Постанова № 14697765, 28.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2011 № 34/217

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Чорногуза М.Г

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача : Поліщук В.А.- довіреність №1/10 від 25.01.2010 року; Циганок О.І.- директор,

від відповідача : Ткачук Н.Ф.- довіреність №346.1 від 23.03.2011 року,

від третьої особи 1 : не зявився,

від третьої особи 2 : Коновал О.В.- довіреність №1478 від 26.06.2009 року,

від прокуратури : Тєлічко І.В.- прокурор за посвідченням №НОМЕР_1 від 20.07.2009 року,

довіреність від 05.01.2011 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ротонда»,

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.12.2010 року

у справі № 34/217 ( )

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ротонда», м. Біла Церква, Київська область,

до акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк», м. Київ,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-1», м. Київ,

Національного банку України, м. Київ,

про визнання недійсним іпотечного договору

за участю прокуратури Подільського району м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2010 року ТОВ «Ротонда» звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до АКБ «Східно-Європейський банк» про визнання недійсним іпотечного договору (т. І а.с. 6-9).

Рішенням господарського суду м. Києва від 22 грудня 2010 року по справі № 34/217 у позові відмовлено повністю (т. ІІ а.с. 141-148).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 5 січня 2011 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 22 грудня 2010 року по справі № 34/217 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним іпотечний договір від 3 грудня 2008 року, укладений між АКБ «Східно-Європейський банк» та ТОВ «Ротонда», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі за № 6482 та в реєстрі заборон за № 96. Справа надійшла до Київського апеляційного господарського суду 27 січня 2011 року та передана на розгляд колегії суддів 4 лютого 2011 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- спірний договір суперечить чинному законодавству, оскільки він волевиявлення учасника правочину не було вільним, а особа, яка вчиняла правочин не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності;

- рішення загальних зборів ТОВ «Ротонда» від 28 листопада 2008 року було визнано недійсним, а тому позивач вважає, що не було волі ТОВ «Ротонда» на укладення спірного договору;

- директор ТОВ «Ротонда» був обмежений у своїй діяльності;

- ОСОБА_3 при підписанні спірного договору одночасно представляв ТОВ «Ротонда» та АКБ «Східно-Європейський банк».

Також, скаржник посилається на лист Національного банку України від 20 липня 2009 року № 18-211/3041-13704 «Розяснення щодо питань рефінансування банків».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 7 лютого 2011 року прийнято апеляційну скаргу позивача до провадження та призначено розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін.

21 лютого 2011 року до апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2011 року та від 14 березня 2011 року розгляд справи відкладався.

25 березня 2011 року від відповідача надійшли додаткові пояснення.

28 березня 2011 року, перед початком судового засідання, від скаржника надійшли клопотання про витребування додаткових доказів. Колегія суддів дійшла до висновку про їх безпідставність, оскільки документи, які позивач просить витребувати не доводять та не спростовують обставини, які мають значення для правильного вирішення спору по справі та винесення законної та обґрунтованої постанови.

Представник позивача в судовому засіданні 28 березня 2011 року підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22 грудня 2010 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. При цьому представник посилався на те, що довіреності та протокол загальних зборів учасників від 28 листопада 2008 року не підписано належними особами.

Представники відповідача та третьої особи-2 проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечили, просили залишити спірне рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представники послались на те, що обмежень повноважень директора ТОВ «Ротонда» Нілова О.В. на момент підписання спірного договору не було.

Прокурор проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення господарського суду міста Києва від 22 грудня 2010 року у справі № 34/217 без змін.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 28 березня 2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі..

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

3 грудня 2008 між АКБ «Східно-Європейський банк» в особі Голови правління Спорової Л.А., яка діяла на підставі статуту (Іпотекодержатель) та ТОВ «Ротонда» в особі ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу ОСОБА_2 03.12.2008 за №5734 (Іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір (а.с. 16-17).

Відповідно до п. 1.1, цим договором забезпечується виконання ТОВ «Маркет-1» зобовязань перед Іпотекодержателем, що випливають з укладеного між ними 3 листопада 2008 року кредитного договору № 0001-130/2008 Кредитна лінія з додатковими договорами (надалі кредитний договір або основне зобовязання) про відкриття відкличної невідновлювальної кредитної лінії на поповнення обігових коштів з лімітом в сумі 15065000,00 грн., строком по 02 листопада 2009 року, за умовами якого Іпотекодавець зобовязується сплатити Іпотекодержателю суму кредиту та відсотки за користування кредитом у розмірі 18% річних, пені та штрафів у разі прострочення повернення боргу у розмірі та на підставах, передбачених Кредитним договором. У випадку продовження строків виконання Іпотекодавцем зобовязань за кредитним договором (шляхом укладення змін до нього) дія договору іпотеки зберігається до повного виконання вказаних зобовязань.

Пунктом 1.2 Іпотечного договору встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором Іпотекодавець передає в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно (далі предмет іпотеки, майно), а саме: нежитлове приміщення № 82 у будинку № 11 по вулиці Олеся Гончара у місті Біла Церква, Київської області.

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Білоцерківською державною нотаріальною конторою 20 травня 1994 року за р.№1-2688, зареєстрованого в Білоцерківському міжміському бюро технічної документації 04.10.1995, номер запису 10873 (колишній 54) в книзі 1; реєстраційний номер 1903573.

Заявляючи вимогу про визнання вказаного іпотечного договору недійсним позивач посилається на те, що договір не відповідає вимогам закону про представництво, зокрема ОСОБА_3 не мав права на його підписання.

Однак, з такими твердженнями неможливо погодитись з огляду на наступне.

Договір іпотеки від імені Товариства було підписано ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу ОСОБА_2 03.12.2008 за р. №5734.

Вказана довіреність була видана ТОВ «Ротонда», в особі директора Нілова Олега Вячеславовича, який діяв на підставі Статуту, зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 22 вересня 1994 року за № 1-3-352 та протоколу.

Мотивуючи позов (з урахуванням заяви про змінення підстав позову), ТОВ «Ротонда» зазначає, що протокол загальних зборів від 28 листопада 2008 року, на підставі якого директором Ніловим Олегом Вячеславовичем було видано довіреність на ОСОБА_3 на укладення спірного договору, прийняте неповноважними зборами, а тому позивач вважає, що не було волі ТОВ «Ротонда» на укладення спірного договору.

Також, позивач вважає, що ОСОБА_3 вчинив цей правочин виключно в інесересах АКБ «Східно-Європейський банк», а ТОВ «Ротонда» не отримало та не може отримати ніяких прав, винагороди чи іншого зиску.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Вирішуючи спір про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Частинами 2 та 3 ст. 145 ЦК України визначено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

На момент підписання Іпотечного договору директором ТОВ «Ротонда»був Нілов О.В., обраний на загальних зборах учасників Товариства ще в 1994 році, що підтверджується наявною у справі копією наказу №1-к від 01.11.1994.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про господарські товариства», дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.

Частиною 4 Закону встановлено, що дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

На час підписання Іпотечного договору у ТОВ «Ротонда» був чинним Статут в редакції 1994 року, зареєстрований рішенням Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів, державний реєстраційний №1-3-352 від 22.09.1994 року (т. І а.с. 44-55).

Пунктом 12.9 Статуту визначені питання, які належать до виключної компетенції зборів учасників, зокрема, не передбачено необхідності отримання директором згоди зборів учасників на передачу Товариством майна в іпотеку, а також будь-яких інших обмежень щодо укладення директором правочинів, в силу того, що статтею 13 цього Статуту передбачено, що директор уповноважений укладати від імені фірми контракти, договори, угоди та забезпечувати їх виконання.

Позивач надав копію протоколу Загальних зборів засновників Товариства, проведеного 20 січня 2006 року, на засідання кого було вирішено згідно з п.п.13.5.7 Статуту Товариства обмежити діяльність директора Ротонда в наступних напрямках роботи:

-договори іпотеки, застави майна, що знаходяться на балансі Товариства, договори поруки, кредитні договори на суму більш ніж 50 000 грн., а також інші угоди на суму більш, ніж 100 000 грн. директор може укладати та підписувати тільки після рішення засновників на загальних зборах, яке набрало просту більшість голосів засновників ТОВ «Сармат».

Слід наголосити, що ТОВ «Сармат» не є учасником судового спору у даній справі та ніколи не входила до складу засновників ТОВ «Ротонда», а тому директор ТОВ «Ротонда» не може керуватися рішеннями загальних зборів ТОВ «Сармат».

