Постанова № 14697602, 08.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2010 № 46/23

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Лосєва А.М.

суддів: Сулім В.В.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Жлобін В.М. дов. №018/2 від 12.01.2010р.;

Барабаш Т.В. - дов. №018/1 від 12.01.2010р.

від відповідача: Михальченко В.М. дов. №2903/10-01 від 29.03.10р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Лізингова компанія "Лізинговий бізнес"

на рішення Господарського суду м.Києва від 04.10.2010

у справі № 46/23 ( .....)

за позовом ТОВ "Лізингова компанія "Лізинговий бізнес"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Саймон Логістікс"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 2105649,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Лізинговий бізнес” звернулося до суду з позовом про розірвання укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю “Саймон Логістікс” договору купівлі-продажу від 08.08.2007 р. № 01/07 та про стягнення сплачених за договором кошів у сумі 2105649,20 грн. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобовязань за договором, внаслідок чого позивач не отримав того, на що розраховував укладаючи спірну угоду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2010 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Лізинговий бізнес» було відмолено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.10р. повністю та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Одночасно в апеляційній скарзі позивачем викладено клопотання про відновлення строку для подання апеляційної скарги на Рішення Господарського суду міста Києва у справі №46/23 від 04.10.2010р.

Свою апеляційну скаргу позивач обґрунтовував тим, що місцевий господарський суд розглянув справу у відсутності позивача, який не був повідомлений належним чином про день, час та місце розгляду справи.

Також, в своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що суд першої інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи, а саме дійшов хибного висновку про належне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором, який позивач просить розірвати.

Крім того, судом першої інстанції зроблено безпідставний висновок, щодо того що факт поставки відповідачем позивачеві товару, що відповідає умовам за договором купівлі-продажу від 08.08.07 і саме того, що визначено додатком №1 до Договору, підтверджує інформація Державної митної служби України, при цьому судом не спростовано доводів позивача про не відповідність поставленого обладнання вимогам договору.

В своїй апеляційній скарзі позивач посилається також на те, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права щодо заміщення правової категорії повного виконання зобовязань постачальником поняттям перехід права власності на товар.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2010р. задоволено клопотання про відновлення строку апеляційного оскарження та апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.12.2010р.

03.12.2010 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представники позивача надали суду усні пояснення по суті спору, в яких просили суд задовольнити апеляційну скаргу, з викладених в ній підстав, скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №46/23 від 04.10.2010р.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.12.2010р. надав суду усні пояснення по суті спору, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, як таке, що прийняте з повним, всебічним та обєктивним зясуванням обставин справи, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний Господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Так, 08.08.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Саймон Логістікс” у якості продавця та Товариством з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Лізинговий бізнес в якості покупця було укладено договір № 01/07, за умовами якого продавець (відповідач) зобовязався поставити покупцеві (позивачу) обладнання програмно-апаратний комплекс УФ-принтер Expedio Revolution 5000, виробництва компанії NUR Macroprinters S.A., Ізраїль, а покупець (позивач) зобовязався прийняти та оплатити обладнання на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.1.1 угоди сторін під поставкою обладнання сторони домовилися розуміти передачу обладнання, передачу супровідних до нього документів та проведення його інсталяції. Підтвердженням закінчення поставки обладнання є підписання двома сторонами акту приймання-передачі, який є додатком № 2 до договору.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість обладнання становить 335000,00 євро і його оплата проводиться у гривнях по міжбанківському курсу на день оплати. Зазначена вартість обладнання включає в себе вартість інсталяції на території покупця (п. 2.2).

Порядок оплати обладнання визначений сторонами у п. 2.3 договору та відбувається наступним чином: 20 % вартості обладнання (67000,00 євро) покупець перераховує продавцеві в якості попередньої плати протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання договору; 55 % від вартості обладнання (184250,00 євро) покупець перераховує продавцеві в якості попередньої плати протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання покупцем письмового повідомлення продавця про готовність обладнання до поставки, але не раніше 15.08.2007 р.; 10 % від вартості обладнання (33500,00 євро) покупець перераховує продавцеві протягом 2-х днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, який є додатком № 2 до договору; 15 % від вартості обладнання (50250,00 євро) покупець перераховує продавцеві протягом 30-ти днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, який є додатком № 2 до даного договору.

Згідно з п. 3.1 договору продавець зобовязаний поставити покупцеві обладнання протягом 50-ти календарних днів з моменту виконання останнім грошового зобовязання з перерахування 20 % попередньої плати.

За умовами п. 3.3 договору обладнання, що поставляється, має повністю відповідати специфікації, яка є додатком № 1 до даного договору.

