Постанова № 14697770, 24.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2011 № 20/397

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Отрюха Б.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача: Логінова Т.І. - юрист

від відповідача: Аніщенко С.О. - юрист

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Домобудівний комбінат № 3"

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.01.2011

у справі № 20/397 ( .....)

за позовом ВАТ "Домобудівний комбінат № 3"

до ТОВ "Житлооблбуд"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 313020,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2011р. по справі № 20/397 позовні вимоги задоволено частково На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13020,44 грн. збитків, 130, 20грн. витрат по сплаті державного мита, 9,82грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що незважаючи на неповернення відповідачем попередньої оплати, яка була проведена по договорам поставки на суму 2502466, 88 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2010р., позивач придбав необхідні матеріали в інших постачальників, закінчив будівельні та оздоблювальні роботи на житлових будинках АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, що дало можливість здати будинки в експлуатацію, а інвесторам заселитися в квартири.

Апелянт зазначає, що у відповідача відсутні підстави для утримання на своєму рахунку та користуванні грошовими коштами в сумі 313020,44 грн., які були ним отримані від позивача у вигляді попередньо оплати, а отже зазначені кошти підлягають стягненню на користь позивача

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.

11.11.2009 р. між ВАТ «Домобудівельний комбінат № 3» (замовник за договором) та ТОВ «Житлооблбуд» (постачальник за договором) було уладено договір № 278.

Відповідно до п.1.1. укладеного договору його предметом є поставка постачальником (відповідачем) і передача у власність замовнику (позивачу) утеплювача (далі - продукція), кількість та вартість якої визначається згідно специфікацій та/або рахунками-фактурами, які є невідємними частинами договору, на умовах часткової попередньої оплати, по ж/б АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що розрахунки здійснюються шляхом переказу вартості продукції на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури в два етапи:

-1 етап попередня оплата (аванс) в розмірі 75% вартості продукції протягом пяти робочих днів з дня виставлення рахунку-фактури.

-2 етап остаточний розрахунок протягом пяти робочих днів з дати поставки продукції.

Пунктом 2.2. укладеного договору сторонами встановлено терміни поставки - 30 днів з дня надходження попередньої оплати на поточний рахунок або у касу відповідача.

Також сторонами договору було підписано Специфікацію №1 до договору, в якій погоджено найменування продукції, її ціну та кількість.

Відповідач предявив на оплату позивачу рахунок-фактуру №11/01 від 10.11.2009р. на суму 882 674,50 грн.

Позивач здійснив оплату вищевказаного рахунку-фактури у сумі 882674,50грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №898/5 від 01.12.2009р. на суму 100000грн., №909/5 від 02.12.2009р. на суму 50000грн., №914/5 від 03.12.2009р. на суму 50000грн., №928/5 від 08.12.2009р. на суму 100000грн., №952/5 від 14.12.2009р. на суму 200000грн., №966/5 від 15.12.2009р. на суму 100000грн., №985/5 від 18.12.2009р. на суму 200000грн., №208/5 від 02.03.2010р. на суму 82674,50грн. Тобто, позивач здійснив 100% оплату вартості продукції згідно Специфікації №1 та рахунку-фактури №11/01 від 10.11.2009р.

Відповідач здійснив часткову поставку продукції, передбаченої Специфікацією №1, загалом на суму 869 654,06грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, які підписані уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплені печатками сторін, належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Сторонами договору № 278 була підписана Специфікації №2 до договору, в якій погоджено найменування продукції, її ціну та кількість.

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру №03/02 від 16.03.2010р. на суму 976872,96грн.

Згідно умов п.4.3 договору, 75% вартості продукції згідно рахунку-фактури №03/02 від 16.03.2010р. складає 732654,72грн.

Позивач здійснив передоплату продукції за вказаним рахунком загалом у сумі 300000грн., що підтверджується платіжними дорученнями №391/5 від 06.04.2010р. на суму 100000грн., №597/5 від 30.04.2010р. на суму 200000грн. (в матеріалах справи), призначенням платежу в яких зазначено: “оплата за утеплювач техновент згідно дог. №278 від 11.11.2009 та рах. №03/02 від 16.03.2010р. в т.ч. ПДВ.

