Постанова № 14697582, 08.04.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.04.2011 р. справа №7/231/10

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівЛомовцевої Н.В.

Колядко Т.М., Скакуна О.А.

при секретарі судового засідання Клокоцькій О.Ю.

за участю представників: від позивача: Шепель О.М., Любіков Д.В. довір. від відповідача:Бондаренко Р.В. довір.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні апеляційну скаргуЗакритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»м.Київ

на рішення господарського судуЗапорізької області

від29.12.2010р.

по справі№7/231/10 (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське»с.Червона криниця, Оріхівський район Запорізької області

до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»м.Київ

провизнання недійсним п. 19.2 розділу 19 договору добровільного страхування автотранспортних засобів, цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, водія та пасажирів від нещасного випадку № КИ-06-1/09-83 від 01.06.2009р. та стягнення 966850 грн. 48 коп. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Преображенське»с.Червона криниця Оріхівський район Запорізької області звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»м.Київ про визнання недійсним п. 19.2 розділу 19 договору добровільного страхування автотранспортних засобів, цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, водія та пасажирів від нещасного випадку № КИ-06-1/09-83 від 01.06.2009р.

Заявою про збільшення позовних вимог від 03.12.2010р. позивач просив визнати недійсним п. 19.2 розділу 19 договору добровільного страхування автотранспортних засобів, цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, водія та пасажирів від нещасного випадку № КИ-06-1/09-83 від 01.06.2009р. та стягнути відповідача страхове відшкодування в сумі 802 117 грн. 00 коп., пеню у розмірі 79552грн. 42 коп., суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 64 479 грн. 85 коп., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 20 701 грн. 21 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.12.2010р. (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.) позовні вимоги задоволені частково, визнано недійсним пункт 19.2 розділу 2 договору добровільного страхування автотранспортних засобів, цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, водія та пасажирів від нещасного випадку №КИ-06-1/09-83 від 01.06.2009р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Преображенське»та Закритим акціонерним товариством «Українська екологічна страхова компанія», стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське»802117 грн. 00 коп. суми страхового відшкодування, 7910 грн. 42 коп. пені, 32 259 грн. 87 коп. суми індексу інфляції, 20701 грн. 21 коп. 3 % річних, 9341 грн. 80 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду Запорізької області від 29.12.2010р. не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати і припинити провадження у справі.

Скаржник в апеляційній скарзі, посилається на той факт, що судом порушені правила територіальної підсудності при прийнятті позовної заяви до провадження, позивачем порушено правило обєднання позовних вимог. Зазначає, що висновки суду щодо визнання п. 19.2 розділу 19 договору добровільного страхування автотранспортних засобів, цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, водія та пасажирів від нещасного випадку № КИ-06-1/09-83 від 01.06.2009р. є невірними, оскільки прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, а задовольняючи вимогу про стягнення суми страхового відшкодування суд безпідставно не прийняв як доказ висновок експерта, замовленого самим відповідачем.

Представники відповідача у судовому засідання підтримали правову позицію, викладену в апеляційній скарзі.

Через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про призначення комплексної судової експертизи.

Оговоривши клопотання відповідача про призначення судово-комплексної судової експертизи документів у судовому засіданні, судова колегія вважає його таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Виходячи з принципів господарського судочинства, засадами судочинства є, в тому числі, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Заявляючи дане клопотання, відповідач не надав доказів місцезнаходження на момент розгляду справи пошкодженого комбайну, а відповідно до довідки позивача, наданої на вимогу апеляційного суду, зернозбиральний комбайн CAT LEXION-460, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 у підприємства та на балансі відсутній.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає відсутніми підстави для призначення комплексної судової експертизи.

Позивач через канцелярію суду надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

У судовому засіданні представник позивача підтримав правову позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу.

В ході перегляду в апеляційному провадження справи №7/231/10 відповідач надав право установчі документи Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія».

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №769757 відбулась зміна найменування юридичної особи з Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»на Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія».

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Преображенське»с.Червона криниця, Оріхівський район Запорізької області звернулось до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»м.Київ про визнання недійсним п. 19.2 розділу 19 договору добровільного страхування автотранспортних засобів, цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, водія та пасажирів від нещасного випадку №КИ-06-1/09-83 від 01.06.2009р., посилаючись на те, що зазначений пункт договору суперечить вимогам закону, а саме ст.26Закону України «Про страхування»та ст. 991 Цивільного кодексу України.

