Постанова № 14697592, 24.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2010                                                                                           № 22/148

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лосєва А.М.

суддів:           Сулім В.В.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Всеукраїнська енергетична компанія"

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.09.2010

у справі № 22/148 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Сократ Капітал"

до                                                   ТОВ "Всеукраїнська енергетична компанія"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення заборгованності та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2010р. у справі №22/148 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 133824 грн. заборгованості, 13940,26 грн. пені, 6458,37 грн. інфляційних збитків, 2267,84 грн. 3% річних, 1795,14 грн. судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2010р. у справі №22/148 скасувати.

Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права.

Посилаючись на ст. 33 Господарського процесуального кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю „Всеукраїнська Енергетична Компанія” вказує на порушення принципу рівності всіх учасників процесу, оскільки суд неправильно розподілив обов’язок доказування для сторін у справі.

Скаржник наголошує на помилковому визначенні суми основного боргу місцевим господарським судом.

В апеляційній скарзі також йдеться про те, що Господарський суд міста Києва неправильно визначив розмір штрафних санкцій (пені, трьох відсотків річних та інфляційних збитків).

Окрім того, на думку скаржника, місцевим господарським судом не надано належної правової оцінки тим обставинам, що збільшення вартості основних засобів на 13000 доларів США відповідно до додаткової угоди №1 до Договору та стягнення цієї суми безпідставне, оскільки суд помилився щодо суті та правової природи цієї Додаткової угоди.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2010р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.11.2010р.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, про день, час та місце розгляду скарги повідомлялися належним чином, про поважність не з’явлення в судове засідання, суд не повідомили, будь-яких клопотань з цього приводу до суду не надходило.

В судовому засіданні представник позивача надав суду відзив на апеляційну скаргу, та не заперечував проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено у зв’язку з нез’явленням у судове засідання представника відповідача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 24.11.2010 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Всеукраїнська Енергетична Компанія” висловився за задоволення апеляційної скарги, представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Сократ Капітал” просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Сократ Капітал» пред'явлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська Енергетична компанія» про стягнення заборгованості у сумі 149 451,00 грн., з яких 141 269,00 грн. основний борг, 4 919,26 грн. - пеня, 2 542,84 грн. інфляційні, 719,89 грн. - 3% річних.

В ході розгляду справи у Господарському суді міста Києва позовні вимоги збільшені, згідно з поданою 19.07.2010р. заявою позивач просив стягнути з відповідача 157 728, 05 грн., з яких 133 824,00 грн. - основний борг, 15 177, 84 грн. - пеня, 2 267,84 грн. - 3% річних, 6 458,37 грн. - інфляційні збитки.

Причиною спору є те, що відповідачем за укладеним договором купівлі-продажу основних засобів № ОС-3 від 28.08.2009р. зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконані не у повному обсязі та з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму пені, інфляційних збитків та трьох процентів річних.

Дослідивши фактичні обставини справи, місцевий господарський суд встановив, що 28 серпня 2009р. між ТОВ «Сократ - Капітал» та ТОВ «Всеукраїнська Енергетична компанія” укладено договір купівлі-продажу основних засобів № ОС-3, за яким в порядку та на умовах, визначених договором сторона 1 (позивач у справі) зобов'язується передати у власність стороні 2 основні засоби згідно специфікації, що є невід'ємним додатком до договору, а сторона 2 (відповідач у справі) зобов'язується прийняти вказані основні засоби (товари) та оплатити їх в порядку і на умовах визначених договором.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що додатком № 1 до договору є специфікація у якій сторонами погоджені кількість та вартість основних засобів (товарів), що підлягають купівлі-продажу загальною сумою 95 868 грн.

В контексті наведеного, місцевий господарський суд обґрунтовано визнав, що актом приймання-передачі основних засобів від 31.08.2009р. підтверджено виконання позивачем своїх зобов'язань за договором. Умови оплати та проведення розрахунків погоджено у розділі 5 договору, та у відповідності з п. 5.2 договору, сторона 2 (відповідач у справі) зобов'язана до 31 грудня 2009р. включно, оплатити шляхом перерахування на банківський рахунок сторони 1 грошових коштів у сумі, яка дорівнює загальній вартості основних засобів (товарів), що складає 12 000 доларів США, у тому числі ПДВ 20%; розрахунки за договором здійснюються в українській гривні по курсу української гривні до долара США офіційно встановленому Національним банком України на дату укладення договору, що складає 95868,00 грн. Таким чином, відповідач прийняв товар вартістю 95868,00 грн., з яких оплатив 65901,00 грн., у зв’язку з чим заборгованість складає 29967,00 грн.

Згідно з укладеною до договору додатковою угодою № 1 від 28.08.2009р. сторони дійшли згоди збільшити загальну вартість основних засобів (товарів) визначену відповідно до специфікації, що є невід'ємним додатком до договору на 13 000 доларів США.