З пояснень позивача вбачається, що у вказаному протоколу було допущено дві описки, в тому числі одна в резолютивній частині протоколу, замість ТОВ «Ротонда» було помилково написано ТОВ «Сармат», а оскільки у двох підприємств канцелярія була, та є загальна, при складанні цього протоколу було взято за взірець протокол загальних зборів ТОВ «Сармат» від 05 квітня 2004 року.

Проте, колегія суддів з такими твердженнями погодитись не може, оскільки протокол загальних зборів ТОВ «Сармат», датований 05.04.2004 суттєво різниться від протоколу ТОВ «Ротонда», зокрема своїм змістом та будовою (т. ІІ а.с. 105-106).

Зі статутів ТОВ «Ротонда» та ТОВ «Сармат» вбачається, що у 2004-2006 роках, вони територіально знаходились у різних місцях.

Колегія суддів апеляційної інстанції не приймає наведений протокол загальних зборів ТОВ «Ротонда» до уваги з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону у Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, як зокрема, дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Згідно з ч. 3 наведеного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Наявними у справі копіями Витягу від 16 грудня 2010 року та оригіналу від 21 грудня 2010 року підтверджується відсутність у Єдиному реєстрі інформації про наявність обмежень щодо повноважень директора Товариства (т. ІІ а.с. 131, 134-135).

У відповідь на судовий запит місцевого господарського суду, станом на 03 грудня 20008 року, тобто момент укладення оспорюваного договору, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні відомості про обмеження повноважень представника імені юридичної особи ТОВ «Ротонда» (ідентифікаційний код 20606590, місцезнаходження, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. 620 років Жовтня, буд.11, лист за вих. №3484/ю/ від 21.12.2010).

Слід також відзначити, що при наявності даного протоколу ще у січні 2006 року (у якому містились суттєві помилки) Товариство мало давно помітити та усунути їх, в силу того, що даний протокол суттєво обмежує повноваження директора Товариства, і останній мав часто ним користуватись у господарській діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Позивач не довів суду того факту, що Банк знав, або якимось чином міг знати про обмеження повноважень директора.

Разом з тим, на думку суду, стають незрозумілими та суперечливими доводи позивача, викладені на загальних зборах від 18.12.2009 (протокол) та у позові, позаяк позивач мотивує недійсність Договору іпотеки тим, що згоди засновників ТОВ «Ротонда» (не менше 60 голосів) на передачу Предмету іпотеки не було, а відтак вважає, що Договір іпотеки було укладено неповноважною на те особою.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у директора ТОВ «Ротонда» Нілова О.В. на момент укладення спірного договору не було обмежень в повноваженнях на укладення договорів.

Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

В п. 9.2 роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.03.99 року N 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»визначено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

09 лютого 2009 року між НБУ (заставодержатель), АКБ «Східно-Європейський банк» (заставодавець), ТОВ «Маркет-1» (боржник) та ТОВ «Ротонда» (майновий поручитель) було укладено договір застави майнових прав №08/09-2ЗМП-1, предметом якого є майнові права за Кредитним договором № 0001-130/2008 від 3 листопада 2008 року, укладеним між заставодавцем і боржником (далі майнові права), відповідно до якого боржник повинен повернути заставодавцю кредит у розмірі 15 065 000 грн. з кінцевим терміном повернення 02 листопада 2009 та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 18% річних. Зобовязання, що випливають з Кредитного договору № 0001-130/2008 від 3 листопада 2008 року забезпечуються, зокрема іпотечним договором від 03 листопада 2008, зареєстрованим у реєстрі за №6482 та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, укладеним між заставодавцем та майновим поручителем (т. І а.с. 70-74).

Цей договір від імені ТОВ «Ротонда» підписав ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності, посвідченої 6 лютого 2009 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області та зареєстрованої за №185 (т. І а.с. 33).

Довіреністю за №185, підписаною директором Ніловим О.В., Товариство уповноважило свого представника на вчинення наступних правочинів від свого імені:

-укладати з будь-якими банківськими установами кредитні договори визначаючи суму, умови та строки договору на свій розсуд;

- передавати в іпотеку та заставу, належне Товариству рухоме та нерухоме майно, як забезпечення кредиту;

-укладати договори страхування, іпотеки, застави, договори про внесення змін та доповнень до вказаних договорів, визначаючи при цьому умови цих договорів на свій розсуд;

-замовляти та отримувати довідки і документи, необхідні для оформлення вказаних вище договорів.