Відповідач, в порушення умов договору, за даним рахунком-фактурою продукцію не поставив взагалі.

Внаслідок прострочення відповідачем виконання свого обовязку щодо поставки продукції, виконання зобовязання відповідачем щодо поставки продукції втратило для позивача інтерес, в звязку з чим, останній звернувся до відповідача 09.11.2010р. з повідомленням-вимогою № 09-1673 про відшкодування суми збитків за договором в розмірі 313020,44грн. (1859547,46грн. сплачені позивачем кошти - 869654,06грн. вартість поставленої продукції).

Відповідач відповідь на повідомлення-вимогу не надав, збитки у сумі 313020,44грн. позивачу не відшкодував.

Позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 313020,44 грн. збитків на підставі ч. 3 ст. 612 ЦК України, якою передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, однак, з інших підстав, що викладені в позові, апеляційній скарзі та оскаржуваному рішенні.

Господарським судом м.Києва з посиланням на ст. 22, ч. 3 ст. 612, 623, ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України та 224 Господарського кодексу України зазначено, що позивачем доведено збитки, завдані йому відповідачем неналежним виконанням зобовязання за договором по поставці продукції згідно рахунку-фактури №11/01 від 10.11.2009р. на суму 13020,44грн. Однак, позивач, на думку місцевого господарського суду, не довів збитків завданих йому за договором по поставці продукції згідно рахунку-фактури №03/02 від 16.03.2010р., оскільки не сплатив передбачену суму передоплати за даним рахунком, а здійснив її лише частково.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з насиупного.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. В силу положень частини другої названої статті збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що обовязковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, наявність порушення з боку цієї особи, причинного звязку між діями особи та збитками, які складають обєктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки це обєктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Обовязковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний звязок між вчиненими порушеннями і збитками. Збитки є наслідком, а допущення порушення причиною. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового звязку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Згідно з пунктом 1 статті 224 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною.

Позивач не надав суду жодних доказів спричинення йому саме збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем зобовязання щодо поставок продукції за договором за жодним рахунком-фактурою.

Відповідно до ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором (ч. 1 статті 693 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, п. 2.2. договору терміни поставки - 30 днів з дня надходження попередньої оплати на поточний рахунок, або у касу відповідача, тобто умовами договору було встановлено обовязок позивача здійснити передоплату, що і було ним частково виконано.

В звязку з тим, що відповідачем не було виконано передбачене договором зобовязання щодо поставки продукції в повному обсязі, суд першої інстанції мав застосувати частину другу статті 693 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець, який здійснив попередню оплату за товар, однак, не отримав від продавця товар у встановлений строк, має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати та зобовязати відповідача повернути суму здійсненої передоплати за недопоставлену продукцію, а саме: за рахунком-фактурою №11/01 від 10.11.2009р. відповідно до специфікації № 1 13020,44грн., а за рахунком-фактурою №03/02 від 16.03.2010р. за специфікацією №2 - 300000грн.

Враховуючи вищенаведене, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 313020,44грн. передоплати за недопоставлену продукцію.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення місцевого суду у зв»язку з неправильним застосуванням норм матеріального права підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

В звязку з скасуванням рішення Господарського суду м. Києва з відповідача підлягають стягненню витрати позивача по сплаті державного мита на підставі ст.49 ГПК України

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Домобудівний комбінат №3" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2011 р. у справі №20/397 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлооблбуд” (м. Київ, вул. Боженка, 31, код ЄДРПОУ 33737208) на користь Відкритого акціонерного товариства “Домобудівний комбінат №3” (м. Київ, пр. Відрадний, 103, код ЄДРПОУ 04012773) 313020,44грн. передоплати, 3130,20грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1565,11грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарського суду міста Києва.

Справу №20/397 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді