Постанова № 14697774, 05.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2011                                                                                           № 4/495

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондратової І.Д.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Гордієнко А.О.- пред. за дов. № 03/2/893 від 14.12.2010 р.,

від відповідача - Дейнеко О.А.- пред. за дов. № б/н від 15.03.2011 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Класик-Ход"

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.01.2011

у справі № 4/495 ( )

за позовом                               Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

до                                                   ТОВ "Класик-Ход"

про                                                   стягнення 17621713,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулося з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Класик-Ход" заборгованості за кредитним договором № 5К-2006 від 23.05.ю2006 року у розмірі 17621713,59 грн., у тому числі: 720887,44 грн. строкової заборгованості за кредитом по траншам у гривні; 7665386,95 грн. строкової заборгованості за кредитом по траншах у дол. США; 5436963,59 грн. простроченої заборгованості за кредитом по траншах у дол. США; 331726,70 грн. простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитом по траншам у гривні; 2821373,29 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом по траншах у дол. США; 22976,98 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом по траншам у гривні; 389870,28 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту по траншах у дол. США; 198136,12 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредиту по траншах у дол. США; 34392,23 грн. інфляційні збитки за несвоєчасне погашення відсотків по траншам у гривнях.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2011 р. позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2011 р. у справі 4/495 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції винесено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків обставинам справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявник апеляційної скарги відзначає, що при винесенні рішення судом першої інстанції не було враховано, що розмір штрафних санкцій, передбачених кредитним договором, значно перевищує розмір встановлений чинним законодавством України. Крім того, заявник апеляційної інстанції посилається на те, що місцевим господарським судом порушено норми процесуального права, зокрема, ст.ст. 22, 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом не прийнято до уваги факт відсутності акту звірки розрахунків між сторонами кредитного договору і не враховано жодних доводів відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2011 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Класик-Ход" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.03.2011р.

Представник позивача через загальний відділ документального забезпечення подав відзив на апеляційну скаргу, відповідно якого просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 18.01.2011 р. у справі № 4/495 прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник відповідача в судове засідання 01.03.2011 р. не з'явився, через загальний відділ документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення, в зв’язку з неможливістю направити в судове засідання уповноваженого представника, який приймає участь в іншому судовому засіданні Вищого господарського суду України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2011 р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Класик-Ход" відкладено у відповідності до статті 77 в зв’язку з нез’явленням в судове засідання представника відповідача та витребуванням від позивача доказів.

В судовому засіданні 15.03.2011 р. та 29.03.2011 р. оголошувалась перерва у відповідності до частини 3 статті Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.04.2011р. підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, а також подав доповнення до апеляційної скарги, відповідно до якого вказував, що розрахунок пені не відповідає нормам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, а розрахунок інфляційних є необґрунтований.

Представник позивача в судовому засіданні 05.04.2011р. просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 18.01.2011 р. у справі № 4/495 прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Класик-Ход" не підлягає задоволенню, разом з тим, рішення суду має бути змінено з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, правовідносини між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі – банк, кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Класик-Ход" (далі – споживач, позичальник) виникли на підставі кредитного договору № 5/К -2006 від 23.05.2006 р. (надалі –договір), за умовами якого (в редакції додаткової угоди № 159 від 28.10.2008 р.) кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності кредит у формі мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі еквівалентній 2235000,00 дол. США.

Предметом даного спору є вимога позивача стягнути з відповідача строкову заборгованість за кредитом по траншах у дол. США в сумі 968500,00 дол. США, що станом на 08.11.2010 за курсом НБУ становить 7665386,95 грн., прострочену заборгованість за кредитом по траншах у дол. США в сумі 686945,00 дол. США, що станом на 08.11.2010 за курсом НБУ становить 5436963,59 грн., строкову заборгованість за кредитом по траншах у гривні в сумі 720887,44 грн., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом по траншах у дол. США в сумі 356472,55 дол. США, що станом на 08.11.2010 за курсом НБУ становить 2821373,29 грн., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом по траншах у гривні в сумі 331726,70 грн., пеня за прострочення строків сплати процентів за кредитом по траншах у дол. США в сумі 25033,94 дол. США, що станом на 08.11.2010 за курсом НБУ становить 198136,12 грн., пеня за прострочення строків сплати процентів за кредитом по траншах у гривні в сумі 22976,98 грн., пеня за прострочення строків погашення кредиту по траншах у дол. США в сумі 49259,01 дол. США, що станом на 08.11.2010 за курсом НБУ становить 389870,28 грн., інфляційні збитки за несвоєчасне погашення відсотків по траншам у гривні в сумі 34392,23 грн. Підставою позову є порушення виконання відповідачем умов кредитного договору; як стверджує позивач на момент звернення до суду із даним позовом відповідач не погасив заборгованість за кредитом та проценти за користування кредитом, що призводить до появи значної заборгованості.

Відповідно до п. 1.1.4 кредитного договору з урахуванням внесених додатковою угодою № 159 до кредитного договору змін сторони погодили, що надання кредиту здійснюється в доларах США, гривні в повному обсязі або окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо – "транш", а у сукупності "транші".

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов’язання перед відповідачем, надавши йому траншами кредитні кошти в сумі 1655445,00 дол. США та 720887,44 грн., що підтверджується виписками по особовим рахункам з 23.05.2006 р. по 11.11.2010 р. (а.с. 23-79, т. 1; ).

За умовами договору сторони погодили, що повернення кредиту здійснюється шляхом зниження максимального ліміту по поновлювальній кредитній лінії здійснюється за графіком наведеним у пункті 2.2 договору (в редакції додаткової угоди № 169 від 15.05.2009р.), а термін остаточного повернення кредиту до 27.12.2012 року включно (п. 1.1.2 договору (в редакції додаткової угоди № 159 від 28.10.2008р.).

Відповідно до статті193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов’язковий для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною2 статті1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.

Судом апеляційної інстанції встановлено неналежне виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості по кредиту, строкової заборгованості за кредитом, простроченої заборгованості за кредитом, заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

Зокрема, за умовами договору з 28.04.2009 р. сума ліміту кредиту мала становити 1639000,00 дол. США; боржник в своєму розпорядженні та користуванні мав кредитні кошти в сумі 1655445,00 дол. США, тобто станом на 29.04.2009 року сума простроченої заборгованості становила 16445,00 дол. США (1655445,00 дол. США - 1639000,00 дол. США). Згідно графіку повернення кредиту позичальник в подальшому зобов’язаний був щомісячно сплачувати 37250,00 дол. США. Разом з тим, боржник належним чином не виконав зобов'язання по поверненню кредиту, в зв'язку з чим станом на 08.11.2011 р. у нього виникла прострочена заборгованість за кредитом по траншах у дол. США (період квітень 2009- жовтень 2010 р.) в сумі 686945,00 дол. США., що станом на 08.11.2010 за курсом НБУ становить 5436963,59 грн. Наявність заборгованості за кредитом відповідачем не спростована.

Доводи про відсутність акту звірки взаєморозрахунків, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки акт звірки є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками, тощо, копії яких наявні в матеріалах справи. Відповідач не був позбавлений можливості надати власний контррозрахунок суми заборгованості з відповідними доказами повернення кредиту, проте відповідач в порушення статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не подав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.