Згідно зі ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Частиною 1 статті 244 ЦК України регламентовано, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Відповідно до ст. 246 ЦК України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Отже, укладення повноваженим представником ТОВ «Ротонда» договору застави майнових прав №08/09/2/ЗМП-1 від 09 лютого 2009 року свідчить про наступне схвалення позивачем спірного Договору іпотеки.

В якості обґрунтувань позову зазначає, що ОСОБА_3 одночасно з укладанням спірного договору представляв інтереси АКБ «Східно-Європейський банк» на підставі довіреності від 18 березня 2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення оспорюваного Договору ОСОБА_3 дійсно був директором Білоцерківської філії АКБ «Східно-Європейський банк».

Згідно до ст. 9.4 Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 31 серпня 2001 року за № 375, філії банку діють від імені банку на підставі положення про філію; керівник філії банку діє на підставі довіреності, виданої банком (т. І а.с. 132-140).

Відповідно до розділу 7 Положення про Білоцерківську філію АКБ «Східно-Європейський банк», затвердженого Спостережною радою 16 листопада 2006 року, управління поточною діяльністю філії здійснює директор філії у відповідності з даним положенням.

Отже, ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем, однак, його посадові обов'язки обмежувалися лише питаннями діяльності Білоцерківської філії АКБ «Східно-Європейський банк».

Статтею 240 ЦК України визначено, що представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто.

Як слідує з довіреності від 3 грудня 2008 року, виданої на імя ОСОБА_3, ТОВ «Ротонда» уповноважило останнього представляти інтереси перед третіми особами в нотаріальній конторі та банківській установі з питання укладання та підписання договору іпотеки нежитлового приміщення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не знаходить підтверджень посиланням позивача на ст. 238 ЦК України, зокрема, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом, оскільки правовідносини між АКБ «Східно-Європейський банк» та ОСОБА_3 були трудовими, а з ТОВ «Ротонда» представницькими. Також слід наголосити, що оскаржуваний договір іпотеки було підписано Споровою Л.А. від імені АКБ «Східно-Європейський банк» та ОСОБА_3 від імені ТОВ «Ротонда».

Інших документів, які б свідчили про обмеження повноважень представника ТОВ «Ротонда» на момент укладення спірного договору позивачем не надано, а тому судова колегія апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_3 мав необхідний обсяг цивільної дієздатності при вчинені правочину від імені ТОВ «Ротонда».

У відповідності з Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»за №9 від 06.11.2009 для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя.

У листі Верховного Суду України від 24.11.2008 «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зокрема зазначено, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, здійснений під впливом помилки, обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представником однієї сторони з іншою стороною або внаслідок збігу тяжких обставин (кабальний правочин), є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним.

Заявлені вимоги можуть бути задоволені, якщо доведені факти обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною або збіг тяжких для сторони обставин і наявність їх безпосереднього зв'язку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах.

Позивачем не надано належних та допустимих, у розумінні ст. 34 ГПК України доказів наявності зловмисної домовленості представників сторін, на яку він посилається.

Пунктом 2 статті 203 ЦК України передбачено, що особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно зі статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Позивачем не доведено наявності поважних підстав для задоволення позову та визнання недійсним договору іпотеки від 3 грудня 2008,а тому колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Посилання скаржника на лист Національного банку України від 20 липня 2009 року № 18-211/3041-13704 «Розяснення щодо питань рефінансування банків» не приймається колегією суддів до уваги, оскільки цей лист носить рекомендований характер, а не обовязковий. Зокрема в ньому зазначено, що під час здійснення кредитування банками доцільно витребувати у позичальника документи для підтвердження повноважень на укладення договорів.

Беручи до уваги те, що до фактичних обставин справи судом першої інстанції обґрунтовано і правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні скарги апелянта необхідно відмовити.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду м. Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення господарського суду м. Києва від 22 грудня 2010 року по справі № 34/217 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Ротонда» на рішення господарського суду м. Києва від 22 грудня 2010 року задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ротонда» на рішення господарського суду м. Києва від 22 грудня 2010 року у справі № 34/217 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду м. Києва від 22 грудня 2010 року по справі № 34/217 залишити без змін.

3.Справу № 34/217 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя

Судді