У п. 3.4 договору закріплено, що продавець зобовязаний передати покупцеві разом з обладнанням всі супровідні до нього документи (накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру, гарантійний талон, інструкцію з експлуатації на російській мові).

Відповідно до п. 3.5 договору зобовязання з умов поставки обладнання та прийняття виконання продавцем будуть вважатися виконаними належним чином тільки після підписання сторонами акту приймання-передачі, який є додатком № 2 до договору. У разі поставки обладнання, що не відповідає специфікації, не передання всіх супровідних документів, неналежного проведення його інсталяції або ж іншого порушення продавцем прийнятих зобовязань з умов поставки, що вказані у п. 3.1-3.4 даного договору, обовязки продавця з поставки обладнання вважаються не виконаними. Всі виявлені порушення зобовязань з умов поставки обладнання покупець відображає у листі, який направляє продавцеві. Продавець зобовязаний усунути їх протягом 15-ти календарних днів з моменту отримання листа покупця.

Згідно з п. 7.1 договору дана угода сторін вступає в силу з моменту її підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, виходячи з розділу 3 договору продавець прийняв на себе гарантійні зобовязання щодо обладнання, що поставляється покупцеві.

За умовами укладеного договору сторонами було складено та підписано специфікацію № 1, якою визначено найменування обладнання - NUR Expedio ТМ Revolution 5000, а також його характеристики (печатна голівка 16 штук Spekrta NOVA JA 256/80FFF (1 запасна друкуюча голівка знаходяться на складі продавця), параметри (дозвіл) друку 360 dрi адресний, 720 dрi апаратнй, УФ лампи 2 лампи Vzero 085 або А300S, програмне забезпечення - NUR Print Top ІІ, швидкість друку до 300 кв. м. на годину, подача матеріалу з рулонів, з рулону на рулон, розмір матеріалу ширина рулону до 5 метрів, матеріал, що завантажується рулони з діаметром гільзи від 152 мм і зовнішнім діаметром до 400 мм, режим друку 4-color Sample Mode 40 кв.м. на годину, 4-color Fine-Press Mode 50 кв.м. на годину, 4-color Press+ Mode 80 кв.м. на годину, 4-color Hi-Press Mode 105 кв.м. на годину, 4-color X-Press Mode 150 кв.м. на годину, 4-color Billbord Mode 150 кв.м. на годину, 4-color Billbord II Mode 300 кв.м. на годину, витрати чорнил 1 літр на 80 кв. м. в стандартному режимі друку, чорнила УФ виробництва компанії NUR Macroprinters S.A. (постійно на складі продавця згідно з заявками щодо кількості покупця) та ін.

До матеріалів справи суду надано рахунки-фактури відповідача на оплату позивачем обладнання, а саме: № СФ-0000060 від 09.08.2007 р. про сплату авансу в сумі 464149,20 грн., № СФ-0000065 від 20.08.2007 р. на сплату авансового платежу в сумі 1252900,00 грн. та № СФ-0000082 від 20.09.2007 р. на оплату обладнання в сумі 589013,60 грн.

Як слідує з матеріалів справи, у серпні та вересні 2007 року позивач провів оплати за договором на користь відповідача, а саме: 09.08.2007 р. перераховано 234500,00 грн. в якості авансового платежу; 14.08.2007 р. перераховано 74000,00 грн. та 6000,00 грн. в якості авансового платежу; 22.08.2007 р. перераховано 1252900,00 грн. в якості авансового платежу; 30.08.2010 р. перераховано 130000,00 грн. в якості авансового платежу, 06.09.2007 р. перераховано 19649,20 грн. в якості оплати за обладнання; 24.09.2007 р. перераховано 388600,00 грн. в якості оплати за обладнання.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що 19.09.2007 р. відповідач передав, а позивач прийняв обладнання за договором, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000088 на суму 2306062,80 грн. та довіреністю на отримання цінностей серії ЯМС № 586836 від 19.09.2007 р.

24.07.2007 р. позивач в якості лізингодавця та Товариство з обмеженою відповідальністю “Колор-Інвест” в якості лізингоодержувача уклали договір оперативного лізингу № 0707/ОЛ-019, обєктом якого є програмно-апаратний комплекс NUR Expedio ТМ Revolution 5000 вартістю 2345000,00 грн. з такими ж характеристиками, що і обладнання, яке позивач прийняв у відповідача за оспорюваним договором купівлі-продажу, тобто те саме обладнання. Згідно з укладеною угодою лізингоодержувач мав сплатити лізингодавцеві за договором 3159623,80 грн. лізингових платежів у строк до 20.09.2010 р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2008 р. у справі № 12/47-08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Колор-Інвест” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Лізинговий бізнес” про розірвання договору оперативного лізингу та стягнення 2887467,26 грн. було вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Лізинговий бізнес”, що знаходиться в оперативному лізингу Товариства з обмеженою відповідальністю “Колор-Інвест”, а саме: програмно- апаратний комплекс NUR Expedio ТМ Revolution 5000, серійний номер 40513, вартістю 2345000,00 грн., а також на грошові кошти боржника в сумі 568170,25 грн.