За таких обставин, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано неналежне виконання зобов’язань за кредитним договором, у зв’язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про стягнення з відповідача 5436963,59 грн. простроченої заборгованості за кредитом по траншах у дол. США є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до п. 2.11 кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 159 від 28.10.2008р.) сторони погодили, що кредитодавець має право призупинити надання траншів/кредиту та вимагати дострокового погашення заборгованості за цим договором у повному обсязі у разі наявності простроченої протягом більше ніж 5 (п’ять) банківських днів заборгованості за траншем/кредитом, нарахованими процентами та комісіями, передбаченими цим договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення виконання позичальником зобов'язання щодо повернення кредиту більше ніж 5 (п’ять) банківських днів, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про стягнення з відповідача 720887,44 грн. строкової заборгованості за кредитом по траншам у гривні; 7665386,95 грн. ((1655445,00 дол. США- 686945,00 дол. США)*79147 грн.) строкової заборгованості за кредитом по траншах у дол. США.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 10561 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За умовами кредитного договору (п.п. 1.1.3, 2.7.3, 2.7.4) сторони встановили, що процентна ставка за користування кредитом становить 14 % річних. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у доларах США щомісячно на поточний календарний місяць. Фактично розраховані проценти за поточний календарний місяць позичальник перераховує щомісячно, не пізніше 28 числа поточного місяця, починаючи з 28.05.2006 року.

Згідно додаткової угоди № 126 від 23.08.2007 р. сторони внесли зміни до договору та встановили, що процентна ставка за користування кредитом становить 12 % річних.

Відповідно до пунктів 1.1.3, 2.8.1 додаткової угоди № 159 від 28.10.2008 року процентна ставка за користування кредитом у доларах США становить 12 % річних, у гривні – 26 % річних. Проценти, нараховані за місяць, позичальник зобов’язаний сплачувати щомісячно, не пізніше 03 календарного числа місяця, наступного за тим, за яким вони нараховані.

Згідно договору про внесення змін № 170 від 24.03.2010 р. до кредитного договору сторони погодили, що проценти, нараховані за місяць, позичальник зобов’язаний сплачувати щомісячно, не пізніше 15 календарного числа місяця, наступного за тим, за яким вони нараховані.

За спірний період з 24.05.2006 року по 08.11.2010 р. позивачем було нараховано відповідачу проценти за користування кредитом в дол. США в розмірі 794417,75дол. США, а також проценти за користування кредитом в гривні за період з 31.10.2008 р. по 08.11.2010 р. - 357680,39 грн. Позичальник проценти за користування кредитом сплатив частково 437945,20 дол. США та 25953,69 грн., внаслідок чого виникла заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 356472,55 дол. США, що станом на 08.11.2010р. становить 2821373,29 грн., а також 331726,70 грн. – заборгованість по сплаті процентів за користуванням кредитом по траншах у гривні.

Оскільки відповідачем протягом періоду кредитування за Кредитним договором було допущено прострочення строків сплати відсотків за користування кредитом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом по траншах в дол. США за період з 24.05.2006 року по 08.11.2010 р. в розмірі 2821373,29 грн., а також по траншах в гривні за період з 31.10.2008 р. по 08.11.2010 р. в сумі 331726,70 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Положеннями ст. ст. 610 , 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог п.п. 1,3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В пункті 4.3 кредитного договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п. 1.1.3 поговору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день виконання, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення пені за прострочення строків сплати процентів за кредитом по траншах у дол. США в сумі 25033,94 дол. США, що станом на 08.11.2010 р. за курсом НБУ становить 198136,12 грн., пені за прострочення строків сплати процентів за кредитом по траншах у гривні в сумі 22976,98 грн., а також пені за прострочення строків погашення кредиту по траншах у дол. США в сумі 49259,01 дол. США, що станом на 08.11.2010 р. за курсом НБУ становить 389870,28 грн.

Суд першої інстанції вимоги в цій частині визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Однак, задовольняючи заявлені позивачем вимоги щодо стягнення пені, суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що в силу частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, суд першої інстанції, прийнявши розрахунок пені, який доданий позивачем до позовної заяви, як обґрунтований та правильний, безпідставно не врахував, що позивач визначив розмір пені виходячи від загальної суми заборгованості, не врахувавши, що виконання відповідачем обов'язку зі сплати відсотків та кредиту повинно було відбуватися щомісячно, а не в один день, а відповідно періоди нарахування пені щодо заборгованості за кожний місяць кредитування є різними.

