'язковою умовою  визначення терміну „господарська діяльність" є діяльність по отриманню доходу. Під доходом повинно розуміти отримання будь якої суму грошових коштів або товарів (робіт, послуг), а не суми, обов'язково перевищувати, вартість придбання. При реалізації товарів за ціною навіть нижче ціни придбання має місто доход.

Таким чином, навіть господарська діяльність при реалізації товарів нижче ціни придбання є правомірною і відповідає вимогам п. 1.32. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Фінансовий результат від господарської діяльності (чистий прибуток або збиток) визначається на підставі сукупних показників фінансово-господарської діяльності за звітний період (місяць, квартал, рік).

Пункт 4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що валовий доход – це загальна сума доходу платника податку від всіх видів діяльності, отримана на протязі звітного періоду.

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до валового доходу включаються загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невірне тлумачення ДПІ у м. Суми норми Закону „Про оподаткування прибутку підприємств” зроблене в акті документальної перевірки від 22.06.2006 року № 4097/235/14005202/74 стало підставою помилкового висновку. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до п.п. 1.11.2. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" „товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент". Таким чином, законодавство України передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент при господарській діяльності.

Пункт 1.10. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює, що до процентів відноситься платіж за використання товарів (робіт, послуг), отриманих в кредит.

Відповідно до п. 5.1. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" „валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності".

Підпункт 5.5.1. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" вказує, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Підприємством дотримано вимоги п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" яким визначено, що датою віднесення до валових витрат є дата, що припадає на будь-яку з подій, що настала раніше: або дата оприбуткування товарів (робіт, послуг), або дата списання грошових коштів.

Отже, сплата процентів контрагентам, в зв'язку з відстроченням кінцевого розрахунку, підлягає віднесенню на валові витрати, оскільки позивач здійснює господарську діяльність з метою отримання доходу, який декларується в повному обсязі підприємством.

Таким чином, колегія суддів підтверджує правильність висновку суду, що в акті документальної перевірки від 22.06.2006 року № 4097/235/14005202/74 в розділі 3.1.2. „Валові витрати" відповідачем безпідставно встановлено завищення загальної суми валових витрат у розмірі 3 450 000, 00 грн. (податок на прибуток 900 209, 00 грн. та штрафні санкції в розмірі 358 539, 00 грн.)

Із зазначеного висновку випливає й необґрунтованість висновку ДПІ у м.Суми щодо накладення штрафних (фінансових) санкції в розмірі 450 104, 50 грн., визначених в податковому повідомленні-рішенні № 0001012302/0/44254 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 450 104, 50 грн..

Крім того, колегія суддів, звертає увагу на висновок № 1126 від 12.04.2007 р. судово-економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, який зазначає, що висновки акту ДПІ в м. Суми від 22.06.2006 року №4097/235/14005202/74 «Про результати виїзної планової перевірки ВКФ «Побутсервіс» ТОВ з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.03.2006 року» , в частині заниження податку на додану вартість в розмірі 891045 грн. не підтверджуються.

За результатами проведення зазначеної експертизи, експерти дійшли до висновку, що ВКФ «Побутсервіс» ТОВ здійснена господарська операція з придбання власного векселю, що підтверджується договором продажу векселів від 11.04.2005 р. № К-075/1-0405 де ДП ОБ та ВТ «ВАТ СМНВО ім. Фрунзе» продає, а ВКФ «Побутсервіс» ТОВ придбає вексель на загальну суму 568774,96 грн.; договірна ціна продажу складає - 323529,27; поставка векселю - вручення його за актом приймання-передачі від 18.04.2005 р.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом на підпункт 4.1.1. ст. 4 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств», яким   визначено, що до валового доходу включаються доходи від реалізації цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

Проте, колегія суддів не може погодитися з такою позицією ДПІ у м.Суми.

Однією з характерних ознак векселя є те, що він може передаватися від однієї особи іншій.

Індосамент - це передатний надпис на зворотному боці векселя або на додатковому листі алонжі, за яким векселедержатель передає всі або тільки певні права придбачу векселя. Індосамент має бути безумовним, частковий індосамент недійсний.

Особливості передачі векселів регулюються главою 2 Уніфікованого закону про переказні і прості векселі (далі по тексту — Уніфікований закон). Векселедавець (або платник за векселем) зобов'язаний сплатити зазначену у векселі суму як першому векселедержателеві, так і будь-якій особі, вексельне право якої підтверджується безперервним індосаментним рядом.

Індосант може вказати найменування індосата, а може і не робити цього. У першому випадку індосамент буде іменним, у другому - бланковим.

Таким чином, відповідно до діючого законодавства, що регулює обіг векселів можлива передача векселів на підставі актів приймання-передачі без оформлення індосаменту на бланках векселів.

Отже, враховуючи, що у IIкв. 2005 р. позивачем по справі - ВКФ «Побутсервіс» ТОВ здійснена операція з придбання векселя, а не його продажу, то доводи відповідача, що ця операція призвела до порушення вимог саме п.п. 4.1.1. ст.. 4 вищезазначеного закону є необґрунтованою.

Відповідно до висновку вищезазначеної експертизи стосовно завищення сум амортизаційних відрахувань за III, IVквартали 2005 р. на суму 27379 грн. та за І квартал 2006 р. на суму 26340,00 грн. експерти зазначають, що у матеріалах акту (т. 1 а.с. 45) відсутні дані по яких фактично основних засобах 2 та 3 групи було завищено нарахування амортизації (картки обліку основних засобів, первинні бухгалтерські документи, регістри аналітичного обліку), в зв'язку з чим експертам не надається можливим підтвердити завищення амортизаційних відрахувань за III, IVквартали 2005 р. на суму 27379,00 грн. та за І квартал 2006 р. на суму 26340,00 грн., що призвело до донарахування податку на прибуток в розмірі 13430 грн.

Крім того, як вбачається з висновку експертизи з питання правильності коригування валових витрат за IIквартал 2005 року, експертами встановлено, що згідно наданих у матеріалах справи завірених копій декларацій з податку на прибуток підприємства ВКФ «Побутсервіс» ТОВ, у рядку 05.2 «коригування валових витрат, у тому числі самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів значить від'ємне значення: за півріччя 2005 року (вх. 100530 від 08.08.2005 р.) -15,9 тис. грн., за 3 квартал 2005 р. (вх.№ 147066 від 04.11.2005 р.) - 15,9 тис. грн., за рік 2005 р. (вх. № 203891 від 09.02.2006 р.) - 1455,8 тис. грн., що означає , що внаслідок самостійно виявлених помилок підприємством проведено коригування (зменшення) валових витрат у розрізі по періодам на суму 15,9 тис. у період IIкварталу 2005 р. та 1439,9 тис. грн.. у IVкварталу 2005 р.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позову,правильно та повно встановив всі обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги виводів суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

             Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми - залишити без задоволення, а  постанову господарського суду Сумської області від 05.07.2007 року  по справі № АС 8/380-06 - без змін.

             Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий                  (підпис)                     Ю.М.Філатов

                        Судді:                          (підпис)                       Н.В. Шевцова

                                                                 (підпис)                    Н.С.Водолажська

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду                                                                                         Н.В.Шевцова