У лютому 2008 року державним виконавцем Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського МУЮ при примусовому виконанні вищевказаної ухвали від 28.01.2008 р. було складено акт, яким встановлено, що майно, вказане в резолютивній частині ухвали Господарського суду Дніпропетровської області, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Г. Пушкіна (номер будинку з копії акту не видається можливим прочитати) відсутнє, а також встановлено, що за вказаною адресою знаходиться інший програмно-апаратний комплекс NUR Macroprinters (далі текст, що не видається можними прочитати) Expedio 5000, S/N 40513 2007. На вказаних підставах державним виконавцем виконавчий документ було повернуто стягувачеві.

04.02.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Колор-Інвест” отримало на власне замовлення висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати № Ги-2 від 04.02.2008 р. щодо перевірки технічного стану програмно-апаратного комплексу УФ принтеру моделі NUR Expedio ТМ Revolution 5000, заводський номер 40513, рік випуску 2007.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2008 р. у справі № 12/47-08 було розірвано договір оперативного лізингу № 0707/ОЛ від 24.07.2007 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Лізинговий бізнес” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Колор-Інвест”, зобовязано Товариство з обмеженою відповідальністю “Колор-Інвест” повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Лізинговий бізнес” програмно апаратний комплекс NUR Expedio ТМ Revolution 5000, серійний номер 40513, вартістю 2345000,00 грн. та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Колор-Інвест” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Лізинговий бізнес” 480908,00 грн. боргу по сплаті лізингових платежів, 21270,89 грн. пені, 4319,91 грн. 3 % річних, 42228,33 грн. інфляційної складової боргу, 157981,19 грн. штрафу, 25358,22 грн. державного мита та 117,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У серпні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Колор-Інвест” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору оперативного лізингу від 24.07.2007 р., але провадження у справі за вказаними вимогами порушено не було, що додатково підтверджується даними програмно-апаратного комплексу “Діловодство господарських судів”.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2008 р. № 12/47-08 було прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю “Колор-Інвест” від апеляційної скарги та затверджено мирову угоду у справі № 12/47-08 від 06.09.2008 р.

З вказаної ухвали слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Лізинговий бізнес” відмовилося від вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Колор-Інвест”, зокрема, щодо зобовязання повернути майно, оскільки програмно апаратний комплекс NUR Expedio ТМ Revolution 5000, серійний номер 40513, вартістю 2345000,00 грн. було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Лізинговий бізнес” в добровільному порядку за взаємною згодою сторін до набрання чинності рішенням суду у справі № 12/47-08 та до розгляду апеляційної скарги.

03.12.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Лізинговий бізнес” в якості лізингодавця уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю “Мадагаскар” в якості лізингоодержувача договір оперативного лізингу № 1208/ОЛ, за умовами якого лізингодавець передав лізингоодержувачеві строком на 42 місяці у користування обєкт оперативного лізингу - програмно апаратний комплекс NUR Expedio ТМ Revolution 5000, серійний номер 40513, б/в, вартістю 1800000,00 грн., сума лізингових платежів - 2552000,00 грн.

Фактична передача вказаного обладнання від позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мадагаскар” відбулася 22.12.2008 р., що підтверджується актом приймання-передачі майна, що також підтверджується матеріалами справи.

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва, майно, яке є обєктом договору від 03.12.2008 р., є тим самим майном, яке позивач придбав у відповідача за договором купівлі-продажу від 08.08.2007 р.

У жовтні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Саймон Логістікс” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Лізинговий бізнес” 309012,89 грн. боргу з врахуванням інфляційних втрат та 3 % річних з оплати вартості поставленого за договором від 08.08.2007 р. обладнання.