З метою усунення вказаних порушень, колегія суддів здійснила перерахунок пені та встановила, що належний розмір пені, який підлягає стягненню за заявлений позивачем період (09.05.2010 р. – 08.11.2010 р.) становить 7702,83 грн. – пеня за несвоєчасну сплату процентів по траншу в гривні, 8315,63 дол. США, що станом на 08.11.2010 р. за курсом НБУ становить 65815,72 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів по траншу в доларах, 18899,51 дол. США, що станом на 08.11.2010 р. за курсом НБУ становить 149583,95 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту по траншу в доларах США. Всього загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 223102,50 грн. В стягненні пені за несвоєчасну сплату процентів по траншу в гривні в сумі 15274,15 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів по траншу в доларах в сумі 132320,40 грн., а також пені за несвоєчасне погашення кредиту по траншу в доларах США в сумі 240286,85 грн. слід відмовити, в свою чергу рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає зміні. При цьому, доводи заявника апеляційної скарги про те, що розмір процентної ставки визначений кредитним договором значно перевищує розмір, встановлений чинним законодавством України, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, при цьому, норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення та встановлення розміру пені при укладенні договору, а передбачають лише обмеження розміру пені, що підлягає стягненню. Разом з тим, і позивач і суд апеляційної інстанції при визначенні належного розміру пені враховував подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення інфляційних, які нараховані несвоєчасне погашення відсотків по траншах в гривні в сумі 34392,23 грн. за період з 04.03.2009 р. по 08.11.2010 р.

Місцевий господарський суд в цій частині вимоги задовольнив, визнавши їх обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно не врахував рекомендації, які викладені у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", де зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Отже, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується. Аналогічна позиція викладена в роз’ясненнях Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999 р. № 02-5/223 "Про деякі питання, пов’язані з застосуванням індексу інфляції", де зазначено, що належна до стягнення сума з урахуванням індексу інфляції розраховується на момент пред’явлення позову.

З огляду на вищенаведені роз’яснення, колегія суддів встановила, що сума інфляційних втрат обчислена позивачем за спірний період неправильно, оскільки розраховується позивачем за кожну дату місяця без урахування періодів, в які індекс інфляції був менше одиниці.

З метою усунення вказаних порушень, колегія суддів здійснила власний розрахунок інфляційних втрат за заявлений період, при цьому, враховано, індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки, починаючи з наступного місяця, за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що належний розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача за період прострочення за період з 04.03.2009 р. по 08.11.2010 р. становить 19104,69 грн. У стягненні інфляційних втрат в сумі 15287,54 грн. слід відмовити.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Відповідно до пунктів 1,4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України, а саме: в частині стягнення пені та інфляційних, як таке, що прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до вимог пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 4 ч. 1 ст. 103, ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Класик-Ход" задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2011 року у справі № 4/495 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

" 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Класик-Ход" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, літ. "М", код ЄДРПОУ 32665410) на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5, код ЄДРПОУ 19017842) 720887,44 грн. строкової заборгованості за кредитом по траншам у гривні; 7665386,95 грн. строкової заборгованості за кредитом по траншах у дол. США; 5436963,59 грн. простроченої заборгованості за кредитом по траншах у дол. США; 331726,70 грн. простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитом по траншам у гривні; 2821373,29 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом по траншах у дол. США; 7702,83 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом по траншам у гривні; 149583,95 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту по траншах у дол. США; 65815,72 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредиту по траншах у дол. США; 19104,69 грн. інфляційні втрати за несвоєчасне погашення відсотків по траншам у гривнях, 24916,58 грн. державного мита та 230,61 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В стягненні пені за несвоєчасну сплату процентів по траншу в гривні в сумі 15274,15 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів по траншу в доларах в сумі 132320,40 грн., пені за несвоєчасне погашення кредиту по траншу в доларах США в сумі 240286,85 грн., а також інфляційних втрат в сумі 15287,54 грн. – відмовити".

3.          Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5, код ЄДРПОУ 19017842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Класик-Ход" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, літ. "М", код ЄДРПОУ 32665410) 291,71 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4.          Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання зазначеної постанови суду.

5.          Матеріали справи № 4/495 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

07.04.11 (відправлено)