Безпідставним є посилання скаржника на порушення господарським судом приписів ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобовязаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Виходячи з того, що у переважній більшості господарських договорів, в тому числі і оспорюваному, кожна зі сторін зобов'язана здійснити на користь другої сторони певні дії, а тому розгляд справи здійснюється тим господарським судом, до якого звернувся позивач. Зазначена позиція також зазначена у п. 27 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р. N 04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам».

При таких обставинах господарським судом Запорізької області не порушено правило територіальної підсудності.

01.06.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Преображенське»(далі страховик) та Закритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія»(далі страхувальник) було укладено договір добровільного страхування автотранспортних засобів, цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, водія та пасажирів від нещасного випадку №КИ-06-1/09-83 (далі договір).

Відповідно до п. 1 договору, страховик бере на себе зобовязання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику та/або вигодо набувачеві, а страхувальник зобовязується сплатити страховий платіж у визначені договором строки та виконувати інші умови даного договору.

Позивач зобовязання за договором виконав належним чином, зокрема, своєчасно сплатив страховий платіж в сумі 15640 грн. 68 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №385 від 01.06.2009р. та №494 від 03.06.2009р.

Згідно п. 2 договору об'єктом страхування за даним договором є майнові інтереси позивача, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом зернозбиральним комбайном «САТ-LEXION-460», реєстраційний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску, номер кузова НОМЕР_2.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, є зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Істотними умовами договору страхування відповідно до ст. 982 Цивільного кодексу України є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Правові відносини у сфері страхування регулюються Законом України «Про страхування»від 07.03.1996р., № 85/96-ВР (зі змінами та доповненнями) та главою 67 Цивільного кодексу України.

За договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ч.1 ст. 16 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування»договір страхування повинен містити серед іншого умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті.

Позивач просить визнати недійсним п. 19.2 розділу 19 договору страхування недійсним, оскільки його зміст суперечить приписам ст. 26 Закону України «Про страхування»та ст. 991 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою ст. 203 цього кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про страхування», яка кореспондується положення ст.991 Цивільного кодексу України визначено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Пунктом 19.2 договору визначено перелік підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування або зменшення його розміру до 50 %, а саме:

1) навмисні або необережні дії Страхувальника, Вигодонабувача, спрямовані на настання страхового випадку, в тому числі перевищення швидкості більше як на 40 км/год, перетин суцільної лінії дорожньої розмітки з виїздом на смугу зустрічного руху, проїзд на заборонений сигнал світлофора чи жест регулювальника, залишення місця ДТП. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоровя, честі, гідності та ділової репутації, крайньої необхідності. Кваліфікація дій страхувальника, вигодонабувача встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) страхувальник не заявив про страховий випадок у визначений договором строк після настання страхового випадку Страховику та/або правоохоронні органи, що не дало змоги або створило Страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків або створив Страховикові перешкоди у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

3) страхувальник повідомив неправдиві відомості про об'єкт страхування або про обставини події, що має ознаки страхового випадку;

4) страхувальник без поважних причин не пред'явив представнику страховика пошкоджене майно або його залишки, не надав у встановлений цим договором строк документи, що підтверджують факт настання страхового випадку або розмір збитків;

5) отримання страхувальником (вигодонабувачем) повного відшкодування збитків від особи, винної у їх заподіянні, або іншої особи. Якщо збиток відшкодовано частково, здійснення виплати страхового відшкодування проводиться з вирахуванням суми отриманої як компенсація заподіяного збитку;

6) подія є наслідком дії обставин, що визначені в розділі 11 цього договору;

7) невиконання страхувальником своїх зобов'язань за договором, в тому числі ненадання документів, що підтверджують факт настання страхового випадку, визначених цим договором та Правилами страхування;

8) страхувальник здійснив ремонт пошкодженого ТЗ чи відчужив його до огляду представником Страховика та/або без одержання дозволу страховика;

9) страхувальник або вигодонабувач не повідомив страховика про суттєві зміни обставин, які були представлені Страховику при укладанні договору страхування, у випадку, коли ці зміни можуть суттєво впливати на збільшення страхового ризикую.

Господарським судом позовні вимоги про визнання недійсним п. 19.2 розділу 19 договору добровільного страхування автотранспортних засобів, цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, водія та пасажирів від нещасного випадку №КИ-06-1/09-83 від 01.06.2009р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Преображенське»та Закритим акціонерним товариством «Українська екологічна страхова компанія»задоволені, оскільки суд дійшов висновку, що зазначений пункт договору містить ряд випадків, які надають право відмови відповідачеві у здійсненні страхового відшкодування позивачу, не передбачені Законом України «Про страхування»та Цивільним кодексом України.