Вказані вимоги відповідача були частково задоволені судом за наслідками розгляду спору та винесення Господарським судом міста Києва рішення від 01.12.2009 р. у справі № 18/547. Зазначене рішення суду мотивоване належним виконання продавцем зобовязань за договором, що підтверджується актом здачі обладнання в експлуатацію від 20.09.2007 р. та порушення покупцем обовязку з оплати товару.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2010 р. рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2009 р. у справі № 18/547 було скасовано та відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Саймон Логістікс” у задоволенні позову, з причин відсутності доказів належного виконання обовязку з поставки товару через відсутність акту приймання-передачі обладнання, який має бути додатком № 2 до договору. При цьому, суд апеляційної інстанції не прийняв у якості належного доказу виконання сторонами п. 2.3.3, 2.3.4 договору, оскільки він датований 20.07.2007 р., тоді як договір підписано сторонами лише 08.08.2007 р.

Місцевий господарський суд відмовив в задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як слідує з аналізу умов угоди сторін від 08.08.2007 р. за своєю правовою природою вона являє собою договір купівлі-продажу, оскільки за її умовами позивач зобовязався поставити, тобто передати, а відповідач прийняти у власність та оплатити належну позивачеві продукцію в указаному в договорі місці.

Згідно зі ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

У ч. 1 ст. 697 Цивільного кодексу України передбачено, що договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Договором сторін від 08.08.2007 р. не встановлено момент переходу права власності на товар від покупця до продавця та не передбачено збереження права власності за продавцем.

Відповідно до п. 1.5 договору оперативного лізингу № 0707/ОЛ-019 від 24.07.2007 р. та № 1208/ОЛ-072 від 03.12.2008 р. обєкт лізингу є власністю лізингодавця протягом всього строку дії договору.

Таким чином, зважаючи на умови договору купівлі-продажу від 08.08.2007 р., договору лізингу від 24.07.2007 р. та враховуючи факт укладення та виконання позивачем лізингових договорів як власником спірного обладнання, слід вважати, що право власності та товар перейшло від продавця до покупця за договором від 08.08.2007 р. у момент його передачі, тобто 19.09.2007 р.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що Державною митною службою України було надано докази того, що у період 2007 2010 років на митну територію України було ввезено лише один УФ-принтер NUR Expedio Revolution 5000, одержувачем/імпортером якого було Товариство з обмеженою відповідальністю “Саймон Логістікс”.

З наявних у справі доказів судом було встановлено, що ввезення відповідачем на територію України друкарського обладнання NUR Expedio Revolution 5000 мало місце за контрактом № TU-NUR/01-06 від 15 березня з компанією NUR Macroprinters (Ізраїль) безпосередньо через NUR Europe з Бельгії (копії CMR, митної декларації, специфікацій (invoice 20070706, proforma 06072007) та супровідних документів (packing list for invoice № 20070706-1) в матеріалах справи).

Також, з матеріалів справи апеляційним господарським судом встановлено, що співробітники підприємства відповідача проходили навчання щодо роботи технічного обладнання компанії NUR Macroprinters, а саме: Expedio Revolution 5000 (копія сертифікату в матеріалах справи).

Викладені обставини додаткового підтверджують факт поставки відповідачем позивачеві товару, що відповідає умовам за договором купівлі-продажу від 08.08.2007 р. і саме того, який визначений додатком № 1 до договору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що розглядаючи даний спір, суд правомірно враховує поданий позивачем примірник позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Колор-Інвест” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Лізинговий бізнес” про визнання недійсним договору лізингу від 24.07.2007 р. № 0707/ОЛ-019., провадження справі за зазначеними вимогами порушено не було через повернення позовної заяви без розгляду.

У даному позові лізингоодержувач стверджує, що 20.09.2007 р. сторони договору від 24.07.2007 р. № 0707/ОЛ-019 підписали акт приймання-передачі принтера (відповідає обставинам, встановленим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2008 р. № 12/47-08 та підтверджується позивачем), а також у той же день за участю Товариства з обмеженою відповідальністю “Саймон Логістікс” сторонами було підписано акт здачі обладнання в експлуатацію. З тексту зазначеного позову слідує, що акт здачі обладнання в експлуатацію датований 20.07.2007 р. з невідомих причин та був складений сторонами саме 20.09.2009 р.

В контексті наведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що в якості належного доказу по справі слід взяти до уваги наявний в її матеріалах акт здачі обладнання в експлуатацію, підписаний позивачем, відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Колор-Інвест”, що датований 20.07.2007 р., рахуючи його таким, що складений 20.09.2007 р. В указаному акті закріплено, що відповідач виконав всі роботи в повному обємі і здав в експлуатацію обладнання програмно-апаратний комплекс УФ принтер NUR Expedio Revolution, серійний номер 40513; сторони не мають взаємних претензій по номенклатурі та якості; інструктаж операторів лізингоодержувача (Товариства з обмеженою відповідальністю “Колор-Інвест”) і пуско-налагоджувальні роботи виконані в повному обємі; обладнання перевірено на відповідність вимог щодо безпеки; з боку покупця і лізингоодержувача до продавця (відповідача) претензій не надійшло; 24-х місячна гарантія на обладнання вступає в силу з моменту підписання даного акту, з умовами гарантії та експлуатації представник лізингоодержувача ознайомлений.