Посилання Господарського суду міста Києва на збільшення вартості основних засобів на 13000 доларів США відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору та стягнення цієї суми є безпідставним виходячи з наступного.

По-перше, Акт приймання-передачі основних засобів до Договору підписаний сторонами 31 серпня 2009 року, а Додаткова угода до договору підписана 28 серпня 2009 року. Як вбачається з матеріалів справи, згідно з Актом приймання-передачі, загальна вартість основних засобів становить 95868,00 грн. Таким чином, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що у разі фактичного збільшення загальної вартості основних засобів, сторони, у першу чергу, повинні були зазначити їх збільшену вартість у Акті приймання-передачі.

По-друге, при належному оформленні збільшення вартості основних засобів сторони мали внести відповідні зміни до Специфікації до Договору, яка є його невід’ємною частиною. Як вбачається з матеріалів справи, в Специфікації №1 до Договору зазначена вартість основних засобів в розмірі 95868,00 грн.

По-третє, у Додатковій угоді до Договору відсутній гривневий еквівалент. Згідно з ч.2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.

Крім того, п.1 Постанови КМУ від 18.12.1998 р. №1998 «Про удосконалення порядку формування цін» встановлено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Також в даній нормі зазначено, що під час формування цін обґрунтованим вважається врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.

Частиною 1 статті 192 ЦК України визначено, що законним платіжним засобом, обов'язковим для прийому по номінальній вартості по всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги та заперечення, для господарського суду не є обов’язковими.

При винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано, що загальна сума проданих товарів до Договору купівлі-продажу основних засобів №ОС-3 від 28.08.2009 року складає 95868,00 грн. і позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Сократ Капітал” мають виходити саме з цієї суми.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач прийняв товар вартістю 95868,00 грн., з яких оплатив 65901,00 грн., у зв’язку з чим заборгованість складає 29967,00 грн. і вимоги щодо такої підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 6.5 договору № ОС-3 від 28.08.2009р. в разі, якщо сторона 2 не виконує обов'язки щодо оплати вартості основних засобів (товарів), остання зобов'язана сплатити на користь сторони-1 суму неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами договору (п. 6.5) визначено розмір пені, який становить подвійну облікову ставку НБУ за кожний день прострочення, та жодним чином не встановлює строк її нарахування.

З урахуванням наведеного, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором від 28.08.2009р. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені, що розраховується за період з 01.01.2010р. (день коли зобов’язання мало бути виконано) по 30.06.2010р. (протягом шести місяців) в розмірі подвійної облікової ставки встановлених згідно Постанови НБУ від 10.08.2010р. № 468 (10, 25%), Постанови НБУ від 07.07.2010р. № 259 (9,5%).

Згідно розрахунку суду сума пені становить 2975,00 грн., сума інфляційних втрат становить 920,60 грн., сума 3% річних становить 439,35 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2010 року по справі №22/148 підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Всеукраїнська Енергетична Компанія”, підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку із частковим задоволенням позову та апеляційної скарги, судові витрати покладаються на сторін пропорційно, а саме: у сумі 791,42 грн. державного мита за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню відповідачеві за рахунок позивача, 394,35 грн. (343,02 грн. державного мита за подання апеляційної скарги та 51,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Всеукраїнська Енергетична Компанія” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 06.09.2010 року у справі № 22/148 скасувати частково.

3. Позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська Енергетична Компанія» (юрид. адреса: 01023, м. Київ, вул. Л. Первомайського 5-А; адреса: 01601, м. Київ, вул. Мечникова 2, літ. А, п/р 260030137715471 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк» у м. Києві, МФО 322012, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 34414280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сократ Капітал» (01601, м. Київ, вул. Мечникова 2, літера А, приміщення 9, к. 6, п/р 26000000229101 в АКБ «Укрсоцбанк» у м. Києві, МФО 300023, ідент. код 31353016) 29967,00 грн. – основного боргу, 2975,00 грн. – пені, 920,60 грн. - інфляційних втрат, 439,35 грн. – 3 % річних, 394,35 грн. - витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сократ Капітал” (01601, м. Київ, вул. Мечникова 2, літера А, приміщення 9, к. 6, п/р 26000000229101 в АКБ «Укрсоцбанк» у м. Києві, МФО 300023, ідент. код 31353016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська Енергетична Компанія» (юрид. адреса: 01023, м. Київ, вул. Л. Первомайського 5-А; адреса: 01601, м. Київ, вул. Мечникова 2, літ. А, п/р 260030137715471 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк» у м. Києві, МФО 322012, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 34414280) 791,42 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

4. Матеріали справи №22/148 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Сулім В.В.

01.12.10 (відправлено)