Проте господарським судом не враховано положення ст. 26 Закону України «Про страхування»та ст. 991 Цивільного кодексу України та не зроблено висновок в чому саме та в якій частині умови договори, які не включені до змісту ст. 26 Закону України «Про страхування»та ст. 991 Цивільного кодексу України порушують інтереси позивача.

Зі змісту п. 19.2 розділу 19 договору вбачається, що значна його частина відповідає приписам ст. 26 Закону України «Про страхування»та ст. 991 Цивільного кодексу України, а в іншій частині визначені інші підстави, виходячи з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про страхування».

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає недоведеними вимоги позивача щодо визнання недійсним п. 19.2 розділу 19 договору добровільного страхування автотранспортних засобів, цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, водія та пасажирів від нещасного випадку №КИ-06-1/09-83 від 01.06.2009р., а тому у задоволенні зазначеної вимоги слід відмовити.

Також позивач просив господарський суд стягнути з відповідача страхове відшкодування в сумі 802 117 грн. 00 коп.

Пунктом 4.1 договору визначено, що страховим випадком є пошкодження чи знищення ТЗ та/або ДО внаслідок, в тому числі, пожежі, вибуху або самозаймання застрахованого транспортного засобу.

25.07.2009р. було складено акт про пожежу комбайну «САТ-LEXION-460».

Відповідно до висновку експертів Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України в Запорізькій області №20 від 20.11.2009р. визначено, що причиною пожару «САТ-LEXION-460», державний номер НОМЕР_1 послужило займання горючої рідини внаслідок разгерметизації топливної системи; пожежа в даному випадку, не виникла з причини підпалу; на місці запалення знаходився один осередок пожежі, який був розташований в моторному відсіку комбайну, вірогідніше всього, в передній частині двигуна.

Згідно ч. 3 ст. 19 Закону України «Про страхування», та ч. 3 ст. 988 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний, при настанні страхового випадку, здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Підпунктами 13.1.3 та 13.1.4 договору визначено, що страховик зобов'язаний, в тому числі, прийняти рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання всіх документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків. При настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня прийняття рішення про виплату та підписання страхового акту.

Статтею 25 Закону України «Про страхування»здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Позивачем в підтвердження настання страхового випадку надані листи від 11.08.2009р. №428, від 20.10.2009р. №581.

Згідно акту про пожежу від 25.07.2009р. прямі збитки позивача складають 842612грн. 00 коп.

Листом від 23.11.2009р. №226/09-4 ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія»повідомило позивача про тимчасову затримку виплати страхового відшкодування, посилаючись на п.п. 19.1.4 та 19.1.5 договору.

Відповідно до п. 19.1.4 договору, відповідач має право затримати виплату страхового відшкодування якщо має обґрунтовані сумніви, які стосуються обставин страхового випадку або достовірності наданих документів на строк до 3 (трьох) місяців з моменту подачі позивачем всіх необхідних документів.

Оскільки всі необхідні документи були надані відповідачеві 20.10.2009р., страхове відшкодування відповідач повинен сплатити позивачеві не пізніше 20.01.2010р.

Пунктом 16.1 договору визначено, що сума страхових відшкодувань за один або декілька страхових випадків не може виходити за межі страхової суми, що обумовлена договором страхування, і перевищувати прямі збитки. Страхова сума відповідно до п. 4.6. договору складає 802117 грн. 00 коп.

Відповідач зобовязання за договором щодо виплати страхового відшкодування належним чином не виконав.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Є безпідставним посилання відповідача на ненастання страхового випадку, в тому числі щодо застрахованого майна та на висновок спеціаліста Дзюби В.В. від 21.08.2009р. № 08/09/31-01 та висновок № 2108/162 від 21.08.2009р., наданий Науково-дослідним бюро судових експертиз «Сандотор»з наступних підстав.

Згідно приписів ч.ч. 5, 6 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обовязковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 Господарського процесуального кодекс України.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідачем неодноразово ініціювалось питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які мали намір на незаконне заволодіння чужим майном через отримання страхового платежу грошовими коштами компанії. В ході скоєння дій слідчої перевірки фактів щодо наявності або відсутності в діях осіб ознаків кримінального злочину, надавалась оцінка як фактичним обставинам, так і висновкам експертів.