Крім того, апеляційним господарським судом не приймається до уваги посилання позивача на те, що даний акт зі сторони позивача підписано ОСОБА_1, яка не була та не є директором Товариство з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Лізинговий бізнес”. Разом з тим, договір купівлі продажу від 08.08.07 року зі сторони покупця було підписано ОСОБА_1. Позивачем не надано суду документів у підтвердження того, що директором Товариство з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Лізинговий бізнес” є саме ОСОБА_1.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що Київським апеляційним господарським судом у постанові 23.02.2010 р. № 18/547 не було прийнято в якості доказу по справі вищезазначений акт з причин того, що він датований 20.07.2007 р., тобто до укладення договору купівлі-продажу від 08.08.2007 р.

Разом з тим, зважаючи на те, що Київський апеляційний господарський суд не досліджував вищеописані фактичні дані, що стосуються обставин складання та підписання акту здачі обладнання в експлуатацію, такий документ слід вважати належним доказом виконання відповідачем зобовязань з поставки обладнання, що випливають з договору від 08.08.2007 р.

Як слідує з матеріалів справи, а саме поданих позивачем документів (претензій лізингоодержувача за договором від 24.07.2007 р. № 0707/ОЛ-019, його позовної заяви та висновку Дніпропетровської торгово-промислової палати від 04.02.2008 р.) строк дії ліцензії на використання програмного забезпечення друкарського пристрою у відповідний час закінчився, спірне обладнання не реалізовувало всі свої функціональні можливості, зокрема щодо режиму друку.

Умовами договору сторін не було встановлено обовязку продавця передати покупцеві відповідну технічну установку, спеціальний електронний файл, компютерну програму або ж інший відповідним чином розроблений механізм, який би забезпечував роботу друкарського приладу після закінчення строку дії програмного забезпечення, за допомогою якого здійснюється функціонування принтеру.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що посилання позивача в своїй апеляційній скарзі на те, що переданий відповідачем товар за накладною від 19.09.2007 р. № РН-0000088 не відповідає умовам договору, а також про те, що відповідач допустив істотне порушення умов договору є хибними і такими, що не відповідають подіям фактичних правовідносин сторін та не потребують спеціальних знань для їх встановлення і зясування шляхом проведення судової експертизи.

Крім того, апеляційний господарський суд вважає за доцільне зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази виставлення відповідачеві претензій щодо якості чи комплектності переданого обладнання, надсилання письмових вимог щодо його гарантійного обслуговування, так само як і претензій з мотивів відмови у гарантійному обслуговуванні, як передбачено п. 3.5 Договору від 08.08.07р.

Також, місцевий господарський суд правомірно відхиляє посилання позивача на акт державного виконавця за лютий 2008 року, оскільки ним встановлено відсутність за відповідним місцезнаходженням програмно-апаратного комплексу NUR Expeditio 5000 Revolution, серійний номер 40513, як на доказ поставки відповідачем обладнання, яке не відповідає умовам договору, оскільки як встановлено судом, у правовідносинах позивача та відповідача, а також позивача і його контрагентів за договорами оперативного лізингу фактично фігурував (передавався) один і той же друкарський пристрій, який був ввезений на територію України в одному екземплярі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи позивача щодо того, що місцевий господарський суд розглянув справу у відсутності відповідача, який не був повідомлений належним чином про день, час та місце розгляду справи є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, оскільки представники позивача були присутніми на судових засіданнях і мали можливість надати та надали всі матеріали та докази стосовно обставин справи.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права можу бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це призвело до прийняття неправильного рішення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права щодо заміщення правової категорії повного виконання зобовязань постачальником поняттям перехід права власності на товар, як безпідставне, необґрунтоване та спростовується матеріалами справи.

У ст. 651 Цивільного кодексу України на яку посилається позивач у позовній заяві встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Твердження позивача в апеляційній скарзі про порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права не може бути прийнято судом до уваги, оскільки відповідачем не підтверджено жодної норми (статті), яка була порушена Господарським судом міста Києва під час розгляду даної справи.

Натомість за результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним зясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у звязку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги позивача з викладених у ній підстав, відсутні.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за звернення з апеляційною скаргою покладаються на позивача (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Лізинговий бізнес» залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2010р. у справі №46/23 без змін.

2. Матеріали справи №46/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя

СуддіСулім В.В.

13.12.10 (відправлено)