Так, постановою начальника СВ Оріхівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області кримінальна справа №081027, порушена по факту замаху на заволодіння грошовими коштами Української екологічної страхової компанії через шахрайство припинена у звязку з відсутністю складу злочину. Зазначеною постановою спростовано висновок спеціаліста Лола А.П., оскільки він ґрунтується тільки на підставі досліджень фотознімків обєкту, а також висновок експерта Дзюби В.В., як такий, що не відповідає приписам Інструкції про призначення і проведення судових експертиз і експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. №53/5 та спростовуються зібраними матеріалами кримінальної справи.

Відсутність винних дій позивача у заподіянні пожежі на застрахованому обєкті підтверджується постановою Оріхівського районного суду Запорізької області від 17.12.2009р. у справі №4ж-11/09 та також знайшли підтвердження в ухвалі апеляційного суду Запорізької області від 21.01.2010р. у справі №10-39/2010.

Навіть приймаючи до уваги лист Міністерства юстиції України від 21.01.2011р., наданий відповідачем, яким той ставить під сумнів повноваження спеціаліста ОСОБА_2 на складання висновку від 14.05.2010р., суд оцінюючи у сукупності наявні у матеріалах справи докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що відповідач не надав доказів в підтвердження своїх доводів щодо наявності умисних дій позивача, які призвели до настання страхового випадку.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При таких обставинах судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що розмір страхового відшкодування, яке відповідач повинен сплатити на користь позивача, складає 802117 грн. 00 коп., у звязку з чим вважає обґрунтованою та доведеною вимогу позивача щодо стягнення зазначеної суми страхового відшкодування.

Також позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 79552 грн. 42 коп. за період з 21.01.2010р.-20.07.2010р.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 22.1 договору, за несвоєчасну виплату страхового відшкодування відповідач повинен сплатити позивачеві неустойку у розмірі 0, 01% від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми страхового відшкодування за кожен день прострочення.

Статтями 216 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення пені з урахуванням п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 7910 грн. 10 коп.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 64479 грн. 85 коп. та 3% річних в розмірі 20701 грн. 21 коп.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірними висновки господарського суду щодо стягнення індексу інфляції в розмірі 64479 грн. 85 коп. та 3% річних в розмірі 20701 грн. 21 коп.

Посилання відповідача на порушення судом норм процесуального права при прийнятті судом заяви про збільшення позовних вимог, оскільки позивачем порушені правила обєднання позовних вимог є безпідставним з огляду на наступне.

Судом розглянуто справу в контексті вимог, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог, оскільки сумісний розгляд вимог не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»м.Київ підлягає задоволенню частково, рішення господарського суду Запорізької області від 29.12.2010р. у справі №7/231/10 частковому скасуванню.

Витрати по сплаті держаного мита за подання апеляційної скарги розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4-7, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»м.Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 29.12.2010р. у справі №7/231/10 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.12.2010р. у справі №7/231/10 скасувати частково в частині визнання недійсним п. 19.2 розділу 19 договору добровільного страхування автотранспортних засобів, цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, водія та пасажирів від нещасного випадку №КИ-06-1/09-83 від 01.06.2009р.

Резолютивну частину рішення господарського суду Запорізької області від 29.12.2010р. у справі №7/231/10 викласти в наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(адреса місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул. Димитрова, б. 5-б, поштова адреса: 04074, м. Київ, вул. Резервна, 8, ЄДРПОУ 30729278) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське»(адреса місцезнаходження: 70520, Запорізька область, Оріхівський район, с.Червона криниця, вул. Зоряна; поштова адреса: 70200, Запорізька область, м.Гуляйполе, вул.Спартаківська, 92, п/р 26000178747 в ЗОД «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ МФО 380805, ЄДРПОУ 30338510) 802117 грн. 00 коп. - страхового відшкодування, 7910 грн. 42 коп. - пені, 32 259 грн. 87 коп. - індексу інфляції, 20701 грн. 21 коп. - 3 % річних, 9341 грн. 80 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У задоволенні позовних вимог в залишковій частині відмовити.».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське»(адреса місцезнаходження: 70520, Запорізька область, Оріхівський район, с.Червона криниця, вул. Зоряна; поштова адреса: 70200, Запорізька область, м.Гуляйполе, вул.Спартаківська, 92, п/р 26000178747 в ЗОД «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ МФО 380805, ЄДРПОУ 30338510) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(адреса місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул. Димитрова, б. 5-б, поштова адреса: 04074, м. Київ, вул. Резервна, 8, ЄДРПОУ 30729278) 42 грн. 50 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М. Колядко

О.А. Скакун

Надруковано 7 прим.:

1-2.Позивачу (2 адр.);

3-4. Відповідачу (2 адр.);

5. У справу,

6. ДАГС,

7. ГСЗО